Рішення

від 18.12.2024 по справі 160/27831/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 рокуСправа №160/27831/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» (далі-позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (далі-відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № 042157 від 18 вересня 2024 року, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №042157 від 18.09.2024 року. Вказана постанова була винесена у зв`язку з тим, що в ході рейдової перевірки транспортного засобу позивача посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, адже перевезення вантажів здійснювалося за відсутності необхідних документів, а саме: перевізник не забезпечив водія заповненими тахокартами в кількості 24 шт. з 17.07.2024 по 05.08.2024, 08.08.2024 по 11.08.2024, також відсутній бланк підтвердження діяльності водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». З оскаржуваною постановою позивач не погоджується та вважає її протиправною, посилаючись, при цьому, на те, що водієм під час перевірки було надано вичерпний пакет документів для здійснення перевірки у відповідності до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач зазначив, що йому належить транспортний засіб марки RENAULT PREMIUM 440.19, обладнаний діючим та повіреним контрольним пристроєм (тахографом). Також, позивачем використовується напівпричеп марки «Schmitz», номерний знак НОМЕР_1 . Позивач зауважив, що тахокарти за періоди з 17.07.2024 по 05.08.2024, 08.08.2024 по 11.08.2024 року дійсно були відсутні, однак, у водія позивача на момент перевірки була наявна діюча картка водія та тахокарти в кількості 10(десяти) одиниць, тому констатувати недотримання позивачем вимог ст. 48 Закону №2344 в цьому випадку не має підстав. З огляду на викладене, позивач вважає постанову відповідача протиправною, у зв`язку з чим просить скасувати її.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/27831/24, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

12.11.2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Під час перевірки транспортного засобу позивача було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантаж в автомобільним транспортом було складено постанову від 18.09.2024 року №042517. Згідно Акту № 045202 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 14.08.2024, зокрема встановлено, таке; «Направлення на рейдову перевірку від 12.08.2024 № 000556. Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт»: під час здійснення перевезень вантажу згідно ТТН № 456538 від 14.08.2024 р. перевізник не забезпечив водія тахокартами в кількості 24 шт. з 17.07.2024 по 05.08.2024, з 08.08.2024 по 11.08.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги ст. 48 цього Закону. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону. Водій з актом ознайомлений, від підпису і пояснень відмовився. Копію акта отримав.» Відповідач направив на офіційну електронну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 14.08.2024 № 75152/25/24-24 на 18.09.2024 року разом з копією акту № 045202. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Згідно п.3.3, п.3.6 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу,- заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994 016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Пунктом 6.4. Положення № 340 передбачено, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів. Перевізник може заповню вати бланк підтвердження діяльності. Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Отже, форма бланку чітко визначена та передбачена чинним законодавством. Згідно додатку 4 Положення №340 бланк підтвердження заповнюється перевізником і водієм. З огляду на викладене, факт відсутності таких документів на момент проведення рейдової перевірки є правовою підставою для застосування до Перевізника адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступне.

14.08.2024 року о 12 годині 40 хвилин посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 000536 від 12 серпня 2024 року на а/д Київ- Чоп, 529 км. +200 м. було здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM 440.19, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричіпом н/пр - бортовим Е, марка Schmitz номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу згідно Товарно - транспортної накладної №606043 від 14.08.2024 року.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки складено Акт від 18.09.2024 року № 045102 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого під час проведеної перевірки транспортного засобу RENAULT PREMIUM 440.19, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 , були виявлені порушення з перевезення вантажу, а саме: ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час здійснення перевезення вантажу згідно ТТН № 456538 від 14.08.2024 р. перевізник не забезпечив водія тахокартами в кількості 24 шт. з 17.07.2024 по 05.08.2024, з 08.08.2024 по 11.08.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги ст. 48 цього Закону. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону.

03.09.2024 року відповідач направив на офіційну електронну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 14.08.2024 № 75152/25/24 -24 на 18.09.2024 року разом з копією акту № 045202.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 042157 від 18 вересня 2024 року позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваною постановою №042157 від 18 вересня 2024 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова №103).

Згідно з п.4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: 1) реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного транспорту.

Предметом оскарження у цій справі є постанова Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03 липня 2024 року №041225 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет законності оскаржуваної постанови, оцінивши її на предмет відповідності верховенству права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ) цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань). Статтею 2 вказаного Закону визначено, що законодавство про дорожній рух складається з цього Закону та актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.

Згідно з приписами ст. 3 Закону №3353-ХІІ державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону №2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до ст. 6 Закону №2344-ІІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п. 1 Порядку №1567 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п. 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (п. 4 Порядку №1567).

У відповідності до приписів п. 14 вказаного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Статтею 18 Закону №2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Статтею 49 Закону №2344-ІІІ водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі за текстом - Інструкція №385).

Згідно з п. 1.1 Інструкції №385, цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про Дорожній рух".

Відповідно до п. 1.2 Інструкції №385 ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Пунктом 1.3 Інструкції №385 визначено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 терміни вживаються у такому значенні:

- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994_016).

Згідно з п. 2.4 Інструкції №385 транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно з п. 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Приписами статтею 53 Закону №2344-ІІІ передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Тобто, тахокарти - це реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зобов`язаний: використовувати, своєчасно встановлювати, змінювати і заповнювати тахокарти та забезпечувати їх належне зберігання; мати при собі заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР; зберігати записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

14.08.2024 року о 12 годині 40 хвилин посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № 000536 від 12 серпня 2024 року на а/д Київ- Чоп, 529 км. +200 м. було здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT PREMIUM 440.19, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричіпом н/пр - бортовим Е, марка Schmitz номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу згідно Товарно - транспортної накладної №606043 від 14.08.2024 року.

За результатами проведеної перевірки посадовою особою Укртрансбезпеки складено Акт від 18.09.2024 року № 045102 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно якого під час проведеної перевірки транспортного засобу RENAULT PREMIUM 440.19, спеціалізований вантажний сідловий тягач - Е, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_3 , були виявлені порушення з перевезення вантажу, а саме: ст. 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час здійснення перевезення вантажу згідно ТТН № 456538 від 14.08.2024 р. перевізник не забезпечив водія тахокартами в кількості 24 шт. з 17.07.2024 по 05.08.2024, з 08.08.2024 по 11.08.2024, відсутній бланк підтвердження діяльності, чим порушено вимоги ст. 48 цього Закону. У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст. 48 цього Закону.

03.09.2024 року відповідач направив на офіційну електронну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 14.08.2024 № 75152/25/24 -24 на 18.09.2024 року разом з копією акту № 045202.

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 042157 від 18 вересня 2024 року позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач не заперечує факт відсутності під час рейдової перевірки заповнених тахокарт в кількості 24 шт. з 17.07.2024 по 05.08.2024, з 08.08.2024 по 11.08.2024, відсутність бланку підтвердження діяльності водія.

Отже, суд зазначає, що забезпечення водія відповідними заповненими тахокартами та бланком підтвердження діяльності водія є обов`язком перевізника, яким відповідно до ТТН №456538 від 14.08.2024 року є ТОВ «АКІМ».

Відтак, з огляду на викладене суд вважає, що непред`явлення вказаних вище документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Враховуючи те, що водій не надав під час проведення перевірки належним чином заповнені тахокарти, відповідачем правомірно було складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16.

Суд вважає безпідставними доводи позивача, що обов`язок ведення тахокарт (реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водіїв) та їх збереження за наявності тахографа в транспортному засобі покладений на водіїв, оскільки положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що відповідальність за порушення, зокрема, ст. 48 цього Закону, несе автомобільний перевізник, а не водій, як помилково вважає позивач.

Щодо посилання позивача на приписи абз. 8 та 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в підтвердження протиправного притягнення позивача до відповідальності, за нормами якої до відповідальності можуть бути притягнуті автомобільні перевізники, що здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відповідальності за наведеними приписами Закону України "Про автомобільний транспорт" підлягають автомобільні перевізники за управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, а також у випадку порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів під час здійснення перевезень.

Проте, суд звертає увагу, що позивача притягнуто до відповідальності через відсутність у водія на час перевірки належним чином заповнених щоденних реєстраційних листів обліку робочого часу (тахокарт), а отже наведені доводи позивача та посилання на приписи абз. 8 та 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" суд вважає необґрунтованими та не приймає до уваги.

Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Крім цього, суд зазначає, що водій був ознайомлений з актом та його змістом, про що він засвідчив своїм підписом в акті.

З наведеного слідує, що акт було складено у відповідності до Додатку №3, встановленого Порядком №1567, а тому суд відхиляє зазначені вище доводи позивача.

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2024 року відповідачем засобами електронного зв`язку направлено на офіційну електронну адресу позивача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт від 14.08.2024 №75152/25/24 -24 разом з копією акту № 045202. Розгляд справи призначено на 18.09.2024 з 10:00 по 15:00 год.

Як слідує з позову та відзиву, позивач не звертався зі скаргою до відповідача та не просив скасувати дану постанову, що також не заперечується сторонами.

Порядок №1567 покладає на органи Укртрансбезпеки обов`язок щодо направлення повідомлення суб`єкту господарювання відповідно до Нормативів пересилання поштових відправлень та виду послуг відправлення (4 дні в межах одного міста відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958).

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

На розгляд справи у призначені дату та час представник Позивача не з`явився, пояснень/заперечень та додаткових документів щодо виявленого порушення та притягнення до відповідальності не надав.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем дотримані вимоги Порядку №1567 щодо належного повідомлення автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Зважаючи на викладені обставини, суд вважає, що винесена відповідачем постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення ст. ст. 34 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої третьої статі 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АКІМ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна