Ухвала

від 12.12.2024 по справі 524/8007/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/8007/19 Номер провадження 11-кп/814/929/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисникаОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції об`єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 серпня 2019 року за №12019170090002677, 04 березня 2020 року за №12020170090000757, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 28 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодноразово судимого, зокрема,

25 вересня 2019 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ч.2 ст.185, ч.2 ст.15 ч.2 ст.185, ч.ч.1, 4 ст.70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки,

визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до покарання за оскаржуваним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 вересня 2019 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання - 2 роки 7 місяців позбавлення волі, строк якого ухвалено обчислювати з моменту затримання ОСОБА_8 .

На підставі ч.5ст.72 КК Українизараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 29 квітня до 11 серпня 2020 року.

Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення епізодів кримінального правопорушення за таких обставин.

Епізоди №№1-2

ОСОБА_8 у нічний період доби, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав із колодязів кабельної каналізації кабелі електрозв`язку:

06 серпня 2019 року по пров. Г. Бреста, 37 в м. Кременчук - вартістю 418 гривень 20 копійок;

22 жовтня 2019 року по вул. В. Пугачова, 18 у м. Кременчук - вартістю 822 гривні.

Епізод №3

21 лютого 2020 року в денний період доби ОСОБА_8 у колодязі кабельної каналізації по проїзду Ярославському, 8 у м. Кременчук, діючи повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав кабель, чим заподіяв ПАТ «Кременчуцький колісний завод» майнової шкоди на загальну суму 67856 гривень 30 копійок.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, просить змінити вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 28 серпня 2023 року та пом`якшити призначене ОСОБА_8 покарання. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд належним чином не врахував: те, що обвинувачений вчинив епізоди злочину невеликої тяжкості та визнав свою винуватість; відсутність негативних характеристик щодо ОСОБА_8 і обставин, які обтяжують покарання; наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обвинувачений був належним чином повідомлений про місце, дату, час апеляційного розгляду та зобов`язався прибути в судове засідання апеляційної інстанції, що підтверджується даними власноруч складених ним і засвідчених його підписом розписок. Однак до суду ОСОБА_8 не з`явився, про причини неявки не повідомив і клопотань щодо відкладення апеляційного розгляду від нього не надходило. У цьому апеляційному провадженні не порушується питання про погіршення становища обвинуваченого та його участь у здійсненні апеляційного розгляду не є обов`язковою.

Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив пом`якшити ОСОБА_8 покарання з урахуванням декриміналізації частини діянь останнього й зменшення в такий спосіб обсягу обвинувачення, позицію прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу та просив застосувати положення п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України до вчинених обвинуваченим діянь за епізодами №№1-2, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, як наслідок, підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Встановлені місцевим судом у вироку обставини вчинення ОСОБА_8 дій, за які його засуджено, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуване судове рішення не переглядається.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Законом України №3886-IXуст.51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтяж 185 КК Українифактично містить відсилку дост.51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку чужого майна.

Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть такого кримінально караного діяння як крадіжка, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено та він указаний законодавцем уст.51 КУпАП.

Згідно з висновком щодо застосування норм права, який міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа №278/1566/21),Закон України №3886-IX, яким унесені зміни дост.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенніст.5 КК Українидля тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченогост.51 КУпАП.

Зміни, внесеніЗаконом України №3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений уст.51 КУпАП, має враховуватися розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з огляду на положення п.5 підрозд. 1 розд. ХХ та п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розд.IV Податкового кодексу України.

Відповідно до положеньПодаткового кодексу УкраїнитаЗакону України №3886-IXвартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність заст.185 КК України, в 2019 році становила 1 921 гривню.

За епізодами №№1, 2 місцевим судом ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він повторно таємно викрав чуже майно: 06 серпня 2019 року на суму 418 гривень 20 копійок; 22 жовтня 2019 року на суму 822 гривні. Отже, оскільки вартість викраденого майна за цими епізодами є меншою ніж 2 неоподатковувані мінімуми доходів громадян, що застосовувались у 2019 році, то ці діяння з огляду на передбаченийст.58 Конституції Україниіст.5 КК Українипринцип зворотної дії закону в часі не є кримінально караними діяннями, передбаченими ч.2 ст.185 КК України. Внесені ж зміни про кримінальну відповідальність свідчать про наявність часткової декриміналізації діянь.

За таких обставин, оскаржуваний вирок у частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України за епізодами №№1, 2 від 06серпня 2019року,22жовтня 2019року підлягає скасуванню, а кримінальне провадження в цій частині закриттю на підставі приписів п.4-1 ч.1ст.284КПК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для визнання обґрунтованими доводів сторони захисту про необхідність пом`якшення обвинуваченому заходу примусу.

У питанніпризначення покаранняза епізодом№3колегія суддівураховує ступіньтяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення,що відповіднодо ст.12КК Україниє злочиномсередньої тяжкості,його суспільнунебезпеку йконкретні обставинивчинення,особу обвинуваченого, який неодноразово судимий (9 разів), переважно за корисливі кримінальні правопорушення, за що як відбував покарання в місцях позбавлення волі, так і звільнявся від відбування заходу примусу з випробуванням, проте на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову в період іспитового строку за попереднім вироком вчинив новий корисливий злочин, заподіявши потерпілій стороні майнової шкоди на суму 67856 гривень 30 копійок, яка не відшкодована, неодружений, за місцем проживання характеризується посередньо, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, думку потерпілих про призначення ОСОБА_9 покарання на розсуд суду, наявність обставин, які пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, що його обтяжують.

Ураховуючи наведені вище дані та обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям на строк визначений судом першої інстанції в межах санкції ч.2 ст.185 КК України із наступним застосуванням положень ст.71 КК України, яке не є мінімальним і в той же час - максимальним.

З огляду на відсутність декількох обставин, які би пом`якшувалипокарання таводночас істотнознижували ступіньтяжкості вчиненогозлочину,підставидля застосуваннящодо обвинуваченогоположень ст.69 КК України є відсутніми.

Саме таке покарання буде законним, справедливим та сприятиме його меті, тобто буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, апеляційна скарга, як наслідок, підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , задовольнити частково.

Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук від 28 серпня 2023 року в частині засудження ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України за епізодами №№1, 2 від 06 серпня 2019 року, 22 жовтня 2019 року скасувати та закрити кримінальне провадження в цій частині на підставі п.4-1 ч.1ст.284КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.185 КК України за епізодом №3 від 21 лютого 2020 року у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за зміненим оскаржуваним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 25 вересня 2019 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4