Рішення

від 17.12.2024 по справі 489/5841/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

17.12.2024

Справа № 489/5841/24

Провадження №2/489/2168/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача витрати на його навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса у розмірі 11506,79 грн. та судові витрати по справі. Мотивуючи вимоги тим, що 15.04.2024 відповідач звернувся до керівника підприємства з заявою про прийняття його в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 15.04.2024. Позивач уклав з відповідачем договір № 239 від 15.04.2024 про надання послуги із навчання відповідача за професією водій тролейбуса. Строк навчання 14 тижнів. Відповідач відвідував заняття з 15.04.2024 по 22.05.2024 включно. Згідно умов Договору, відповідач зобов`язався після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві не менше 2 років. Відповідач свої зобов`язання по договору не виконав, достроково припинив навчання, відвідування занять з 23.05.2024 повідомивши безпосередньо керівника учбово-виробничого центру про небажання навчатись, на підставі цього підприємство видало наказ № 284/К-тр від 08.07.2024 про відрахування слухачів з групи підготовки водіїв тролейбуса УВЦ. ОСОБА_1 не перебувала у трудових відносинах з позивачем. Матеріальна шкода підприємству, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, складає 11506,79 грн. згідно фактичного кошторису витрат на навчання здобувача освіти на курсах підготовки водіїв тролейбуса.

Від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивач у своїй заяві посилається на п. 2.1, 2.3, 3.3.3 Договору № 239 від 15.04.2024, у відповідності до якого відповідач зобов`язаний після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві два роки. Проте, у самому договорі вищевказані пункти відсутні. Крім того, дане обґрунтування не має значення для розгляду дійсної справи, оскільки її було відраховано до завершення навчання з вини позивача. Початок практичних навчань були о 05 год. 30 хв ранку, навчання 6-7 днів на тиждень, що є порушенням ст.. 67 КЗпП України. Вона тричі зверталася до позивача з заявою, в яких зазначила свої законні вимоги та додала графік навчального процесу як доказ порушення умов договору. У наданій позивачем відповіді фактично погрожувало ся її відрахування за пропуски занять. Надана позивачем фотокопія табеля не відповідає реальному графіку, по якому навчалися групи. Позивач не виплатив їй стипендію за 68 днів учбового процесу, фактично позбавляючи її засобів існування в період воєнного стану. Вважає, що підприємство не мало право припиняти виплату їй стипендії до офіційної дати відрахування. Вимога повернути кошти за навчання є неправомірною, позивач сам створив умови, які змусили її припинити навчання в КП «Миколаївелектротранс». Окрім цього, позивач не надав для ознайомлення Правила внутрішнього трудового розпорядку, що є важливим документом для встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

15 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до директора КП ММР «Миколаївелектротранс» з заявою, якою просила прийняти її в УВЦ на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 15.04.2024.

15 квітня 2024 року між Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (далі виконавець) та ОСОБА_1 (далі замовник) укладено Договір № 239 надання послуг із навчання (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору, на підставі ліцензії АЕ № 636566 від 27.05.2015, виданої Міністерством освіти і науки України, виконавець надає послуги із навчання замовнику за професією водій тролейбуса. Строк навчання за навчальною програмою 14 тижнів. Дата початку навчання з 15 квітня 2024 року.

Згідно п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору, навчання здійснюється на базі учбово-виробничого центру виконавця за рахунок коштів виконавця за умовою, що після закінчення навчання замовник не менше двох років зобов`язується відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбуса. Фактична вартість навчання, яка станом на дату укладення договору становить 56393,75 грн. Замовник укладає договір про відпрацювання на підприємстві не менше двох років за сплату за навчання з виконавцем.

Виконавець має право відрахувати замовника до закінчення строку навчання з ініціативи замовника або з власної ініціативи у разі порушення замовником дисципліни під час навчання та складання іспитів на державній кваліфікаційній атестації (прогули, не засвоєння практичних навичок під час навчання (перепідготовки) на лінії, поява в нетверезому стані або в стані наркотичного сп`яніння та інші порушення дисципліни під час навчання (перепідготовки), обумовлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку учбово-виробничого центру). В такому випадку замовник зобов`язаний повернути виконавцю фактичну вартість коштів, витрачених на його навчання (перепідготовку) на дату відрахування.

З 23.05.2024 ОСОБА_1 достроково припинила навчання та відвідування занять, повідомивши безпосередньо керівника учбово-виробничого центру про небажання навчатись.

Наказом КП ММР «Миколаївелектротранс» від 08.07.2024 № 284/К-тр, зокрема, ОСОБА_1 , слухачку з групи по підготовці водіїв тролейбуса УВЦ, відраховано з курсів по підготовці водіїв тролейбуса відповідно п.3.2.1 Договору № 239 надання послуг із навчання від 15.04.2024 «у разі порушення Замовником дисципліни під час навчання».

З табеля обліку використання робочого часу за квітень та травень 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 була присутня на навчанні з 15.04.2024 по 22.05.2024 включно.

ОСОБА_1 складала практичне водіння тролейбуса з 13.05.2024 по 20.05.2024, що підтверджується заліковою книжкою № НОМЕР_1 практичного керування та стажування слухача групи № 101.

Як вбачається з фактичного кошторису витрат на навчання здобувача освіти ОСОБА_1 на курсах підготовки водіїв тролейбуса групи № 101, за період з 15.04.2024 по 22.05.2024, витрати складають у загальному розмірі 11506,79 грн.

Стаття 43 Конституції Українипроголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною першоюстатті 509 Цивільного кодексу України(даліЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договірне зобов`язання-це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, у п. 4, 5ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення»зазначено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:

1) установлення інвалідності;

2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій;

3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;

5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (провадження № 61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (провадження № 61-26840св18), від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (провадження № 61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (провадження № 61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі № 607/7122/17-ц (провадження № 61-27937св18).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладеної угоди про здобуття професійної освіти передбачений обов`язок одержувача послуги після закінчення відповідного навчання відпрацювати два роки, або у разі розірвання договору відшкодувати підприємству збитки згідно кошторису витрат на професійно-технічне навчання учня. Таке зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

ОСОБА_2 зверталася до директора КП «Миколаївелектротранс» з заявою, в якій зазначила, що позивач фактично порушує її права щодо тижневого відпочинку. Також, просила відрахувати її з числа учнів з 24.05.2024, розірвати договірні відносини та звільнити її від оплати за надані послуги, оскільки навчальний процес не відповідає вимогам законодавства, який передбачає п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями та умовами договору.

До матеріалів відзиву долучено Графік проведення виробничого навчання групи по підготовці водіїв тролейбуса за травень 2024 липень 2024.

Даний доказ судом не береться до уваги, оскільки відсутні відомості щодо затвердження вказаного графіку директором КП ММР «Миколаївелектротранс».

Як вбачається з листа КП ММР «Миколаївелектротранс» від 31.05.2024 за вих. № 695/45/09, Татаренко-Бєлоусовій Т. запропоновано надати інформацію про причини відсутності на навчанні протягом п`яти календарних днів з дня отримання листа.

12 червня 2024 за вих. № 743/45/09 повторно направлено листа на адресу ОСОБА_1 з вимогою дотримуватися умов Договору № 239 про надання послуг із навчання та договору № 240 про відпрацювання за сплату за навчання та попереджено про відрахування з курсів та розірвання договорів, стягнення витрат на навчання.

Зважаючи на те, що вказаний договір був розірваний за ініціативи ОСОБА_1 до закінчення її навчання, підприємство вправі вимагати відшкодування збитків, що відповідає викладеним нормам цивільного права та умовам договору, який є обов`язком для сторін та до виконання.

Долучений до матеріалів справи фактичний кошторис витрат на навчання здобувача освіти ОСОБА_1 на курсах підготовки водіїв тролейбуса групи № 101, за період з 15.04.2024 по 22.05.2024, витрати якого складають у загальному розмірі 11506,79 грн. є належним та допустимим доказом цих витрат.

У зв`язку з вище викладеним, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, а саме, стягненню з відповідача на користь позивача витрат з оплати навчання працівника, які складають 11506,79 грн.

Відповідно дост. 141 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2486,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витрати за навчання у розмірі 11506 грн. 79 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Андреєва-Палагнюка, 17, ЄДРПОУ 03328468.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 6, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено «18» грудня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева