Рішення
від 05.12.2024 по справі 522/6505/21
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6505/21

Провадження № 2/522/2261/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Кравцана В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 23.04.2018 на території житлового комплексу «Академмістечко» біля 1-го під`їзду будинку АДРЕСА_1 було повністю знищено пожежею автомобіль марки «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , що належав йому на праві спільної сумісної власності подружжя, що підтверджується актом про пожежу від 23.04.2018.

Указує, що пожежа виникла в автомобілі марки «Nissan X-Trail», який знаходився на території ЖК «Академмістечко», яка є територією господарювання Обслуговуючого кооперативу «Граніт», та згодом вогонь розповсюдився ще на три автомобілі, які були розташовані поруч, зокрема автомобіль «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 .

За наслідками цієї пожежі слідчим відділенням Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одеса ГУНП України в Одеській області відкрито два кримінальних провадження № 12018061500000919 від 23.04.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та за № 12019161500000939 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КК України і ч. 2 ст. 270 КК України, в яких позивача визнано потерпілим.

Зазначає, що знищенням його автомобіля (власності) були порушені його конституційні права, а саме право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, він був протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи від 11.06.2019 № 94 КДТЗ, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , визначається такою, що на момент пошкодження 23.04.2018 становить 206 909,48 грн.

ОСОБА_1 вважає, що він є належним позивачем у даній справі, оскільки автомобіль «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстровано на його дружину ОСОБА_2 , є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України, ст. ст. 60, 61 СК України. Подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі з 1978 року та автомобіль придбано ними у 2008 році за їхні спільні кошти.

Крім того зазначає, що він має речове право володіння цим автомобілем на відповідній правовій підставі, а відтак має право вимагати відшкодування шкоди, завданої його знищенням.

ОК «Граніт» був суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого з початку 2011 року було будівництво будинків ЖК «Академмістечко» на орендованій земельній ділянці комунальної власності територіальної громади м. Одеси, площею 3,8121 га з кадастровим номером 5110137500:43:001:0013, за адресою: АДРЕСА_2 , відведеної для будівництва житлового комплексу та благоустрою території.

Після завершення у 2013 році будівництва ЖК «Академмістечко» ОК «Граніт» продовжував свою господарську діяльність на території зазначеного житлового комплексу, але вже як суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, в тому числі послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Указує, що термін дії договору оренди зазначеної земельної ділянки закінчився 26.11.2015 та рішенням Одеської міської ради від 07.12.2016 вказаний договір є припиненим, а рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, передачу у власність чи користування зазначеної земельної ділянки або її частини до 23.04.2018 або пізніше Одеською міською радою не приймалося. Проте, господарська діяльність ОК «Граніт» на усій площі зазначеної земельної ділянці продовжувалася.

Вважає, що обов`язок щодо забезпечення виконання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на території ЖК «Академмістечко» покладено на суб`єкта господарювання, а саме на відповідача.

Указує, що відповідно до Статуту ОК «Граніт» його виконавчим органом є правління, яке очолює голова, а згідно з ч. 3 ст. 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника, тому саме голова кооперативу несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки на території господарювання в будинках, спорудах та прилеглої до них земельної ділянки.

Крім того, охорона на території ЖК здійснювалася охоронцями, які діяли на підставі трудового договору з ОК «Граніт», відповідно до якого вони зобов`язуються надавати такі послуги: контроль проходу, проїзду на територію та додержання норм пожежної безпеки. Також відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України зобов`язані виконувати правила пожежної безпеки.

Позивач вважає, що як голова ОК «Граніт», так і охоронці можуть бути суб`єктами порушення правил пожежної безпеки, а тому, на його думку, ОК «Граніт» є належним відповідачем у справі. Натомість, Одеську міську раду, як власника земельної ділянки, на якій ОК «Граніт» здійснює господарську діяльність, позивачем залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Вважає, що протиправна поведінка відповідача полягає у численних порушеннях норм Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, які на думку позивача, призвели до розповсюдження вогню та поширенню пожежі, наслідком чого стало знищення його автомобіля, а саме: несвоєчасне виявлення вогню та не повідомлення службу ДСНС і поліцію про пожежу працівниками ОК «Граніт»; відсутність первинних засобів пожежогасіння для локалізації і ліквідації пожежі у їх початковій стадії розвитку, як у будинках так і на відкритій території ж/к; мала кількість та незадовільний стан вогнегасників, два з них утримувались несправними, а інші знаходились у закритих приміщеннях; відсутність системи внутрішнього протипожежного водопроводу; необізнаність та неосвіченість охоронців у гасінні пожежі, у її початковій стадії розвитку; не проводилась робота по контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу і гідрантів; відсутність позначення для пожежного гідранта.

Зазначає, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою полягає у тому, що саме внаслідок невиконання КЦЗУ і вимог Правил 1417, незабезпечення пожежної безпеки, вогонь, який виник на одному автомобілі своєчасно не було виявлено та пожежу не було локалізовано в її початковій стадії розвитку, у зв`язку з чим вогонь розповсюдився на інші автомобілі, тобто на території господарювання відповідача відбулась пожежа, якою було завдано матеріальну шкоду майну позивача.

23.04.2018 після зустрічі мешканців будинку ЖК «Академмістечко» та головою ОК «Граніт» щодо причин і наслідків пожежі, він звертався до голови ОК «Граніт» з усною пропозицією компенсувати йому матеріальні збитки, пов`язані із знищенням пожежею його майна, але отримав усну відмову, у зв`язку з чим вважає за необхідне застосувати до правовідносин, які склалися між сторонами, положення ч. 2 ст. 625 ЦПК України та стягнути з відповідача за період з 23.04.2018 до часу розгляду справи у суді інфляційні втрати та 3 % річних.

На підставі наведеного позивач, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 333 447,65 грн, з яких: 206 909,48 сума матеріального збитку, 100 351,10 грн борг з урахуванням інфляції, та 26 187,07 грн 3% річних, нараховані на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що через недбалість посадових і службових осіб ОК «Граніт», які не вжили необхідних заходів із пожежної безпеки на території господарювання, яка є в прямому причинно-наслідковому зв`язку із знищенням його майна, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у тому, що раптове, безпідставне та жодним чином не спровоковане ним знищення його майна, яке відігравало значну роль у його житті та житті його родини, шокувало його та спричинило тяжку, тривалу психологічну депресію. Він зазнав значних душевних страждань і переживань, це призвело до нервових зривів, порушення сну та апетиту, псування стосунків з оточуючими людьми. Він був вимушений відмовитися від звичайного способу життя, не мав можливості регулярно зранку виїжджати на море купатися, що робив до того протягом багатьох років. Крім того раніше він на вихідних із родиною виїжджали за місто на відпочинок, але після знищення автомобіля можливість такого відпочинку зникла. Усвідомлення того, що знищення автомобіля позбавило його та його близьких нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати його. Крім того, позивач указує, що він був змушений відмовитися від свого попереднього, звичайного способу життя та вжити додаткових зусиль для захисту своїх прав у кримінальних провадженнях. На встановлення істини у кримінальних справах та доказування протиправної бездіяльності відповідача він витратив значний час, сили та зазнав переживань, незручностей, розчарувань та душевних страждань. Ставлення відповідача до скоєного ним, який не тільки не робить нічого для відшкодування завданої шкоди, але й не визнає своєї вини у скоєному протягом вже тривалого часу, викликає у нього почуття розгубленості, тривоги та приниженої гідності. Внаслідок усіх вказаних обставин він протягом трьох років знаходиться у напруженому психологічному стані. Зазнаючи постійної емоційної напруги його стан здоров`я зазнав різкого погіршення, що мало наслідком госпіталізацію та операцію на серці.

Розмір його душевних страждань і страждань його родини позивач оцінює у сумі 30000 грн, яку він просить стягнути з відповідача на свою користь, що включає в себе усі страждання, які довелося йому пережити, зокрема душевні страждання, пов`язані зі знищенням автомобіля, порушенням звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, вразливість становища позивача, ступінь важливості для нього предмета спору.

У відзиві на позовну заяву Обслуговуючий кооператив «Граніт» у задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити, вважав позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Зазначає, що цивільно-правова відповідальність, зокрема юридичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: наявності шкоди; протиправності дій заподіювача шкоди; причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою; вини у заподіянні шкоди.

Натомість указує, що в даному випадку шкода майну позивача завдана внаслідок вчинення злочину, що прямо підтверджується актом про пожежу, наданим позивачем, де зазначено, що ймовірною причиною пожежі є занесення джерела запалення іззовні невстановленою особою (підпал). За даним фактом порушено кримінальне провадження та позивача була завдана особою (особами), яка вчинила вказаний злочин.

При цьому, ані працівники, ані посадові особи ОК «Граніт» не причетні до підпалу автомобіля, який належав дружині позивача. Працівникам чи посадовим особам ОК «Граніт» не повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за фактом знищення майна.

Крім того, за заявою позивача також було порушено кримінальне провадження за ч. 2 ст. 270 КК України за фактом порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки у випадку знищення його майна, про що зазначає позивач у позовній заяві. Разом з тим, у рамках указаного кримінального провадження працівникам чи посадовим особам ОК «Граніт»не повідомленопро підозруу вчиненнізлочину,передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Посилається на те, що правоохоронними органами не встановлено, що працівники чи посадові особи ОК «Граніт» причетні до заподіяння шкоди майну позивача.

Зазначає, що доводи позивача про те, що його майно було знищено внаслідок бездіяльності працівників чи посадових осіб ОК «Граніт» є необґрунтованими, позивач не володіє спеціальними знаннями, аби надавати оцінку умовам, засобам і способам гасіння пожежі, відповідність технічного стану об`єкта протипожежним нормам, однак у позовній заяві виклав свою суб`єктивну думку, що працівники ОК «Граніт» неналежно виконували обов`язки з пожежної безпеки його автомобіля.

Указує, що ОК «Граніт» не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій знаходився автомобіль позивача.

Крім того, ОК «Граніт» не укладав з ОСОБА_1 чи його дружиною договір зберігання автомобіля, який було знищено, у зв`язку з чим у ОК «Граніт» відсутній будь-який обов`язок по зберіганню автомобіля ОСОБА_1 , а тому вважає, що між заподіянням шкоди майну позивача та діяльністю ОК «Граніт» відсутній будь-який причинний зв`язок.

Зазначає,що ОК«Граніт» здійснюєгосподарську діяльністьза своєююридичною адресоюта надаєспіввласникам будинку АДРЕСА_1 послугуіз управліннябагатоквартирним будинком,що відповіднодо ст.5Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» включає:утримання спільногомайна багатоквартирногобудинку,зокрема прибираннявнутрішньобудинкових приміщеньта прибудинковоїтериторії;виконання санітарно-технічнихробіт,обслуговування внутрішньобудинковихсистем (крімобслуговування внутрішньобудинковихсистем,що використовуютьсядля наданнявідповідної комунальноїпослуги уразі укладенняіндивідуальних договорівз обслуговуваннямвнутрішньобудинкових системпро наданнятакої послуги,за умовамияких обслуговуваннятаких системздійснюється виконавцем),утримання ліфтівтощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

При цьому співвласники багатоквартирного будинку зобов`язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм.

Указує, що позивач не надав до суду доказів, що ОК «Граніт» приймало на себе обов`язки по наданню йому послуги із пожежної безпеки його автомобіля, а наявність автомобіля на паркувальному місці не свідчить про наявність договірних правовідносин зберігання між сторонами.

Щодо вимог позивача з урахуванням збільшення розміру позовних вимог та нарахування сум відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач зазначає, що з моменту ймовірного завдання позивачу шкоди минуло три роки, а збільшення позовних вимог під час підготовчого провадження у справі з метою отримання суми в порядку ст. 625 ЦК України понад три роки свідчить про бажання позивача штучно збільшити суму заборгованості відповідача та отримати більше особистої вигоди від затягування процесу.

У відповідіна відзив ОСОБА_1 виклав своїпояснення,міркування іаргументи щодонаведених відповідачему відзивізаперечень,зокрема зазначив,що відповідачемна підтвердженнясвоїх запереченьпроти позовужодних доказівдо відзивуне надано.Вважає,що відповідачемзроблено припущенняпро те,що шкодапозивачу завданавнаслідок підпалу,адже доказів,що йогоавтомобіль булопідпалено ненадано.Позивач вважає,що коженелемент складуцивільного правопорушенняним доведенота підтвердженовідповідними доказами.Вважає,що порушеннявідповідачем правилпожежної безпекина об`єктігосподарювання встановленопроведеним позаплановимзаходом державногонагляду (контролю)щодо дотриманнясуб`єктом господарюваннявимог законодавствау сферітехногенної тапожежної безпекий зазначенов актівід 27.02.2019№ 30,який доданодо позовноїзаяви,а такожпідтверджено іншимидоказами.Крім тогозазначає,що відповідачемне наданодоказів,що 23.04.2018будинки таприлегла доних територіяза адресою: АДРЕСА_2 відповідали вимогамчинного законодавстваз пожежноїбезпеки,як іне наданодоказів оскарженняакта від27.02.2019та йоговисновків.Також відповідачне надавдоказів,що вінне євласником чикористувачем земельноїділянки,на якійзнаходився автомобільпозивача підчас пожежі.Натомість судовимирішеннями усправі №522/7822/16встановлено,що ОК«Граніт» здійснювавгосподарську діяльністьна всійорендованій земельнійділянці площею3,8121га зкадастровим номером5110137500:43:001:0013і самевін створивнавколо жилихбудинків повсьому периметрупонад 300машиномісць,біля підїздів,для задоволенняпотреб мешканцівбудинків,доступ довказаних машиномісцьнеобмежений тає вільним,і самена такомумісці знаходивсяавтомобіль позивачапід часпожежі.Посилається нате,що відповідачне надавдоказів,що земельнуділянку булоподілено тачастина її,а самемашиномісця біляпід`їзду будинкупершої секціїбуло наданов господарюванняіншому суб`єктузамість ОК«Граніт».Позивач вважає,що самфакт наданняОК «Граніт»послуги зуправління багатоквартирнимбудинком мешканцямбудинків заадресою: АДРЕСА_1 ,10-Гє доказомздійснення ОК«Граніт» господарськоїдіяльності натериторії житловогокомплексу.Указує,що посиланнявідповідача нате,що вінне євласником чикористувачем земельноїділянки,не бравна себеобов`язки понаданню позивачупослуги ізпожежної безпекийого автомобілята навідсутність міжсторонами договірнихправовідносин позберіганню автомобіля,є неправомірнимита такими,що нестосуються предметапозову.Щодо строківзвернення досуду зазначає,що змоменту подіїта начас зверненнядо судуне пройшлотри роки,а збільшеннярозміру позовнихвимог в частині компенсації інфляційних втрат та 3 % річних є його правом.

У запереченнях, поданих відповідачем у порядку ст. 180 ЦПК України, відповідач зазначає, що наведені позивачем у відповіді на відзив аргументи є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що земельна ділянка, на якій розташовувався його автомобіль, належала на праві власності чи знаходилась у користуванні ОК «Граніт».

Крім того зазначає, що відповідач здійснював будівництво житлового комплексу на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору з ТОВ «Берег-Трейд» від 19.01.2011. Земельна ділянка, на якій здійснювалося будівництво, знаходилася в оренді ТОВ «Берег-Трейд». Після здачі будинку в експлуатацію ТОВ «Берег-Трейд» відмовилося від оренди даної земельної ділянки, договір оренди припинений 26.11.2015 у зв`язку із закінченням терміну дії договору. Після здачі будинку в експлуатацію у 2015 році ОК «Граніт» не здійснював господарську діяльність як забудовник на вказаній земельній ділянці. Указана земельна ділянка у власність або користування ОК «Граніт» станом на 23.04.2018 не надавалась, про що сам позивач надав лист-відповідь Одеської міської ради.

Указує, що відповідно до відомостей Публічної кадастрової карти України, яка є у вільному доступі, земельна ділянка із кадастровим номером 5110137500:43:001:0013, на який посилається позивач, відсутня.

Після здачі будинку за адресою: АДРЕСА_1 в експлуатацію ОК «Граніт» уклало договори із співвласниками багатоквартирного будинку на управління будинком, тобто відповідач надає послуги з управління будинком співвласникам будинку на підставі договорів, натомість ОСОБА_1 не укладав із ОК «Граніт» договору про надання послуг з управління будинком та не сплачував відповідачу за послуги із охорони будинку та прибудинкової території. У відповідача відсутні документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, де знаходився автомобіль позивача під час пожежі та ОК «Граніт» не здійснює господарську діяльність на тій частині земельної ділянки, де знаходився автомобіль позивача під час пожежі. Відповідач не приймав оплату за місце, де знаходився автомобіль позивача, не укладав договір зберігання автомобіля на вказаній земельні ділянці, не брав на себе обов`язки по пожежній безпеці автомобіля позивача.

Зазначає, що на даний час земельна ділянка для експлуатації та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є невизначеною, а невизначеність в натурі прибудинкової території має наслідком недоведеність позивачем посилання на те, що його автомобіль знаходився на прибудинковій території будинку 10-В.

Щодо акта,наданого позивачем,за результатамипроведення позаплановогонагляду ОК«Граніт» указує,що вінє неналежнимдоказом,оскільки йогоскладено майжечерез рікпісля пожежі,а недо пожежі,а томунеможливо встановитичи буливказані уньому порушеннястаном на23.04.2018.Крім тогов актінемає жодногопосилання наподію пожежі,яка відбулася23.04.2018та вакті вказано,що вінскладено врезультаті перевіркибудинків АДРЕСА_2 , а не земельної ділянки, де вони розташовані чи прибудинкової території. В акті також не зазначено, що порушення пожежної безпеки були в тому місці, де знаходився автомобіль позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 174 ЦПК України).

Разом з тим, чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливості викладення письмово учасниками справи своїх вимог, заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмета спору у документі іншому, ніж заява по суті справи.

Відтак у даному випадку письмові документи, які не є заявами по суті справи, в яких сторони викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не можуть бути прийняті судом.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов просив задовольнити.

Представник відповідача адвокат Кравцан В. М. у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши у судових засіданнях пояснення сторін, показання свідків, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд встановив таке.

Власником транспортного засобу марки Nissan Tiida, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , право користування указаним транспортним засобом має ОСОБА_1 що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

З актапро пожежувід 23квітня 2018року,складеного комісієюу складіпровідного інспектораПриморського РВГУ ДСНСУкраїни вОдеській областікапітана службицивільного захистуКононенко ЄвгенаІгоровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,слідує,що 23квітня 2018року орієнтовноо 04год.00хв.на об`єкті-легковий автомобіль«Нісан-ХTRAIL»,2008року випуску,державний номер НОМЕР_3 ,власником якогоє ОСОБА_5 ,1969року народження,за адресою: АДРЕСА_1 ,виникла пожежаз лівогобоку легковогоавтомобіля «Нісан-ХTRAIL» державний номер НОМЕР_3 . Пожежу виявлено 23.04.2018 о 04 год. 05 хв. мешканцями будинку. Повідомлення про пожежу надійшло 23.04.2018 о 04 год. 12 хв. до пожежно-рятувальних підрозділів від мешканців будинку. Пожежу ліквідовано о 04 год. 56 хв. 23 квітня 2018 року. Пожежею знищено автомобілі «Нісан-Х TRAIL», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , власник ОСОБА_5 ; Фольцваген пасат», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , власник ОСОБА_3 , «Нісан-тіда», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_2 . Пожежею пошкоджено легковий автомобіль «Форд фієста», 2015 року випуску, державний номер НОМЕР_5 , власник ОСОБА_6 , а саме: двигун, лобове скло, торпеда, обшивка передньої частини салону, колеса передні (взагалі передня частина автомобіля). Прямі збитки пожежею встановлюються. Побічні збитки від пожежі 42449 грн. Ймовірною причиною пожежі є занесення джерела запалення іззовні невстановленою особою (підпал).

Згідно з висновком № 94 КДТЗ від 11.06.2019, складеним судовим експертом Кеосак І. П. Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, на виконання ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.04.2018 за № 12018161500000919, від 29.05.2018 про призначення судової автотоварознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Tiida», номерний знак НОМЕР_1 , визначається такою, що дорівнює ринковій вартості транспортного засобу на момент пошкодження та становить 206909,48 грн.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом ст. 395, 396 ЦК України речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм ЦК України слідує, що положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди у позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14 та постановах Верховного Суду: від 11 грудня 2018 року у справі № 759/4781/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 203/2378/14-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16, від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц та від 02 грудня 2020 року у справі № 754/16146/17.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування завданої шкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 280/1356/16-ц (провадження № 61-18231св18) у випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин належними і допустимими доказами, такий учасник має усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків, зокрема відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що йому завдано шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка полягає у численних порушеннях норм Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, що призвели до розповсюдження вогню та поширенню пожежі, наслідком чого стало знищення його автомобіля, а саме: несвоєчасне виявлення вогню та неповідомлення служби ДСНС і поліцію про пожежу працівниками ОК «Граніт»; відсутність первинних засобів пожежогасіння для локалізації і ліквідації пожежі у їх початковій стадії розвитку, як у будинках так і на відкритій території ж/к; мала кількість та незадовільний стан вогнегасників, два з них утримувались несправними, а інші знаходились у закритих приміщеннях; відсутність системи внутрішнього протипожежного водопроводу; необізнаність та неосвіченість охоронців у гасінні пожежі, у її початковій стадії розвитку; не проводилась робота по контролю працездатності мережі систем зовнішнього протипожежного водопроводу і гідрантів; відсутність позначення для пожежного гідранта.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

ОК «Граніт» надає співвласникам будинку АДРЕСА_1 послугу із управління багатоквартирним будинком, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території; виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

З акта про пожежу від 23 квітня 2018 року слідує, що ймовірною причиною пожежі є занесення джерела запалення іззовні невстановленою особою (підпал).

При цьому пожежа виникла в автомобілі марки «Нісан-Х TRAIL», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , та в подальшому вогонь перекинувся на інші автомобілі, в тому числі автомобіль «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстрований на дружину позивача.

Шевченківським ВППриморського ВПв м.Одесі ГУНПв Одеськійобласті розпочатодосудове розслідуванняу кримінальнихпровадженнях,унесених доЄдиного реєструдосудових розслідувань23.04.2018за №12018161500000919за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та за № 12019161500000939 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 367 КК України і ч. 2 ст. 270 КК України.

На даний час досудове розслідування у даних кримінальних провадженнях не завершено, відомості про осіб, яким повідомлено про підозру в їх скоєнні, у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що ОК «Граніт» є власником або користувачем земельної ділянки, на якій знаходився автомобіль «Nissan Tiida», д.н.з. НОМЕР_1 , під час пожежі.

Також у матеріалах справи відсутні докази про наявність між сторонами договірних відносин щодо взяття відповідачем на себе обов`язків по наданню позивачу послуг з пожежної безпеки або зберігання його автомобіля.

З листа Одеської міської ради від 19.02.2021 № 01-26/77, доданого позивачем до позовної заяви слідує, що рішенням Одеської міської ради від 25.12.2008 № 4077-V ТОВ «Берег-Трейд» було надано в оренду земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3,8121 га, терміном на 5 років, для будівництва 18-поверхового жилого комплексу та благоустрою території. На підставі вищезазначеного рішення було укладено та зареєстровано договір оренди від 26.11.210 № 041050500101. Термін дії договору скінчився 26.11.2015. Рішенням Одеської міської ради від 07.12.216 № 1527-YII визначений договір є припиненим, у зв`язку з закінченням терміну дії договору, на який його було укладено. Рішення щодо передачі земельної ділянки у власність або користування ОК «Граніт» за адресою: АДРЕСА_1 не приймалось. Правовстановлюючі документи не укладались.

Відовідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 20.11.2019 № 01-26/ 733, рішення щодо поділу, зміни цільового призначення, передачу у власність чи користування земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:43:001:00130) площею 3,8121 га, (або частини її) до 23.04.2018 або пізніше, Одеською міською радою не приймалось. Однак рішенням Одеської міської ради від 07.112.2016 № 1527 було надано дозвіл ОК «Шлях» на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною орієнтовною площею 0,6886 га, для влаштування, експлуатації та обслуговування автостоянки, та земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0222 га для експлуатації та обслуговування автомийки, за адресою: АДРЕСА_1 . Розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок до Департаменту не надходив.

Також матеріалами справи не підтверджено, що земельна ділянка, на якій знаходився автомобіль позивача під час пожежі, належить до прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні був допитаний як свідок позивач, а також як свідки буди допитані ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Так, допитаний у судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 пояснив, що в будинку на момент пожежі протипожежні засоби були відсутні, а встановили їх тільки після пожежі. Крім того зазначив, що інструкції щодо порядку дії при пожежі також були відсутні. Вогнегасники в будинку також були встановлені після пожежі та з порушенням чинних вимог.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 вони разом працювали. Зазначив, що ОСОБА_1 завжди був чесним та добропорядним. Після того, як сталася пожежа, він став менше спілкуватися, замкнувся у собі. Раніше вони разом відпочивали, а зараз спілкуються лише по телефону. Вказав, що на момент пожежі він був вдома. Також зазначив, що протипожежні засоби на території житлового комплексу з`явилися вже після пожежі, а до пожежі їх там не було.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_1 вони живуть в одному будинку, але в різних під`їздах. Вночі відбувся підпал автомобіля, прибіг охоронець і приніс один вогнегасник, який не працював. Іншого вогнегасника не було. Зазначив, що відбувся підпал одного автомобіля, однак в результаті пожежі згоріло 4 автомобілі. Вважав, що автомобіль позивача можна було врятувати від пожежі, проте він не мав номера телефону позивача та намагався знайти його квартиру. Зазначив, що після пожежі на перших поверхах з`явилися вогнегасники.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є донькою ОСОБА_1 . Зазначила, що до пожежі на території житлового комплексу та на поверхах у будинку не було вогнегасників. Після пожежі у позивача погіршився стан здоров`я, він переніс операцію на серці. Зазначає, що ОСОБА_1 після пожежі замкнувся у собі, протягом багатьох років він накопичував кошти на придбання автомобіля. Зазначила, що разом з батьками вона не проживає, але часто навідує їх. Будь-яких стендів щодо пожежної безпеки та протипожежних заходів на території комплексу немає. Зазначила, що в момент пожежі її у батьків не було, а до них вона приїхала зранку після цієї події.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, показання допитаних у судовому засіданні свідків, з урахуванням положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не підтверджують протиправності поведінки саме відповідача, внаслідок якої позивачу було завдано шкоду знищенням автомобіля.

При цьому доказів щодо наявності у відповідача обов`язків по забезпеченню пожежної безпеки на земельній ділянці, на якій знаходився автомобіль позивача під час пожежі, матеріали справи не містять, як і не містять доказів щодо наявності між сторонами договірних відносин та взяття відповідачем на себе обов`язків по надання послуг зберігання автомобіля позивача.

Письмові пояснення свідків, без допиту їх у судовому засіданні, не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Доводи позивача про проведення Приморським РВ у м. Одесі ГУ ДСНС України в Одеській області позапланової перевірки ОК «Граніт», за результатами якої було складено акт державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки № 30 від 27.02.2019, не свідчать про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок пожежі, яка сталася 23.04.2018.

Як слідуєз актавід 27.02.2019,його складенов результатіперевірки будинків АДРЕСА_2 ,а неземельної ділянки,на якійзнаходився автомобільпозивача підчас пожежі,при цьомув ньомувідсутні відомостіщодо виявленняпорушень пожежноїбезпеки вмісці,де знаходивсяавтомобіль позивачапід часпожежі.Крім того,акт складеномайже черезрік післяпожежі,а відтак неможливо встановити чи були вказані у ньому порушення станом на 23.04.2018, також він не містить посилань на подію пожежі, що сталася 23.04.2018.

Отже, позивачем, ураховуючи обставини пожежі, не доведено протиправності поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою останнього та завданою шкодою.

Під час розгляду справи в межах спірних правовідносин вина відповідача у заподіянні шкоди не встановлена.

Тому, правові підстави для покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню майнової шкоди, з урахуванням сум, нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги про відшкодування майнової шкоди, яка не доведена в установленому законом порядку, у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 5, 13, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Граніт», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Одеської міської ради, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Граніт», код ЄДРПОУ: 35131579, адреса: Одеська область, Овідіопольський район, с. Чорноморка, вул. Мастерська 2/8;

Третя особа: Одеська міська рада, код ЄДРПОУ: 04056919, адреса: м. Одеса, пл. Думська, 1.

Повне судове рішення складено 18.12.2024.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА

СудПриморський районний суд м.Одеси
Дата ухвалення рішення05.12.2024
Оприлюднено20.12.2024
Номер документу123856012
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них завданої майну фізичних або юридичних осіб

Судовий реєстр по справі —522/6505/21

Ухвала від 20.12.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Рішення від 05.12.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Рішення від 05.12.2024

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 28.07.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 10.07.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 20.02.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

Ухвала від 20.02.2022

Цивільне

Приморський районний суд м.Одеси

Федчишена Т. Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні