Рішення

від 12.11.2024 по справі 758/1781/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1781/22

Категорія 71

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання - Губенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 21.06.2014 між позивачем тавідповідачем укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 шлюб між сторонами розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 03.08.2018. Вказує, відповідач не виконує зазначене рішення суду, що підтверджується довідкою-розрахунком від 10.01.2022 року №58507929/1, виданою Подільським відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якої загальна заборгованість боржника по сплаті аліментів станом на 31.12.2021 року складає 176347,50 грн. У довідці Подільського ДВС у м. Києві № 58507929 від 12.01.2022, зазначено, що боржник ухиляється від сплати аліментів, на прийом до державного виконавця не з`являється, встановити місце проживання боржника та місце роботи боржника неможливо. Вказує, що дитина з 2017 року проживає з позивачем за адресою їх реєстрації АДРЕСА_1 та знаходиться на повному її утриманні. Відповідач не піклується про дитину, зв`язок із сином не підтримує, не цікавиться як росте дитина, не вітає сина з днем народження, не купує йому речі, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, не намагається спілкуватися з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не виявляє інтересу щодо його внутрішнього світу. За таких обставин, у зв`язку з свідомою та навмисною відсутністю турботи про розвиток дитини, ігноруванням потреб дитини, самоусуненням від батьківського обов`язку, що говорить про його особисте ставлення до дитини, позивач просить суд позбавити відповідача батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2022, головуючим суддею у справі визначено Лещенко О.В.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, зобов`язано Службу у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області надати завчасно до початку судового засідання висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 21 липня 2022 року залучено до участі в справі орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації для надання висновку по суті спору. У

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року зобов`язано Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації надати завчасно до початку судового засідання висновок щодо розв`язання спору.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року № 55 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді Лещенко О.В. у зв`язку з закінченням терміну відрядження останньої.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року головуючим суддею у справі визначено суддю Рибалку Ю.В.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 14 серпня 2023 року прийнято до розгляду вказну цивільну справу.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 15 січня 2024 року № 42 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді Рибалки Ю.В., у зв`язку з закінченням терміну відрядження останнього.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2024 року головуючим суддею у справі визначено суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року прийнято до провадження вказану цивільну справу.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року зобов`язано Орган опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації надати завчасно до початку судового засідання висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав.

15 квітня 2024 року до суду надійшли пояснення Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, згідно яких орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не має правових підстав у наданні висновку про визначення місця проживання дитини, оскільки висновок надається за фактичним місцем проживання дитини.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 16 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

27 вересня 2024 року до суду надійшли пояснення Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, в яких зазначено, що малолітній ОСОБА_3 , 2017 року народження разом з матір`ю перебуває за межами України. В рамках розгляду заяви до Служби було запрошено ОСОБА_2 для отримання пояснень про виконання ним батьківських обов`язків. 07.06.2024 ОСОБА_2 ознайомлено з судовою справою та рекомендовано звернутися до суду для отримання матеріалів позовної заяви. Також, батько зазначив, що він заперечує проти позбавлення його батьківських прав, але при цьому, пояснив, що декілька років сина не бачив, із заявами про усунення перешкод у спілкуванні з сином нікуди не звертався. На підставі наведеного орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не має правових підстав у наданні висновку про визначення місця проживання дитини, оскільки висновок надається за фактичним місцем проживання дитини.

Представником позивача 30 вересня 2024 року до суду подано додаткові пояснення, у яких зазначено про те, що станом на вересень 2024 року позивач із сином проживає у АДРЕСА_2 . Хлопчик відвідує початкову школу Грюневальд вже 2-й рік, всім забезпечений, йому там дуже подобається, має відповідні успіхи у навчанні, має достатньо друзів, про батька не питає і не цікавиться. Згідно довідки-розрахунку від 14.08.2024 №58507929/1/1, виданої Подільським відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), загальна заборгованість боржника по сплаті аліментів станом на 31.07.2024 року становить 343666,25 грн.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи без сторони позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористася.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаною в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду сторони позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.06.2014 між сторонами укладено шлюб, від якого у сторін народився син ОСОБА_3 .

Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 12.07.2017 року Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 28.12.2018 шлюб між сторонами розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини, починаючи з 03.08.2018.

Дитина ОСОБА_3 зареєстрований за адресою реєстрації матері: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Виконавчого комітету Городищенської міської ради та витягом № 83 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданим головним спеціалістом відділу «Центр надання адміністративних послуг» 14.01.2022.

Згідно довідки-розрахунку від 10.01.2022 №58507929/1 заборгованості з аліментів за період з 03.08.2018 по 31.12.2021 загальна заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 31.12.2021 складає 176347,50 грн.

Відповідно до довідки про неотримання аліментів від 12.01.2022 № 58507929 ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів, на прийом до державного виконавця не з`являється, встановити місце проживання боржника та місце роботи боржника неможливо.

Згідно з поясненнями Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 15 квітня 2024 року, орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації не має правових підстав у наданні висновку про визначення місця проживання дитини, оскільки висновок надається за фактичним місцем проживання дитини.

Відповідно до пояснень Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 вересня 2024 року № 106/58-2787, малолітній ОСОБА_3 , 2017 року народження разом з матір`ю перебуває за межами України. При цьому, для надання пояснень до служби з`явився ОСОБА_2 , якого ознайомлено з судовою справою та рекомендовано звернутися до суду для отримання матеріалів позовної заяви. Також, батько зазначив, що він декілька років поспіль сина не бачив, проте із будь-якими заявами про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною не звертався, підтвердив існування заборгованості по сплаті аліментів, однак заперечив щодо позбавлення його батьківських прав.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 14.08.2024 року №58507929/1/1 загальна заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 31.07.2024 року складає 343666,25 грн.

Позивачка у позовній заяві стверджує, що відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання, піклування, утримання, спілкування із малолітнім сином ОСОБА_3 . Також, відповідач не турбується станом здоров`я малолітнього сина, з 2017 року ухиляється від обов`язків по вихованню своєї дитини, не проявляє зацікавленості до неї, матеріальної допомоги не надає, не цікавиться його духовним, фізичним та соціальним розвитком.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави - учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, наведені норми права дають підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07.12.2006 № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 року, § 78).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження з дитиною полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

У частинах четвертій Ї шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів), які як і інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Отже висновок та рішення органу опіки та піклування, є дорадчими та не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у батьків щодо батьківських прав.

При цьому правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті прийняття рішення судом, в ході якого і відбувається оцінка всіх доказів в сукупності, в тому числі і висновку та рішення органу опіки та піклування, який не має наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про позбавлення батьківських прав.

Як вбачається з матеріалів справи, Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації повідомив суд про неможливість надання висновку щодо позбавлення батьківських прав у вказаній цивільній справі, оскільки встановлено, що малолітній ОСОБА_3 проживає закордоном з матір`ю. Разом з цим, Органом опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відібрано письмові пояснення від ОСОБА_2 , та встановлено, що останній дійсно тривалий час не спілкується з сином, не сплачує аліменти.

При цьому, суд звертає увагу на те, що після того, як 07.06.2024 орган опіки і піклування ознайомив ОСОБА_2 про існування даної судової справи та роз`яснив йому можливість участі в судових засіданнях, написання письмових заперечень, останній жодного разу в судові засідання не з`являвся, жодних клопотань не подавав, письмових заперечень на позов не долучав, що свідчить про його байдуже ставлення до подальшого спілкування з дитиною.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від свого обов`язку, як батька, піклуватися про забезпечення матеріальних потреб дитини, оскільки останній злісно та тривалий час не сплачує аліменти на утримання дитини, та станом на 14.08.2024 загальна заборгованість складає 343666,25 грн.

На даний час, малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , відвідує початкову школу Грюневальд вже 2-й рік, та перебуває на її повному утриманні.

Таким чином, ОСОБА_2 фактично самоусунувся від спілкування з сином, ухиляється від виконання своїх обов`язків, оскільки не піклуюється ні про фізичний і духовний розвиток дитини, ні про її навчання, підготовку до самостійного життя, ні про виховання, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не бажає відновити спілкування з сином та не висловлював під час судового розгляду даної справи жодних заперечень проти позову.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей є підставою для позбавлення судом їх батьківських прав, відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

За таких обставин, враховуючи свідоме нехтування відповідачем своїми батьківським обов`язками щодо сина ОСОБА_3 , ухилення від їх виконання, небажання відновити спілкування та усунути перешкоди у ньому, суд, зважаючи на те, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, та з метою забезпечення прав та інтересів дитини, дійшов висновку, що наявні підстави для задоволення позову та позбавлення батьківських прав відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при поданні позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп., що підтверджено квитанцією від 01.02.2022 року, яка міститься в матеріалах справи. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то судовий збір за подання позовної заяви необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Городищенської міської ради Черкаської області, код ЄДРПОУ 44184427, юридична адреса: вул. Миру, 8, м. Городище, Черкаський р-н, Черкаська обл.;

третя особа - Орган опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37393756, юридична адреса: вул. Борисоглібська, 14, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 21.11.2024.

Суддя Леся БУДЗАН