Рішення

від 12.12.2024 по справі 149/2831/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 149/2831/24

Провадження №2/149/880/24

Номер рядка звіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2024 р. Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Робак М. В.,

при секретарі Поліщук Л. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та витребування його ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевкзаним позовом.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач та відповідач являються рідними сестрами, які постійно разом проживали до 1991 року в одному житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .Даний житловий будинок 1965 року забудови, згідно записів погосподарського обліку Широкогребельської сільської ради Хмільнцького району Вінницької області, належав до колгоспного двору. У будинку постійно проживали батьки сторін у справі разом із своїми дітьми. Матір сторін у справі ОСОБА_3 померла невдовзі після народження позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому дітей виховував батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько сторін у справі ОСОБА_4 працював фуражиром в колгоспі села Широка Гребля Хмільницького району Вінницької області. Згідно записів погосподарської книги Широкогребельської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 4 за 1991-1995 р.р., особовий рахунок № НОМЕР_1 , в житловому будинку проживали: голова двору ОСОБА_2 (відповідачка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце роботи КСП «Переможець»; ОСОБА_1 (позивачка), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік відповідачки; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син відповідачки; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син відповідачки; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син позивачки.

У 1991 році відповідачка ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю переїхала на постійне проживання в будинок АДРЕСА_1 . Записи погосподарської книги за 1991-1995 роки не містять точної дати вибуття відповідачки ОСОБА_2 разом із своєю сім`єю до іншого будинковолодіння.

У житловому будинку АДРЕСА_1 після виселення сестри залишилась проживати позивачка ОСОБА_1 , яка проживає в ньому по даний час. В 2022 році позивачка вирішила оформити свої права на житловий будинок та зареєструвати їх в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Із цією метою вона у старости Широкогребельського старостинського округу виконкому Хмільницької міської ради Вінницької області Миколи Сухого отримала довідку від 14.01.2022 року № 24-23/53 про те, що житловий будинок належить їй згідно записів погосподарської книги № 6 ПГО № 0506-1 за 2021-2025 роки та оформила у ФОП ОСОБА_9 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 07.02.2022 року.

Після цього позивачка ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області для проведення державної реєстрації її права власності на житловий будинок,однак їй було відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із тим, що власником об`єкта нерухомого майна за цією адресою є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності. А відповідно до поданих державному реєстратору документів не передбачається зміна, припинення або перехід права власності до іншої особи.

Згідно інформації КП "ВООБТІ" від 25.01.2024 станом на 31.12.2012 право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 .

Рішенням виконкому Широкогребельської сільської ради народних депутатів Хмільницького району від 27.12.1993 року № 2 «Про приватизацію землі громадян, розгляд заяв громадян» вирішено передати позивачу ОСОБА_1 безоплатно в порядку приватизації земельну ділянку площею 0,45 га.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що видача Широкогребльською сільською радою Хмільницького району Вінницької області свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння від 13.01.1989 року № 176 та таким чином набуття одноособово відповідачкою ОСОБА_2 права власності на цілий житловий будинок, який являвся майном колгоспного двору, порушує її права.

Зокрема, позивач ОСОБА_1 вважає, що даний житловий будинок не був особистою власністю відповідачки ОСОБА_2 , оскільки він не був набутий нею внаслідок понесення грошових чи трудових витрат. Адже дане домоволодіння складало колгоспний двір, який раніше був набутий батьками сторін у справі, які були колгоспниками. Тому Широкогребельською сільською радою Хмільницького району Вінницької області 13.01.1989 року було безпідставно видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво на право особистої власності на будинковолодіння. У зв"язку з наведеним, позивачка просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння від 13.01.1989 року № НОМЕР_2 , видане Широкогребельською сільською радою Хмільницького району Вінницької області; визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування АДРЕСА_2 ), вартістю 230 000 грн., який складається із: житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», ганку з навісом, погребу з шийкою літ. «Б», убиральні літ. «В», сараю літ. «Г», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, криниці № 3; витребувати у відповідачки ОСОБА_2 на її користь спірний житловий будинок та стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою суду від 18.09.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.11.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд.

Позивачка та її предстасник в судове засідання не з`явилися, представник позивачки подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують та просять їх задоволити.

Відповідчка в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_1 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ( копія а.с. 12).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 помер ОСОБА_4 ( копія а.с. 13).

27.09.2007 року було розірвано шлюб міє ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , після розірвання шлюбу прізвище дружини змінено на ОСОБА_12 ( копія а.с. 14).

Згідно довідки від 14.01.2022 № 24-23/53 житловий будинок в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 15).

Згідно довідки від 17.01.2024 № 21-23/38 ОСОБА_1 фактично проживає в АДРЕСА_1 (а.с. 16).

Згідно довідки від 21.06.2024 № 21-23/327 ОСОБА_2 зареєстрована та постійно проживає з 1985 року в АДРЕСА_3 (а.с. 17).

Згідно записів погосподарської книги Широкогребельської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 4 за 1991-1995 р.р., особовий рахунок № НОМЕР_1 , в житловому будинку проживали: голова двору ОСОБА_2 (відповідачка), ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце роботи КСП «Переможець»; ОСОБА_1 (позивачка), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік відповідачки; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син відповідачки; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син відповідачки; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син позивачки( а.с. 18-20).

Рішенням виконкому Широкогребельської сільської ради народних депутатів Хмільницького району від 27.12.1993 року № 2 «Про приватизацію землі громадян, розгляд заяв громадян» вирішено передати ОСОБА_1 безоплатно в порядку приватизації земельну ділянку площею 0,45 га.( копія а.с. 32) Дане рішення виконкому від 27.12.1993 року № 2 було затверджено на 14 сесії 21 скликання Широкогребельської сільської ради народних депутатів Хмільницького району Вінницької області від 09.02.1994 року.( копія а.с. 33-34).

ОСОБА_1 було оформлено у ФОП ОСОБА_9 технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 07.02.2022 року.( копія а..с. 23-29).

Рішенням від 05 березня 2024 року № 71903190 державний реєстратор прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Хмільницької міської ради Вінницької області Горіленко Н.А. відмовила ОСОБА_1 у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із тим, що згідно архівних даних КП «ВООБТІ» власником об`єкта нерухомого майна за цією адресою є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності. А відповідно до поданих державному реєстратору документів не передбачається зміна, припинення або перехід права власності до іншої особи.( копія а.с. 21-22)

Згідно довідки виданої Виконкомом Хмільницької міської ради Управління містобудування та архетектури АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 ( а.с. 31).

Згідно довідки з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи за період з 25.06.1988 року по 29.10.2024 року по АДРЕСА_3 з 18.11.2024 по теперішній час проживає ОСОБА_6 (а.с.65).

Згідно довідки з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи за період з 12.04.1962 року по 29.10.2024 року по АДРЕСА_3 з 17.07.1985 по теперішній час проживає ОСОБА_2 (а.с.66).

Згідно довідки з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи за період з 28.08.1959 року по 29.10.2024 року по АДРЕСА_3 з 17.07.1985 по теперішній час проживає ОСОБА_5 (а.с.67).

Згідно довідки з реєстру територіальної громади про місце реєстрації особи за період з 08.06.1993 року по 29.10.2024 року по АДРЕСА_3 з 17.07.1985 по теперішній час проживає ОСОБА_7 (а.с.68).

Крім того, судом досліджено Інвентаризаційну справу на спірний житловий будинок та погосподарські книги.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

У відповідності до статей 88, 100 ЦК УРСР 1963 року основу особистої власності громадян становлять трудові доходи. В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до статей 101, 103 ЦК УРСР 1963 року в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або його частина). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або його частина), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності.

Якщо в особистій власності громадянина або у подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей стане з підстав, що допускаються законом, більше одного жилого будинку, власник вправі на свій вибір залишити у своїй власності будь-який з цих будинків. Інший будинок (будинки) повинен бути власником протягом одного року проданий, подарований або відчужений іншим способом.

Річний строк для добровільного відчуження власником будинку (будинків) обчислюється з дня виникнення права власності на інший будинок (будинки). Якщо власник протягом одного року не скористується своїм правом на відчуження будинку в будь-якій формі, цей будинок за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів підлягає примусовому продажу в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом УРСР для виконання судових рішень. Виручені від продажу суми після відшкодування витрат, пов`язаних з здійсненням примусового продажу, передаються колишньому власникові будинку.

Колгоспний двір за положеннями ЦК УРСР 1963 року визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію 15.04.1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону України «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13.04.1979 року № 112/5 (далі-Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26 (далі-Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистки СРСР від 25.05.1990 року № 69 (далі-Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.02.1995 року № 48.

Згідно зі змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників.

Як роз`яснено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» (із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 13) правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 01 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З досліджених в судовому доказів вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 вибула зі спірного будинку, який був колгоспним двором, на постійне місце проживання в АДРЕСА_3 з 1985 року, тому вважається такою, що втратила право на частку у майні колгоспного двору, та житловий будинок належить лише позивачці, яка з народження та по даний час проживає у ньому.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_2 від 13.01.1989 р , згідно якого головою колгоспного двору в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , видано виконавчим комітетом Широкогребельської сільської ради з грубим порушенням норм ЦК УРСР 1963 р.

Оскільки дослідженні докази свідчать, що саме позивачка станом на 1991 рік проживала у житловому будинку та проживає до даного часу, тому вона є єдиним власником спірного житлового будинку.

Відповідно до ч. 1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Для витребування майна необхідно встановити що таке майно знаходиться у відповідача на час розгляду справи та що відповідач протиправно його утримує.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13)

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.(п.п. 63,64,65 Постанова ВП ВС від 23.11.2021 № 359/3373/16-ц)

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Підстави, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпними (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

У статті 400 ЦК України визначено обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89) та від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 114)).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18).

Враховуючи, що в судовому засідані доведено, що позивачка була незаконно позбавлена володіння належним їй житловим будинком шляхом безпідставної видачі Широкогребельською сільською радою свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння від 13.01.1989 №176 на ім"я відповідачки ОСОБА_2 , тому суд вважає за необхідне з метою відновлення порушеного права на нерухоме майно ОСОБА_1 витребувати у відповідачки житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування АДРЕСА_2 ), вартістю 230 000 грн., який складається із: житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», ганку з навісом, погребу з шийкою літ. «Б», убиральні літ. «В», сараю літ. «Г», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, криниці № 3.

Оскільки, як зазначалось вище, оспорювання рішень органів місцевого самоврядування щодо переходу спірного майна є неналежним способом захисту, а задоволення позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому підстави для визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння та визнання права приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відсутні.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

При цьому суд зазначає, що саме виконавчим комітетом Широкогребельської сільської ради безпідставно видано свідоцтво про право особистої власності на нерухоме майно на ім"я відповідачки, який у зв"язку з проведенням адміністративно-територіальної реформи, приєднано до Хмільницької міської ради, яка є правонаступником прав та обов"язків останньої, а тому є належним відповідачем у справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам в сумі 1211,20 грн судового збору та 5334 грн витрат на правову допомогу.

На підставі ст.ст.15,16 ЦК України,керуючись ст.ст.4-5, 10, 12-14, 77-81, 95, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до перейменування АДРЕСА_2 ), вартістю 230 000 грн., який складається із: житлового будинку літ. «А», прибудови літ. «а», ганку з навісом, погребу з шийкою літ. «Б», убиральні літ. «В», сараю літ. «Г», огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, криниці № 3.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ,( ІНФОРМАЦІЯ_3 )та Виконавчогокомітету Хмільницької міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) понесені нею судові витрати про сплаті судового збору в сумі 605,60 грн з кожного та 2667,0 грн. витрат на професійну правничу допомогу з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Суддя Марина РОБАК