Ухвала

від 17.12.2024 по справі 487/11046/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/11046/24

Провадження № 1-кс/487/7241/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_2 звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва 17.12.2024 року в інтересах ОСОБА_3 із скаргою на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та його підлеглими під час вжиття заходів з мобілізації, яке заподіяло потерпілому істотної шкоди.

Дослідивши матеріали скарги слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні, у тому числі, можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.

Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. пункт 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).

Статтею 32 КПК України визначені загальні правила територіальної підсудності, зокрема, скарги на рішення, дії чи бездіяльність розглядаються за правилами глави 26 КПК України, слідчим суддею того місцевого суду, в межах юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, враховуючи положення ст. 32 КПК України щодо територіальної підсудності.

Зазначені правила слід застосовувати і до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність, щодо яких прямо не визначена кримінальним процесуальним законом. Тобто за правилами територіальної підсудності скарга на рішення, дію чи бездіяльність слідчого подається до місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно ч.1ст.9Закону України«Про державнебюро розслідувань» систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Тобто, чинний кримінальний процесуальний закон визначає органами досудового розслідування не службових осіб - слідчих цих органів досудового розслідування, - а відповідні державні установи - слідчі підрозділи та підрозділи детективів.

Статтею 1 КПК України передбачено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Тому, слідчий суддя, слідчий та прокурор мають керуватися виключно положеннями КПК України та нормативно-правовими актами, які йому не суперечать.

Для визначення того, до якого місцевого суду може бути подано скаргу або клопотання слідчому судді ключове значення мають дві підстави: 1) територіальна юрисдикція місцевого суду; 2) знаходження органу досудового розслідування в межах відповідної територіальної юрисдикції місцевого суду.

Згідно з п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Таким чином, юрисдикція місцевого суду поширюється на відповідний район або кілька районів, район у місті, місто або місто і певний район навколо нього.

Місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.

З метою ефективного виконання покладених на ДБР завдань з 01.03.2021 року у територіальних управліннях почали діяти слідчі підрозділи із дислокацією у всіх областях України (лист Державного бюро розслідувань вх.№ 153/0/157-21 від 13.04.2021 року).

Листом Державного бюро розслідувань (вх.№ 199/1/157-21 від 02.09.2021 року) та Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (вих.№ 675/0/158-21 від 10.09.2021 року) повідомлено про зміну місць розташування органів досудового розслідування Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яке поширюється свою діяльність та Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області, а саме: Перший слідчий відділ (з дислокацією у місті Миколаєві); Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі); Третій слідчий відділ (з дислокацією у місті Кропивницькому).

Як слідує з матеріалів скарги, адвокатом ОСОБА_2 подано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та його підлеглими під час вжиття заходів з мобілізації, розгляд якої віднесено до компетенції другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.

З огляду на викладене, заявник оскаржує бездіяльність слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві, який був уповноважений на розгляд повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п.2ч.2ст.304КПК Українискарга повертається,якщо не підлягає розгляду в цьому суді.

З огляду на викладене, враховуючи те, що скаргу подано з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки орган досудового розслідування другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, перебуває поза межами територіальної юрисдикції Заводського районного суду міста Миколаєва, скарга підлягає поверненню, як така, що не підлягає розгляду в Заводському районному суді міста Миколаєва.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 7-9, 26, 32, 38, 132, 216, 218, 303-307, 309, 370, 372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - повернути.

Роз`яснити, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України.

Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надсилати особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1