Ухвала

від 25.11.2024 по справі 523/18124/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №523/18124/24

Провадження №1-кс/523/3659/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25.11.2024 року

Слідчий суддяСуворовського районногосуду м.Одеси ОСОБА_1 ,за участюсекретаря ОСОБА_2 ,розглянувши клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за №12022160000000858 від 14.12.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відділом поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022160000000858 від 14.12.2022 за фактом придбання права на майно шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах, а саме право на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та м. Одеса, вул. Сегедська, 13 кут вул. Армійська, 8, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України.

Так, під час розслідування встановлено, що група осіб у тому числі ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_5 , її мати ОСОБА_6 та інші особи, після придбання у територіальної громади м. Одеси в особі Департаменту комунальної власності ОМР, нерухомого майна, придбали право на інше майно шляхом обману (шахрайство) в особливо великих розмірах шляхом самовільного зайняття земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 та м. Одеса, вул. Сегедська, 13 кут вул. Армійська, 8 на підставі підроблених документів.

Схема полягала у тому, що 27.12.2019 між ОМР в особі в.о. першого заступника директора Департаменту комунальної власності ОМР ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху № 514А площею 10,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Далі, 05.03.2020 ОСОБА_7 продав зазначене приміщення ОСОБА_6 , після чого, нею подано документи про реконструкцію вказаного нежитлового приміщення без зміни зовнішніх геометричних розмірів фундаментів у плані. В результаті будівництва загальна площа вже двоповерхового об`єкта становить 93,4 кв. м, з яких площа приміщень першого поверху 47,8 кв. м, при наявних у праві власності лише 10,5 кв. м. На підставі підроблених документів, поданих державному реєстратору, площу об`єкту в цілому збільшено за рахунок прилеглої земельної ділянки комунальної власності.

Крім того, встановлено, що 23.10.2019 між ОМР в особі заступника директора ДКВ ОМР та ФОП ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 515, загальною площею 63,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Далі зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо проведення реконструкції нежитлового приміщення № 515 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з розподілом на дві окремі одиниці нежитлове приміщення № 515 та нежитлове приміщення № 515Б за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, дозвіл на реконструкцію нежитлових приміщень № 515 та 515Б з забудовою прилеглих земельних ділянок не надавався. В результаті будівництва створено об`єкт площа площею 150,2 кв. м, тобто збільшено площу за рахунок забудови земельної ділянки, яка є комунальною власністю. На підставі підроблених документів, поданих державному реєстратору, площу об`єкту в цілому було збільшено з 63,5 кв. м до 150,2 кв. м.

Далі, ОСОБА_7 нежитлові приміщення № 515 та АДРЕСА_3 передані до статутного капіталу ТОВ «ТОПЛАМ», після чого свою частку ОСОБА_7 продав ОСОБА_6 .

В результаті чого, мати ОСОБА_5 стала власником об`єктів нерухомості за адресами: АДРЕСА_1 , а саме земельних ділянок, на яких знаходяться приміщення 514А, 515, АДРЕСА_4 кут АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 , вул. Сегедська, 13 кут АДРЕСА_6 , які наразі нею надаються в оренду третім особам

В ході досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінальних правопорушень може бути причетна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично мешкає: АДРЕСА_7 . На прохання доньки ( ОСОБА_5 ) формально зайняла посаду керівника ТОВ «ТОПЛАМ» та кінцевого власника ТОВ «Одеський центр правових послуг», які використовувались для набуття право власності на незаконні об`єкти нерухомості на самовільно захоплених земельних ділянках

Крім того, оперативним супроводженням на виконання доручення слідчого встановлено, що ОСОБА_6 може зберігати речі та документи, що мають доказове значення у кримінальному провадженні за адресою мешкання, а саме: АДРЕСА_7 .

01.11.2024 на підставі ухвали слідчого судді Суворовського районного суду м.Одеси проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_7 .

В ході проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки iPhone, в корпусі біло-золотого ІМЕІ НОМЕР_1 в чохлі фіолетового кольору який належить ОСОБА_8 , мобільний телефон марки iPhone, в корпусі блакитного кольору в чохлі золотого кольору який належить ОСОБА_8 .

В ході попереднього, огляду мобільних телефонів виявлено системи логічного захисту від стороннього доступу осіб, з метою приховування ймовірно даних які можуть слугувати як доказ причетності конкретних осіб до вчинення кримінального правопорушення. Також, слідчий вважає, що за допомогою вказаних пристроїв мобільного та інтернет зв`язку особи, які можуть бути причетні до вчинення правопорушення здійснювали спілкування, за допомогою спеціального програмного забезпечення вели листування яке свідчить про вчинення правопорушення та яке з метою приховування протиправних дій було заблоковано системами логічного захисту для неможливості доступу сторонніх осіб, зокрема правоохоронних органів. Окрім того, вони містять в собі відомості щодо можливої злочинної діяльності, щодо незаконної діяльності з об`єктами нерухомості на території м. Одеси.

Прокурор подав до суду заяву відповідно до якого підтримав клопотання просив розглядати без його участі.

Адвокат ОСОБА_9 подав до суду заперечення на клопотання про арешт майна, та просив розгляд проводити без його участі.

Згідно ч. 1 ст. 64-2 КПКУкраїни, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Згідно ч. 1 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна

Відповідно до ст. 961 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами ст. 962 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, завданнями кримінального провадження, згідно зі ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа. не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

На підставі ч. 2 вищевказаної норми, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1.підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2.призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3.є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4.одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Враховуючи викладене, є обґрунтована необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт.

Підставою для накладення арешту на майно, є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вони є доказами вчинення злочину із наведених у клопотанні обставин.

Метою накладення арешту відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення збереження речових доказів, арешт на які, відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

З метою забезпечення збереження вилученого майна, яке визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та запобігання можливості приховування майна, його пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, виникла необхідність в арешті майна, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 98, 110, 131, 132, 167, 170-175, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна в матеріалах кримінального провадження за №12022160000000858 від 14.12.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 197-1 КК України - задовольнити.

Накласти арештмайна ззабороною користування,володіння,розпорядження наречі вилученіпід часпроведення замісцем мешкання ОСОБА_8 ,за адресою: АДРЕСА_7 , а саме на: мобільний телефон марки iPhone, в корпусі біло-золотого ІМЕІ НОМЕР_1 в чохлі фіолетового кольору який належить ОСОБА_8 , мобільний телефон марки iPhone, в корпусі блакитного кольору в чохлі золотого кольору який належить ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1