Рішення

від 12.12.2024 по справі 640/26093/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 року м.Київ № 640/26093/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І.,

при секретарі судового засідання Бойко К.В.,

за участю:

представника позивача - Золотухіна Р.М.,

представника відповідача - Моцак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" з позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0007674609.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини щодо поставки товару та надання послуг між ним та контрагентами мали реальний характер, товар поставлено, а послуги надані, та оплачено позивачем. Зазначені факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Як зазначає позивач, відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договорів, укладених між позивачем та контрагентами у періоді, що перевірявся, а відтак, вважає твердження податкового органу про безпідставне завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування та заниження податку на прибуток ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", необґрунтованими. Крім того, позивач вказав на те, що при укладенні та виконанні договорів з контрагентами він діяв добросовісно, відповідно до ділової мети підприємницької діяльності, та не був обізнаний про будь-які можливі правопорушення зі сторони контрагентів, а тому не повинен нести негативні наслідки за недотримання податкової дисципліни іншими платниками податків. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Звертає увагу на те, що надані до перевірки первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів та товарів, що підтверджує реальність господарських операцій та використання її результатів у власній господарській діяльності позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, у відзиві на позовну заяву зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Зазначає, що перевіркою установлено відсутність можливості контрагентів постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з не підтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування і, як наслідок, несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.

Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких він акцентував увагу на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, відсутність земельних ділянок для вирощування продукції, яка була реалізована контрагентами позивачу, відсутність товару по ланцюгу постачання. Такі обставини свідчать про нереальність господарських операцій.

Представником позивача подано до суду пояснення, в якому наполягав на тому, що придбання продукції було здійснено з метою подальшої її реалізації та отримання прибутку та використання в господарській діяльності. На підтвердження чого ним долучено до матеріалів справи первинно-бухгалтерські документи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2020 вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року клопотання Східного Міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено, замінено відповідача у справі, а саме, Офіс великих платників податків Державної податкової служби, його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків. Адміністративну справу №640/26093/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0007674609, передано на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року задоволено частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року скасовано в частині передачі адміністративної справи №640/26093/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення на розгляд Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року залишено без змін, справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2022 справу прийнято до провадження судді.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю, та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 21.11.2023 справу прийнято до провадження судді та вирішено здійснювати розгляд справи у загальному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 18.07.2023 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті заявлених позовних вимог.

У судових засіданнях позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові а відповідач заперечував щодо заявлених позовних вимог з підстав, що викладені у запереченнях на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.07.2014 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.07.2014 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2014 по 31.12.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 05.08.2019 № 96/28-10-46-17/00178353.

У ході перевірки відповідачем встановлено наступні порушення: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), ст. ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за №860/4153, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за №85/4306, п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зі змінами та доповненнями; розділ І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, що призвело до: завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за I квартал 2016 року на суму 14 832 523,00 грн., заниження податку на прибуток всього на суму 115 796 217,00 грн., у т. ч.: за 2015 рік на суму 10 046 597,00 грн.; за I квартал 2016 року на суму 687 358,00 грн.; за півріччя 2016 року у сумі 80 722 181,00 грн.; за три квартали 2016 року у сумі 90 855 111,00 грн.; за 2016 рік у сумі 98 082 536,00 грн.; за I квартал 2017 року у сумі 4 191 722,00 грн.; за півріччя 2017 року у сумі 5 325 428,00 грн.; за три квартали 2017 року у сумі 6 587 705,00 грн.; за 2017 рік на суму 7 667 084,00 грн.

Так, відповідач вказує про неможливість реального здійснення господарських операцій, проведених між та рядом його контрагентів-постачальників.

Як вбачається з п. 3.4 «Результати перевірки з питання достовірності формування витрат, доходів та податкового кредиту з ПДВ під час декларування фінансово-господарських взаємовідносин ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» з контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг) «ризикового» сектору та правомірності відображення задекларованих операцій в бухгалтерському та податковому обліках» Акту перевірки, перевіркою задекларовані взаємовідносини ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» із наступними контрагентами-постачальниками: ТОВ "ВОСТОКСНАБАГРО" (код за ЄДРПОУ 39601384), ТОВ "ТПК "ЯМЗ" (код за ЄДРПОУ 39564741), ТОВ "АЛЬЯНС ОПТ-ТРЕЙД" (код за ЄДРПОУ 39660540), ТОВ "АГРИКА" (код за ЄДРПОУ 39563030), ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ» (код за ЄДРПОУ 39564626), ПП "ДОНБАСТЕХНОСЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 37695827), ТОВ "ВОСТОЧНИЙ РЕГІОН" (код за ЄДРПОУ 30923107), ТОВ"ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ГРУПА АНКЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ" (код за ЄДРПОУ 34093737), ТОВ "ТЕСА-ГРУПП" (код за ЄДРПОУ 39383446), ТОВ "ГОЛДЕНВЕЙ" (код за ЄДРПОУ 40397169), ТОВ "ГОРТЕХІНВЕСТ" (код за ЄДРПОУ 37575306), ТОВ "СХІД-СЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 32419030), ТОВ "ЄВРОСПЕЦСНАБ" (код за ЄДРПОУ 37251735), ТОВ "МІДАС" (код за ЄДРПОУ 24347043), ПРИВАТНЕ ПIДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧО-ТОРГІВЕЛЬНА ФІРМА "ДОНСПЕЦПРОМРЕСУРС" (код за ЄДРПОУ 33241791), ПП"АБСОЛЮТ ТРАНС" (код за ЄДРПОУ 39290886), ТОВ "ВЕСТ ГОЛД БІЗНЕС" (код за ЄДРПОУ 40106172), ТОВ "Охоронна компанія "Ніка Секюріті" (код за ЄДРПОУ 39810487), ПП ФІРМА «МСД» (код за ЄДРПОУ 25008882), ТОВ "ЖЕЛДОРСНАБ" (код за ЄДРПОУ 35476950), ТОВ "ГВС -ПЛЮС" (код за ЄДРПОУ 36432647), ТОВ "Л. К. О." (код за ЄДРПОУ 37317990).

Також, ТОВ "ЗФ БОГУЧАРСЬКА" (код за ЄДРПОУ 38471688) за липень 2015 року, ТОВ "ФОРСАЙД -Т" (код за ЄДРПОУ 39856956) за липень серпень 2015 року, ТОВ "РЕСУРС ІНВЕСТ ГРУП" (код за ЄДРПОУ 36443439) за січень 2015 року, березень 2015 року, вересень 2015 року, ТОВ "ДОНЕНЕРГОПРОМ" (код за ЄДРПОУ 32083341) за липень 2015 року, ТОВ "ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ" (код за ЄДРПОУ 33109803) за липень 2015 року, ТОВ "СХІДБУДКОНСТРУКЦІЯ" (код за ЄДРПОУ 35098521) за липень 2015 року, ТОВ "ДОНЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ" (код за ЄДРПОУ 25341669) за липень 2015 року, ТОВ "ЛЕСПРОМСНАБ" (код за ЄДРПОУ 39564626) за квітень вересень 2015 року, ТОВ "ТПК "ЯМЗ" (код за ЄДРПОУ 39564741) за квітень 2015 року згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 16.02.2016 №29/28-01-48-00178353.

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ»:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами та доповненнями; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зі змінами та доповненнями; розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, в результаті чого встановлено заниження фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності :

1) за 2015 рік в результаті заниження доходів на суму 55 814 428 грн.;

2) за 2016 рік в результаті заниження доходів на 544 902 973,00 грн. (І квартал 2016 18 651 180,00 грн., півріччя 2016 року 448 734 336,00 грн., три квартали 2016 504 723 391,00 грн., 2016 рік 544 902 973,00 грн. );

3) за 2017 рік в результаті заниження доходів на суму 42 594 910,00 грн. (І квартал 2017 23 298 342,00 грн., ІІ квартал 2017 6 298 370 грн., ІІІ квартал 2017 7 012 648 грн., ІУ квартал 2017 5 996 550,00 грн..);

4) п. 192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст.200, ст. 201 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 93 444 791 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2014 року 72 667 грн., листопад 2014 року 13 232 грн., січень 2015 року 2 500 грн., лютий 2015 року 15 037 грн., березень 2015 року 7 255 грн., квітень 2015 року 15 433 грн., травень 2015 року 47 097 грн., червень 2015 року 5 930 грн., липень 2015 року 34 800 грн., серпень 2015 року 68 967 грн., вересень 2015 року 95 896 грн., жовтень 2015 року 47 520 грн., листопад 2015 року 399 037 грн., березень 136 423 грн., травень 2016 року 15 766 336 грн., червень 2016 року- 52 273 865 грн., липень 2016 року 3 101 112 грн., серпень 2016 року 3 057 418 грн., жовтень 2016 року 3 166 360 грн., листопад 2016 року 378 852 грн., грудень 2016 року 923 874 грн., січень 2017 року 1 379 746 грн., липень 2017 року 12 209 281 грн., листопад 2017 року- 81 758 грн., грудень 2017 року 112 512 грн.

Такі висновки контролюючий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що дає право на формування валових витрат підприємства. Відповідач вказує на відсутність первинних документів, невідповідність первинних документів вимогам Закону, недостатність матеріальних та трудових ресурсів у контрагентів, відсутність походження товару, відсутність транспорту для перевезення товару у контрагентів, наявність кримінальних проваджень, пояснення свідків у кримінальних провадженнях щодо контрагентів, що свідчить про оформлення бухгалтерських документів з метою отримання податкової вигоди.

Щодо господарських операцій з ТОВ "ЗФ БОГУЧАРСЬКА" (код за ЄДРПОУ 38471688), ТОВ "ФОРСАЙД -Т" (код за ЄДРПОУ 39856956), ТОВ "РЕСУРС ІНВЕСТ ГРУП" (код за ЄДРПОУ 36443439), ТОВ "ДОНЕНЕРГОПРОМ" (код за ЄДРПОУ 32083341), ТОВ "ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ" (код за ЄДРПОУ 33109803), ТОВ "СХІДБУДКОНСТРУКЦІЯ" (код за ЄДРПОУ 35098521), ТОВ "ДОНЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ" (код за ЄДРПОУ 25341669), ТОВ "ЛЕСПРОМСНАБ" (код за ЄДРПОУ 39564626), ТОВ "ТПК "ЯМЗ" (код за ЄДРПОУ 39564741) відповідач в акті перевірки зазначає, що відсутність господарських операцій підтверджується актом документальної позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 16.02.2016 №29/28-01-48-00178353.

Зокрема, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, підтверджено нереальність господарських операцій по вказаним контрагентам та відмовлено підприємству у задоволенні позову в частині скасування ППР від 11.03.2016 №0000064801, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 10 011 695,98 грн. Таким чином, на думку відповідача, наведене свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині з огляду на наявність судового рішення та у зв`язку з чим під час перевірки не досліджувались первинні господарські документи.

Позивачем подано до Офісу великих платників Державної фіскальної служби заперечення від 28.08.2019 №12/2419 на акт від 05.08.2019 №96/28-10-46-17/00178353, в яких позивач просив визнати протиправними та недостатніми для винесення податкових повідомлень-рішень висновки, викладені в акті від 05.08.2019 №96/28-10-46-17/00178353 та скласти довідку про відсутність порушень з боку позивача за результатами перевірки.

За результатами розгляду заперечень, на адресу позивача Офісом великих платників ДПС надіслано лист від 13.09.2019 №1312/10/28-10-50-14 «Про розгляд Заперечень», в якому останнім вказано, що наведені в запереченнях ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" факти-судження є помилковими та такими, що зроблені без системного застосування положень Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України.

На підставі акту перевірки від 05.08.2019 №96/28-10-46-17/00178353 Офісом великих платників ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 № 0007674609, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств», код платежу 85 11021000 у розмірі 142 233 622,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 115 796 217,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 26 437 405,00 грн.

Позивач вважаючи, що ППР є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України).

За нормами п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231).

Витратами відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст.138 ПК України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 ст.44 Податкового Кодексу України, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зведені результати податкового обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.03.2020 у справі № 820/7521/15, від 18.09.2020 у справі № 816/2211/18, від 28.04.2021 у справі № 160/1283/19.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Суд, аналізуючи висновки контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, що надані сторонами під час розгляду спору по суті, вважає за необхідне звернути увагу на таке.

За висновком контролюючого органу, господарські операції позивача з контрагентами, які були предметом перевірки, результати якої відображені в Акті, були безтоварними та нереальними, контрагенти не володіли необхідним обсягом матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для виконання договорів, були віднесені податковим органом до категорії «ризикових», первинні документи складені без належних на те підстав, а протиправно сформовані валові витрати призвели до завищення від`ємного значення податку на прибуток та як наслідок заниження сплати податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.

Досліджуючи питання обґрунтованості висновку відповідача щодо безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у його контрагентів, зазначених в акті від 05.08.2019 № 96/28-10-46-17/00178353, суд виходить з наступного.

Під безтоварністю господарських операцій в акті перевірки розуміється відсутність факту передачі товарно-матеріальних цінностей, передбачених договорами, від продавця до покупця.

При цьому у судовому засіданні відповідач зазначав, що факт поставки товару мав місце, однак податковим органом не встановлено походження цього товару від контрагентів контрагента позивача.

Суд виходить з того, що змістом будь-якої господарської операції, яка спроможна спричинити зміни в податковому обліку платника податків, є зміни в стані активів та зобов`язань учасників такої господарської операції. Господарські операції, які були задекларовані позивачем та були предметом дослідження під час податкових перевірок відповідача, є операціями з постачання (купівлі-продажу). Операції купівлі-продажу супроводжуються змінами в активах та зобов`язаннях сторін: вибуття з власності продавця та перехід у власність покупця товару, передбаченого договором, а також вибуття з власності покупця та перехід у власність продавця грошових коштів, передбачених договором в якості оплати.

Як вбачається із матеріалів справи, відомості про оплати товару за спірними господарськими операціями містяться в акті перевірки та не оспорюються відповідачем.

Відтак, факт оплати товару, придбаного позивачем в результаті спірних господарських операцій, суд вважає встановленим та таким, що не підлягає доказуванню в межах даної справи.

Також матеріалами справи підтверджується факт передачі товару за спірними господарськими операціями від постачальників позивачу чи уповноваженій ним особі.

Дана обставина підтверджується наявними матеріалами справи, до яких долучено засвідчені належним чином копії первинних бухгалтерських документів: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, конкурентні листи, журнали реєстрації довіреностей, в журнали реєстрації нарядів на отримання товарно-матеріальних цінностей журнали обліку ввезення-вивезення ТМЦ, журнали реєстрації переміщення транспортних засобів і ТМЦ, свідоцтва, паспорти якості, сертифікати відповідності, висновки, листи щодо сертифікації, стандартизації, санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, ВМД, звіти комісіонера, журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, акти приймання-передачі товару, акти приймання виконаних будівельних робіт, експрес накладні, декларації про прийняття вантажу, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, акти запобігання розкрадання ТМЦ, листи щодо допуску на територію, прибуткові ордери, акти списання ТМЦ, накладні-вимоги на відпуск товару, шляхові листи вантажного автомобіля, приймання-передача (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма ОЗ-1) з заявкою на введення в експлуатацію необоротних активів, інвентарні картки, свідоцтва ТЗ.

Так, до матеріалів справи приєднано первинні документи господарських операцій між Приватним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» та постачальниками: ТОВ "Вест Голд Бізнес" (т. 5, а.с. 198 т. 6, а.с. 124, т. 133, а.с. 30 - 47), ТОВ "Востокснабагро" (т. 7, а.с. 35 т. 11, а.с. 249), ТОВ «АЛЬЯНС ОПТ-ТРЕЙД» (т. 12, а.с. 174 т. 14, а.с. 240), ПП «ДОНБАСТЕХНОСЕРВІС» (т. 14, а.с. 241 т. 15, а.с. 165), ПП «ГВС ПЛЮС» (т. 15, а.с. 167 т. 15, а.с. 240), ТОВ «УКР АЛЕКС СЕРВІС» (т. 15, а.с. 241 т. 16, а.с. 56), ТОВ «ГОЛДЕНВЕЙ» (т. 16, а.с. 57 т. 17, а.с. 81), ТОВ «ЖЕЛДОРСНАБ» (т. 17, а.с. 82 т. 19, а.с. 240), ТОВ «ЄВРОСПЕЦСНАБ» (т. 19, а.с. 241 т. 21, а.с. 162), ТОВ "Ніка Секюріті" (т. 21, а.с. 177 т. 23, а.с. 72), ТОВ "Л.К.О." (т. 23, а.с. 98 т. 30, а.с. 169, т. 121, а.с. 190 т. 124, а.с. 83), ТОВ "СХІД-СЕРВІС" (т. 30, а.с. 244 т. 45, а.с. 245, т. 105, а.с. 48 - 151), ПП «САНРАЙЗ ВЕРІТАЗ», попередня назва ППФ «МСД» (т. 47, а.с. 131 т. 59, а.с. 74, т. 113, а.с. 48 - 110), ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ» (т. 59, а.с. 75 т. 76, а.с. 244), ТОВ «ТПК «ЯМЗ» (т. 77, а.с. 1 т. 93, а.с. 48, т. 93, а.с. 110 т. 100, а.с. 200, т. 115, а.с. 124 т. 117, а.с. 179), ТОВ «ВОСТОЧНИЙ РЕГІОН» (т. 101, а.с. 32 т. 103, а.с. 158), ТОВ «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ГРУПА АНКЕРНЕ ОБЛАДНАННЯ І ТЕХНОЛОГІЇ» (т. 103, а.с. 159 - 237), ТОВ «ТЕСА-ГРУПП» (т. 103, а.с. 238 т. 104, а.с. 26), ТОВ «МІДАС» (т. 104, а.с. 27 - 168), ПП «ВТФ ДОНСПЕЦПРОМРЕСУРС» (т. 104, а.с. 169 - 193), ПП «АБСОЛЮТ ТРАНС» (т. 104, а.с. 194 - 207), ТОВ "ГОРТЕХІНВЕСТ" (т. 105, а.с. 152 т. 109, а.с. 70), ТОВ "АГРИКА" (т. 109, а.с. 71 т. 110, а.с. 239),ТОВ «ЛЕСПРОМСНАБ» (т. 125, а.с. 24 т. 132, а.с. 146), ПП «ФОРСАЙД-Т» (т. 133, а.с. 48 т. 134, а.с. 28), ТОВ «ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ» (т. 134, а.с. 29 - 97), ТОВ «РЕСУРС ІНВЕСТ-ГРУП» (т. 134, а.с. 96 - 222), ТОВ «ТПК «ЯМЗ» (т. 134, а.с. 223 т. 135, а.с. 115), ТОВ «СХІД-БУДКОНСТРУКЦІЯ» (т. 135, а.с. 116 - 240), ТОВ «ДОНЭЛЕКТРООБОРУДОВАНИЕ» (т. 135, а.с. 240 т. 136, а.с. 37), ТОВ «ДОНЕНЕРГОПРОМ» (т. 136, а.с. 38 т. 137, а.с. 21), ТОВ «ЗФ «БОГУЧАРСКАЯ» (т. 137, а.с. 22 т. 138, а.с. 152).

Також суд звертає увагу на те, що акт перевірки позивача не містять жодних сумнівів щодо повноти наданих відповідачу до перевірки первинних документів та їх змісту.

Водночас жодних пояснень та доказів на їх підтвердження щодо неврахування таких документів у ході проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3055/19 звернула увагу на те, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідачем не спростовано, що внаслідок здійснення господарських операцій із контрагентами, які були предметом перевірок, позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності, не підтверджено, що позивач прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок зменшення об`єкта оподаткування (формування валових витрат). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару, придбаного у контрагентів.

Водночас відповідачем поставлено під сумнів лише походження придбаного товару контрагентами позивача.

Так, у відповідача наявні зауваження щодо відсутності основних фондів, необхідної кількості трудових ресурсів у контрагентів позивача. Фактично, висновки перевірок ґрунтуються на припущеннях про неспроможність контрагентів позивача здійснювати господарські операції. При цьому, відповідач не надав до суду доказів притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб контрагентів щодо господарських операцій, які перевірялися відповідачем, та/або не надав доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з такими контрагентами.

Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

Поряд із цим, відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.12.2019 у справі № 826/13060/18.

Щодо посилання відповідача на відсутність ТТН під час перевірки по взаємовідносинам з ТОВ "АГРИКА" та ТОВ «ЖЕЛДОРСНАБ», суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 804/4874/16).

Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Крім того, суд не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність документів, які підтверджують якість товару, придбаного у ТОВ "АГРИКА" оскільки сертифікати якості чи інші відповідні документи не є документами бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документами, що посвідчують якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому відсутність таких документів не є беззаперечною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

При цьому, у ході розгляду справи позивачем долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні та сертифікати якості по взаємовідносинам з ТОВ "АГРИКА" (т. 109, а.с. 71 т. 110, а.с. 239) та ТТН, банкіські виписки та оборотно-сальдові відомості по взаємовідносинам з ТОВ «ЖЕЛДОРСНАБ» (т. 17, а.с. 82 т. 19, а.с. 240), що спростовує висновки відповідача про їх відсутність.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів, осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання, відсутність земельних ділянок у ТОВ "АГРИКА", ТОВ "Вест Голд Бізнес", ТОВ "Л.К.О.", ТОВ "Востокснабагро" , відсутність у власності чи користуванні ТЗ у ТОВ «Теса-Групп», ПП «Абсолют Транс», ТОВ «ВОСТАКСНАБАГРО», ТОВ «Агрика», ТОВ «Вест Голд Бізнес», ТОВ «Л.К.О.», ТОВ «Леспромснаб», ТОВ «Голденвей», ПП «Фірма МСД», ТОВ «ЗФ Богучарская»), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це (постанови Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 810/3514/17, від 05.08.2021 у справі № 813/5824/15, від 16.09.2020 у справі № 520/4150/19).

Більше того, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 17.04.2018 у справі № 826/14549/15, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі №520/4829/19, від 21.10.2020 у справі № 140/1845/19, згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Посилання відповідача на невстановлення відповідних ланцюгів постачання продукції, є безпідставними, позаяк правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Умовою дослідження ланцюгу постачання товару, є лише наявність достаменних даних та обставин обізнаності позивача та його участі у відповідному ланцюгу операцій, спрямованих на ухилення від сплати податків/мінімізації податкових навантажень.

На момент вчинення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами всі податкові накладні, виписані постачальниками, були перевірені податковим органом та належним чином зареєстровані.

Водночас, суд наголошує, що відповідачем не заперечується, що контрагенти позивача на момент здійснення господарської операції були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію як платників податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсними або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент вчинення господарських операцій до суду не надано.

Крім того, суд зауважує, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи або її відсутність за місцезнаходженням, самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Слід врахувати, що за умови непідтвердження залучення позивача у схемі мінімізації податкових платежів, позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У даному випадку, передусім, висновки відповідача щодо відсутності у контрагентів матеріальної можливості передати позивачу зазначеної в первинних документах продукції, здійснені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації.

Доказів того, що товарно-матеріальні цінності, які зазначені в первинних документах, мають незаконне джерело походження відповідачем надано суду не було.

Також суд не приймає до уваги наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів ТОВ "Ніка Секюріті", ТОВ "Агрика", ТОВ «АЛЬЯНС ОПТ-ТРЕЙД» , ТОВ «ЖЕЛДОРСНАБ», ТОВ «ТПК «ЯМЗ», ПП «АБСОЛЮТ ТРАНС», ППФ «МСД», вироку щодо посадових осіб ПП «ГВС ПЛЮС» та протоколів допиту свідків у даних кримінальних провадженнях, як доводи відповідача про нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами.

Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Більш того, за відсутності доказів щодо непричетності засновників до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та дослідження їх судом, не є достатнім лише посилання відповідача на наявність розслідування та/або відкритого кримінального провадження, оскільки вказане не містить встановлених обставин, які б доводили невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме за господарськими відносинами з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок про те, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Суд зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не було наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність саме позивача, як платника податків.

Висновки акта перевірки ґрунтуються на результатах аналізу податкової інформації, а також на відсутності у контрагентів позивача достатніх трудових ресурсів, основних засобів, та набуття статусу «ризикових», проте, суд з даного приводу приймає до уваги, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг, має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами, не може ґрунтуватися на припущеннях або на не можливості податкового органу встановити джерело походження товару у контрагентів позивача.

При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи докази, які підтверджують використання придбаного товару у своїй господарській діяльності (т. 47, а.с. 109 130, т. 111, а.с. 145 т. 113, а.с. 47), з метою отримання прибутку.

Щодо посилання в акті перевірки, як на підставу для визнання нереальних господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "ЗФ БОГУЧАРСЬКА" (код за ЄДРПОУ 38471688) за липень 2015 року, ТОВ "ФОРСАЙД -Т" (код за ЄДРПОУ 39856956) за липень серпень 2015 року, ТОВ "РЕСУРС ІНВЕСТ ГРУП" (код за ЄДРПОУ 36443439) за січень 2015 року, березень 2015 року, вересень 2015 року, ТОВ "ДОНЕНЕРГОПРОМ" (код за ЄДРПОУ 32083341) за липень 2015 року, ТОВ "ПОЖБЕЗПЕКА ДОНБАСУ" (код за ЄДРПОУ 33109803) за липень 2015 року, ТОВ "СХІДБУДКОНСТРУКЦІЯ" (код за ЄДРПОУ 35098521) за липень 2015 року, ТОВ "ДОНЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ" (код за ЄДРПОУ 25341669) за липень 2015 року, ТОВ "ЛЕСПРОМСНАБ" (код за ЄДРПОУ 39564626) за квітень вересень 2015 року, ТОВ "ТПК "ЯМЗ" (код за ЄДРПОУ 39564741), на акт документальної позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 16.02.2016 №29/28-01-48-00178353, у якому встановлено порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (що діяли на момент здійснення господарських операцій), завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 10 011 695,98 грн., у т.ч. по періодах: січень 2015 року на загальну суму ПДВ 55977,6 грн.; лютий 2015 року 326 864,37 грн.;

березень 2015 року 398 860,4 грн.; квітень 2015 року 2 616 855,25 грн.; травень 2015 року 1 271 730,17 грн.; червень 2015 року 741 928,03 грн.; липень 2015 року 2 421 867,75 грн.; серпень 2015 року 1 035 950,31 грн.; вересень 2015 року 1 141 662,1 грн., як беззаперечний факт відсутності правомірності формування валових витрат, суд зазначає наступне.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами від 20.08.2015 № 727 розроблений для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів (далі - платники податків) дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 3-5 Розділу 2 Порядку Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 4 Розділу 3 Порядку описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану (переліку питань) перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Наведене свідчить, що в акті документальної перевірки повинні бути відображені всі порушення з описом всіх господарських операцій по контрагентам та дослідженням первинних бухгалтерських документів.

Натомість, як убачається з акта перевірки від 05.08.2019 № 96/28-10-46-17/00178353, податковий орган ніяких фактичних обставин по зазначеним контрагентам не встановив, опис господарських операцій, по яким встановив безтоварність, з посиланням на надані первинні бухгалтерські документи, не здійснив.

При цьому, констатуючи факт порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат, відповідач обмежився лише посиланням на акт документальної позапланової виїзної перевірки Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС від 16.02.2016 №29/28-01-48-00178353, у якому встановлено порушення товариством п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ПК з ПДВ.

Таким чином, на думку суду, відповідач роблячи висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами, без дослідження первинних документів по задокументованим операціям та без урахування реального руху активів у позивача, діяв не у межах та спосіб передбачений ПК України.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішень.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 19210 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2019 №0007674609.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (код ЄДРПОУ - 00178353, вул.Соборна, буд.76, м.Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (49031, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 57, код ЄДРПОУ 43968079).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024.