Постанова

від 12.12.2024 по справі 607/21784/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/21784/24Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/1043/24 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів - Костіва О.З., Хоми М.В.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №607/21784/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якого діє адвокат Букач Тетяна Ігорівна на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2024 року про передачу справи на розгляд іншого суду (постановлену суддею Марциновсьокою І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2024 року дану цивільну справу передано на розгляд до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно та помилково не взято до уваги матеріали, що були подані до суду, оскільки в них наявні беззаперечні та достатні докази, які б вказували, що фактичним місцем проживання ОСОБА_2 та їхнього сина, ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 . Таким чином, територіальна підсудність даної справи - Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За змістом ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України, передбачено, що особливості розгляду в апеляційному порядку окремих категорій справ апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В матеріалах справи наявні акти обстеженняумов проживання від 21 травня 2024 року та від 22 серпня 2024 року, з яких вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , проживають як зареєстровані внутрішньо переміщені особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька (а.с. 13, 16).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №836048 від 09 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2024 року дану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини передано на розгляд до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області (вул. Лоцманська, буд. 44, м. Очаків, Миколаївська область, 57508) (а.с. 30).

Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржувана ухвала відповідає.

Постановляючи ухвалу про направлення справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 . Докази того, що відповідач офіційно зареєструвала своє місце проживання чи перебування в місті Тернополі, суду не надані, а фактичне місце проживання у розумінні положень Цивільного процесуального кодексу України не має правового значення для визначення територіальної підсудності розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Позови до фізичної особипред`являютьсяв судза зареєстрованиму встановленомузаконом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. (частина 1 стаття 27 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення позивача до суду з позовом встановлювалися Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі - Правила).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разіколи особапроживає удвох ібільше місцях,вона здійснюєреєстрацію місцяпроживання заоднією зцих адресза власнимвибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).

В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

У пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).

Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, який набрав чинності 14 березня 2022 року.

Результат аналізузмісту вказанихнорм дозволяєзробити висновок,що особаможе матидекілька місцьпроживання/перебування.Водночас законодавствомвизначено необхідність проведенняреєстрації (декларування)місця проживання/перебуванняособи,яка можебути здійсненатільки заоднією адресоюза їївласним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичнемісце проживанняможе змінюватисячи нещодня. Крімтого,особа можемати більшеніж однефактичне місцепроживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі №175/4316/19.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області отримано відповідь №836048 від 09 жовтня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру, де зазначено, що відповідач ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 14 липня 2021 року.

Будь-якихналежних доказів, втому числідовідки провзяття наоблік внутрішньопереміщеної особи, що містять інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача чи реєстрацію його місця перебування в м. Тернополі, матеріали справи не містять.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що позивач всупереч вимогам частини першої статті 27 ЦПК України подав до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області позов на предмет зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, який за загальними правилами підсудності належить розглядати за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2024 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.