Рішення

від 16.12.2024 по справі 160/26821/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Справа № 160/26821/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоматичні системи поливу та обладнання Дніпро»

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматичні системи поливу та обладнання Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0290180408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 7987,60 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0290210408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 5408,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «АВТОМАТИЧНІ СИСТЕМИ ПОЛИВУ ТА ОБЛАДНАННЯ ДНІПРО», за результатами якої складено акт перевірки №14624/04-36-04-08/44708284 ВІД 28.03.2024 року, на підставі висновків акту було винесено спірні податкові повідомлення-рішення № 0290180408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 7987,60 грн та № 0290210408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 5408,45 грн. Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки не відповідають чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки та відповідачем застосовано неправомірно суми штрафу. Відповідач штучно утворив заборгованість позивача з податку на додану вартість, зараховуючи платежі останнього з поточних податкових зобов`язань ПДВ у хронологічному порядку у погашення податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за податковим повідомленням-рішенням №0166190408 від 03.07.2023 року, що є зловживанням, оскільки суперечить Наказу Міністерства фінансів України №5 від 12.01.2021 року Про затвердження Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

11.10.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

29.10.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Якщо платник податків не виконує встановленої черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

07.11.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що доводи відповідача не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать обставинам справи, оскільки законом не передбачено погашення подакового боргу за рахунок інших платежів до бюджетів, окрім надмірно сплачених сум, отже відповідач не мав права зараховувати платежі за поточними зобов`язаннями з ПДВ у рахунок погашення боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість ТОВ «АВТОМАТИЧНІ СИСТЕМИ ПОЛИВУ ТА ОБЛАДНАННЯ ДНІПРО», за результатами якої складено акт перевірки №14624/04-36-04-08/44708284 ВІД 28.03.2024 року (далі акт).

Відповідно до висновків акту перевірки зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «АВТОМАТИЧНІ СИСТЕМИ ПОЛИВУ ТА ОБЛАДНАННЯ ДНІПРО» вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 203.2 статті 203, пункту 57.1 ст.57 Кодексу щодо термінів сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

На підставі висновків акту №14624/04-36-04-08/44708284 ВІД 28.03.2024 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено спірні податкові повідомлення-рішення № 0290180408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 7 987,60 грн та № 0290210408 від 21.05.2024 року, яким позивача було зобов`язано сплатити штраф у розмірі 5 відсотків за платежем з податку на додану вартість на суму 5 408,45 грн.

Позивач вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Досліджуючи питання дотримання контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки, встановлених п.76.3 ст.76 та ст.102 ПК України, повноважень контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки саме з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання за приписами п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, а також повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, що є предметом цього спору, суд зазначає про таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

За приписами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки п.75.1 ст.75 ПК України.

У відповідності до вимог п.п.75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно до вимог п.76.1 ст.76 ПК України установлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

А за приписами п.76.3 ст.76 ПК України визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39і39-2цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання п.102.1 ст.102 ПК України.

Приписами п.87.9 ст.87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Також, п.131.2 ст.131 ПК України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжній інструкції (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Таким чином, із аналізу наведених чинних приписів слідує, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

У зв`язку з набранням винності з 01 січня 2017 року змін до Податкового кодексу України (Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-УІІІ), зокрема, і до ст.75 були внесені зміни, за якими предметом камеральної перевірки може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання, у тому числі і з податку на додану вартість.

Отже, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання є предметом камеральної перевірки, яка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу.

При цьому, камеральна перевірки своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, а саме: не пізніше закінчення 1095 дні, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Водночас, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків у платіжному документі.

Аналогічні правові висновки узгоджуються і з правовими висновками, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №823/457/18, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у порядку, встановленому ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

А отже, із наведеного, слід дійти висновку, що аргументи позивача про: 1) недотримання контролюючим органом строків проведення перевірки, встановлених п.76.3 ст.76 ПК України (протягом 30 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкового декларації або уточнюючого розрахунку), 2) відсутності повноважень у контролюючого органу щодо проведення перевірки своєчасності сплати узгоджених сум податкового (грошового) зобов`язання у межах саме камеральної перевірки згідно п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, 3) відсутності повноважень контролюючого органу на зарахування сплачених платником податків коштів у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму його сплати, визначеного платником податку за приписами п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, спростовуються аналізом наведених вище приписів податкового законодавства та вищенаведеними правовими висновками, які відповідають і правовій позиції Верховного Суду у вище наведеній постанові.

Так, як встановлено судом із матеріалів справи, контролюючим органом 28.03.2024 року було проведено камеральну перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання з податку на додану вартість на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах з урахуванням поданих позивачем декларацій з ПДВ.

Відповідно інформації наведеній у матеріалах перевірки (акт перевірки, додаток до спірних податкових повідомлень-рішень), перевіркою даних ІПК встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ визначених податковими деклараціями з ПДВ:

- від 20.09.2023 року реєстраційний номер 9244246978, граничний термін сплати 02.10.2023 року, дата фактичної сплати 24.10.2023 року, сума податкового боргу, що сплачено 107393,0, кількість днів прострочення 22;

- від 20.09.2023 року реєстраційний номер 9244246978, граничний термін сплати 02.10.2023 року, дата фактичної сплати 30.10.2023 року, сума податкового боргу, що сплачено 776,10, кількість днів прострочення 28;

- від 20.10.2023 року реєстраційний номер 9278622374, граничний термін сплати 30.10.2023 року, дата фактичної сплати 25.12.2023 року, сума податкового боргу, що сплачено 79876,0, кількість днів прострочення 56;

- від 20.12.2023 року реєстраційний номер 936637473, граничний термін сплати 02.01.2024 року, дата фактичної сплати 12.01.2024 року, сума податкового боргу, що сплачено 213,0, кількість днів прострочення 10.

Так, позивач зазначає, що ним оскаржувались у судовому порядку № 0166190408 від 03.07.2023 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 107 956 гривень 13 копійок; рішення №0025743-1306-0436 від 02.11.2023 про опис майна у податкову заставу; податкова вимога №0025743-1306-0436 від 02.11.2023 про сплату податкового боргу з податку на додану вартість на суму 108 169,08 грн.

При цьому, в акті перевірки відсутні посилання, що вказаний податковий борг виник саме на підставі вказаних рішень, зобов`язання за якими не були узгодженими.

А отже, при проведенні спірної камеральної перевірки, порушення відповідачем строків її проведення, визначених ст.102.1 ст.102 ПК України (1095 днів) судом не встановлено, а позивачем жодних таких доказів суду не надано.

Повноваження контролюючого органу щодо проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання платником податків у межах саме камеральної перевірки, закріплені у п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, які наведені вище, та позивачем не спростовані.

При цьому, слід зазначити, що відсутність посилання у наведеному акті перевірки на норми ст.102 ПК України, не є обґрунтованими та достатніми підставами для визнання такої перевірки незаконною, оскільки саме по собі не зазначення відповідачем у акті перевірки ст.102 ПК України не може бути підставою для звільнення платника податків від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства.

Також, позивачем жодних доказів, які б свідчили про відсутність у нього податкового боргу з податку на додану вартість станом на момент проведення камеральної перевірки суду надано не було.

Враховуючи те, що із аналізу досліджених вище встановлених судом обставин у даній справі та приписів чинного податкового законодавства у їх сукупності, які свідчать про те, що при проведенні камеральної перевірки позивача контролюючим органом були дотримані строки проведення камеральної перевірки, встановлені п.76.3 ст.76, п.102.1 ст.102 ПК України (1095 днів), відповідна камеральна перевірка позивача була проведена у межах повноважень контролюючого органу, встановлених п.п.75.1.1 ст.75 ПК України, а також і зарахування відповідачем коштів, сплачених позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму справи, визначеного позивачем, відбулося у межах повноважень контролюючого органу, наданих останньому згідно до приписів п.89.7 ст.89, п.131.2 ст.131 ПК України, суд приходить до висновку, що з наведених позивачем обставин (недотримання строків проведення перевірки та відсутності повноважень у відповідача щодо проведення перевірки) обґрунтовані підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень у адміністративного суду відсутні.

Досліджуючи питання факту своєчасності сплати позивачем узгоджених податкових (грошових) зобов`язань, що були предметом камеральної перевірки, суд зазначає, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження відповідної сплати, зокрема платіжних доручень, виписок.

Згідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 49.1 ст.49 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за звітний період у встановлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до п.203.2 ст.203 ПК України установлено, що сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Аналіз вказаних приписів свідчить про те, що позивач має обов`язок сплачувати узгоджені грошові зобов`язання, визначені ним самостійно у податкових деклараціях, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем подання такої податкової декларації.

Так, спір у даній справі виник щодо виявлення у ході проведення камеральної перевірки позивача факту несвоєчасності сплати позивачем узгодженого податкового (грошового) зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у визначені вище строки через те, що сплачені позивачем кошти за наведеними у акті перевірки контролюючим органом були зараховані в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем виходячи з вимог п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, а відповідно, строки сплати сум податкових (грошових) зобов`язань з ПДВ позивача, зазначених у акті перевірки, визнано як порушення (затримка у сплаті) строків такої сплати узгоджених грошових зобов`язань, за що позивача згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень було притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафу у розмірах 5% та 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України.

Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПК України встановлено, що діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 ПК України визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2,124.3 статті 124,пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Таким чином, із аналізу вищенаведених приписів податкового законодавства слідує, що у разі застосування контролюючим органом до платника податку штрафу за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання на підставі п.124.1 ст.124 ПК України встановлення контролюючим органом вини такого платника у вчиненні ним умисного діяння доведенню не потребує, а достатнім є виявлення лише факту допущення платником податків порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання.

У постановах від 03 серпня 2023 року у справі №520/22505/21, від 22 серпня 2023 року у справі №520/18519/21, від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформував висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Так, позиція Верховного Суду, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 ПК України, не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція є такою, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду у його постанові, яка була прийнята більш пізніше, від 23.01.2024 року у справі №160/17160/21, яка є обов`язковою для врахування адміністративними судами згідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, зазначені висновки, спростовують аргументи позивача з приводу того, що саме контролюючий орган повинен довести вину позивача у вчиненні ним умисного правопорушення, оскільки така вина підлягає доведенню лише при застосуванні до платників податків штрафу на підставі п.124.2, п.124.3 ст.124 ПК України, що підтверджено вищенаведеною правовою позицією.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних в матеріалах справи документів, за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф за затримку сплати сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 5% та 10% на підставі п.124.1 ст.124 ПК України за якою, притягнення позивача до відповідальності можливе за умови виявлення лише факту допущення позивачем порушення строку сплати такої узгодженої суми грошового зобов`язання без встановлення його вини з урахуванням вищенаведених правових висновків.

При цьому, додані позивачем докази, з урахуванням наявності у позивача податкового боргу станом на дату проведення перевірки, на погашення якого відповідачем були спрямовані сплачені позивачем кошти, виходячи з обов`язку контролюючого органу, який міститься у п.87.9 ст.87, п.131.2 ст.131 ПК України, не можуть бути прийняті судом в якості доказів підтвердження своєчасної їх сплати, оскільки обов`язок погашення податкового боргу у першу чергу (за черговістю його виникнення) покладено і на позивача згідно наведених приписів податкового законодавства.

Отже, з урахуванням того, що за рахунок сплачених позивачем коштів був погашений його податковий борг за черговістю його виникнення, факт порушення позивачем строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань з ПДВ, які наведені в акті перевірки від 12.06.2024 року, підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований.

Також, як уже зазначалося вище, позивачем доказів відсутності податкового боргу з ПДВ станом на дату винесення спірних податкових повідомлень-рішень суду не було надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем було вчинене правопорушення щодо порушення строків сплати сум узгоджених грошових зобов`язань, які наведені у акті перевірки, тому позивача правомірно було притягнуто до фінансової відповідальності у вигляді нарахування штрафу у розмірі та 5% та 10% за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями на підставі п.124.1 ст.124 ПК України, у зв`язку із чим обґрунтованих підстав для їх визнання протиправними та скасування у адміністративного суду відсутні.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматичні системи поливу та обладнання Дніпро» (49000, м.Дніпро, вул.Прогресивна, буд.10, кв.42, код ЄДРПОУ 44708284) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, буд.17А, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв