Ухвала

від 17.12.2024 по справі 307/5342/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/5342/24

Провадження № 2/307/1316/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

17 грудня 2024 року м. Тячів

Суддя Тячівського районного суду Закарпатської області Бряник М.М., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, Служба в справах дітей Нересницької сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав.

Статтями 175, 177 ЦПК України визначено вимоги до змісту та форми позовної заяви, документів, що додаються до позовної заяви, обов`язок дотримання яких покладається на позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Дана позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки така подана без додержання вимог, викладених у п. 5, 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява не містить: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, особи можуть бути позбавлені батьківських прав виключно з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Згідно п.15 Постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Отже, відповідно до положень ст.19 Сімейного Кодексу України питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку, однак, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.

Позивачем не зазначено, чи взагалі вона зверталася з таким питанням до органу опіки та піклування та чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача.

Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.

Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов`язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред`явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред`явлення.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» заборонену законодавством поведінку батьків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

При цьому, у позові відсутні будь-які дані з приводу того, чи вживалися до відповідача будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Однак, позивачем у заяві не зазначено, а до заяви не долучено належних доказів щодо попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, взагалі позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів систематичного та навмисного ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

Окрім цього учасниками справи, як третьою особою, позивачем визначено Службу у справах дітей Нересницької сільської ради, Тячівського району, Закарпатської області.

Однак, у силу положень ст. 56 ч.1 ЦК України, п. 1.3. Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Держкомсім`ї України, МОЗ України, Міносвіти України і Мінпраці України від 26.05.1999 № 4/166/131/88 (реєстрація в Мінюсті України від 17.06.1999 за № 387/3680), п. 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМ України від 24.09.2008 № 866, інших норм законодавства компетентним органом опіки та піклування за місцем проживання дитини є відповідні виконавчі комітети сільської ради Тячівського району Закарпатської області, тоді як Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, не є органом опіки та піклування.

Виконавчий комітет сільської ради, як орган опіки та піклування не визначений учасником справи.

Відповідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що до даної заяви слід застосувати правила ч. 1 ст. 185 ЦПК України, залишити її без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 95, 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, ст. ст. 19, 164, 165 СК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Нересницької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про позбавлення батьківських прав, залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Роз`яснити, що в разі не усунення у визначений строк недоліків позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Бряник М.М.