Рішення

від 12.12.2024 по справі 492/969/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/969/24

провадження № 2/492/641/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 грудня 2024 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідачки, в якій просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що до початку січня 2024 року сторони проживали однією сім`єю разом з дитиною. Відповідачка до виконання своїх батьківських обов`язків ставилася недбало, навчанням та шкільним життям дитини не цікавилася, про стан здоров`я не піклувалася. З січня 2024 року відповідачка виїхала в невідомому напрямку, донька залишилася разом з батьком. Більш ніж пів року відповідачка не спілкується з дитиною, не займається її вихованням, не утримує та не дбає про духовний, моральний, фізичний розвиток дитини, тобто ухиляється від виконання своїх батьківським обов`язків, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлялася належним чином, про що свідчать довідки про доставку SMS, однак у судові засідання повторне не з`явилася, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила, клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив на позов не подала,

Представниця третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Суд також враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54; «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1статті 44 ЦПК Україниучасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторона має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбаченийЦПК України.

Виходячи із вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідачки до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 22 жовтня 2024 року, тобто з моменту закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду до ухвалення даного заочного рішення, жодного разу у судове засідання не прибула, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом - знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що заявлена ним у судовому засіданні, про заочний розгляд справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши обґрунтування представника позивача, думку представниці третьої особи, особисту думку дитину, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані суду письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані з ухиленням матері від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватисяСімейним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19 березня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю зазначена ОСОБА_2 (а.с. 10, 11), відповідачка у справі (а.с. 8). Як вбачається з довідки про зареєстрованих/проживаючих у житловому приміщенні/будинку осіб № 162 від 16 травня 2024 року ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_1 , позивачем у справі, з адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9). Відповідно до довідки Вознесенського першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області № 42 від 13 травня 2024 року ОСОБА_3 дійсно відвідувала дошкільне відділення з 30 серпня 2018 року по 31 травня 2022 року, під час відвідування спостерігалася постійна опіка з боку батька, зрідка з`являлася мати, усі необхідні питання стосовно перебування дитини у закладі вирішувались з батьком (а.с. 12). З довідки Вознесенського першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області № 43 від 13 травня 2024 року вбачається, що ОСОБА_3 навчається у 2 класі (а.с. 13).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , дитина навчається у ліцеї з 01 вересня 2022 року, мати не приділяє належної уваги вихованню дитини, не допомагає у навчанні, з січня 2024 року мати взагалі відсутня у житті дитини, батько відвідує батьківські збори, приймає участь у житті доньки (а.с. 14). Згідно з довідкою КНП «ЦПМСД Арцизької міської ради» Фельдшерсько-акушерський пункт с. Вознесенка Перша від 13 травня 2024 року ОСОБА_1 , позивач у справі, неодноразово звертався за медичною допомогою з хворою дитиною ОСОБА_3 , мати ОСОБА_2 участі не приймала (а.с. 15).

Згідно з актом обстеження умов проживання від 30 травня 2024 року, малолітня ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , позивачем у справі, під час обстеження в будинку чисто, у дитини є власна кімната, ліжко, стіл, шафа з сезонними речами, з січня 2024 року батько самостійно виховує доньку, мати поїхала до іншого району та зв`язок з нею втрачений (а.с. 16).

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, як органу опіки та піклування, від 04 жовтня 2024 року Виконавчий комітет Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відповідачки у справі, відносно її дитини ОСОБА_3 (а.с. 46-48), що підтверджується також рішенням Виконавчого комітету Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області № 59-2024 від 04 жовтня 2024 року (а.с. 45).

В судовому засідання була допитана в якості свідка ОСОБА_4 , яка дала суду показання про те, що мати ОСОБА_2 неодноразово виїжджала з будинку, залишаючи дитину з батьком. Останній раз приїжджала забрати свої речі з будинку та більше не з`являлася.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених свідком, в зв`язку з тим, що даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи встановлено не було, її показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом достовірно встановлено, а також підтверджено письмовими доказами, що відповідачка не проявляє до своєї дитини щонайменшої батьківської турботи, хоча має таку можливість, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, абсолютно не цікавиться ні здоров`ям, ні подальшою долею дитини, внаслідок чого суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню своєї малолітньої дитини.

Відповідно до частин 2, 3статті 171 СК Українидитина, яка може висловити свою думку, має бути вислуханою при вирішенні спору про позбавлення її матері батьківських прав; суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно зі статтею 3 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року (дачі - Європейська конвенція), дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що її стосується, наділяється правами, використання яких вона може вимагати: а) отримувати всю відповідну інформацію; b) отримувати Консультацію та мати можливість висловлювати свою думку; с) бути поінформованою про можливі наслідки реалізації цієї думки та про можливі наслідки будь-якого рішення.

Статтею 6 «Порядок прийняття рішення» Європейської конвенції визначено, що під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думку, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, і приділяє належну увагу думці, висловленою дитиною.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21).

Заслухана у судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 пояснила суду, що мати ОСОБА_2 взимку 2024 року виїхала з будинку та вона її не бачила з того часу, просила позбавити матір батьківських прав.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї (частина 8статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9статті 7 СК України).

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1, 2статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина 2статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина 4статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина другастатті 18 СК України).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Відповідно до частини 1статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частин 2, 3статті 150 СК України, батько зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першоїстатті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини 1статті 164 СК Україниухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що:

«тлумачення пункту 2 частини першоїстатті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

Суд, оцінюючи обставини справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Судом встановлено, що в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 19 березня 2022 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю зазначена ОСОБА_2 , відповідачка у справі. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мати ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає, батьківські збори не відвідує, не приділяє належної уваги вихованню дитини, не допомагає у навчанні, з січня 2024 року мати взагалі відсутня у житті дитини.

На підставі викладеного, беручи до уваги, що відповідачка ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_3 не проживає та не спілкується, без поважних причин та свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання малолітньої доньки та її утримання, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримує від матері жодної допомоги для морального та фізичного розвитку.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідачки брати участь у вихованні та розвитку дитини, відповідачка суду не надала відповідачкою суду не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що відповідачка під час розгляду справи у суді дійсного інтересу до доньки не проявляла, її життям не цікавилася та участі у вихованні не брала, хоча сучасні технології, такі як мобільний зв`язок та й інші засоби комунікації, дозволяють підтримувати зв`язок матері й дитини та надавати останній допомогу.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що на підставі належним чином оцінених доказів, судом установлені обставини ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, оскільки відповідачка не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до дитини, станом здоров`я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитині не забезпечує, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, суд дійшов висновку про те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками з виховання дитини, а тому наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов`язки - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Разом із тим суд звертає увагу відповідачки ОСОБА_2 на те, що відповідно до положень частини 1статті 169 СК Українимати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

На підставі статей 7, 15, 18, 150, 164, 166, 169 СК України, керуючись статями 7, 8, 12, 13, 19, 48, 76-83, 90, 92, 95, 128, 223, 247, 258-259, 263, 280-283,284,289,354,355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд , якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.