Рішення

від 18.12.2024 по справі 608/2061/24

ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2024 р. Справа № 608/2061/24

Номер провадження2-о/608/127/2024

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

з участю секретаря с/з Южди Л. С.,

представника заявниці ОСОБА_1 адвоката Волинця С. А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Чортківська державна нотаріальна контора про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2024 року заявниця ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбую

В заяві вказала, що звернулася до Чортківської державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , подавши необхідні документи. Однак, заінтересована особа, мотивуючи відсутністю документа, що посвідчує державну реєстрацію шлюбу між ними рекомендувала усно у судовому порядку вирішити питання про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без шлюбу, тому вона змушена звернутися до суду із даною заявою. Просить встановити факт про те, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Волинець С. А. заяву довірительки підтримує, просить задоволити.

Представник заінтересованої особи Чортківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, на адресу суду поступила заява про розгляд справи у його відсутності, при ухваленні рішення покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника заявниці адвока Волинця С. А., свідка, враховуючи заяву представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Особа заявниці ОСОБА_1 стверджується згідно паспорта громадянина України серія НОМЕР_1 від 09.11.2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 74 роки, що вбачається зі свідоцтва серія НОМЕР_2 від 16.11.2023, актовий запис № 62.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №74921591, виданим 28.11.2023 року Чортківською державною нотаріальною конторою стверджується реєстрація спадкової справи №252/2023 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 27.11.2023 року №132 стверджується те, що в АДРЕСА_1 з 04.12.1981 року, і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав і був зареєстрований ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Разом з ним проживала без реєстрації з 1999 року по теперішній час ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Як видно з довідки зазначеної селищної ради від 08.08.2024 року за № 66, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала спільно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в АДРЕСА_1 . При цьому вели спільне господарство, як одна сім`я.

Судом встановлено, що проживаючи однією сім`єю без шлюбу з ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 вели спільне господарство, утримували у зазначеному домоволодінні свиней, домашню птицю (гусей, качок, курей), кролів. Також спільно обробляли городи, несли спільні витрати на утримання домоволодіння, закупівлю продуктів харчування. Тобто, мали наявні спільні витрати для придбання побутової техніки, меблів, несли спільну участь у витратах на утримання майна, в тому числі необхідний ремонт та спільно вирішували всі інші побутові проблеми.

Отже, їхні відносини мали стійкий характер і проявлялися взаємною турботою, підтриманням здоров`я, спільним відпочинком тощо. Тобто відносинами, які притаманні подружжю.

Від спільного проживання заявниці і ОСОБА_2 дітей не було, як і не мав дітей сам спадкодавець.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Отже, суд дійшов до переконання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за життя) вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет та взаємні права і обов`язки саме як подружжя, на що вказує наявність спільного побуту, спільного відпочинку, придбання ними майна, що підтверджено відповідними письмовими доказами.

Також, в с судовому засіданні свідок ОСОБА_4 підтвердила той факт, що ОСОБА_1 дійсно проживала однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2044 року і до дня відкриття спадщини.

Оскільки встановлення в судовому порядку факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу необхідно для юридичного оформлення спадщини, яка залишилася після померлого ОСОБА_2 , а іншого способу захисту порушеного права немає, суд дійшов до висновку, що зазначений факт проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу знайшов своє підтвердження.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини. При цьому до спадкоємців четвертої черги за законом належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. (частини перша та друга статті 21 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі № 186/421/17 (провадження № 48280св18); від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21).

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення таких юридичних фактів як: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та позивач (заявник) проживали однією сім`єю.

Відповідно до частини третьої статті 1268 та частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, тобто вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю є доцільним та ефективним як спосіб захисту у випадку заявлення разом з таким питанням вимоги про визнання позивача спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 369/5481/16-ц (провадження № 61-10372св18) та у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 379/3191/15-ц (провадження № 61-14379св18).

Верховний Суд у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 554/1251/20 (провадження № 61-572св21) погодився з висновком судів попередніх інстанцій, які зазначивши, що факт проживання позивача та померлого чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу із 01 січня 2004 року підтверджується, не лише показаннями свідків, а й фактом спільного здійснення підприємницької діяльності, наявності у сторін спільного бюджету та здійснення спільних витрат, дійшли висновку про доведеність позовних вимог щодо встановлення заявленого позивачем факту, який згідно принципу незворотності дії закону у часі та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає до встановлення з 01 січня 2004 року по день смерті чоловіка.

Даний юридичний факт породжує правовий наслідок і від нього залежить виникнення майнових прав у заявника, зокрема, отримання спадщини за законом.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 5 частин 2 вказаної статті встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.

Для заявника встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати йому право на прийняття спадщини, як спадкоємця у встановленому законом порядку.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 3 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що заявниця ОСОБА_1 дійсно проживала із спадкодавцем ОСОБА_2 на час його смерті.

Суд вважає, що заява підлягає задоволенню, оскільки встановити даний факт в іншому порядку неможливо.

Керуючись ст.ст. 5, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 268, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задоволити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 01.04.2004 року і до дня відкриття спадщини.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія вірна:

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2061/24.

Рішення набрало законної сили " "

Суддя: Л. М. Запорожець

Копію рішення видано " "

Секретар: