Рішення

від 17.12.2024 по справі 120/1751/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2024 р. Справа № 120/1751/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Галич-Комфорт" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства "Галич-Комфорт" до Вінницької митниці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між приватним підприємством "Галич-Комфорт" та іноземною компанією "Rumman Fruit Agro", що є юридичною особою за законодавством Республіки Узбекистан, 21 серпня 2023 року укладено договір купівлі-продажу № 2.

На підставі згадуваного вище договору приватним підприємством "Галич-Комфорт" ввезено на митну територію України 10100 кілограм свіжої зелені та 200 кілограм свіжої руколи.

З метою розмитнення такого товару до митного органу подані усі необхідні для цього документи.

15 січня 2024 року декларантом від Вінницької митниці отримано електронний запит про необхідність подання до митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену вартість товарів.

У відповідь на вказаний запит приватне підприємство "Галич-Комфорт" повідомило Вінницьку митниць про те, що додаткових документів надати не може та просило врахувати митну вартість товару за раніше поданими документами.

Проте відповідач за результатами розгляду поданих документів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.

На переконання позивача, таке рішення митного органу є протиправним, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору, а тому позивач просить таке рішення скасувати.

Ухвалою від 16 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

04 грудня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно з положеннями статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. В той же час, згідно зі статтею 52 цього Кодексу декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач вважає, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості згідно з поданою електронною митною декларацією 24UA401020002085U1 не підтвердженні документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, що слугувало підставою для застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів та прийняття з цього приводу оскаржуваного рішення. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

21 серпня 2023 року між приватним підприємством "Галич-Комфорт" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Rumman Fruit Agro" (Узбекистан) (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 2.

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 вказаного договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію в обсягах та за цінами відповідно до специфікацій, що додаються до цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 розділу 1 договору найменування, кількість, ціна, термін та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору. У ціні товару, що поставляється, включається вартість упаковки, маркування, навантаження, транспортні витрати та інші експортні формальності.

Як визначено пунктом 6.1 розділу 6 договору, покупець здійснює оплату відповідно до специфікації за фактично одержаний товар.

Покупець може здійснити аванс за товар, який буде виставлений пізніше (пункт 6.2 розділу 6 договору).

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 договору докладніша інформація вказується у специфікаціях, інвойсах, що додаються до Договору.

З метою митного оформлення придбаного товару разом з електронною митною декларацією № 24UA401020002085U1 позивачем подано до Вінницької митниці наступні документи: пакувальний лист № 1 від 26 грудня 2023 року, рахунок-фактуру № 1 від 26 грудня 2023 року, автотранспортну накладну № 00014 від 26 грудня 2023 року, фітосанітарний сертифікат серії UZ-EHIX № 23090019529 від 26 грудня 2023 року, книжку МДП (TIR Carnet) № XZ.85920453 від 26 грудня 2023 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції 1701) UA408050_2024_000233 від 11 січня 2024 року, некласифікований комерційний документ № 16 від 18 грудня 2023 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 27 грудня 2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 27 грудня 2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, № 19-09/21 від 10 січня 2024 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 18 грудня 2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2 від 21 серпня 2023 року, заяву декларанта або уповноваженої ним особи від 26 грудня 2023 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 10938824 від 11 січня 2024 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UZUA311010284801 від 26 грудня 2023 року, копію митної декларації країни відправлення № 22005/26.1223/0013823 від 26 грудня 2023 року, інші некласифіковані документи.

При цьому в митній декларації № 24UA401020002085U1 митна вартість товару визначена за першим методом за ціною договору.

Відповідач направив декларанту електронні повідомлення, якими витребував додаткові документи, однак декларант повідомив, що ним надано усі наявні в нього документи та будь-які додаткові документи надаватися не будуть.

За результатами опрацювання митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею 15 січня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000010/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом.

Зі змісту такого рішення слідує, що відповідно до умов пункту 6.1 договору покупець здійснює післяплату за товар. При цьому пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець може здійснити авансовий платіж. Пунктом 6.7 цього ж договору визначено, що більш точна інформація вказується в специфікаціях, інвойсах, однак в інвойсі відсутня інформація щодо умов оплати, а специфікація взагалі до митного оформлення не надавалась, а також не надавалось і платіжне доручення щодо оплати авансового платежу.

Щодо наданого експертного висновку Львівської торгово-промислової палати №19-09 від 10 січня 2024 року митний орган вказав, що при підготовці даного висновку експертом зроблено висновок щодо митної вартості товарів на підставі наданих імпортером документів та отриманого листа-відповіді від відправника товару. Також експерт провів дослідження зовнішнього ринку, однак не зазначив, який саме товар досліджувався (таблиця 3 експертного висновку) та дійшов висновку, що ціна "може складати від:…", а не "складає….". Так, у згаданому висновку відсутня інформація стосовно конкретних значень цінових даних щодо вартості товарів, що, в свою чергу, не дає можливості митному органу під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості впевнитись у достовірності вихідних даних та перевірити числові значення складових митної вартості.

Окрім того, у зв`язку з наданням документів до митного оформлення недержавною мовою декларанту було направлено електронне повідомлення щодо забезпечення виконання статті 254 Митного кодексу України щодо надання перекладів українською мовою документів, поданих до митного оформлення за даною митною декларацією. Переклади документів декларантом не надано, а тому, як вказав митний орган, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта витребувано додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронних повідомленнях.

Декларантом 15 січня 2024 додатково надіслано митному органу договір на транспортно-експедиторські послуги, однак не спростовано розбіжності та неточності, які містяться в поданих до митного оформлення документах.

У зв`язку з викладеним митний органом проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, схожих за описом та країною походження, митне оформлення яких вже здійснено.

Джерелом числового значення митної вартості товару 1 є електронна митна декларація від 04 січня 2024 року № UA209150/2024/451629, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар того самого виробника "1. Овочі свіжі: петрушка свіжа, некоренева, врожаю 2023 року - 5000 кілограм/ 250 картонних коробок; кріп свіжий, врожаю 2023 року - 10000 кілограм/500 картонних коробок. Вантаж упаковано в картонні коробки по 20 кілограм; в кожній коробці по три пластикових (1,5 літри) баклажки з льодом для підтримки температурного режиму; картонні коробки перекладені дерев`яними рейками." та складає 3,85 Євро/кілограм. Джерелом числового значення митної вартості товару 2 є ЕМД від 10 січня 2023 року № UA100100/2023/451629, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар того самого виробника " 1.Салатні овочі свіжі, не в первинній упаковці, сировина для подальшої промпереробки. Без ГМО: Lambslettuce (Valerianellalocusta): Валеріанелла овочева (Valeriana) (салат корн)100 ящиків - 555 кілограм. Урожаю 2023 року." та складає 3,97 Євро/кілограм.

Надаючи правову оцінку рішенню митного органу, що оскаржується, суд зважає на таке.

Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335 та 336 МК України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).

Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).

Відтак аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

На необхідності витребування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.

Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Водночас, як свідчить вимога відповідача, ним витребовувались виписка з бухгалтерської документації, специфікації виробника товару, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Підставою для такого витребовування слугувало те, що надані декларантом документи містили розбіжності, які мають значення для правильного визначення митної вартості товарів, а також на таких документах наявні ознаки підробки (а саме: печатка компанії, що міститься на комерційній пропозиції, має ознаки сканування на оригіналі документа), а також такі документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак такі документи хоч і передбачені у переліку, що визначений частиною 3 статті 53 МК України, проте, на переконання суду, підстав для витребовування таких не було, адже підстави для такого витребовування чітко регламентовані та полягають у наступному: якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом установлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації № 24UA401020002085U1 подано до митного органу такі документи: пакувальний лист № 1 від 26 грудня 2023 року, рахунок-фактуру № 1 від 26 грудня 2023 року, автотранспортну накладну № 00014 від 26 грудня 2023 року, фітосанітарний сертифікат серії UZ-EHIX № 23090019529 від 26 грудня 2023 року, книжку МДП (TIR Carnet) № XZ.85920453 від 26 грудня 2023 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції 1701) UA408050_2024_000233 від 11 січня 2024 року, некласифікований комерційний документ № 16 від 18 грудня 2023 року, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1 від 27 грудня 2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 27 грудня 2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, № 19-09/21 від 10 січня 2024 року, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 18 грудня 2023 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 2 від 21 серпня 2023 року, заяву декларанта або уповноваженої ним особи від 26 грудня 2023 року, інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 10938824 від 11 січня 2024 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UZUA311010284801 від 26 грудня 2023 року, копію митної декларації країни відправлення № 22005/26.1223/0013823 від 26 грудня 2023 року, інші некласифіковані документи.

Додатково до митного органу також подано договір про транспортно-експедиторські послуги.

Проте з рішення про коригування митної вартості № UA401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року слідує, що відповідно до умов пункту 6.1 договору покупець здійснює післяплату за товар, а згідно з пунктом 6.2 договору покупець може здійснити авансовий платіж. При цьому пунктом 6.7 цього ж договору визначено, що більш точна інформація вказується в специфікаціях, інвойсах, однак в інвойсі відсутня інформація щодо умов оплати, а специфікація взагалі до митного оформлення не надавалась, а також не надавалось і платіжне доручення щодо оплати авансового платежу.

Водночас такі аргументи митного органу слід оцінити критично з огляду на таке.

Так, між приватним підприємством "Галич-Комфорт" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Rumman Fruit Agro" (Узбекистан) (продавець) 21 серпня 2023 року укладено зовнішньоекономічний договір № 2, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товар (свіжі або охолоджені овочі). При цьому найменування, кількість, ціна, термін та умови поставки товару зазначаються у специфікаціях, а в ціну товару, що поставляється, включається вартість упаковки, маркування, навантаження, транспортні витрати та інші експортні формальності.

Рахунок-фактура (комерційний інвой) № 1 від 26 грудня 2023 року до договору купівлі-продажу № 2 від 21 серпня 2023 року свідчить про те, що продавцем та покупцем була узгоджена кінцева номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна кількість товару склала: брутто 21450 кілограм, нетто 15600 кілограм, а загальна вартість товару 29640 Євро.

З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до митниці електронну митну декларацію 24UA401020002085U1, в якій митна вартість товару визначена за основним методом з наданням усіх обов`язкових підтверджуючих документів.

Аналізуючи зміст таких документів, суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог законодавства.

Натомість відповідач поставив під сумнів їх достовірність у зв`язку з виявленням певних розбіжностей, про які зазначено в оскаржуваному рішенні від 15 січня 2024 року № UA401000/2024/000010/2.

Так, підставою для коригування митної вартості товарів став висновок митного органу зокрема про те, що в пунктом 6.7 договору визначено, що більш точна інформація вказується в специфікаціях, інвойсах, однак в інвойсі відсутня інформація щодо умов оплати, а специфікація взагалі до митного оформлення не надавалась, також не надавалось і платіжне доручення щодо оплати авансового платежу.

Суд зауважує, що визначеними вище умовами договору не передбачено, що декларант має надавати всі документи, передбачені пунктом 6.7 договору, оскільки підтверджувати заявлену вартість товару може і один із перелічених вище документів.

При цьому, як зазначалося судом вище, приватним підприємством "Галич-Комфорт" надавався митному органу рахунок-фактура (комерційний інвойс) № 1 від 26 грудня 2023 року.

Водночас в оскаржуваному рішенні зазначено, що у наданому рахунку-фактурі (інвойс) від 26 грудня 2023 року № 1 відсутня інформація щодо умов оплати, специфікація на задекларовану партію товару до митного оформлення не надана та відсутнє платіжне долучення щодо оплати авансового платежу.

Проте слід врахувати, що комерційний інвойс (рахунок-фактура) це документ, що використовується для митної декларації під час продажу товарів, експортованих через міжнародні кордони. Цей документ є обов`язковим для проходження митниці. Без нього не розмитнять товар та не допустять на територію держави. Він виписується одночасно із відвантаженням товару та надсилається покупцеві.

У наданому позивачем інвойсі зазначено найменування товару, який ввозився (свіжа зелень, свіжа рукола) та його характеристики, а також в інвойсі міститься посилання на договір 21 серпня 2023 року № 2.

Таким чином, долучений позивачем до договору рахунок-фактура є його додатком та повністю підтверджує купівлю-продаж товару та його митну вартість.

При цьому суд зауважує, що наданий позивачем інвойс № 1 від 26 грудня 2023 року містить чітку інформацію про номенклатуру, кількість та вартість товару.

Також суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність платіжного доручення щодо оплати авансового платежу, адже ця вимога не відповідає умовам договору, а саме пунктам 6.1.-6.2, якими передбачено можливість як післяплати, так і авансового платежу.

Суд наголошує на тому, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому специфікація не є документом, який підтверджує митну вартість товару. Тому твердження відповідача про те, що позивачем не надано специфікацію до митного оформлення суд до уваги не бере.

З цих же підстав суд критично оцінює і доводи відповідача в оскаржуваному рішенні про те, що у висновку Львівської торгово-промислової палати №19-09 від 10 січня 2024 року експерт не зазначив, який саме товар досліджувався (таблиця 3 експертного висновку) та дійшов висновку, що ціна "може складати від:…", а не "складає….".

Суд зауважує, що висновок експерта не є обов`язковим документом, який визначає митну вартість імпортованого товару, а може слугувати додатковим доказом визначення вартості товару. Водночас, як вже зазначалося вище, позивач належними доказами довів вартість ввезеного на території Україну товару.

Щодо доводів відповідача про необхідність надання документів, перекладених на українську мову, то тут слід врахувати наступне.

Статтею 254 МК України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Отже, вказаною нормою чітко передбачено, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак не у всіх випадках у разі складення документа, що подається до митного оформлення, або офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, митний орган вправі вимагати від декларанта перекладу такого документа українською мовою, а лише у разі якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

А тому слід дійти висновку, що за наявності документів, які підтверджують відомості, зазначені в митній декларації, безпідставно вимагати подання інших документів з перекладом на українську мову.

При цьому, вказуючи на необхідність надання документів з перекладом їх на українську мову, митний орган не обґрунтовує таку необхідність та не зазначає, які саме відомості, зазначені в цих документах, потребують підтвердження або які саме документи потребують перевірки.

Окрім наведеного вище, на протиправність рішення про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі № 809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15-а та ряду інших.

Разом із тим у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року зазначено, що джерелом числового значення митної вартості товару 1 є електронна митна декларація від 04 січня 2024 року № UA209150/2024/451629, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар того самого виробника "1. Овочі свіжі: петрушка свіжа, некоренева, врожаю 2023 року - 5000 кілограм/ 250 картонних коробок; кріп свіжий, врожаю 2023 року - 10000 кілограм/500 картонних коробок. Вантаж упаковано в картонні коробки по 20 кілограм; в кожній коробці по три пластикових (1,5 літри) баклажки з льодом для підтримки температурного режиму; картонні коробки перекладені дерев`яними рейками." та складає 3,85 Євро/кілограм, а товару 2 електронна митна декларація від 10 січня 2023 року № UA100100/2023/451629, за якою оформлено за резервним методом ідентичний товар того самого виробника "1. Салатні овочі свіжі, не в первинній упаковці, сировина для подальшої промпереробки. Без ГМО: Lambslettuce (Valerianellalocusta): Валеріанелла овочева (Valeriana) (салат корн) 100 ящиків - 555 кілограм. Урожаю 2023 року." та складає 3,97 Євро/кілограм.

При цьому оскаржуване рішення не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.

Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що рішення про коригування митної вартості товару не містить достатніх аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Водночас, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. А визначення митної вартості за резервним методом з урахуванням числового значення вартості товару, що імпортувався на підставі митної декларації № 24UA401020002085U1, жодним чином не обґрунтовано.

За таких обставин суд доходить висновку, що подані до митного оформлення документи містять необхідні та достатні числові значення вартості товарів, за якими проводилося їх митне оформлення, а тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.

Відтак рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд врахував приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2624,46 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 266 від 13 лютого 2024 року.

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2624,46 гривень.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень суд враховує приписи статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 договору про надання правничої допомоги № 10-МВ від 17 січня 2024 року, що укладений між адвокатом адвокатським бюро "Повразюк та партнери" в особі керуючого Повразюка Р.В. та приватним підприємством "Галич-Комфорт" (клієнт), передбачено, що адвокатське бюро представляє у встановленому порядку інтереси клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді щодо оскарження рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року.

Клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у фіксованому розмірі в сумі 10000 гривень (пункт 4.5 розділу 4 договору).

В акті (звіті) прийому наданих послуг до договору № 10-МВ за надану професійну правничу (правову) допомогу йдеться про загальну вартість наданих юридичних послуг в розмірі 10000 гривень.

При цьому із такого ж акту слідує, що адвокат надав позивачу лише послуги щодо підготовки позовної заяви.

Водночас, на думку суду, надані адвокатом послуги щодо підготовки позовної заяви не свідчать про можливість відшкодування на користь позивача 10000 гривень, оскільки обсяг виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) є неспівмірним із складністю такої роботи.

Крім того, адміністративна справа № 120/1741/24 розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, а тому суд дійшов висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Відтак, на думку суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 2500 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 134, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "Галич-Комфорт" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000010/2 від 15 січня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь приватного підприємства "Галич-Комфорт" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2624 (дві тисячі шістсот двадцять чотири) гривні 46 копійок, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: приватне підприємство "Галич-Комфорт" (місцезнаходження: 79067, м. Львів, вул. Тракт-Глинянський, буд. 139/64; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 37831458)

Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43997544)

Повний текст рішення суду складено 17.12.2024

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович