Рішення

від 19.09.2024 по справі 752/7056/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/7056/24-ц

пр. 2-6937/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Остапчук Т.В., при секретарі судових засідань Гаманюк О.С., за участі: позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - Риженко Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Київський Радар» про стягнення заборгованості за договором про надання послуги, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою в якій просив стягнути Акціонерного товариства «Київський Радар» на користь позивача заборгованість за цивільно-правовим договором у розмірі 129 444 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що у листопаді 2021 року, з метою залучення до системи управління Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» незалежних членів наглядової ради Товариства (незалежних директорів), наказом ДК «Укроборонпром» (№ 537 від 22.11.2021 pоку) громадянина ОСОБА_2 було призначено на посаду - «незалежного члена наглядової ради Товариства (незалежного директора)» та відповідно з ним був укладений відповідний цивільно-правовий договір.

Однак, починаючи з січня 2023 року керівником - ОСОБА_3 , ігноруються будь-які звернення ОСОБА_2 з приводу підписання /оформлення актів приймання-передачі наданих послуг за січень-червень 2023 року, що, у свою чергу, є порушенням зобов`язань вказаного Товариства за цивільно-правовим договором, зокрема, п.3.4. цього Договору, укладеного з ОСОБА_2 та головою наглядової ради товариства.

Так, корпоративний секретар товариства підготувала проєкти актів приймання-передачі наданих послуг за січень-червень 2023 року з ОСОБА_2 , та підписaнi примірники актів були надані голові правління ОСОБА_3 на підпис на початку вересня 2023 року.

На численні нагадування, дзвінки та прохання членів і корпоративного секретаря голова правління умисно ігнорує підписання наданих актів чин порушує взяті на себе зобов`язання.

У зв`язку з такою бездіяльністю, ОСОБА_2 звертався з письмовим зверненням до Генеральному директору Акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» ОСОБА_4

13.11.2023p. листом № UOP-10294 надійшла відповідь на вказане вище звернення, згідно з якою, АТ «Українська оборонна промисловість» було зазначено: «з метою вирішення вказаного у Вашому зверненні питання рекомендуємо Вам направити на адресу АТ «Київський завод «Радар» відповідні документи, які підтверджують виконання вами як членом наглядової ради своїх повноважень у період з січня по червень 2023 року (виписки з протоколів засідань наглядової ради тощо), що є підставою для складання і підписання актів прийому-передачі наданих поcлyг та подальшої виплати винагороди.»

Однак, оригінали виписок з протоколів засідань наглядової ради в період з січня по червень 2023 року (а саме протоколи за № 96, 97, 99, 100, 101, 102) за участі ОСОБА_2 наявні у АТ «Київський завод «Радар».

У зв`язку з цим, 20.12.2023 р., представником позивача - адвокатом Шевчуком Ю.А. було направлено адвокатський запит на адресу відповідача.

31.01.2024 р. АТ «Київський завод «Радар» надіслано лист-відповідь № 72 від 31.01.2024 р., в якому зазначає, що у зв`язку з відсутністю на підприємстві протоколів за період січень - червень 2023 р. тa підписаних актів між ОСОБА_2 і АТ «Київський завод «Радар», правових підстав для проведення оплати з незалежним членом наглядової ради АТ «Київський завод «Радар» - ОСОБА_2 за період січень-червень 2023 р. немає.

Однак, це не відповідає дійсності, оскільки, як зазначено у адвокатському запиті оригінали виписок з протоколів засідань наглядової ради в період з січня по червень 2023 року (а саме протоколи за № 96, 97, 99,100, 101, 102) за участі ОСОБА_2 наявні у АТ «Київський завод «Paдap».

На підставі цього, позивачу фактично не виплачено належну йому винагороди за цивільно-правовим договором (з січня по червень 2023 року).

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року направлено матеріали позовної заяви ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Шевчук Юрій Андрійович, до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар», про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

02 серпня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив по справі, з якого вбачається наступне.

26 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Київський завод «Радар» та ОСОБА_2 , укладено цивільно-правовий договір №У24.21з-43, який вступає в дію 26 листопада 2021 р. та діє до припинення повноважень Члена Наглядової ради.

За умовами договору виконавець зобов`язується за плату надавати замовникові послуги із виконання повноважень члена Наглядової ради Товариства, відповідно до Статуту Товариства та Положення про Наглядову раду Товариства, а також відповідно до р. 2 Договору. Цей договір не є трудовим договором, виконавець не є працівником замовника, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку замовника, відносини сторін регулюються цивільним законодавством України (п.п. 1.1., 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Член Наглядової ради, зобов`язаний зокрема: особисто брати участь у засіданнях Наглядової ради; брати участь у підготовці звіту про діяльність Наглядової ради, загальний стан Товариства та вжиті Наглядовою Радою заходи, спрямовані на досягнення мети діяльності Товариства, здійснювати аналіз документів з питань діяльності Товариства; брати участь у нарадах членів органів Товариства та інших заходах, пов`язаних з підвищенням ефективності діяльності Товариства, надавати пропозиції з питань фінансово-господарської та комерційної діяльності, керування та корпоративного управління.

Відповідно до п.п. 1 п. 2.3. Договору Товариство бере на себе обов`язки своєчасно виплачувати винагороду за надання виконавцем послуг, передбачену цим Договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що річна винагорода розподіляється на 12 рівних частин і виплачується після утримання всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), визначених законодавством кожного календарного місяця (за винятком першого місяця дії договору, коли Член Наглядової ради отримує частину такої винагороди за місяць пропорційну періоду часу його залучення до виконання своїх повноважень).

При цьому, оплата послуг за виконання Членом Наглядової ради своїх повноважень та компенсація витрат здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг, який підписується Членом Наглядової ради та керівником Товариства. Товариство виплачує винагороду, зазначену у п. 3.2. цього Договору у національній валюті України протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідного акту обома сторонами на банківський рахунок Члена Наглядової ради (п.п. 3.4.,3.5 Договору).

У період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. з позивачем були підписані акти наданих послуг на загальну суму 232 863 грн. 96 коп.

АТ «Київський завод «Радар» перерахував ОСОБА_2 за надані послуги із виконання повноважень Члена Наглядової ради АТ «Київський завод «Радар» у період з листопада 2021 р. по грудень 2022 р. суму у розмірі 232 863,96 грн.

Станом на день подання відзиву заборгованість за надані та прийняті послуги із виконання повноважень Ляшенком О.М. Члена Наглядової ради АТ «Київський завод «Радар» відсутня.

Твердження позивача, що виконання ним повноважень, як члена наглядової ради у продовж січня-червня 2023, підтверджується протоколами № 96, 97, 99, 100, 101, 102, які на його думку були складені в 2023 році, що є підставою для підписання наданих послуг у 2023 р. та проведення з ним оплати, є хибними, оскільки відповідачу не були надані протоколи або будь-які інші документи, за період з січня 2023 по червень 2023 р., які б підтверджували діяльність Наглядової ради, тому між Позивачем та Відповідачем не підписувалися Акти наданих послуг.

Позивач у позові зазначає, що на початку вересня 2023 року, корпоративний секретар Товариства підготувала проекти актів приймання-передачі наданих послуг за січень - червень 2023 року з членом наглядової ради - ОСОБА_2 , та підписані примірники актів були надані голові правління Маруненко Г. В. на підпис, які не були підписані, при цьому Позивачем не надаються докази існування таких актів та направлення їх керівнику відповідача.

Оскільки у спірний період послуги Позивачем не надавалися, акти не підписувалися, а отже підстави для проведення оплати відсутні

03 вересня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив по справі в якій останній позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

09 вересня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив наступне.

Відповідно до п. 3.5. цивільно - правового договору від 26 листопада 2021 №У23.21з-42 Товариство виплачує винагороду, зазначену у п. 3.2. цього Договору, та компенсує документально підтверджені витрати, зазначені у п. 3.3. Договору, у національній валюті України протягом 10 календарних днів з дати підписання відповідно акту обома сторонами на банківський рахунок Члена Наглядової ради.

Підпунктом 10.2.23 п. 10.2. Статуту передбачено, що протокол засідання Наглядової ради Товариства має бути оформлений протягом п`яти днів після проведення засідання і підписується Головою та членами Наглядової ради, які брали участь у засіданні.

Голові Виконавчого органу Товариства, а також ініціатору питання розглянутого Наглядовою радою Товариства, надаються виписки з протоколів її засідання (п.п. 10.2.29 п. 10.2. Статуту ).

За підсумками надання послуг із виконання передбачених цивільно-правовим договором обов`язків членом наглядової ради та Товариством підписується акт приймання-передачі, який після підписання сторонами є підставою для проведення розрахунків.

Отже, акт наданих послуг має бути виписаний після фактичного надання послуг, що має бути підтверджено протоколами засідань наглядової ради, які мають бути надані Голові Виконавчого органу Товариства під особистий підпис або направлені на підприємство.

Оскільки відповідачу не надавалися протоколи №101 та 102, про що зазначалося у відповідях на адвокатські запити, та не оспорюється позивачем, тому правових підстав для оформлення та підписання актів наданих послуг у період з січня по червень 2023 р. у відповідача не було.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, вимоги позовної заяви підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог заперечив, просив відмовити.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між Акціонерним товариством «Київський завод «Радар» та ОСОБА_2 , укладено цивільно-правовий договір № У24.21з-43, який вступає в дію 26 листопада 2021 р. та діє до припинення повноважень Члена Наглядової ради.

За умовами договору виконавець зобов`язується за плату надавати замовникові послуги із виконання повноважень члена Наглядової ради Товариства, відповідно до Статуту Товариства та Положення про Наглядову раду Товариства, а також відповідно до р. 2 Договору. Цей договір не є трудовим договором, виконавець не є працівником замовника, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку замовника, відносини сторін регулюються цивільним законодавством України (п.п. 1.1., 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Член Наглядової ради, зобов`язаний зокрема: особисто брати участь у засіданнях Наглядової ради; брати участь у підготовці звіту про діяльність Наглядової ради, загальний стан Товариства та вжиті Наглядовою Радою заходи, спрямовані на досягнення мети діяльності Товариства, здійснювати аналіз документів з питань діяльності Товариства; брати участь у нарадах членів органів Товариства та інших заходах, пов`язаних з підвищенням ефективності діяльності Товариства, надавати пропозиції з питань фінансово-господарської та комерційної діяльності, керування та корпоративного управління.

Відповідно до п.п. 1 п. 2.3. Договору Товариство бере на себе обов`язки своєчасно виплачувати винагороду за надання виконавцем послуг, передбачену цим Договором.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що річна винагорода розподіляється на 12 рівних частин і виплачується після утримання всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), визначених законодавством кожного календарного місяця (за винятком першого місяця дії договору, коли Член Наглядової ради отримує частину такої винагороди за місяць пропорційну періоду часу його залучення до виконання своїх повноважень).

Відповідно до п. 3.4 Договору оплата послуг за виконання Членом Наглядової ради своїх повноважень підписується Членом Наглядової ради та керівником Товариства. Товариство кожного календарного місяця, до 3 числа місця наступного за звітним, складає та передає акт наданих послуг в 2-х (двох) примірниках, підписаних керівником Товариства, на підпис Члену Наглядової ради. Член Наглядової ради забезпечує повернення до Товариства одного примірнику підписаного ним акту приймання-передачі наданих послуг.

Враховуючи вищевикладені положення договору саме на Товариство покладено обов`язок складання акту наданих послуг.

Судом встановлено, що відповідно до протоколів засідань наглядової ради в період з січня по червень 2023 року (а саме протоколи за № 96, 97, 99, 100, 101, 102) засідання проводились за участі ОСОБА_2 , а отже позивачем виконувались зобов`язання передбачені договором від 26 листопада 2021 року № У24.21з-43.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про неотримання останнім вищевказаних протоколів, оскільки у позивача відсутній обов`язок направляти вищевказані документи відповідачу.

Верховний Суд у своїй постанові від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19 вказав, що на кожну зі сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, якщо його умови чи частина суперечать інтересам сторони або нормам чинного законодавства.

За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір річної винагороди Члена Наглядової ради становить 48 мінімальних заробітних плат, розмір яких встановлений законом України. Максимальний розмір річної винагороди, сплачений Члену Наглядової ради за 12 місяців поспіль, не може перевищувати максимально допустимого розміру базової річної винагороди оплати послуг члена Наглядової ради, визначеної Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати послуг не надав.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 129 444,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в пункті 5 постанови № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Тому позивачем в ході розгляду справи про стягнення моральної шкоди повинно бути надано до суду докази в підтвердження спричинення щодо нього відповідачем протиправних діянь, доказів глибокого хвилювання, депресивного стану, страждання або заподіяння йому страждань такими протиправними діями, причинного зв`язку між діянням та заподіяною шкодою, а також повинно бути наведено обґрунтування розміру моральної шкоди.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що діями відповідача йому було завдано моральну шкоду, проте не зазначив в чому моральна шкода виражалась, не надано доказів її завдання, та якими доказами це підтверджується.

За таких обставин, вбачається, що вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, отже у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено в судовому засіданні, при подачі позову позивачем не було сплачено судовий збір.

Згідно з частиною шостою ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1294,44 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 274-279, 280, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Київський Радар» про стягнення заборгованості за договором про надання послуги - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київський Радар» на користь ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги у розмірі 129 444,00 грн.

В решті вимог позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Київський Радар» на користь держави судовий збір у розмірі 1294,44 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Акціонерне товариство «Київський Радар» (03150, м.Київ, вул. Предславинська, 35, ЄДРПОУ 14307274).

Суддя Т.В Остапчук