Рішення

від 16.12.2024 по справі 160/25225/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 рокуСправа №160/25225/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю КУТУМІ в особі представника позивача Рогальського Володимира Миколайовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

18.09.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява(до відділення поштового зв`язку таку подано 16.09.2024 року) товариства з обмеженою відповідальністю КУТУМІ в особі представника позивача Рогальського Володимира Миколайовича до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій представник позивача з урахуванням адміністративного позову на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2024 року просить суд:

- визнати протиправною та скасувати, постанову Державної служба України з безпеки на транспорті прийняту відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області №042019 від 04.09.2024 року, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю КУТУМІ (ЄДРПОУ 35728499) адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що транспортний засіб DAF д/н НОМЕР_1 , станом на 08.07.2024 року, був обладнаний цифровим тахографом згідно протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA217-000830 від 19.07.2023 року. Даний протокол 08.07.2024 року, надавався водієм представнику відповідача, але не був взятий ним до уваги. Пункт 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, встановлює що повинен мати при собі водії транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом. Згідно п. 3.3 розділу ІІІ наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання засобу цифровим тахографом. Зазначена правова норма, не зобов`язує водія мати при собі бланк підтвердження його діяльності. Пункт п.6.4 наказу МТЗУ №340 від 07.06.2010 року, передбачає шо, водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Такий документ як роздруківка з даними режимів праці та відпочинку, транспортного засобу обладнаного цифровим тахографом (та обов`язковість його мати при собі), взагалі не передбачена діючим національним законодавством. Отже враховуючи викладене, інспектор вимагав у водія те що він не зобов`язаний мати при собі, а те що регламентовано мати вказаними вище правовими нормами (і пред`являлось інспектору), останній безпідставно не врахував. Водій виконуючи рейс 08.07.2024 року, згідно ТТН №МС-П-0000020681 від 08.07.2024 року, мав при собі і надавав інспектору (який відмовився оглядати і брати до уваги), протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA217-000830 від 19.07.2023 року, картку водія від 25.04.2020 року. Додатково водій на вимогу, надав бланк підтвердження діяльності та роздруківку даних роботи цифрового тахографа (в якій інспектор поставив свою печатку, після перевірки). Відповідно до роздруківки, водій почав роботу о 11:35 годині 08.07.2024 року. З кінця дня 04.07.2024 року, до 08.07.2024 року, водій перебував в готелі на відпочинку, а дублікат бланку підтвердження діяльності перебував у керівника підприємства, про що він і зазначив в акті. З актом водій не погодився, зазначивши в ньому що нічого не порушував. Отже, п. 3.3 розділу ІІІ Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010 року, та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивачем не порушені, оскільки водій був забезпечений, протоколом про перевірку та адаптацію тахографа №UA217-000830 (чинним до 19.07.2025 року), і карткою водія чинною до 24.04.2025 року. Додатково мав при собі бланк підтвердження діяльності та роздруківку даних роботи тахографа. Дублікат вказаного бланку, зберігався на підприємстві визначено наказом термін. Диспозиція норми ст. 60 Закону №2344-III відносить до об`єктивної сторони складу відповідного правопорушення лише факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, водночас, у спірних правовідносинах такі документи, зокрема, картка водія, були наявні та пред`явлені водієм перевіряючим Отже, відповідач не діяв згідно ст. 19 Конституції України, у спосіб визначений законами України. Також, відповідачем був порушений порядок розгляду справи, оскільки запрошення на розгляд справи про порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», позивачу завчасно не надходило і не було вручено з незалежних від відповідача причин. Таке запрошення, цінним листом з описом вкладення, відповідачем не надсилалось взагалі. Фактично позивача 04.09.2024 року, поставили перед фактом необхідності сплати штрафу за порушення якого не існувало, без можливості надання доказів на свій захист. Відповідач, починаючи розгляд справи 04.09.2024 року, не пересвідчився чи було повідомлено ТОВ«КУТУМІ», про дану подію. Мета забезпечення однакового застосування судами норм права закріплена у ст. 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Отже, відповідачем безпідставно застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. 00 коп., на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

23.10.2024 року від представника Державної служби України з безпеки на транспорті до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив наступне. положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.09.2024 року № 042019. Згідно акту № 052767 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2024 року, зокрема встановлено, таке: направлення на перевірку 05.07.2024 року № 001055. Під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН № МС-П-0000020681 від 08.07.2024 року. Під час перевірки виявлено: ТЗ обладнаний діючим перевіреним та адаптованим цифровим тахографом, відсутні дані режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р. або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за ці періоди. Отже, є порушення вимог 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: роздруківки з даними режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р. Пояснення водія про причини порушень: я не порушував, я відпочивав у отелі, за ці дні робив ручний від відпочинку бланк находився у керівника. Акт підписав. Копію отримав». Саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання. На виконання вимог п.26 Порядку № 1567 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу Позивача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 08.07.2024 № 74959/25/24-24 на 04 вересня 2024 року разом з копією акту № 052767. Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567. Відтак, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі Таким чином, обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу. Отже, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді. Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів. Твердження позивача, що інспектор під час проведення перевірки транспортного засобу вимагав у водія те, що він не зобов`язаний мати, є безпідставним та необґрунтованим. Твердження позивача у позовній заяві, що водій мав при собі бланк підтвердження діяльності, не відповідають дійсності, що підтверджується відеоматеріалами перевірки. Окрім того, звертаємо увагу суду, що водієм ОСОБА_1 згідно відеоматеріалів перевірки, неодноразово підтверджено відсутність бланку підтвердження діяльності водія за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р, а той факт, що водій намагався уникнути відповідальності шляхом неправомірної пропозиції уповноваженій особі Укртрансбезпеки лише підтверджує вчинення ним правопорушення та його розуміння щодо подальшої відповідальності. При цьому, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

25.10.2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

31.10.2024 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представником зазначено про необґрунтованість та безпідставність висновків представника позивача у даній відповіді.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.09.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 23.09.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 08.07.2024 року, старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області, складено акт серії АР №052767 про виявлення порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В цей же день, копію даного акту, надано водію.

04.09.2024 року, в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Д. Дяденчук, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ПШ №042019 (надалі постанова), в сумі 17 000, 00 грн., та стягнення його з ТОВ «КУТУМІ». Засвідчена копія даної постанови, надійшла разом з повідомленням від 05.09.2024 року, про її направлення позивачу.

Як зазначив представник позивача у поданій до суду позовній заяві, запрошення з повідомленням на розгляд акту, до 04.09.2024 року, позивачу не надходило.

Спірною постановою встановлено, що позивачем 08.07.2024 року о 13:40 годині, Хмельницька обл., а/д М-30, 253 км., допущено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», без зазначення в чому воно полягало. В акті йдеться про відсутність на момент проведення перевірки, роздруківки з даними режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 , або бланку підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 , за 05-07.07.2024р.

Вважаючи спірну постанову безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, предметом спірних правовідносин є правомірність застосування до позивача санкцій за порушення положень чинного законодавства, зокрема у вигляді адміністративно-господарського штрафу. За змістом частини першої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою названої статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі статтями 238, 239 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно господарський штраф.

Відповідно до частини першої статті 241 ГК України, адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

При цьому, для правильного вирішення справи по суті необхідним є дослідження нормативно-правового регулювання, яке визначає вимоги до осіб, які є учасникам правовідносин з перевезення.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про транспорт» № 232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Крім того, відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання.

Крім того, процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2022 №727).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що: державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2); органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3); державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (пункт 4); рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12); рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших 4 об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14); рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Наголошуємо, що згідно з положеннями статті 34 Закону № 2344-ІІІ, автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 48 Закону № 2344-III обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.09.2024 року № 042019.

Згідно акту № 052767 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 08.07.2024 року, зокрема встановлено, таке: «направлення на перевірку 05.07.2024 року № 001055.

Під час перевірки виявлено порушення: водій здійснював внутрішні вантажні перевезення згідно ТТН № МС-П-0000020681 від 08.07.2024 року. Під час перевірки виявлено: ТЗ обладнаний діючим перевіреним та адаптованим цифровим тахографом, відсутні дані режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р. або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за ці періоди. Порушення вимог 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

У тому числі порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: ч. 1 абз. 3 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: роздруківки з даними режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 або бланк підтвердження діяльності водія ОСОБА_1 за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р.

Пояснення водія про причини порушень: я не порушував, я відпочивав у отелі, за ці дні робив ручний від відпочинку бланк находився у керівника. Акт підписав. Копію отримав».

Суд зазначає, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відтак, доводи позивача є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення саме ним як суб`єктом господарювання.

Щодо доводів позивача стосовно неналежного повідомлення його про розгляд справи про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до п. 25-27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Пунктом 26 Порядку № 1567 визначено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

На виконання вимог п.26 Порядку № 1567 Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу Позивача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 08.07.2024 року № 74959/25/24-24 на 04.09.2024 року разом з копією акту № 052767.

Таким чином, відповідачем вжито усіх заходів щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком № 1567.

Враховуючи наведене, позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі

Таким чином, обов`язок відповідача повідомити суб`єкта господарювання про розгляд справи обмежується лише надісланням виклику на розгляд справи. Фактичні обставини одержання надісланого виклику знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №809/1198/17 та від 13.06.2018 у справі №820/6755/16.

Отже, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та мав реальну можливість бути присутнім при такому розгляді.

Згідно постанови Верховного Суду від 01.03.2018 № 820/4810/17 - відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241): Цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", «Про дорожній рух».

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

У цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:

контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Згідно п.3.3, п.3.6 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

07 вересня 2005 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)".

Компетентним органом з виконання Угоди ЄУТР визначено Міністерство транспорту та зв`язку України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 року № 914.

Виконання функцій Компетентного органу з виконання Угоди ЄУТР покладено на Державну адміністрацію автомобільного транспорту, а функції робочого органу Компетентного органу - на Державне підприємство «ДержавтотрансНДІпроект» згідно з наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 03.10.2007р. № 890.

Наказом Мінтрансзв`язку від 09.09.2009р. Державтотрансадміністрації №123 ДП "ДержавтотрансНДІпроект" визначено координатором робіт зі створення системи цифрових тахографів в Україні.

Згідно з поправкою № 5 до ЄУТР країнам - учасницям угоди, які не є членами ЄС, надано чотирьохрічний перехідний період, по закінченню якого з 16 червня 2010 року усі транспортні засоби, які підпадають під дію ЄУТР та які уперше вводяться в експлуатацію, повинні бути обладнані тільки цифровими тахографами і водії мають застосовувати електронні картки до них.

З цієї ж дати електронні картки мають застосовуватися також для цифрових тахографів, встановлених на транспортних засобах, що введені в експлуатацію до 16 червня 2010 року.

Транспортні засоби, обладнані електромеханічними аналоговими тахографами, які були введені в експлуатацію, зможуть експлуатуватись і надалі, за виключенням обставин, якщо тахограф ремонту не підлягає.

Відповідно до п.6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010р., автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Перехідний період для впровадження системи цифрового тахографа відповідно до угоди ЄУТР розпочався 16 червня 2006 року і закінчувався 16 червня 2010 року.

Під час цього, періоду експлуатація транспортного засобу, на якому встановлений цифровий тахограф можлива без використання картки водія (згідно роздруківок).

07.06.2010 обов`язковість використання та встановлення тахографів визначено також і для внутрішніх перевезень, а саме Міністерством транспорту та зв`язку України прийнято наказ № 340 «Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», відповідно до якого Державній службі України з безпеки на транспорті наказано забезпечити й здійснення перевірок дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, встановлених Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим цим наказом; неухильне дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення заходів державного контролю на автомобільному транспорті та здійснення планових, позапланових і рейдових перевірок виключно в межах переліку питань, визначених Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567.

Відповідно до п.1.2 - 1.4. Положення - це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Крім того, те, що Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 20 жовтня 2010 р. за № 946/18241) розроблена відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), означає, що зазначена Інструкція ґрунтується на міжнародних нормах і стандартах перевезень, а не те, що Інструкція застосовується лише щодо міжнародних перевезень.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів)на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 № 385: контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі - ЄУТР).

Згідно з положеннями п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до висновку Верховного Суду. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17: «54. Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством. 63. З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010.» З урахуванням наведеного, вважаємо, що передбачений у ст.48 Закону №2344-III перелік документів не є вичерпним. Згідно приписів Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом Таким чином, в контексті ст.48 Закону №2344-III протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР необхідно відносити до категорії «інші документи, передбачені законодавством».

Отже, положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність особистої картки водія до цифрового тахографа, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Щодо необхідності мати бланк підтвердження діяльності.

07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, під час перевірки водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.

Так, особа, що сіла за кермо ТЗ, має відповідне посвідчення водія та виконує вантажні перевезення відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення №385, а у випадку обладнання ТЗ тахографом ще й Інструкції №385, повинна бути забезпечена перевізником усіма необхідними документами.

П. 6.4. Положення № 340 передбачано, що у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Отже, форма бланку чітко визначена та передбачена чинним законодавством.

Згідно додатку 4 Положення № 340 бланк підтвердження заповнюється перевізником і водієм.

Досвід роботи з ЄУТР дозволив розширити дію відповідних положень на усі транспортні засоби.

Україна, як і держави члени ЄС, є Договірною стороною Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, (ЄУТР/AETR) від 31 березня 1971 р. та Конвенції Міжнародної організації праці про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на автотранспорті № 153 від 27 червня 1979 р.

Також до національного законодавства (наказ Мінтрансзв`язку від 7 червня 2010 р. №340) імплементовано деякі положення Директиви в частині встановлених норм щодо перерв в роботі та часу відпочинку.

Водночас, оскільки Україна є договірною стороною Угоди ЄУТР та Конвенції МОП №153, то в національному законодавстві передбачені норми щодо режимів роботи та відпочинку водіїв, використання тахографів, здійснення контролю за дотриманням цих вимог та відповідальності за їх порушення.

Таким чином, Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) є міжнародним правовим актом, положення якого мають юридичну силу вище, ніж положення відомчих нормативно-правових актів.

Відповідної правової позиції дотримується Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 08.08.2024 року у справі № 140/30832/23: «Під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що ТЗ обладнаний перевіреним та адаптованим аналоговим тахографом; на час проведення перевірки відсутні записи роботи тахографа за попередні дні, а також відсутній бланк підтвердження діяльності водія. Так, позивач посилається на те, що водій не міг мати тахокарти за 28 днів, оскільки він не виконував роботи та не здійснював перевезення вантажу на даному транспортному засобі. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси. Такі обставини, на думку колегії суддів, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки».

Аналогічну правову позицію висловив Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 03.01.2024 року у справі № 300/4376/23: «Як з`ясовано судом вище, на підтвердження дотримання режиму праці та відпочинку водія необхідним є пред`явлення тахокарти або бланку підтвердження діяльності, який містить інформацію про періоди, протягом яких водій не виконував роботу з керування транспортним засобом. Однак у спірних правовідносинах перевізник ТОВ «Віза-Вторма» за період перебування транспортного засобу на ремонті не забезпечив складання бланку підтвердження діяльності, який би засвідчив причину нездійснення водієм роботи з керування транспортним засобом та міг підтвердити причину відсутності тахокарт за відповідний період. На момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим інспектором підставно зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». З приводу доводів представника позивача стосовно того, що пунктом 6.4. Положення №340 не визначено обов`язку перевізника складати бланк підтвердження діяльності, а передбачена лише можливість, суд зазначає, що таке формулювання норми у вказаному нормативно-правовому акті не може звільняти перевізника від відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Суд звертає увагу на проаналізовані вище положення міжнародно-правового акту, який має вище юридичну силу, ніж Положення №340. Зокрема, Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970, передбачає надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності».

Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 15.10.2024 року справі № 160/34214/23 зазначив наступне: «Також, 07.09.2005 прийнято Закон України № 2819 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева. З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної у Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. Зазначена поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху. Вказане дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом. У спірному випадку посадовими особами Укртрансбезпеки під час проведення перевірки на дорозі встановлено, що ТЗ обладнаний повіреним аналоговим тахографом, однак на момент проведення перевірки водій не надав інформацію про режим праці та відпочинку водія за попередні 28 дні на тахокартах, відсутній бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період, а саме з 14.09.2023 по 18.09.2023, 23.09.2023, 24.09.2023, 30.09.2023, 01.10.2023, 06.10.2023, 07.10.2023. Так, позивач посилається на те, що у вказані в акті проведення перевірки дати (а саме - 14.09.2023 по 18.09.2023, 23.09.2023, 24.09.2023, 30.09.2023, 01.10.2023, 06.10.2023, 07.10.2023) водій не працював (мав вихідні дні), що підтверджується табелем обліку робочого часу, а відповідно не заповнював/використовував тахокарти, оскільки не керував транспортним засобом. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Положенням № 340 та нормами ЄУТР чітко передбачено алгоритм дій перевізника та водія щодо підтвердження режиму роботи та відпочинку коли ним не здійснювались рейси. Такі обставини, на думку колегії суддів, можуть засвідчуватися бланками підтвердження встановленої форми, які повинні бути заповнені перед рейсом, підписані перевізником та водієм та надані уповноваженій особі під час перевірки. Таким чином, колегія суддів вважає, на момент проведення рейдової перевірки позивач не забезпечив водія повним комплектом документів, що передбачений законодавством, у зв`язку з чим інспектором обґрунтовано зафіксовано в акті перевірки порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Отже враховуючи вищевикладене, твердження позивача, що інспектор під час проведення перевірки транспортного засобу вимагав у водія те, що він не зобов`язаний мати, є безпідставним та необґрунтованим».

Твердження позивача у позовній заяві, що водій мав при собі бланк підтвердження діяльності, не відповідають дійсності, що підтверджується відеоматеріалами перевірки.

Окрім того, водієм ОСОБА_1 згідно відеоматеріалів перевірки, неодноразово підтверджено відсутність бланку підтвердження діяльності водія за 05.07.24 р., 06.07.24 р., 07.07.24 р, а той факт, що водій намагався уникнути відповідальності шляхом неправомірної пропозиції уповноваженій особі Укртрансбезпеки лише підтверджує вчинення ним правопорушення та його розуміння щодо подальшої відповідальності.

Щодо тверджень позивача, що дублікат бланку підтвердження діяльності зберігався на підприємстві визначений наказом термін.

Статтею 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

Формулювання «повинні мати і пред`являти», «надавати» вказує на обов`язковість цієї дії під час проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія, а не в офісах інших осіб, саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) на момент перевірки за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями було встановлено особу автомобільного перевізника та складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), про виявлені допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Непред`явлення документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-III.

Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» зазначається, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

Відсутність на момент перевірки у водія хоча б одного документу передбаченого статтею 48 вказаного закону є порушенням законодавства про автомобільний транспорт та є підставою для накладення штрафу.

Відтак, доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувані постанови є такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія А, № 303-А, п.29).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу прийняті відповідачем обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин справи в їх сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно дост. 90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питанняпро понесені судові витратиу вигляді сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю КУТУМІ в особі представника позивача Рогальського Володимира Миколайовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбачені статтею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник