Постанова

від 16.12.2024 по справі 545/492/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/492/20 Номер провадження 22-ц/814/3511/24Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року, ухвалене суддею Стрюк Л.І., повний текст рішення складений дата не вказана

у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на боці позивача: Регіональний офіс водних ресурсів в Полтавській області, Полтавська міська рада про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

26.02.2020 перший заступник керівника Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, в якому просив суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 11.04.2014 №19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва»; - внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 25.04.2014 за №5478957) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту; - внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 19.10.2015 за №11657122) за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту; - витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області; - стягнути з відповідачів на користь Полтавської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 11.04.2014 за №19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва», надано у власність останній земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 5324081900:00:001:0033) для індивідуального садівництва в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за №5478957 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна за №1200513653240. Наказ за №19-СГ/16-19/16-14СГ від 11.04.2014 прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. За цим фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, що внесене в ЄРДР від 18.05.2017 за №42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває. Надалі, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.10.2015, ОСОБА_1 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 . Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки Коломак, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів. Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також те, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 було зареєстроване право приватної власності, тому це суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

30.05.2023 до Полтавського районного суду Полтавської області надійшла заява Полтавської окружної прокуратури про зміну предмета позову, в якій просили суд змінити позовну вимогу прокурора з «Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області» на позовну вимогу «Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у власність держави в особі Полтавської міської ради» (т.2 а.с. 193-196).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року, з врахуванням уточнень, позовну заяву першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність держави в особі Полтавської міської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2102 грн, по 700,66 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва, суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. Відповідачі також не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду. За таких обставин суд визнав, що зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу. Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексуУкраїни та Водного кодексу України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізувала своє законне право на виділ їй земельної ділянки та має право на повторний розгляд зазначеного питання. Позивач - держава, інтереси якої представляє прокурор, вважаючи себе власником спірних земельних ділянок водного призначення, прагне повернути своє майно від особи, яка заволоділа ним (статті 391 ЦК України). Тому позивач у межах розгляду справи у спорі за негаторним позовом може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області без заявлення вимоги про визнання його недійсними та/або скасування, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які вони спрямовані. Отже, у задоволенні позову про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 11.04.2014 за №19-СГ/16-19/16-14СГ судом першої інстанції відмовлено. У частині внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення права власності на земельну ділянку позов задоволенню не підлягає з таких підстав. Встановлено, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України і відповідно до статті 84ЗК України не може передаватись у приватну власність, отже, не може відчужуватися нею на підставі цивільно-правових угод та підлягає поверненню. ОСОБА_2 як особа, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. Оскільки він незаконно, без відповідної правової підстави заволодів таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належить іншій особі власникові, який має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Отже, у частині позовних вимог про внесення до Державного реєстру речових прав відомостей про припинення права власності на земельну ділянку слід відмовити. Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив вказаний позов до суду в інтересах держави як позивач. Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Питання по судових витратах вирішено судом першої інстанції відповідно до вимог ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в частині розподілу судових витрат рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та без врахування правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах, прийнятих в аналогічних справах. Зазначає, що оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавськійобластівід11.04.2014№19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1га для індивідуального садівництва». Таким чином, вважає, що при ухвалені рішення судом неправильно розподілено судові витрати та безпідставно стягнуто судовий збір з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

У відзиві на апеляційну скаргу Полтавська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 11.04.2014 Головним управлінням Держземагенства в Полтавській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області) прийнято наказ №19-СГ/16-19/16-14СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1 га для індивідуального садівництва» (т.1 а.с. 124).

Згідно з інформацією за №183384278 від 03.10.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.04.2014 внесено запис №5478957 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №348075553240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 125-128).

У подальшому, відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 1047 від 19.10.2015, право власності на вищевказану земельну ділянку набув ОСОБА_2 (т.1 а.с. 126).

Згідно з інформацією за №183384278 від 03.10.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.10.2015 внесений запис №11657122 про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033, площею 0,1 га, для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 125-128).

Прокурор, звертаючись до суду, вказав, що спірна земельна ділянка, розташована в заплаві річки Коломак, тому належить до земель водного фонду, що унеможливлює її виділ у приватну власність з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

На підставі положень постанови РадиМіністрів УРСРвід 06.09.1977№462«Про затвердженняПоложення проводоохоронні зонималих річокі водоймУкраїнської РСР» (ЗП УРСР, 1977, №9, ст. 89) була виготовлена «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области», яка затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31.07.1981. У цьому документі міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка», з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 розташована у водоохоронній зоні річки Коломак (т.1 а.с. 219-220).

Отже, «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак відповідно до вимог законодавства, чинних на момент її розробки.

Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 у заплавних землях підтверджується також висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019 (проведеним під час досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017171010000088, зареєстрованому в ЄРДР 18.05.2017 за ознаками ч.1 ст. 364 КК України), відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т.1 а.с. 98-123).

Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», що були розроблені у 2003 відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0033 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості. По результатам вказаних робіт встановлено, що при рівні 50% забезпеченості спостерігається затоплення частини, зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019, земельних ділянок, а при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься) затоплення всіх зазначених ділянок (т.1 а.с. 82-86).

Вирішуючи питання розподілу судових витратах, суд першої інстанції керувався ст.141ЦПК України та розподілив судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Апеляційний суду складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом апеляційного перегляду є рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року в частині стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Полтавської обласної прокуратури судового збору у розмірі 700,66 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Правові засади справлення судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1Закону України«Про судовийзбір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення судами окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина першастатті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно статті 7Закону України«Про Державнийбюджет Українина 2020рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 складав 2102 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 4Закону України«Про судовийзбір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовною заявою прокуратурою Полтавської області сплачено судовий збір у розмірі 8408 грн, за 4 позовні вимоги немайнового характеру (т.1 а.с. 1-2).

Відповідно до частини першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як встановлено ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України вбачається, що при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

За результатами розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, зокрема стягнення судового збору з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно розподілено судові витрати та безпідставно стягнуто судовий збір, то ці доводи апеляційний суд у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, внаслідок чого незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави. При цьому, позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_2 повернути спірну земельну ділянку у власність держави фактично є похідною і саме такий спосіб захисту порушеного права є належним у даній справі. Тому, задовольнивши одну позовну вимогу немайнового характеру, оплачену позивачем при подачі позову у розмір 2 102 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів, зокрема і з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, судового збору у розмірі 700,66 грн, з кожного.

Доказів на підтвердження підстав звільнення відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області матеріали справи не містять.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про розподіл судових витрат та стягнення з відповідачів сплаченого судового збору у рівних частинах, відповідно ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2024 року в частині вирішення розподілу судових витрат та стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судового збору - залишити без змін.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11вересня 2024 року не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 грудня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов