Рішення

від 16.12.2024 по справі 293/1322/24

ЧЕРНЯХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1322/24

Провадження № 2/293/558/2024

16 грудня 2024 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув селищіЧерняхів упорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

І.Процесуальні дії по справі.

09.09.2024 представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 , яка діє в їх інтересах на підставі ордерів на надання правничої допомоги серії АМ №1099449 від 09.09.2024 та №1099450 від 09.09.2024, звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом до Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання за позивачами права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Ухвалою від 16.09.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження по справі. Підготовче судове засідання суд призначив на 10 год. 00 хв. 15.10.2024.

Ухвалою від 15.10.2024, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 15.10.2024 суд відклав підготовче судове засідання на 14.11.2024.

14.11.2024 суд ухвалою постановив закрити підготовчепровадження тапризначити справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 26.12.2024.

20.11.2024 за вх. №6704 через ЄСІТС підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника позивачів про долучення доказів, за змістом якого просить долучити до матеріалів справи у якості доказів наступні документи: технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; довідки Високівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 21.05.2024 №232 від 21.05.2024 №233.

ІІ.Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання

В обґрунтування позову позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 .

Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, зокрема, до складу її спадщини увійшла земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.01.2010 серії ЯК №616652, виданим ОСОБА_4 .

Позивачі зазначають, що є єдиними спадкоємцями за законом після померлої. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину не має.

Вказують, що спадщину після смерті матері ОСОБА_4 прийняли в порядку ст. 1261 ЦК України, вказане доводять копією свідоцтва про право на спадщину за законом, копією витягу про реєстрацію такого свідоцтва у Спадковому реєстрі №72168962 та копією витягу з державного реєстру речових прав.

Однак, скористатись своїм правом на спадкове майно не мають можливості, оскільки мають місце розбіжності в місці розташування земельної ділянки, а саме адреса місця розташування земельної ділянки зазначена в державному акті ( АДРЕСА_1 ) є відмінною від адреси за відомостями з Державного земельного кадастру ( АДРЕСА_1 ).

Позивачі доводять, що на земельній ділянці площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, яка значиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , що за життя належав ОСОБА_4 та успадкований позивачами.

Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. від 02.05.2024 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, площею 0,2500 га по частці кожній, після матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наявними відмінностями в адресі земельної ділянки.

Позивачі за захистом своїх прав звернулись з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна

Сторони у судове засідання не з`явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

16.12.2024 наадресу судунадійшла заявавідпредставника позивачів, за змістом якої просить справу розглядати у її відсутнсті та у відсутності позивачів. Позов підтримує та просить його задовольнити.

24.09.2024 від відповідача надійшла заяви, за змістом якої просить розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги визнають у повному обсязі, з рішенням суду будуть згідні (а.с. 39). У заяві від 21.11.2024 відповідач також просить здійснювати розгляд справи без їхньої участі.

Надаючи оцінку заяві відповідача від 24.09.2024 суд встановив, що відповідач визнає позовні вимоги.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у ст. 49 цього кодексу, позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Встановивши, що заява відповідача не суперечить нормам законодавства, непорушує будь-чиї права та інтереси, суд приймає таку до розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на подані учасниками справи заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд на підставі наявних у матеріалах справи документів у порядку ч.3 ст. 211 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

У судовому засіданні 16.12.2024 відповідно до ст. 268 ЦПК України, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Житомир Житомирська область у віці 62 років померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане виконавчим комітетом Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, за актовим записом №33 (а.с. 17).

За даними позивачів після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить, зокрема, земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджують державним актом на право власності на земельну ділянку від 29.01.2010 серії ЯК №616652, виданим на ім`я ОСОБА_4 (а.с.18).

Родинні відносини позивачів ОСОБА_1 (позивач 1), ОСОБА_2 (позивач 2) та померлої ОСОБА_4 підтверджуються копією свідоцтва про народження позивача 1 серії НОМЕР_2 (а.с.14), копією свідоцтва про народження позивача 2 серії НОМЕР_3 (а.с.15), де в графі мати зазначено» ОСОБА_4 » та копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с.16), з якого вбачається, що ОСОБА_5 після реєстрації шлюбу змінила своє прізвище на шлюбне « ОСОБА_6 » (позивач 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.03.2024 спадкоємцями у рівних частках після смерті ОСОБА_4 є її діти дочка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.26). Спадщина на яку видано це свідоцтво складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 .

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку видано ОСОБА_1 .

Згідно із копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі свідоцтво про право на спадщину значить за номером 72168962 (а.с.28).

За даними копії витягу з Державного реєстру речових прав власником чстки житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , документ, поданий для державної реєстрації: свідоцтво про право на спадщину від 19.03.2024 (а.с.27).

Водночас постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Драч Н.В. від 02.05.2024 позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, площею 0,2500 га по частці кожній, після матері, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з наявними відмінностями в адресі земельної ділянки (а.с.29-30).

Відповідно до копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК №616652, ОСОБА_4 , яка проживає: АДРЕСА_1 , на підставі рішення від 11.12.2009, 30 сесії 5 скликання, Високівської сільської ради є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.18).

Згдно із планом зовнішніх меж земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 1825682000:06:002:0030.

Відповідно до копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3201046612024 за датою формування 04.09.2024, земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, за місцем розташування АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , документ, який є підставою для виникненя права: рішення органу місцевого самоврядування Високівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області - 11.12.2009 30 сесії 5 скликання, документ, що посвідчує право Державний акт від 29.01.2010 ЯК 616652 (а.с.19-25).

Позивачі пояснюють, що на спадковій земельній ділянці за кадастровим номером 1825680800:06:003:0030, розташований житловий будинок АДРЕСА_1 , належний за життя ОСОБА_4 та отриманий ними у спадок.

За даними довідки Високівської сільської ради від 21.05.2024 №232, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1825682000:06:002:0030 (а.с.62).

Відповідно до змісту довідки, виданої Високівською сільською радою від 21.05.2024 №233, за наявним записом в по господарській книзі Високівської сільської ради ОСОБА_4 , за життя була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1825682000:06:002:0030, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачі доводять, що привести у відповідність правовстановлюючі документи за якими наявні розбіжності в адресі земельної ділянки, в позасудовому порядку не мають можливості, оскільки виявлені після смерті власника ОСОБА_4 (спадкодавця), а тому за захистом свого права звернулись до суду.

ІV.Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)

Предметом спору є матеріально-правова вимога про визнання за позивачами у порядку спадкування за законом права на земельну ділянку після смерті спадкодавця в (одній другій) частці кожній.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно із ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

За ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: - цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; - свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки;

виготовлення технічної документації на земельні ділянки; - визначення меж земельної ділянки в натурі;

погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає, та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України.

Як встановлено із досліджених матеріалів справи, за життя спадкодавець ОСОБА_4 володіла на праві власності земельною ділянкою за кадастровим номером 1825682000:06:002:0030, площею 0,2500 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 , переданої їй у приватну власність та за життя зареєструвала таке право. Зворотного суду не доведено.

Статтею 1218 ЦК Українипередбачено, що доскладу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, суд уважає, що право на земельну ділянки увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 в силу ст.1218 ЦК України.

За таких обставин спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на спадкове майно у порядку спадкування за законом, а саме земельну ділянку за кадастровим номером 1825682000:06:002:0030, площею 0,2500 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаних обставин, враховуючи, що позивачі привести у відповідністьправовстановлюючі документи завиявленими розбіжностямив позасудовомупорядку немають можливостіу зв`язкуіз смертювласника (спадкодавця), іншого позасудового порядку реалізувати свої спадкові права позивачі не мають можливості, суд уважає вимоги позивачів про визнання за ними права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті матері обґрунтованими та підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивачів.

V. Розподіл судових витрат.

Розподіляючи судові витрати у виді судового збору, суд керується частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник не з протиправних дій відповідача, судові витрати покладаються на позивачів та з відповідачів не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4,13,141, 247, 258,259,263-265,268, 352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1825682000:06:002:0030 в 1/2 (одній другій) частці в порядку спадкування після матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно, а саме на земельнуділянку площею0,2500га длябудівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських будівельі споруд,яка розташованапо АДРЕСА_1 ,кадастровий номер 1825682000:06:002:0030в 1/2 (одній другій) частці в порядку спадкування після матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повний текст рішення суду буде складено протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Відомості про сторін по справі.

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місцереєстрації: АДРЕСА_3

Відповідач:

Високівська сільська рада Житомирського району Житомирської області,

місце реєстрації/місцезнаходження: вул.Чеська, 46, с.Високе, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ: 04344191.

Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2024.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО