Рішення

від 11.12.2024 по справі 949/1132/24

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сарненський районний суд

Рівненської області

Справа № 949/1132/24

Провадження№2/572/1016/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,

секретаря судових засідань - Щерби А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує, що він перебував з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 06.05.2024 року, в якому народилися діти : дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені орієнтовно 3,5 роки тому, діти весь час проживають з ним. Відповідачка дітей не відвідує, не займається їх вихованням та не допомагає матеріально, не піклується про їхній фізичний і духовний розвиток, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, що стало підставою для звернення до суду.

Позивач та його представник подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовної вимоги підтримали.

Відповідач просив розгляд справи розгляд справи без її участі.

Представник третьої особи просила проводити розгляд справи без її участі.

Дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.

З 10.06.2005 року сторони перебували у шлюбі.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі.

06.05.2024 року рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно характеристик Дубровицької міської ради від 18.04.2024 року встановлено, що відповідачка та позивач зарекомендували себе з доброї сторони.

Згідно акту №15 про встановлення фактичного місця проживання особи виданого Дубровицькою міською радою від 23.05.2024 року, вбачається, що старостою Берестівського старостинського округу Дубровицької міської ради на письмове звернення позивача було проведено опитування жителів с. Орв`яниця Сарненського району Рівненської області щодо встановлення факту не виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили, що ОСОБА_2 не відвідує дітей, не займається їхнім вихованням.

З висновку виконавчого комітету Дубровицької міської ради Рівненської області №07-1414 від 22.10.2024 року вбачається, неповнолітня ОСОБА_3 з матір`ю в с. Любиковичі, Сарненського району Рівненської області, фактично проживає без реєстрації з батьком в АДРЕСА_1 . Відповідачка більше року проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . 10.10.2024 року під час бесіди ОСОБА_2 розповіла, що близько року стала проживати окремо в с. Бережки. Вона пропонувала дочці проживати з нею, однак остання відмовилася, в зв`язку з тим, що її будинок знаходиться в с. Орв`яниця і вона нічого не хоче змінювати. Вважає, що нема підстав для позбавлення її батьківських прав, оскільки вона виконує батьківські обов`язки, має добрі, довірливі стосунки з дочкою. Дочка ОСОБА_5 навчається у професійному закладі, проживає в гуртожитку, додому приїжджає рідко. Відповідач працює в Дубровиці, має постійний дохід та щомісяця дочці переказує кошти та щодня спілкується з нею по телефону, категорично заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав. Орган опіки та піклування вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дочки ОСОБА_5 є недоцільним.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява N 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Статтею 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати може бути позбавлена батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (див. постанови Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17). Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її матері батьківських прав, по відношенню до неї та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відсутні виключні обставини, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, ст. ст. 164,181 СК України, керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Дубровицької міської ради (вул. Воробинська,16, м. Дубровиця, Рівненської області, ЄДРПОУ 43984965) про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 11 грудня 2024 року.

Суддя: