Ухвала

від 16.12.2024 по справі 160/32985/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 грудня 2024 рокуСправа №160/32985/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/32985/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень про анулювання ліцензій,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання ліцензій №432-рл від 26.11.2024 в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04610311202407371, №04610311202407364, №04610311202407365, №04610311202407362, №04610311202407370, №04610311202407367, №04610311202407361, №04610311202407360, №04170312202401528, №04640311202407369, №04640311202407368, №04640311202407366, №04640311202407358, №04670311202407392, №04670311202407391, №04670311202407390, №04670311202407389, №04670311202407400, №04670311202407401, №04670311202407393, №04670311202407388, №04630311202407377, №04630311202407376, №04630311202407375, №04650311202407394, №04650311202407395, №04660311202407399, №04660311202407397, №04660311202407396, №04660311202407398, №04620311202407372, №04620311202407373, №04620311202407378, №04620311202407381, №04620311202407374, №04620311202407380, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» (код ЄДРПОУ 45718769).

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №432-рл від 26.11.2024р. в частині анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами №04610311202407371, №04610311202407364, №04610311202407365, №04610311202407362, №04610311202407370, №04610311202407367, №04610311202407361, №04610311202407360, №04170312202401528, №04640311202407369, №04640311202407368, №04640311202407366, №04640311202407358, №04670311202407392, №04670311202407391, №04670311202407390, №04670311202407389, №04670311202407400, №04670311202407401, №04670311202407393, №04670311202407388, №04630311202407377, №04630311202407376, №04630311202407375, №04650311202407394, №04650311202407395, №04660311202407399, №04660311202407397, №04660311202407396, №04660311202407398, №04620311202407372, №04620311202407373, №04620311202407378, №04620311202407381, №04620311202407374, №04620311202407380, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» (код ЄДРПОУ 45718769), до набрання законної сили рішенням суду у справі про визнання протиправним та скасування розпорядження №432-рл від 26.11.2024р. в частині анулювання виданих Товариству з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» (код ЄДРПОУ 45718769).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазнається, що розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №432-рл від 26.11.2024р. щодо анулювання виданих позивачу ліцензій на право реалізації тютюнових виробів, є очевидно протиправним, оскільки керівнику ТОВ "МНННКВАНУС" ОСОБА_1 або особам що здійснюють розрахункові операції не були вручені копії направлення на проведення податкової перевірки, наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки, при цьому відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України (далі ПК України) непред`явлення або не надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) необхідного пакету документів є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки, відтак, підстави для прийняття вищевказаного оскаржуваного розпорядження відповідача були відсутні. Крім того, на адресу позивача не надходили ані акт, що засвідчує факт відмови у допуску контролюючого органу до проведення перевірки, ані мультимедійні докази на підтвердження факту недопуску до проведення податкової перевірки, як то передбачено п.81.2 ст.81 ПК України, тобто належні та допустимі докази на підтвердження вказаного факту у контролюючого органу відсутні. При цьому ст.3 Закону України №481/95-ВР встановлено, що розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії. Оскільки акти про відмову у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки не надходив на адресу позивача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області порушено встановлену Законом №481/95-ВР процедуру прийняття розпорядження про анулювання ліцензій №432-рл від 26.11.2024р. Також позивачем зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки роздрібна торгівля тютюновими виробами є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліцензій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки. Зокрема, приміщення, у яких ТОВ "МНННКВАНУС" здійснює діяльність з продажу товарів, передані у користування позивача за договорами суборенди від 05.11.2024, за умовами яких позивач (Суборендар) сплачує щомісячно до 5 числа поточного місяця орендну плату (п.4.1-п.4.2 договорів), а у разі порушення термінів сплати орендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.5.1 договору). Оскільки анулювання ліцензій має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді роздрібної торгівлі тютюновими виробами, джерела доходу ТОВ "МНННКВАНУС" фактично заблоковані, що призводить до неможливості виконання договірних зобов`язань перед третіми особами за укладеними договорами суборенди і має наслідком нарахування пені за вказаними договорами. Також невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення ефективного захисту прав позивача, оскільки чинне законодавство не передбачає процедури поновлення ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами. Оскільки анулювання ліцензій має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ "МНННКВАНУС" у вигляді зупинення господарської діяльності. Окрім того, вказана обставина може призвести до розірвання договірних відносин, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, у зв`язку із чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

16.12.2024 року до суду надійшли письмові заперечення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на заяву ТОВ "МНННКВАНУС" про забезпечення позову, в яких зазначалося, що в контексті спірних правовідносин можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, позаяк підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше, при цьому, у розглядуваному випадку заявник не довів та документально не підтвердив наявність обставин, які б вказували на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, отже, доводи позивача відносно того, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами може призвести до повної зупинки господарської діяльності підприємства не можуть вважатися беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Також відповідач зазначає, що вжиття зазначених заходів забезпечення позову фактичного зумовлює вирішення спору по суті наперед, що є неприпустимим. Таким чином, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області просить суд відмовити у задоволенні заяви ТОВ "МНННКВАНУС" про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням приписів ч.1 ст.154 КАС України суд розглянув заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та матеріали справи, в рамках якої її подано, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною першою ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому відповідно до ч.2 ст.151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (зупинення оскаржуваного рішення). Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 150 КАС України, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В силу ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень закону, застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

При цьому з аналізу вищенаведених приписів статті 150 КАС України слідує, що цією нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В розумінні наведених норм процесуального закону, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Судом встановлено, що 25.10.2024р. ТОВ "МНННКВАНУС" зареєстровано у статусі юридичної особи.

Основним видом діяльності (КВЕД 47.11) є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З метою здійснення господарської діяльності Позивачем отримані наступні ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями: №04610311202407371, №04610311202407364, № 04610311202407365, №04610311202407362, №04610311202407370, №04610311202407367, №04610311202407361, №04610311202407360, №04170312202401528, №04640311202407369, №04640311202407368, №04640311202407366, №04640311202407358, №04670311202407392, №04670311202407391, №04670311202407390, №04670311202407389, №04670311202407400, №04670311202407401, №04670311202407393, №04670311202407388, №04630311202407377, №04630311202407376, №04630311202407375, №04650311202407394, №04650311202407395, №04660311202407399, №04660311202407397, №04660311202407396, №04660311202407398, №04620311202407372, №04620311202407373, №04620311202407378, №04620311202407381, №04620311202407374, №04620311202407380.

Розпорядженням ГУ ДПС у Дніпропетровській області №432-рл від 26.11.2024 року на підставі акта, що засвідчує факт відмови суб`єкта господарювання та/або його посадових (службових) осіб (його представника або осіб, які фактично проводять розрахункову операцію) без законних підстав у допуску уповноважених представників контролюючого органу до проведення перевірки, складеного відповідно до вимог п.81.2 ст.81 ПК України, видані позивачу ліцензії були анульовані.

Щодо доводів позивача про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у Дніпропетровській області №432-рл від 26.11.2024 року, суд зазначає, що такими самими доводами та підставами обґрунтована й сама позовна заява про визнання протиправним та скасування цього розпорядження, водночас, протиправність оскаржуваного рішення може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018р. у справі №826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі №800/521/17 зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову в частині щодо посилання на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення позову, а забезпечення позову з цих підстав за змістом буде ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Щодо посилання позивача на те, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження, яким анульовано ліцензії позивача на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, може призвести до порушення прав та законних інтересів ТОВ "МНННКВАНУС", ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження, а саме: зупинення господарської діяльності позивача, втрати прибутку, розірвання договірних відносин, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності в подальшому, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

У розглядуваному випадку заявником не доведено, а судом не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Так, у поданій заяві позивачем не наведено жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого можна дійти висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав ТОВ "МНННКВАНУС", складність вчинення цих дій, як і не доведено, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

У заяві про забезпечення позову позивач обмежився лише загальними посиланнями на те, що анулювання ліцензій призведе до припинення діяльності ТОВ "МНННКВАНУС", водночас, як вказано вище, основним видом діяльності позивача є КВЕД 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, отже, позивач здійснює реалізацію не лише тютюнових виробів, відтак, підстави стверджувати про те, що анулювання ліцензії на їх продаж стане безумовною підставою для зупинення діяльності позивача відсутні.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Зазначені ТОВ "МНННКВАНУС" у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо неможливості подальшого здійснення господарської діяльності, з огляду на те, що за основним видом діяльності позивач здійснює реалізацію не лише тютюнових виробів, а й іншої продукції, зокрема, продуктів харчування; щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, позивачем у межах цієї справи наведено лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано, водночас, договори оренди приміщення не є доказами настання негативних наслідків, на які покликається заявник.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Щодо доводів Товариства відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України прослідковується у судовій практиці Верховного Суду, зокрема у справах №140/8745/21, №440/9568/22,№ 420/21952/21, №160/20102/23, №520/33506/23, а також висловлено у постанові від 25 липня 2024 року у справі №620/14305/23 (адміністративне провадження №К/990/6540/24) з аналогічних правовідносин.

Крім цього, у постанові від 11 грудня 2024 року у справі №280/4194/24 (адміністративне провадження №К/990/32016/24) Верховний Суд зауважив, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб`єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій. Відтак, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване розпорядження відповідача, суд визнає необґрунтованими та відхиляє доводи позивача про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ТОВ "МНННКВАНУС" не підтвердило, як саме невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його прав.

Після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть наявні відповідні підстави) ТОВ "МНННКВАНУС" зможе безперешкодно продовжити свою господарську діяльність, а в разі завдання йому шкоди оскарженим розпорядженням відповідача, в тому числі у вигляді упущеної вигоди, та її доведення, просити про відшкодування такої у встановленому законом порядку, що, однак, перебуває за межами предмету спору в цій справі.

Отже, у цьому конкретному випадку, відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову у зв`язку з імовірністю завдання ТОВ "МНННКВАНУС" майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, є співмірним з предметом спору та предметом доказування у справі.

Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити ТОВ "МНННКВАНУС" від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.

Проте варто врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі розпорядження.

Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі №640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2024 року у справі №140/5638/23, від 16 квітня 2024 року у справі №140/1568/23, від 04 червня 2024 року у справі №240/27690/23, відповідно до якої суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви суб`єкта господарювання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпоряджень компетентного органу про анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, раніше виданих цьому суб`єкту.

Верховним Судом неодноразово викладався висновок про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в подібній категорії справ у той спосіб, у який він був заявлений ТОВ "МНННКВАНУС" й у справі, яка розглядається, з огляду лише на імовірну загрозу настання негативних наслідків для ліцензіата у вигляді недоотримання прибутку, упущеної вигоди, невиконання зобов`язань перед контрагентами тощо (постанови Верховного Суду від 04 серпня 2022 року (справа №420/21952/21), від 06 грудня 2022 року (справа №140/8745/21), від 10 жовтня 2023 року (справа №120/2284/23) та від 19 жовтня 2023 року (справа №440/9568/22).

У згаданій вище постанові від 11 грудня 2024 року у справі №280/4194/24 (адміністративне провадження №К/990/32016/24) Верховний Суд зазначив, що колегія суддів вважає продемонстрований вище підхід до застосування норм статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України цілком прийнятним з огляду й на те, що забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, без належного обґрунтування визначених процесуальним законом підстав та виходячи лише з необхідності захисту економічних інтересів ліцензіатів, у тому числі загрози настання матеріальної шкоди, збитків, втрати ділової репутації тощо, фактично нівелює встановлені законом повноваження органів ліцензування і перешкоджає реалізації державної політики у сфері ліцензування як засобу державного регулювання провадження видів господарської діяльності, спрямованого на забезпечення безпеки та захисту економічних і соціальних інтересів держави, суспільства, прав та законних інтересів, життя і здоров`я людини, екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Аналогічна правова позиція щодо можливості забезпечення позову судом в усіх випадках, де має місце анулювання дозвільних документів у вигляді ліцензій на певні види господарської діяльності, також була висловлена Верховним судом і у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №140/2609/24.

З доводів ТОВ "МНННКВАНУС" не прослідковується наявності виняткового, виключного випадку, який би зумовлював існування передбачених процесуальним законом підстав для забезпечення позову й вимагав невідкладного вжиття таких заходів з тією метою, яка закладена законодавцем у інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Необхідності вжиття таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено.

З урахуванням вказаного, суд доходить до висновку, що за результатами розгляду заяви ТОВ "МНННКВАНУС" про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.

За таких обставин, наведені заявником доводи в обґрунтування необхідності забезпечення позову, на думку суду, не є достатніми та обґрунтованими для вжиття заходів його забезпечення, оскільки матеріали справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про існування підстав, визначених ст.150 КАС України, отже, подана ТОВ "МНННКВАНУС" заява є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/32985/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «МНННКВАНУС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпоряджень про анулювання ліцензій відмовити у повному обсязі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова