Ухвала

від 17.12.2024 по справі 953/6226/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 953/6226/22

провадження № 51-5408ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

виправданої за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 319 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2024 року

ОСОБА_5 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частинами 1, 2 ст. 319 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченої є склад кримінальних правопорушень.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 12 вересня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.

Згідно обвинувального акта ОСОБА_5 досудовим розслідуванням обвинувачувалася в тому, що вона перебуваючи на посаді лікаря - психіатра в ТОВ «Медичний центр Можливість» та ТОВ «Медичний центр Гармонія», діючи з корисливих мотивів, здійснила незаконну видачу спеціальних рецептурних бланків форми №3 (фЗ) для виписування наркотичних та психотропних засобів, а саме: рецепти на право одержання лікарського засобу, що містить наркотичний засіб чи психотропну речовину, який є документом суворої звітності, при наступних обставинах: Так, 27 квітня 2021 року більш точного часу встановити не виявилось за можливим, ОСОБА_5 , знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні ТОВ «Медичний центр Гармонія», розташованому у м. Харків на вул. Алчевських, 18, літ. А-2, цокольний поверх №1-3, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи відповідних підстав та показів для видачі рецепту ОСОБА_6 , без відповідних медичних показань, а саме не упевнившись в тому, що пацієнту дійсно за станом здоров'я дозволено вживати наркотичні засоби, а також не провівши відповідного огляду хворого, що лікар повинен обов'язково зробити згідно до покладених на нього обов'язків, всупереч вимогам передбачених відповідними наказами МОЗ та Законами України, що регламентують діяльність, пов'язану з проведенням замісної-підтримувальної терапії, вчинила наступні порушення: 1. Від сутність заяви пацієнта з проханням прийняти його на лікування, написаної власноруч. (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 7, чинний на теперішній час) 2.Прийнятгя рішення про призначення замісного препарату зроблено в різних медичних центрах одними і тим и ж лікарями. (Наказ МОЗ У країни №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 7, чинний на теперішній час. Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 р., ч.З ст.28) З.Порядок встановлення клінічного діагнозу не відповідає загальноприйнятим нормам (Наказ МОЗ України №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Розділ 2, додаток 4, Розділ 3, Додаток 3,5,6) 4.Відсутність інформованої згоди на участь у Замісній підтримувальній терапії (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 7, чинний на теперішній час.) 8. Відсутність заяви пацієнта на отримання наркотичних засобів (Постанова КМУ №333 від 13.06.2013 «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров'я», пункт 28, Додаток 3. Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 р., ч. З ст.28) б. Порушення умов видачі наркотичних засобів на руки пацієнту для самостійного прийому в амбулаторних умовах (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 11, пункт 20.6, чинний на теперішній час, Наказ МОЗ України №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги з «Психічні та поведІнкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Додаток 14) 7,Формальна оцінка стану пацієнта під час призначення замісного препарату на планових оглядах (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіощів», пункт 20, чинний на теперішній час) 8. Порушення схеми призначення замісних препаратів (Наказ МОЗ України №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведІнкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Розділ 5, Додаток 10,12, Розділ 6 Додаток 15) 9.Відсутність етапу індукції та індивідуального титрування під час проведення ЗПТ (Наказ МОЗ України №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Розділ 5,Додаток 12) Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 20, чинний на теперішній час) 10. Видача на руки пацієнту більше десяти добових доз замісного препарату (Постанова КМУ №333 від 13.06.2013 «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров'я», пункт 27, Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 р., ч.З ст.280 П .Порушення у заповненні листа призначень препаратів наркотичних засобів (Постанова КМУ №333 від 13.06.2013 «Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здо ров'я», пункт 30., Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речови ни і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 р., ч.З ст.28) 12. Відсутнє обґрунтування об'єктивної потреби для призначення інших сильнодіючих препаратів на тлі призначеної ЗПТ препаратом першого вибору (Наказ МОЗ України №2555 від 09.1 1.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведІнкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Розділ 6,Додаток 16; Розділ 5, Додаток 12).3акон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 р., ч.З ст.28) 1З. Відсутність планового уріноконтроля під час проведення ЗПТ (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковим и розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 20, чинний на теперішній час) 14.Відсутність об'єктивного контроля залишків виданого на руки замісного препарату (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковим и розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 13, чинний на теперішній час) 15.Відсутній Індивідуальний план лікування, що розробляється в обов'язком порядку для кожного пацієнта.(Наказ МОЗ України №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Розділ 5, пункт 5.2, Додаток 11). Відсутній інформаційний лист про Замісну підтримувальну терапію із застосування препаратів бупренорфІну або метадону (Наказ МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної тер апії осіб з психічними та поведінковим и розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 1.2 «Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 129-1/о «Інформована згода на участь у замісній підтримувальній терапії із застосуванням препарату» - пункт 2, вирішила незаконно видати на ім'я ОСОБА_6 рецептурний бланк форми №3 (фЗ) на право придбання наркотичного засобу «methadone» 0,025 гр.

Далі, ОСОБА_5 реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконну видачу рецепту на право придбання наркотичного засобу, розуміючи незаконність своїх дій, у порушенні Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», в порушенні умов видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів на руки пацієнту для самостійного прийому в амбулаторних умовах, що передбачені в положеннях Наказу МОЗ України №200 від 27.03.2012 р. «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної тер апії осіб з психічними та поведінковим и розладами внаслідок вживання опіоїдів», пункт 11, пункт 20.6, Наказу МОЗ У країни №2555 від 09.11.2020р. "Про затвердження стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів» (Додаток 14), заповнила своїм рукописним текстом спеціальний рецептурний бланк форми № 3 (ф-3) для виписування наркотичних та психотропних лікарських засобів, який є документом суворої звітності, серії ЯЮ №767302, виписавши тим самим рецепт на право одержання «methadone» 0,025 мг., у кількості 4 блістерів, тобто наркотичного засобу, на ім'я ОСОБА_6 після чого поставила на вказаному рецептурному бланку свій підпис, відбиток печатки «Лікар ОСОБА_5 » та штампу ТОВ «Медичний центр Гармонія», за що, ОСОБА_6 заплатив кошти в розмірі 300 грн.

За аналогічних обставин ОСОБА_5 в період з квітня по червень всупереч вимогам, передбачених відповідними наказами МОЗ та Законів України, які регламентують діяльність, пов'язану з проведенням замісної-підтримувальної терапії здійснила 468 фактів незаконної видачі спеціальних рецептурних бланків форми №3 (фЗ) для виписування наркотичних та психотропних засобів відносно 151 особи.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_5 було кваліфіковано за ч. 1 ст. 319 КК, як незаконна видача рецепта на право придбання наркотичного засобу з корисливих мотивів та за ч. 2 ст. 319 КК, як незаконна видача рецепта на право придбання наркотичного засобу з корисливих мотивів, вчинене повторно.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду в зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку касатора, є недотримання судом вимог статей 370, 404, 419 КПК, що призвело до прийняття апеляційним судом незаконного рішення.

Представник публічного обвинувачення посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив у клопотанні про повторне дослідження доказів, чим не дотримався приписів ст. 404 КПК.

Апеляційний суд не проаналізував та не дав в повному обсязі відповіді на доводи апеляційної скарги прокурора, обмежився лише посиланням на те, що в діях ОСОБА_5 відсутній корисливий мотив.

Не отримали перевірки доводи прокурора про те, що суд першої інстанції належним чином не проаналізував діюче на час вчинення кримінального правопорушення законодавство у сфері обігу наркотичних засобів, яким повинна була керуватися ОСОБА_5 виписуючи та видаючи рецепти на придбання наркотичних засобів.

Не були перевірені твердження прокурора про те, що місцевий суд не в повному обсязі дослідив картки амбулаторних хворих яким були видані рецепти, а саме досліджено лише 16 карток із загальної їх кількості у 302 амбулаторні картки, що виключає можливість суду робити висновки по кожному із пред`явлених епізодів стороною обвинувачення і свідчить про неповноту судового розгляду.

Крім того у зв`язку з не дослідженням всіх амбулаторних карток, не здійснено і дослідження картки амбулаторного хворого - свідка ОСОБА_7 , в результаті чого суд ніяким чином не звернув увагу на аналогічність наповнення карток всіх хворих у порівнянні з картками свідка, що також не узгоджується з результатами його допиту під час судового засідання 29 травня 2023 року в частині формальності його огляду, проведення тестування, підписання документів, отримання застережень та головне отримання рецепту у перший день звернення до закладу.

Також, не здійснено належної перевірки доводів прокурора про те, що висновки експертів за результатами почеркознавчої експертизи підписів обвинуваченої не мають жодного доказового значення при доведенні чи спростуванні факту незаконного виписування рецепту на наркотичні препарати, оскільки безпосереднє ведення медичної документації, виписування рецепту з одночасним наданням листків призначення прямо передбачено поняттям предмету злочину за ст. 319 КК та є підтвердженням наявності об`єктивної сторони вказаного злочину та стадії його закінчення;

Поряд з цим не отримали належної перевірки доводи прокурора про те, що місцевий суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Не перевірено доводи прокурора про те, що ТОВ «Медичний центр Гармонія» та ТОВ «Медичний центр Можливість» є недержавними медичними установами та ведуть свою діяльність на комерційній основі. На переконання прокурора саме

ОСОБА_5 була зацікавлена у видачі рецептів, оскільки такі її дії були направленні на отримання більшого прибутку для товариств і, як наслідок, вона сама отримає більше коштів для себе.

Не дано жодної оцінки доводам прокурора щодо порушень в частині перебування на лікуванні одного і того ж пацієнта у двох медичних закладах одночасно і отримання ними рецептів від обвинуваченої в обох клініках.

Також не отримали належної перевіри доводи прокурора про те, що винагороджувалася і оплачувалася саме незаконна діяльність ОСОБА_5 , яка полягала у систематичній видачі рецептів.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Перевіривши викладені в касаційній скарзі доводи та судові рішення, колегія суддів доходить висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі, не має.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На будь-яких інших підставах, зокрема через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.

Як визначено ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог, установлених у ст. 94 цього Кодексу, де мають бути наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За приписами ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів необхідно керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом.

У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу, а також положення закону, яким він керувався.

Частина 2 цієї статті передбачає, що при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Відповідно до ст. 404 КПК апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Указаних вимог процесуального закону апеляційний суд дотримався.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі представника публічного обвинувачення доводам, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.

З оскаржуваного прокурором судового рішення апеляційний суд установив, що, ухвалюючи виправдувальний вирок, місцевий суд відповідно до вимог кримінального процесуального закону здійснив ґрунтовний аналіз доказів, наданих сторонами обвинувачення і захисту та згідно зі ст. 94 КПК оцінив їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок про недоведення стороною обвинувачення того, що в діянні ОСОБА_5 є склад кримінальних правопорушень, передбачених

частинами 1, 2 ст. 319 КК, суд зробив на підставі показань обвинуваченої і свідків, аналізу фактичних даних, які містяться в документах.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, що викладені в ній доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним і мотивованим. Водночас суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження на що посилався прокурор в апеляційній скарзі.

Як видно з оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, погоджуючись з мотивами прийнятого місцевим судом рішення, зазначив, що в діях ОСОБА_5 за фактичних обставин запропонованих стороною обвинувачення і встановлених судом, відсутній склад злочинів, передбачених ч. 1, 2 ст. 319 КК.

При цьому суд взяв до уваги, що згідно диспозиції ч.1, 2 ст. 319 КК відповідальність за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, настає у разі незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Тобто мотивом вчинення вказаних кримінальний правопорушень, є саме користь або інший особистий інтерес.

Згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_5 вчинила інкриміновані діяння, саме з корисливого мотиву.

Апеляційний суд, спростовуючи твердження прокурора про наявність корисливого мотиву у обвинуваченої, послався на те, що по жодному із епізодів пред`явленого обвинувачення, сторона обвинувачення, не довела фактів отримання грошових коштів за видачу рецептів на право придбання наркотичних засобів саме

ОСОБА_5 .

Судовим розглядом кримінального провадження встановлено, що грошові кошти за надані ОСОБА_5 консультації, як лікаря психіатра, сплачувалися на рецепції адміністраторам медичних закладів.

Крім того, доказів про те, що в результаті видачі лікарем ОСОБА_5 рецептів на придбання наркотичних засобів, остання отримувала більшу заробітну плату чи премії або іншу матеріальну винагороду, матеріали кримінального провадження не містять.

Відповідно до Наказу керівника ТОВ «Медичний Центр «Можливість» від 30 квітня 2021 року №7-к, ОСОБА_5 була прийнята на посаду лікаря-психіатра з 05 травня 2021 року з посадовим окладом у розмірі 6200 грн.

Наказом керівника ТОВ «Медичний Центр «Гармонія» від 30 квітня 2021 року №17-к ОСОБА_5 була прийнята на посаду лікаря-психіатра з 05 травня 2021 року з посадовим окладом у розмірі 3100 грн.

З фактичних даних довідок ТОВ «Медичний центр «Гармонія» та ТОВ «Медичний центр «Можливість» про нарахування заробітної плати ОСОБА_5 , підтверджується факт отримання останньою у вказаних недержавних медичних закладах (клініках) щомісячної заробітної плати в однаковому розмірі, що спростовує версію обвинувачення про зацікавленість обвинуваченої у видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів та залежність розміру її заробітної плати від кількості виданих рецептів на право придбання наркотичних засобів.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, що твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_5 дій направлених на незаконну видачу особі рецепту на право придбання наркотичного засобу, саме з корисливих мотивів є припущенням та не підтверджується жодними матеріалами кримінального провадження.

Касаційний суд враховує, що згідно ст. 91 КПК предметом доказування у кримінальному провадженні поряд з іншими обставинами є мотив вчинення кримінального правопорушення.

Згідно диспозицій частин 1, 2 ст. 319 КК відповідальність за вчинення вказаних кримінальних правопорушень настає у разі незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Тобто саме корисливий мотив або інший особистий інтерес, є ключовими елементами складів цих кримінальних правопорушень.

Якщо корисливий мотив є обов`язковим елементом складу злочину і безпосередньо впливає на кваліфікацію дій особи, цей елемент повинен бути відображений у викладі фактичних обставин, підозрі особі, кінцевому обвинуваченні та обвинувальному акті.

За сталою судовою практикою важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків сторони обвинувачення, але й для дослідження в суді обставин вчиненого кримінального правопорушення та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор, викладаючи цей блок інформації, мають виходити з кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто наведені фактичні дані в сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.

Закон не вимагає детального викладу обставин вчинення кримінального правопорушення, однак ті, які мають важливе значення і безпосередньо впливають на винуватість особи, повинні бути відображені у фактичних обставинах настільки детально та конкретно і в такий спосіб, щоб особа, якій інкримінуються певні дії або бездіяльність, могла розуміти суть обвинувачення і мала можливість його спростувати та належним чином побудувати свій захист.

У цьому кримінальному провадженні, як видно з обвинувачення у всіх епізодах вчинення протиправних дій, у викладі фактичних обставин не вказується, що ОСОБА_5 діяла з корисливим мотивом. Однак прокурор стверджує, що оплата її послуг, була здійснена в медичній установі, водночас в обвинуваченні взагалі не зазначено, у чому за таких обставин полягає корисливий мотив ОСОБА_5 адже, кошти остання безпосередньо не отримувала, її послуги, як лікаря було оплачено безпосередньо в медичну установу.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 була зацікавлена у видачі рецептів на право придбання наркотичних засобів та розмір її заробітної плати залежав від кількості виданих рецептів на право придбання наркотичних засобів, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано їх відхилив, оскільки заробітна плата обвинуваченої у медичних клініках в інкримінований період видачі рецептів, щомісяця була однаковою.

Таким чином, правова кваліфікація дій ОСОБА_5 не узгоджується з фактичними обставинами кримінального провадження викладеними в обвинувальному акті.

Верховний Суд звертає увагу, що правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення повинна узгоджуватися з фактичними обставинами кримінального провадження, які мають бути повно і чітко викладені в обвинувальному акті.

Переконливих аргументів на спростування висновків апеляційного суду про відсутність у матеріалах кримінального провадження достатніх доказівдля доведення поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 319 КК, представник публічного обвинувачення в касаційній скарзі не наводить. В будь-якому випадку обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Обставини кримінального провадження, які стосуються неналежної перевірки судом дій ОСОБА_5 щодо дотримання законодавства в сфері обігу наркотичних засобів на що вказує прокурор, в будь-якому випадку не мають вирішального значення у цьому конкретному випадку, оскільки обвинуваченням не доведено, що ОСОБА_5 діяла з корисливим мотивом і виклад фактичних обставин діянь не містить чітких вказівок в чому виразився корисливий мотив.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції проаналізував доводи сторони захисту про необхідність повторного дослідження доказів, та, не знайшов для цього обґрунтованих підстав, передбачених ст. 404 КПК, оскільки, як встановив суд, прокурор надав згоду на вибіркове дослідження амбулаторних карток в суді першої інстанції та допиті свідків, тобто був вільний у реалізації своїх прав, передбачених ст. 22 цього Кодексу, жодних заперечень з приводу саме такого обсягу дослідження доказів не висловлював.

Крім того, прокурор не був позбавлений можливості заявити клопотання про необхідність дослідження вищенаведених доказів протягом всього судового розгляду, однак не скористався своїм процесуальним правом.

Поряд з цим суд взяв до уваги, що прокурор у клопотанні про повторне дослідження доказів не зазначив, у чому виразилася неповнота та неправильність їх дослідження судом першої інстанції, а також не вказав, в чому саме виразилася неправильність викладених у вироку показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.

Оскільки з касаційної скарги та судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 вересня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3