Постанова

від 02.12.2024 по справі 461/3613/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3613/24 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/2522/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря Цьони С.Ю.

з участю: апелянта ОСОБА_1 ,

розглянувшиу відкритомусудовому засіданнів м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 14 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Либідь", Львівської філії Кредитної спілки "Либідь" про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування заявленого позову покликався на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2020 року у цивільній справі №461/9069/20 за позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 200931,76 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

16.01.2021 р. рішення суду набрало законної сили, 17.03.2021 р. було видано виконавчий лист №461/9069/20, який мною було скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві.

На сьогодні у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Київ відкрито виконавче провадження ВП № 65015200 по вище вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії, але боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Вважає, що необгрунтована відмова Кредитної спілки «Либідь» у поверненні йому грошових коштів відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2020 року у справі №461/9069/20 є протиправною. Вказує на те, що такими діями кредитна спілка «Либідь» спричинила йому майнову шкоду, у виді упущеної вигоди.

Окрім цього, позивач стверджував, що у зв`язку з порушенням КС «Либідь» своїх грошових зобов`язань за депозитними договорами, йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в фізичному болі, внаслідок погіршення стану здоров`я, та душевних стражданнях через неможливість користуватися та вільно розпоряджатися належними йому грошовими коштами, яку оцінює в розмірі 977531,00 грн.

У зв`язку з наведеним, просив позов задоволити.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 14 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Вказане рішеннясуду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що заяву про дострокове розірвання договорів не подавав і позовна заява також не містила вимоги про дострокове розірвання договорів, оскільки строк зворотності настав: 11.07.2009 року, 12.09.2009 року та 18.12.2009 року, відповідно.

Зауважує, що описова частина рішення Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2012 року у справі №2-851/11 не містить доказів того, що ним заявлена вимога про дострокове розірвання договорів, а в резолютивній частині цього рішення зазначено, що договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок достроково не розірвано.

Наголошує, що кредитна спілка не надала суду доказів на підтвердження правомірності неповернення йому грошових коштів згідно договорів.

Просить врахувати, що описаними в позовній заяві діями відповідача йому завдано моральної шкоди у виді страждань та принижень, а тому він не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в цій частині.

Крім цього, звертає увагу, що у позовній заяві ним надано власні письмові свідчення про те, що на час звернення до суду з вимогам про стягнення пені та моральної шкоди, відповідачем грошове зобов`язання не виконано.

Апелянт констатує, що неможливість використовувати власні кошти на власний розсуд, в тому числі, й на лікування, харчування, покращення житлових умов тощо, щоденно завдає йому фізичного болю та душевних страждань. Стверджує, що протиправні дії відповідача негативно впливають на здоров`я, психіку, поведінку та відношення до життя.

Вважає, що суду надано достатньо доказів на підтвердження зміни стану його здоров`я, поведінки, емоцій та зміни способу життя внаслідок перенесених страждань та принижень, проте, суд не надав належної правової оцінки цим доказам, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Просить скасувати рішенняухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що якщо рішенням суду заборгованість за договором банківського вкладу стягнута у повному обсязі, вкладник має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення неустойки (пені). Позивачем не представлено суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів покладених в обґрунтування позовної заяви стосовно того, що позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Судом та матеріалами справи встановлено, що між Львівською філією кредитної спілки «Либідь» та позивачем ОСОБА_1 , як членом кредитної спілки, було укладено договори про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 грудня 2020 року у цивільній справі №461/9069/20 за позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», стягнуто з Кредитної спілки «Либідь» на його користь 200931,76 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

16.01.2021 р. рішення суду набрало законної сили, 17.03.2021 р. було видано виконавчий лист №461/9069/20, який скеровано на виконання до Голосіївського районного відділу ДВС у м. Києві.

Встановлено, що на сьогодні у Голосіївському районному відділі ДВС у м. Київ відкрито виконавче провадження ВП № 65015200 по вище вказаному виконавчому листу та тривають виконавчі дії.

Позивачем до позову долучено розрахунок, відповідно до якого три проценти річних від простроченої суми 200931,76 грн. за період з 18.12.2020р. по 30.06.2024р. становить: (200931,76 х 3 х 1291): 365 = 21320,79 грн.; з урахуванням встановленого індексу інфляції боржник повинен сплати 300292,52 грн, з яких: 300292,52 - 200931,76 = 99360,76 гривень інфляційних втрат; 61237,39 гривень упущеної вигоди.

У цій справі позивач, звертаючись до суду з позовом, співвідповідачем у справі, зокрема, визначивЛьвівську філію КС «Либідь».

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша, третя статті 95 ЦК України).

Філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, у яких відповідачем виступаєфіліячи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі №760/32455/19.

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньЛьвівська філія КС «Либідь»є відокремленим підрозділомКС «Либідь», здійснює свою діяльність від імені та в інтересахКС «Либідь».

Отже,Львівська філія КС «Либідь»є відокремленим підрозділом, який не є юридичною особою, а отже не наділений цивільною-процесуальною дієздатністю, у зв`язку з чим не може виступати стороною у цивільному процесі, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для закриттяпровадження у справі в частині вимог до філії.

Подібний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від06 березня 2024 рокуу справі №295/6062/22.

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 549 та частини другої статті 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 зазначено, що після розірвання договорів банківського вкладу в судовому порядку банк не звільняється від відповідальності за порушення виконання зобов`язань згідно зі статтею 625 ЦК України, частиною другою якої встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Після ухвалення рішення про розірвання договорів банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, наявність якого підтверджене судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Отже, передумовою для стягнення пені є порушення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

З урахуванням вказаних правових норм та наявності судового рішення, за яким із відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість та таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, отже є грошовим зобов`язанням, суд дійшов висновку щодо наявності між сторонами грошових зобов`язань.

КС «Перше кредитне товариство» є фінансовою установою.

Згідно із ч.2ст.1 Закону України «Про кредитні спілки», кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансової послуги.

Звертаючись із позовною заявою ОСОБА_1 зазначав, що боржник ухиляється від виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 долучив до позовної заяви розрахунок, відповідно до якого три проценти річних від простроченої суми 200931,76 грн. за період з 18.12.2020р. по 30.06.2024р. становить: (200931,76 х 3 х 1291): 365 = 21320,79 грн.; з урахуванням встановленого індексу інфляції боржник повинен сплати 300292,52 грн, з яких: 300292,52 - 200931,76 = 99360,76 гривень інфляційних втрат; 61237,39 гривень упущеної вигоди.

Однак, позивач не обґрунтував із посиланням на діюче законодавство належності розрахунку та стягнення матеріальних збитків за вказаний період.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вірно виходив відсутності доказів, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання, що дає підстави для стягнення на користь позивача матеріальних збитків, матеріали справи не містять, оскільки відсутні будь-які відомості про невиконання виконавчого листа.

Позивачем не долучено жодного доказу, який б підтвердив, що ухвалене рішення на даний час є невиконаним, обмежившись наданням суду Інформації про виконавче провадження, яка фактично засвідчує перебування виконавчого листа на виконанні.

В свою чергу, позивач, є учасником виконавчого провадження та наділений повноваженнями знайомитись з його матеріалами та отримувати копії документів які стосуютьсь перебігу провадження.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то слід вказати наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц зробила наступні висновки:

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Суд першої інстанцій у своєму рішенні зазначив, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди.

Проте, суд першої інстанцій не звернули належної уваги на те, що судовим рішенням від 02 квітня 2012 року у справі № 2-851/11, яке набрало законної сили, було встановлено, що КС «Либідь» не виконала свої зобов`язання щодо повернення позивачу грошових коштів за договорами депозитного вкладу. Тобто, починаючи з 2012 року КС «Либідь» ухиляється від виконання судового рішення, що в свою чергу означає тривале порушення права позивача на отримання належних йому грошових коштів.

З огляду на те, що неповернення депозитних коштів триває з 2012 року, це створило для позивача значні моральні та психологічні страждання, пов`язані з відчуттям несправедливості, порушенням його фінансових інтересів і прав.

Колегія суддів, враховуючи засади розумності, справедливості та поміркованості, а також характер і обсяг моральних, душевних і психічних страждань, що зазнав позивач у зв`язку з довготривалим неповерненням коштів, доходить висновку, що позивачу належить відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Така сума є співмірною до обсягу страждань і відповідає принципу пропорційності відшкодування.

Крім того, слід зазначити, що як вбачається зі змісту статті 19 ЦПК України, у спрощеному позовному провадженні можуть розглядатися малозначні справи (частина 4), якими є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними,крім справ(зокрема)у яких ціна позову перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб(частина 6).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексурозмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна діячи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2024 року - 2920, 00 грн.

Ціна позову у цій справі сумарно складає1223362 грн. 75 коп.,що значно більше вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, у суду були відсутніми правові підстави для розгляду даної справиу спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог доЛьвівської філії КС «Либідь» скасуванню, провадження у цій частині закриттю,рішення суду першої інстанції в частинівідмови у задоволенні позову провідшкодування моральної шкоди скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, ст.. ст.. 367,368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст.376,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 14 червня 2024 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Провадження у справі № 461/3613/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської філії кредитної спілки «Либідь» про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання закрити.

Позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Либідь" про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути зкредитної спілки «Либідь» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) грн.. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.12.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.