Вирок

від 18.12.2024 по справі 372/5738/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5738/24

Провадження № 1-кп-390/24

В И Р О К

іменем України

18 грудня 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження №12023111230002013 від 04.09.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Матяшівка Обухівського району Київської області, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого в ПП «ЕСТРЕЛЛА-АВТО» на посаді водія, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дії воєнного стану в Україні Указами Президента України неодноразово було продовжено, останній раз відповідно до Указу Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізації» на території України з 24.02.2022 оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб. В подальшому строк дії загальної мобілізації в Україні Указами Президента України неодноразово було продовжено, останній раз відповідно до Указу Президента України від 01.05.2023 № 255/2023 продовжено строк дії проведення загальної мобілізації з 20.05.2023 на 90 діб.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

14.03.2023 призовник громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований у місті Обухів Київської області, пройшов військово-лікарську комісію та згідно з рішенням ВЛК визнаний здоровим та придатним до військової служби. Відстрочок від призову по загальній мобілізації, згідно положень чинного законодавства України немає.

14.03.2023 ОСОБА_4 , у зв`язку з оголошенням Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України, був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09.08.2023 перебуваючи за місцем роботи військовозобов`язаного у приміщенні ПП «ТРАНСОІЛ ГРУП», що за адресою: Київська область, Бучанський район, село Святопетрівське, вулиця Зоряна, буд. №20, призовнику за мобілізацією ОСОБА_4 була вручена бойова повістка про явку його на 22 год. 00 хв. 24.08.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_2 , на поставку до Національної академії Сухопутних військ м. Львів для проходження курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації, яку він особисто отримав та мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 , о 22 год. 00 хв. 24.08.2023.

24.08.2023 о 22 год. 00 хв. ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69-2022, ігноруючи підставу бойової повістки не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , тим самим не відправився до Національної академії Сухопутних військ м. Львів для проходження курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації, чим умисно, протиправно, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення за обвинуваченням, зокрема показав, що є військовозобов`язаним та у 2023 році пройшов ВЛК. Праціє водієм та 09.08.2024 йому зателефонував керівник та запросив прихати на роботу. Коли він прибув на роботу, там були представники ТЦК та вручили йому повістку та прибути на визначене у ній місце 24.08.2023. Проте, в зазначене місце та час він не прибув, був в цей час в рейсі. В подальшому він також не зявився до ТЦК, повісток йому більше не вручали. Має на утриманні трьох дітей, двоє з яких неповнолітні, дружину, яка перебуває в декретній відпустці та батьків, які пенсіонери. Вказує, що в скоєному щиро кається.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України роз`яснивши учасникам процесу положення цієї статті, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки жодним учасником процесу не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та визначені обвинуваченням обставини.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена.

Суд вважає, що дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ст.336 КК України, оскільки він вчинив умисні дії, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Судом не встановлено обставини справи, що пом`якшує покарання, як щире каяття, оскільки визнання ОСОБА_4 винуватості автоматично не свідчить про його щире каяття, відвертий осуд своєї поведінки і відповідне суб`єктивне ставлення до вчиненого, а позиція обвинуваченого під час судового розгляду щодо посилання на щире каяття носить лише формальний характер, не є послідовною та не ґрунтується на реальних діях обвинуваченого, спрямованих на усунення наслідків своїх неправомірних дій, що на думку суду, висловлена лише з метою призначення більш м`якого покарання, а отже не може бути визнана як обставина, що пом`якшує покарання.

При призначенні покарання судом враховано, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення в умовах воєнного стану, що визначає підвищену суспільну небезпечність інкримінованого йому злочину, дані про особу обвинуваченого, який будучи військовозобов`язаним за відсутності підстав, передбачених законодавством на відстрочку від призову чи інших поважних причин, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував своїм конституційним обов`язком по захисту України.

Відповідно до положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховуючи тяжкість та характер кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який офіційно працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, висновок відділу пробації, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, зважаючи на характер вчиненого кримінального правопорушення, вважає неможливим застосування ст.ст. 75, 76 КК України і звільнення обвинуваченого від відбування призначеного цим вироком покарання за умови виконання певних обов`язків.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадкузвільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.

Встановлені у цьому кримінальному провадженні обставини не дають підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, адже у такому разі не буде досягнута мета покарання -запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим так і іншими особами.

Наявність обставини, що пом`якшує покарання у виді активного сприяння розкриттю злочину не є достатнім для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, а інші обставини, а саме перебування обвинуваченого у шлюбі та наявність неповнолітніх дітей, працевлаштування, враховані судом при визначені виду та міри покарання, і в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України дали суду підстави для призначення покарання у найнижчому розмірі в межах санкції ст. 336 КК України, однак істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 та ступінь суспільної небезпеки та не є достатніми для застосування положень ст. 75 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати характеру скоєного кримінального правопорушення, його суспільній небезпеці, буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов по справі не пред`являвся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнативинуватим увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ст.336Кримінального кодексуУкраїни та призначитийому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Час відбуванняпокарання ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної силипісля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1