Рішення

від 18.12.2024 по справі 522/2790/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/2790/24

Провадження № 2/522/3569/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Пенчев Костянтин Леонтійович про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Пенчев Костянтин Леонтійович про тлумачення заповіту.

В обґрунтування позову зазначила, що 11 жовтня 2019 року у місті Одесі державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контри у місті Одесі Шевцовою О.В. було посвідчено заповіт записаний зі слів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого на випадок смерті спадкодавець заповідає належну їй на праві власності квартиру під АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померлата після її смерті відкрилась спадщина. Позивач, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину, так як у встановлений чинним законодавством строк, 15 липня 2022 року звернулась до Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою про прийняття спадщини, в результаті чого державним нотаріусом було заведено спадкову справу № 320с/2022. Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину померлої , у тому числі, які мають право на обов`язкову частку у спадщині - немає. Проте отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивачка не може, оскільки в заповіті вказано, що спадкодавець заповідає позивачці належну їй на праві власності квартиру під АДРЕСА_1 , однак згідно з інформацією наданою державним нотаріусом, за померлою ОСОБА_2 зареєстровано 39/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Вказує, що при складанні даного заповіту було допущено неточність у зазначенні заповіданого позивачці права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, позивач просила суд: здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 11Л0.2019 року, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса, Шевцовою О.В., зареєстрований в реєстрі за № 5-375, наступним чином:

«Я, ОСОБА_2 , що народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Одеса, Україна, та мешкаю за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дію добровільно, без будь-якого примусу як фізичного так і морального, розуміючи значення своїх дій, на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: - належні мені на праві спільної приватної часткової власності 39/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_4 , заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 березня 2024 рокуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року закрито підготовче засіданняпо цивільній справі тапризначеносправу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_3 не з`явилася, на адресу суду через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивачки та її представника.

Представник відповідача Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Пенчев К.Л. в судове засідання не з`явився, на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Відповідно дост. 268 ЦПК Українидатою складання повного тексту рішення є18 грудня 2024 року.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 28.05.2022, актовий запис № 5730.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт, посвідчений державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контри у місті Одесі Шевцовою О.В. 11 жовтня 2019 року, відповідно до якого зробила розпорядження: «належну мені на праві власності квартиру під АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ».

07.02.2024 приватним нотаріусом державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Пенчевим К., було повідомлено позивачку, що згідно наданого заповіту померла ОСОБА_4 заповіла на ім`я ОСОБА_1 належну їй квартиру АДРЕСА_1 , але за померлою зареєстровано 39/1000 частин житлового будинку АДРЕСА_2 . Отже, померла заповіла квартиру АДРЕСА_5 , право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку. Запропоновано звернутися до відповідного районного суду за захистом своїх прав щодо тлумачення заповіту або встановлення факту, що заповіт складено на її ім`я.

Суд зазначає, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке будучи належним чином вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень статті 213ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.

Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.

Згідно статті 1256ЦК України тлумаченнязаповіту можебути здійсненепісля відкриттяспадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумачення заповіту лише прирозгляді юридичногоспору міжсторонами (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада2009 року № 9).

Проте, жодних клопотань про витребування копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 задля встановлення зазначених обставин, сторонами заявлено не було, матеріалів спадкової справи суду не надано.

Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, ч. 2 ст.213ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Згідно зі ст.213ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

З матеріалів справи судом установлено, що померла ОСОБА_2 , вказала у заповіті від 11.10.2019, що заповідає ОСОБА_5 квартиру під АДРЕСА_1 .

Відповідно до Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 27 березня 1990 року, виданого Виконавчим комітетом Приморської районної ради народних депутатів, 39/1000 частин житлового будинку зналежними донього будівлямита спорудамиза адресою АДРЕСА_2 (беззазначення номераквартири) належитьгромадянці ОСОБА_2 на праві приватної власності. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконкому Приморської районної ради народних депутатів № 250 від 23 березня 1990 року.

Як слідує з рішення Виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 31.05.1991 року №510, було затверджено список ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_2 , відповідно до якого громадянці ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_5 , що складає 39/1000 частки домоволодіння по АДРЕСА_2 .

Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 258214815) від 25.05.2021, зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на 39/1000 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 .

Проаналізувавши надані стороною позивача докази судом установлено, що вони містять суттєві відмінності щодо об`єкту нерухомого майна, тому запропоноване позивачем уточнення змісту заповіту не може вважатися його тлумаченням, оскільки виходить за межі аналізу безпосередньо тексту заповіту.

Суд зазначає, що реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено 25.05.2021, тобто після складання заповіту (11.10.2019). При цьому, якщо в тексті заповіту була допущена помилка, то заповідач ОСОБА_2 мала можливість усунути зазначену неточність шляхом звернення до нотаріальної контори для внесення змін до заповіту, складеного 11.10.2019 або складення нового заповіту.

Наведені у позовній заяві ОСОБА_1 неточності при складанні даного заповіту, не можуть бути усунути шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень ст. ст. 213, 1256 ЦК України, що підтверджується також і постановою ВС від 05грудня 2018 року у справі №335/9398/16-ц.

З урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для тлумачення тексту заповіту спадкодавця від 11.10.2019, тому позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивачки.

Керуючись ст.ст. 10-13,76-81,141,258-259,264-265,268,280-284 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м.Одеса Пенчев Костянтин Леонтійович про тлумачення заповіту, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Юлія КОВТУН