Ухвала

від 17.12.2024 по справі 705/6637/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/6637/24

1-в/705/649/24 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

представника установи виконання покарання ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, в якому просив суд переглянути його особисту справу про умовно-дострокове звільнення у зв`язку з тим, що його справу було надіслано до прокуратури але прокурор відхилив рішення колонії СВК-92, та аргументував тим, що він не став на шлях виправлення ні разу його не побачивши і не поспілкувавшись, для того щоб робити такі висновки. Вважає його рішення необґрунтованим і незаконним. З початку свого строку він знаходився у Київському СІЗО № 13 близько 2 років. За період перебування в СІЗО ніяких правопорушень в нього не було. Другу половину свого строку його направили відбувати покарання до Старобабанівської ВК № 92. По прибуттю в колонію він пішов працювати на користь ЗСУ. Коли працював у нього за короткий період часу було два незначних стягнення, які не є великим правопорушенням. Протягом одного року він заробив два заохочення і жодного правопорушення більше не було. Коли підійшов час до його пільги 07.10.2024 то на комісії заперечень не було ніяких так як він сумлінною працею і своїм проживанням довів, що не несе ніякої загрози суспільству. Кожен з людей комісії і адміністрації не заперечують тому, щоб він раніше звільнився. На разі у нього погіршилося здоров`я і він потребує операції.

Засуджений ОСОБА_3 у судовому засіданні подане клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Зазначив, що вину у вчиненому визнає, переконаний, що довів своє виправлення, про що також постановлено комісією, яка прийняла позитивне рішення про його умовно-дострокове звільнення. Йому не зрозуміло, з яких причин прокуратурою було скасовано рішення комісії. Планує після звільнення поповнити лави ЗСУ. На запитання про те, чи звертався до установи із заявою про його звільнення на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, відповів, що не звертався.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні просив клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити та звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення. Зазначив, що засуджений характеризується позитивно, виконує всі законні вимоги персоналу установи. На виробництві установи працевлаштований, до роботи ставиться сумлінно та старанно. На даний час засуджений довів своє виправлення.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 . Зазначив, що враховуючи особу засудженого, тяжкість та характер скоєних злочинів, в тому числі їх повторність, нестабільну поведінку за весь строк відбування покарання (неодноразове притягнення до дисциплінарної відповідальності), існують обґрунтовані сумніви, що ОСОБА_3 виправився та не буде скоювати нових злочинів після звільнення з установи виконання покарань.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали клопотання та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого, захисника та прокурора, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що саме по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.

Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно-корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та ставленні до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду подання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намагання своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.

За змістом ст. 50 КК України покарання має на меті виправлення засуджених та запобігання нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.

Відповідно до вимог п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 26.04.2002 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким»: оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м`яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, то суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Крім того, відповідно до п. 2 вказаної Постанови умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 25 липня 2023 року визнано ОСОБА_3 винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

Із матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_3 має 3 судимості за вчинення злочинів, передбачених ст. 186 КК України, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі. На даний час відбуває покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі за скоєння злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України.

Під час утримання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_3 характеризувався посередньо, до праці не залучався, заохочень та стягнень не мав.

За час відбування покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» з 24.10.2023 характеризувався позитивно не завжди. Двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності, а саме 05.12.2023 та 17.01.2024. Стягнення зняті та погашені в установленому законом порядку. Працевлаштований на виробництві установи, а саме плетіння малопомітної сітки, має 2 заохочення від 08.07.2024 та 07.10.2024.

17.10.2024 комісією установи задоволено в умовно-достроковому звільненні, оскільки довів своє виправлення.

Вказівкою керівника Уманської окружної прокуратури ОСОБА_7 скасовано рішення комісії ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92) від 17.10.2024 щодо розгляду матеріалів про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_3 .

З вищевикладеного вбачається, що засуджений ОСОБА_3 лише в період, що передував настанню пільги, а саме з 08.07.2024 (перше заохочення) почав змінювати свою поведінку, відповідно характеризуватися позитивно.

Відтак, на думку суду, сумлінна поведінка і позитивне ставлення до праці ОСОБА_3 лише в період з 08.07.2024 не може свідчити про те, що останній довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Також суд не бере до уваги посилання засудженого ОСОБА_3 на погіршення стану здоров`я, оскільки зазначене не підтверджено жодним чином та не може спростувати обставин, установлених судом у справі. Також посилання засудженого на умовно-дострокове звільнення з метою проходження військової служби не є самостійною підставою для задоволення клопотання, оскільки він не позбавлений можливості звернутися до установи із заявою про його звільнення на підставі ст. 81-1 КК України.

З огляду на зазначене, посилання в судовому засіданні засудженого на те, що він виправився, з урахуванням положень ст. 81 КК України, не дають можливості дійти висновку, що засуджений ОСОБА_3 своєю поведінкою довів своє виправлення, зокрема, що цілі покарання були досягнуті та виправлення засудженого настало раніше строку, визначеного вироком суду. У зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання засудженого.

Керуючись ст. 81 КК Українита ст. ст.537,539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1