Вирок

від 17.12.2024 по справі 947/17419/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/17419/23

Провадження № 1-кп/947/566/24

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм.Одесі обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеного доЄдиного реєстру досудових розслідуваньза № 22022230000000372 від 02.09.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженка м.Шилка Четинськоїобласті російськоїфедерації,яка зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 ,на моментвчинення кримінальногоправопорушення обіймалапосаду тимчасововиконуючої обов`язкигенерального директоракомунального некомерційногопідприємства «Верхньорогачицькалікарня» Верхньорогачицькоїселищної радиКаховського районуХерсонської області,документована паспортомгромадянина Українисерії НОМЕР_1 ,виданий 25.11.2011Верхньорогачицьким РВУМВС Українив Херсонськійобласті,не єдепутатом будь-якогорівня, раніше не судима,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних Сил РФ (далі ЗС РФ) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави:

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається РФ та Україною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.

Рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року на найвищому юридичному рівні констатовано факт вторгнення російської федерації на територію України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.

22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.

З метою протидії збройній агресії 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію РФ проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Таким чином, у період з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по цей час на всій території України введено та діє правовий режим воєнного стану, що пов`язано із розв`язанням РФ військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

З 24.02.2022 збройні формування рф вторглися на територію Каховського району Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації.

Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія Каховського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил РФ.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Окрім того, відповідно до додатку до наказу міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією зазначено, що Верхньорогачицька територіальна громада Каховського району Херсонської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Після тимчасової окупації території Верхньорогачицької територіальної громади Каховського району Херсонської області представниками збройних формувань російської федерації встановлено фактичний контроль за суспільним життям на цій території України та узурповано всі владні повноваження шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста, у тому числі у сфері охорони здоров`я, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного та психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Разом із цим, у період квітень-травень 2022 року, представниками збройних формувань російської федерації всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської області цілеспрямовано створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію так звану - «Военно-гражданскую администрацию Херсонской области», у складі якої фнукціонують органи і структури, у тому числі «Департамент здравоохранения Херсонской области», функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території та реалізації всіх узурпованих владних повноважень.

При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також легітимних державних і комунальних підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території Херсонської області та, зокрема, на території Верхньорогачицької територіальної громади Каховського району Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів, була інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу російської федерації.

Відповідно до розпорядження №57-р Верхньорогачицької селищної ради від 22.04.2021 громадянка України ОСОБА_9 обіймає посаду тимчасово виконуючої обов`язки генерального директора комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради Каховського району Херсонської області (далі КНП «Верхньорогачицька лікарня»). Займаючи вказану посаду остання несе відповідальність за дотримання нормативних актів, зміст яких їй достовірно відомий, в тому числі за збереження майна яке їй ввірено відповідно до статуту Комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради Каховського району Херсонської області» (далі Статут), затвердженого рішенням 4 сесії Верхньорогачицької селищної ради 8 скликання № 65 від 21.01.2021.

Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_9 являючись громадянкою України, фактично проживаючи в смт Верхній Рогачик Каховського району Херсонської області, будучи достеменно проінформованою та розуміючи факт захоплення смт Верхній Рогачик Каховського району збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаною про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, перебуваючи у невстановленому місці не пізніше 16.08.2022 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), добровільно погодилася на пропозицію військовослужбовців зс рф обійняти посаду так званого «руководителя государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Верхнерогачикская центральная районная больница».

Будучи обізнаною, що КНП «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради (ЄДРПОУ 02003959) підпорядковане Верхньорогачицькій селищній раді, виконуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_9 , усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Каховського району Херсонської області системи охорони здоров`я, створеної окупаційною владою, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, не пізніше 16.08.2022 (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), а також вчинення подальших умисних дій на допомогу державі агресору та окупаційній адміністрації держави-агресора добровільно погодилась на пропозицію їх представників щодо призначення її виконувачем обов`язків головного лікаря незаконно створеної «Государственного бюджетного учреждения здроавохранения «Верхнерогачикская центральная районная больница», на базі Комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради. Так, ОСОБА_9 відповідно до наказу «начальника Департамента здравоохранения Херсонской области ОСОБА_10 » від 16.08.2022 № 103 «О назначении временно исполняющей обязанности главного врача государственного бюджетного учреждения здравоохранения Херсонской области «Верхнерогачикская центральная районная больница ОСОБА_11 », виданого «В соответствии с Положением о Военно-гражданской администрации Херсонской области и Положением о Департаменте здравоохранения Херсонской области от 12.06.2022 № 192р» призначено на вказану посаду.

Усупереч вимог пунктів 1.2 - 1.4, 7.3 Статуту ОСОБА_9 приступила до виконання організаційно розпорядчих та адміністративно-господарських функцій захопленого окупаційною адміністрацією Комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради вчинила дії щодо реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, зокрема умисно організувала та особисто видавала заробітну плату у рублях медичному персоналу, чим підтримала та реалізувала рішення та дії окупаційної адміністрації держави агресора указу голови незаконно створеної військової-цивільної адміністрації ОСОБА_12 № 026-р від 23.05.2022 «Про введение бивалютной зоны в Херсонськой области».

З метою підтримки та реалізації рішення окупаційної адміністрації держави-агресора щодо введення в обіг на окупованій території Херсонської області російського рубля як платіжного засобу та єдиної грошової одиниці на окупованій території для інтеграції в банківську систему рф 12.09.2022 ОСОБА_9 відкрила розрахунковий рахунок у банківській установі держави-агресора ТОВ Комерційний Банк «Міжнародний розрахунковий банк» для здійснення платіжних операцій незаконно створеною установою «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Верхнерогачикская центральная районная больница» у російській валюті.

У подальшому ОСОБА_9 , перебуваючи на псевдопосаді, та у співпраці з окупаційною владою, перебуваючи на території смт Верхній Рогачик Каховського району Херсонської області, з метою завдання шкоди суспільним відносинам у сфері національної безпеки України, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народно господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, з метою окупації України, за власної ініціативи, вчинила умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору та її збройним формуванням шляхом реалізації рішень та підтримання дій держави-агресора та окупаційної адміністрації, а саме 02.12.2022 здійснила реєстрацію незаконно створеної установи «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Верхнерогачикская центральная районная больница» у «Едином государственном реестре юридических лиц» за нормами законодавства російської федерації за реєстраційним номером 1229500004161, таким чином підтримавши рішення та дії держави-агресора та окупаційної адміністрації щодо впровадження на тимчасово окупованій території України системи охорони здоров`я держави-агресора.

Крім того, будучи тимчасово виконуючою обов`язки генерального директора КНП «Верхньорогачицька лікарня», а також маючи доступ до матеріальних ресурсів Комунального некомерційного неприбуткового підприємства «Верхньорогачицький Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_9 за підтримки військових зс рф умисно, добровільно передала майно вищевказаних підприємств представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, а саме: незаконно створеній установі «Государственное бюджетное учреждение здравоохранения Херсонской области «Верхнерогачикская центральная районная больница».

Своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_9 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111-2 КК України за кваліфікуючими ознаками - вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.

Обґрунтування застосування судом in absentia:

Відповідност. 129 Конституції України,ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 111-2 КК України, обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим ухвалою суду від 12.12.2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_9 та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.

Таким чином, у зв`язку з здійснення спеціального судового провадження по зазначеному кримінальному провадженню, обвинувачена ОСОБА_9 не була допитана судом в якості обвинуваченої по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченої повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписівст. 2 КПК Україниз дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Судом встановлено, що розгляд даного кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам розгляду кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

Так, розгляд даного кримінального провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_8 , яка була забезпечена державою з Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Обвинувачена ОСОБА_9 будучи обізнана, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явилася, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до газети «Урядовий кур`єр», на сайті суду та на сайті Офісу Генерального прокурора. Рекомендовані повідомлення поштового відправлення «Укрпошта» за місцем її проживання не надсилались, оскільки місцем проживання ОСОБА_9 є тимчасово непідконтрольна державі Україна територія.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_9 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_9 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Докази, які досліджені судом

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 111-2 КК Українипідтверджується наступними дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами, а саме:

Фактичними даними, що містяться в показах допитаних під час судового розгляду свідків:

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працювала медсестрою в Верхньорогачінській лікарні разом з ОСОБА_9 , з ОСОБА_9 працювала років 15, стосунки були між ними нормальні, робочі. ОСОБА_9 працювала лікарем, потім стала головним лікарем у поліклініці. ОСОБА_9 уродженка Росії. 24.02.2022 року подзвонили, повідомили про повномасштабне вторгнення в Україну, в цей день їм віддали документи, трудові книжки. Всі документи віддавала секретар ОСОБА_9 , у зв`язку із тим, що нікому нічого не було відомо. Через два дні після вторгнення почали заїжджати військові до селища Верхні Рогачики, біля лікарні знаходився блокпост. ОСОБА_9 займалася лікуванням російських військових. 15 серпня 2022 року ОСОБА_9 зібрала їх всіх в актовому залі, казала, що будуть багато грошей платити в рублях, казала, що процвітає Херсон, так само буде процвітати їх лікарня під російським керівництвом. ОСОБА_9 казала писати заяву щодо переходу до руського миру, ОСОБА_9 так і займала посаду головного лікаря. ОСОБА_9 казала, якщо заяву не напишемо, то ніхто платити гроші не буде. ОСОБА_9 діяла добровільно, без примусу. Всі люди обурювалися, реагували негативно, вона ніяких заяв не писала. Вона була присутня тільки на одних зборах, потім написала заяву на відпустку і виїхала, 24 серпня вже була на підконтрольній території України. Лікарня досі під керівництвом ОСОБА_9 під російською владою, все обладнання було вивезено російськими військовими.

- допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що після окупації ОСОБА_15 , у серпні 2022 року була розпущена селищна рада, ОСОБА_9 пішла на співпрацю з російською владою, часто їздила до ОСОБА_16 оформлювати документи на лікарню. Всі документи перейшли на російське законодавство. ОСОБА_9 працевлаштовувала людей вже у російську лікарню, зарплатню отримували люди у рублях. Потім лікарня функціонувала під двома владами, українською та російською. Помічником ОСОБА_9 була ОСОБА_17 , всі вказівки щодо переходу давала ОСОБА_9 , на той час він обіймав посаду директора Верхньорогачінського закладу первинної допомоги, а Кулик була директором КНП. Після її переходу на російську сторону, вони взагалі між собою перестали спілкуватися. Він виїхав з окупованої території у жовтні 2022 року, до цього часу і далі, ОСОБА_9 керувала КПМ, і працювала на російську владу. Він вважає, що ОСОБА_9 добровільно пішла працювати на російську владу, ОСОБА_9 залякувала персонал, що якщо буде відмова, то буде звільнення. До його виїзду з окупованої території, БМСД працювало само по собі, потім по направленню ОСОБА_9 з`явилися військові, які вишукували працівників по прізвищам, оголошували, що їх звільнено, зокрема оголошено було про звільнення йому та його донці.

- допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона з обвинуваченою ОСОБА_9 працювала в лікарні. ОСОБА_9 була в.о. головного лікаря, коли почалося повномасштабне вторгнення, то ОСОБА_9 почала співпрацювати із росією. ОСОБА_9 як лікар хороша, як людина полюбляла зловживати спиртними напоями, поводила себе безвідповідально. ОСОБА_9 працювала лікарем анестезіологом десь 5-6 років. Після окупації міста, взимку 2022 року, ОСОБА_9 дуже зраділа, що заїхали росіяни, надавала їм медичну допомогу, лікувала їх українськими ліками, робила їм масажі, відпочивала з ними. Після окупації, ОСОБА_9 стала головним лікарем Верхньорогачінської лікарні, їздила у Генічеськ до керівництва, яке її і призначило, надавала майно лікарні у користування російським військам, і транспортні засоби теж. Також, проводила збори на території лікарні, примушували писати заяви, отримати російські паспорти, якщо людина відмовлялась, ОСОБА_9 погрожували здати комендатурі росії. На той час, що вона була на окупованій території, ОСОБА_9 проводила такі збори, що неділі. ОСОБА_9 їздили по російські ліки в ОСОБА_19 і привозила до лікарні. Їй відомо, що якісь накази підписувалися, але вона до них доступу не мала. Вона працювала секретарем головного лікаря, виїхала на підконтрольну Україні територію 24.07.2022 року.

- допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_20 пояснив,що віндо війнимешкав вс.В.РогачикКаховського району Херсонської області, 27.02.2022 року з`явились російські військові і життя стало іншим. Комунальні установи працювали в штатному розкладі, всі знаходились на своїх робочих місцях. Він був підлеглим ОСОБА_9 коли працював на посаді ренген лаборанта. 15.08.2022 року ОСОБА_9 відвідувала місто Херсон, повернувшись зібрала нараду і повідомила, що призначена на місце головного лікаря Верхньорогачінської лікарні, їздила до Херсону вона добровільно, на службовому автомобілі медичного закладу, марки «Тайота» з позначкою червоний хрест, з водієм. Йому відомо, що ОСОБА_9 возила штатний розклад з зазначенням окладу. Медичному персоналу надали тиждень на міркування щодо питання подальшої праці на росію. ОСОБА_9 підборювала людей, говорила, що буде росія, доручила головному бухгалтеру підготувати всі документи на російській мові і змінити назву установи, вказати російською мовою. Щодо виплати заробітної плати, були подані списки на розгляд військової рай адміністрації, виплачувати її будуть в рублях. Йому не відомо яким чином вона керувала лікарнею, але йому відомо, що приїжджали військові, вона їх приймала, вона добровільно співпрацювала з російськими військовими. Під час роботи ОСОБА_9 підбурювала людей, казала, що скоро гривні не буде, щоб знімали всі гроші з карток, будуть російські рублі. 25.08.2022 року він виїхав з окупованої території.

Фактичними даними, що містяться в таких джерелах доказів:

-Витяг із ЄРДР № 22022230000000372 від 02.09.2022 року;

-Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.09.2022 року, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_20 впізнав ОСОБА_9 зображену на фотознімку №3, яка є мешканкою смт. Верхній Рогачик, та керівником Верхньорогачінської лікарні.

-Протокол огляду від 25.01.2023 року, з якого вбачається, що в приміщенні департаменту здоров`я ХОДА у кабінеті №207 відділ організаційно кадрової роботи та звернення громадян знайдено папку з написом: «Вергній Рогачик», в якій виявлено наступні документи: перелік документів для оформлення на роботу ОСОБА_9 , оригінал фото 3х4 на звороті з підписом ОСОБА_9 , оригінал резюме на ім1я ОСОБА_9 , оригінал автобіографії на ім`я ОСОБА_9 створена 16.08.2022 року та підписана ОСОБА_9 , копія диплому про вищу освіту на ім`я ОСОБА_21 , копія сертифікату № 10036 лікаря спеціаліста ОСОБА_9 , копія сертифікату № 14807 лікаря спеціаліста ОСОБА_9 , копія свідоцтва про розірвання шлюбу, копія дублікату картки фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_9 , копія трудової книжки на прізвище « ОСОБА_22 », оригінал зобов`язання о нерозголошенні інформації на ім`я ОСОБА_9 , оригінал « акт результатов общего осмотра зданий, сооружений, конструкций» №1 з відтиском круглої печатки синього кольору, в середині печатки, зображено двохголового орла, з трьома підписами, напроти одного написано « ОСОБА_23 », оригінал «акт результатов общего осмотра зданий, сооружений и конструкций» №2, з відтиском круглої печатки синього кольору, в середині печатки, зображено двохголового орла, з трьома підписами, напроти одного написано « ОСОБА_23 ». Зазначені документи додаються до протоколу.

-Протокол оглядувід 10.02.2023року,з якоговбачається,що об`єктомогляду єсайт «Федеральная налоговаяслужба» вякому введенотекст дляпошуку « ОСОБА_23 »,та отриманонаступні дані: ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТИ "ВЕРХНЕРОГАЧИКСКАЯ ЦЕНТРАЛЬНАЯ РАЙОННАЯ БОЛЬНИЦА" РОССИЯ, ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ВЕРХНИЙ РОГАЧИК ПГТ., УСПЕНСКАЯ УЛ., Д. 35, ОГРН: 1229500004161, Дата присвоения ОГРН: 02.12.2022, ИНН: 9500004176, КПП: 950001001, Руководитель юридического лица: ОСОБА_23 .

-Інформація відносно ОСОБА_9 надана Верхньорогацькою селищною військовою адміністрацією Каховського району Херсонської області, на 3-х аркушах.

-Статут комунального некомерційного підприємства «Верхньорогачицька лікарня» Верхньорогачицької селищної ради Каховського району Херсонської області.

-Протокол огляду від 31.03.2023 року, з якого вбачається, що проведено огляд мобільного телефону телефон Redmi 10C, IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 . В ході огляду вказаного мобільного телефону встановлено, що в ньому міститься сім-карта оператора «Vodafone Україна» номер якого НОМЕР_4 . Після розблокування мобільного телефону на його головному екрані виявлено ярлик з назвою «Галерея», де виявлено зображення серед яких 12 зображень відносяться до протиправної діяльності т.зв. «В.и.о главного врача ГУБУЗ Верхнерогачикской центральной районнои больници ОСОБА_23 , в якій наявні фотозображення «Приказ N?18а от 08.02.2023», «Информационное письмо 01/26 от18.04.2023 года», «График выездов согласно приказу №18а от 08.02.2023года приложение N?8, 9, 10, 11», «Министерство Здравохранения в Херсонской области государственое бюджетное учереждение зравохранения Верхнерогачикская центральная районная больница», «Приказ N? 103 от 16.08.2022 «О назначении временно исполняещей обязаности главного врача государственного бюджетного учереждения Херсонской области Верхнерогачикская центральная районная больница Кулик ЕВ»», «СПРАВКА об открытии расчетного счета», «СОГЛАШЕНИЕ N?1 от 12 сентября 2022г.» та «ПРИКАЗ N?117 от 21 декабря 2022 «Опремировании работников государствениых бюджетних учереждений подведомственых Минестерству здравоохранения Херсонской области за ноябрь 2022 года».

- Витяг з Єдиного державного реєструм юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 29.05.2023 року.

Судом в умовах повної змагальності процесу досліджені в повному обсязі всі докази, надані як обвинуваченням, захистом, можливість збирання інших доказів вичерпані, що визнано сторонами процесу, які підтвердили відсутність у них доповнень та інших доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно дост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Зокрема, згідно зіст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.

Оцінка суду

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовуютьЄвропейську конвенцію з прав людинита основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленомуКПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів наданих стороною обвинувачення, недостовірними чи недопустимими.

Захисник ОСОБА_8 діючі в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечувала щодо розгляду даної справи в порядку спеціального судового провадження.

Захисник ОСОБА_8 вважає, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй злочину не доведена, свідчення свідків та надані письмові докази не підтвердили, що ОСОБА_9 добровільно допомагала введенню в обіг на тимчасово окупованих територіях Херсонської області російського рубля, та добровільно допомагала російським військовим в керівництві лікарнею, та інші дії направлені на підтримку окупаційної адміністрації держви-агресора.

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченої ОСОБА_9 ознака добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей39,40 КК України.

Так, судом під час судового слідства не встановлено обставин, на підтвердження того, що дії обвинуваченої ОСОБА_9 вчинені під фізичним чи психологічним примусом.

Зміст досліджених судом доказів, а також показів свідків допитах в судовому засіданні, дає підстави стверджувати, що обвинувачена ОСОБА_9 , будучи громадянкою України, перебуваючи на тимчасово окупованій території Кохавського району Херсонської області, вчиняла дії спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора з метою завдання шкоди Україні, шляхом реалізації рішень держави-агресора, добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, що обумовлено її позитивним ставленням до окупаційної влади, при цьому ОСОБА_9 мала вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними.

Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, враховуючі пояснення свідків, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», і кваліфікує її дії за ч.1 ст. 111-2 КК України, за кваліфікуючими ознаками - вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві) та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації та підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.

Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд

При призначенні покарання, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК Українита роз`ясненнями, що містяться в п.1постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»(з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Зазначене узгоджується із положеннямист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікованаЗаконом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції»і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Призначаючи покарання суд виходить із наступного

Відповідно до ч. 5ст. 12 КК Україникримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 111-2 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно дост. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_9 , судом не встановлено.

Обставинами, які, відповідно дост. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 , суд визнає, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченою ОСОБА_9 кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, які посягають на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винної, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст.111-2 КК Україниз позбавлення права обіймати будь-які посади в органах державної влади, бо вважає це покаранняє необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої тапопередження скоєннянею кримінальнихправопорушень умайбутньому.

Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд враховує, що згідно ч. 1ст. 59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно ч. 2ст. 52 КК України, конфіскація майна відноситься до додаткових видів покарання.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину та ступінь його тяжкості, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_9 додатковий вид покарання у вигляді конфіскації особистого майна.

Підстави для застосування положень ст.69,75 КК Українивідсутні, оскільки відсутні обставини, передбаченіст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення з огляду на вчинення ОСОБА_9 суспільно-небезпечних кримінальних правопорушень у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України.

Крім того суд приходить до висновку, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Враховуючи, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.05.2023 року ОСОБА_9 в порядку ч. 6ст. 193 КПК Україниобрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, суд вважає вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 слід рахувати з моменту фактичного її затримання в порядку виконання вироку.

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК Українипо справі відсутні.

Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.323,369-376,615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_9 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, призначити їй покарання строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією особистого майна, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах влади строком на 15 років.

Обраний запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного її затримання в порядку виконання вироку.

Роз`яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1