Рішення

від 11.12.2024 по справі 524/1501/22

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1501/22

Провадження №2/524/154/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі:

головуючого судді Предоляк О.С., при секретарі судового засідання Лапік К.В.,

за участі представника позивача - адвоката Воропай Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кременчуці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У березні2022року ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ Банк» укладено генеральну угоду №6, згідно якої відкрито кредитний ліміт у сумі 1 900 000 грн. зі строком дії до 10 серпня 2018 року. На виконання вказаної генеральної угоди 14 серпня 2008 року укладено кредитний договір №12.9-6/08-СК, згідно з п.1.1 якого банк надав ОСОБА_1 , кредит у розмірі 1 200 000 грн. зі строком користування до 13 серпня 2015 року зі сплатою процентів у розмірі 23,5% за користування кредитом. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2010 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 12.9 -6.08-СК від 14 серпня 2008 року станом на 22 вересня 2010 року на загальну суму 1874 282,31 грн., сплачений судовий збір у розмірі 850 грн і витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

18 листопада 2015 року між ТОВ«Фінансова компанія«Поліс та ПАТ «ВТБ Банк» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами №21 МБ, за умовами якого право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідної додаткової угоди, за якою товариство стало новим кредитором та отримав всі права та обов`язки попереднього кредитора за грошовими зобов`язаннями позивача.

Зазначають, що станом на 14.02.2022 року зобов`язання зі сплати простроченої заборгованості, що стягнуто у повному обсязі не виконано. Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №12.9-6/08-СК від 14 серпня 2008 року перед новим кредитором , згідно з копії витягу з Реєстру прав вимоги №1 від 26 лютого 2016 року становить 1 452 267 грн. 12 коп. з яких: 649 917 грн. 84 коп. - сума простроченого основного боргу за кредитом, 802 349 грн. 28 коп. - сума прострочених процентів.

Згідно ч 2 ст 625 ЦК України просять стягнути з відповідача на користь позивача про стягнення інфляційні втрати суми боргу за період з 14.02.2019 року до 14.02.2022 року в розмірі 298 397, 67 грн., три відсотки річних за період з 14.02.2019 року до 14.02.2022 року в розмірі 130823, 41 грн. та у повернення сплаченого судового збору 6438,22 грн

Ухвалою суду від 11.04. 2022 відкрито спрощене позовне провадження

16.06.2022 відповідачем подано відзив на позов. Просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що договірні зобов`язання за кредитним договором №12.9-6/08-СК від 14 серпня 2008 року виконані у повному обсязі в результаті реалізації предмета іпотеки за судовим рішенням Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру простроченої суми боргу за кредитом, яка виступає базою нарахування інфляційних втрат та 3 відсотків річних. Наголошує, що з реєстру прав вимог вбачається чіткий розподіл сум простроченого боргу за кредитом, а саме 649917, 84 суму основного боргу та 802349, 28 грн сума прострочених процентів. Отже, позивачем протиправно нараховані суми 3 відсотків річних та інфляційних втрат на суму простроченого основного боргу із врахуванням сум вже нарахованих банком процентів

Ухвалою суду від 19.06.2023 року провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія«Поліс» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостізупинено до розгляду справи № 757/15093/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про визнання припиненим зобов`язання.

Ухвалою суду від 03.06.2024 поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ ««Фінансова компанія «Поліс» адвокат Воропай Т.І. підтримує доводи позову, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Циганкова І.І, просить проводити судовий розгляд за відсутності відповідача. Підтримує доводи відзиву.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 14.08.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 укладено генеральну угоду №6, згідно якої було відкрито кредитний ліміт у сумі 1 900 000 грн. зі строком дії до 10 серпня 2018 року. На виконання вказаної генеральної угоди 14 серпня 2008 року укладено кредитний договір №12.9-6/08-СК, згідно з п.1.1 якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1 200 000 грн. зі строком користування до 13 серпня 2015 року зі сплатою процентів у розмірі 23,5% за користування кредитом.

У рахунок забезпечення виконання зобов`язань по генеральній угоді між ОСОБА_1 та ВАТ «ВТБ Банк» укладено іпотечний договір №12.9-6/08-ДІ, предметом якого є житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 337,00 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належав на праві власності ОСОБА_1 ..

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 березня 2010 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором для задоволення грошових вимог Банку за кредитним договором у сумі 1 376 017 грн. 85 коп. шляхом продажу на прилюдних торгах. При цьому, у вказаному рішенні судом встановлено початкову ціну для реалізації житлового будинку з господарськими спорудами - 2 376 187 грн.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 листопада 2010 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 12.9 -6.08-СК від 14 серпня 2008 року станом на 22 вересня 2010 року на загальну суму 1874 282,31 грн., сплачений судовий збір у розмірі 850 грн і витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував, що є правонаступником прав АТ «ВТБ Банк» та виходив із положень ст.625ЦК України та вважає, що має право на нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних, передбачених статтею внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання.

Так, відповідно до положень статті 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Саме такі правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), відступаючи від висновку Верховного Суду України, зокрема викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 року у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 року у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 року у справі № 918/117/18, від 21.11.2018 року у справі № 642/493/17-ц, від 30.01.2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Таким чином, за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другоюстатті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до статті526,599 ЦК України.

Таким чином, кредитор відповідно до зазначеної норми має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання навіть після рішення суду.

За змістом частин першоїтатретьоїстатті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.

Згідно зі пунктом 1 частиною першоюстатті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина першастатті 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом, позивач ТОВ «Фінансова компанія«Поліс» звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним із ВАТ «ВТБ Банк» (первісний кредитор) 18.11.2015року та додатковою угодою №4 від 26 лютого 2016 року до договору про відступлення права вимоги у відповідності до умов договору, первісний кредитор передає новому кредитору своє право вимоги заборгованості, а новий кредитор набуває право вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги за заборгованістю ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Розмір заборгованості боржника, що відступається за кредитним договором складає 1 452267,12 грн. Суд вважає встановленим та належним чином доведеним факт набуття права вимоги ТОВ "ФК "Поліс"за кредитним договором №12.9-6/08-СК від 04.08.2008 року.

Зі змісту рішення Печерського районногосуду мКиєва від 30.08.2023 усправі №757/15093/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про визнання припиненим зобов`язання, яка набрала законної сили, у межах даної справи судом встановлено, що загальна вартість житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки, становить 339 905 грн.

Як зазначалось судом вище, рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 10.11.2010 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» заборгованість за кредитним договором № 12.9 -6.08-СК від 14 серпня 2008 року станом на 22 вересня 2010 року на загальну суму 1874 282,31 грн., сплачений судовий збір у розмірі 850 грн і витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн.

Таким чином, банк визнав термін повернення кредиту за договором № 12.9 -6.08-СК від 14.08.2008 року таким, що настав та звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК Україниі охоронна норма частини другоїстатті 625 цього Кодексуне можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленому законом або договором.

Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язанняне призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Зазначена правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат і трьох процентів річних, відповідачу здійснено нарахування заборгованості за кредитним договором № 12.9 -6.08-СК на суму заборгованості у розмірі 1452 267,12 грн.

При цьому, рішеннями судів від 10.11.2010 року та від 30.08.2023 року, які набрали законної сили, визначено дійсний розмір заборгованості за кредитним договором № 12.9 -6.08-СК на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у розмірі 1874 282,31 грн. та в подальшому зменшено на загальну вартість житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки та становить 339 905 грн. Основна сума боргу становить 1534 377,31 ( 1874 282,31 грн - 339 905 грн) грн.

Посилання відповідача на припинення зобов`язання є неспроможними з огляду на обставини встановлені судовим рішенням.

Представник позивача у судовому засіданні на обґрунтування визначення боргу у розмірі 1452267,12 грн. повідомив, що розмір основного боргу визначений станом на 26.02.2016 року з врахуванням продажу 11 квітня 2012 року предмета іпотеки, сума основного боргу 1452 267,12 грн. була визначена договором про відступлення права вимоги від 18.11.2015 та додатковою угодою №№4 віл 26.02.2016 року.

Згідно проведеного розрахунку на грошове зобов`язання на основну суму боргу у розмірі 1452267,12 грн, в межах пред`явлених позовних вимог, за період з 14.02.2019 рокудо 14.02.2022року становить інфляційнівтрати врозмірі 298397,67 грн.,три відсоткирічних заперіод з14.02.2019 рокудо 14.02.2022року в розмірі130823, 41грн.

Встановивши правомірність вимог кредитора до боржника та обґрунтованість заявлених сум до стягнення, які за своєю суттю є фінансовими санкціями за прострочення грошового зобов`язання, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

При розподілі судових витрат, суд керується положеннямист. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.10,81,247,264-268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» інфляційні втрати суми боргу за період з 14.02.2019 року до 14.02.2022 року в розмірі 298 397, 67 грн., три відсотки річних за період з 14.02.2019 року до 14.02.2022 року в розмірі 130823, 41 грн. та у повернення сплаченого судового збору 6438,22 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» ідентифікаційний код юридичної особи 38994463, місцезнаходження: м Київ вул. Шовковична буд 42-44 офіс 13-В

Відповідач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2

.

Суддя Олена Предоляк