Рішення

від 11.12.2024 по справі 495/10067/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

Справа № 495/10067/24

Номер провадження 2/495/4748/2024

11 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Червинської А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно у якій позивач просить суд:

-встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 : на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,24 гектарів, кадастровий номер 5120884400:01:001:0181, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 кв.м., 51,3 кв.м., який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «а» тамбур, літ. «Б» сарай, літ. «В» гараж, літ. «в» підвал, №№ 1-5 споруди.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 , видане 19.01.2024 р. Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_3 , тобто прізвище, ім`я та по-батькові спадкодавця співпадає із тими самими даними, що вказані у правоустановчому документі на земельну ділянку (державному акті на право власності на земельну ділянку).

Щодо розбіжності написання прізвищ спадкодавця у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_4 » та написання прізвища позивача у паспорті громадянина України як « ОСОБА_5 », то вказану обставину можна пояснити як довільне заповнення відповідних бланків та документів працівниками органів РАЦС.

Позивач зазначає, що факт родинних відносин між ним та спадкодавцем підтверджено, відповідними доказами, зокрема свідоцтвом про народження, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.05.2004 р. по справі № 2-916, яким за батьком ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування після смерті матері позивача, інформація про яку також вказано у свідоцтві про народження ОСОБА_1 .

Факт встановлення родинних відносин між позивачем та спадкодавцем необхідний для реалізації позивачем ОСОБА_1 спадкових прав. Окрім крім того, за відсутності оригіналів правоустановчих документів, що вказано у відповіді у нотаріуса позивачу також рекомендовано звернутися до суду.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,24 гектарів, кадастровий номер 5120884400:01:001:0181, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, право власності на яку підтверджено копією державного акту, серія ОД № 051783 від 14.12.2004 р. Також до спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 кв.м., 51,3 кв.м., який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок, лію «а» тамбур, літ. «Б» сарай, літ. «В» гараж, літ. «в» підвал, №№ 1-5 споруди, який належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 02.09.2003 року, виданого виконавчим комітетом Мологівської сільської ради.

Інших спадкоємців не має, тому відповідачем зазначено орган місцевого самоврядування, в особі Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На момент смерті позивач ОСОБА_1 проживав із батьком та був зареєстрований за місцем його постійного проживання. Проте, оскільки в нотаріальному порядку вступити у спадщину не вбачається за можливе, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом задля захисту своїх прав.

На підставі наведеного Позивач просить задовольнити позов.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 07листопада 2024року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04грудня 2024року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились.

Позивач в судове засідання не з`явився, просить суд справу розглядати у його відсутність.

Відповідач потворно в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщався.

Згідно з ч. 2 ст.247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідноч.1ст. 223 ЦПК України, у порядкуст.ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 8ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_4 , видане 19.01.2024 р. Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача, в якому зазначено, що батьком позивача є ОСОБА_3 , тобто прізвище, ім`я та по-батькові спадкодавця співпадає із тими самими даними, що вказані у правоустановчому документі на земельну ділянку (державному акті на право власності на земельну ділянку).

Щодо розбіжності написання прізвищ спадкодавця у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_4 » та написання прізвища позивача у паспорті громадянина України як « ОСОБА_5 », то вказану обставину можна пояснити як довільне заповнення відповідних бланків та документів працівниками органів РАЦС.

Позивач зазначає, що факт родинних відносин між ним та спадкодавцем підтверджено, відповідними доказами, зокрема свідоцтвом про народження, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.05.2004 р. по справі № 2-916, яким за батьком ОСОБА_2 визнано право власності в порядку спадкування після смерті матері позивача, інформація про яку також вказано у свідоцтві про народження ОСОБА_1 .

Факт встановлення родинних відносин між позивачем та спадкодавцем необхідний для реалізації позивачем ОСОБА_1 спадкових прав. Окрім крім того, за відсутності оригіналів правоустановчих документів, що вказано у відповіді у нотаріуса позивачу також рекомендовано звернутися до суду.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилась спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,24 гектарів, кадастровий номер 5120884400:01:001:0181, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району, право власності на яку підтверджено копією державного акту, серія ОД № 051783 від 14.12.2004 р. Також до спадкового майна входить житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 кв.м., 51,3 кв.м., який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок, лію «а» тамбур, літ. «Б» сарай, літ. «В» гараж, літ. «в» підвал, №№ 1-5 споруди, який належить спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності від 02.09.2003 року, виданого виконавчим комітетом Мологівської сільської ради.

Інших спадкоємців не має, тому відповідачем зазначено орган місцевого самоврядування, в особі Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

На момент смерті позивач ОСОБА_1 проживав із батьком та був зареєстрований за місцем його постійного проживання. Проте, оскільки в нотаріальному порядку вступити у спадщину не вбачається за можливе, позивач вимушений звернутись до суду із даним позовом задля захисту своїх прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК Українипередбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220,1221,1223 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ч.1, 5ст. 1268 ЦК України- спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Згідно ізст. 5 ЦК Україниакти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і зворотної дії не мають, крім випадків, коли вони пом`якшують, або скасовують цивільну відповідальність. Тобто при вирішенні даного спору щодо угоди купівлі-продажу майна, вчиненої у липні 1997 року, мають бути застосовані положенняЦивільного Кодексу України 1963 року.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішеннівід 15листопада 1996року усправі «Чахалпроти Об`єднаногоКоролівства» Європейськийсуд зправ людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Судом установлено, що, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини і норми права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про те, що за життя спадкодавцю ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,24 гектарів, кадастровий номер 5120884400:01:001:0181, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 ; та житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 кв.м., 51,3 кв.м., який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «а» тамбур, літ. «Б» сарай, літ. «В» гараж, літ. «в» підвал, №№ 1-5 споруди.

Інших спадкоємців, які б вчинили дії, що свідчать про прийняття спадщини або мають право на обов`язкову частку у спадщині, не має.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 : на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,24 гектарів, кадастровий номер 5120884400:01:001:0181, яка розташована на території Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 ; на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 кв.м., 51,3 кв.м., який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок, літ. «а» тамбур, літ. «Б» сарай, літ. «В» гараж, літ. «в» підвал, №№ 1-5 споруди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Боярський