Рішення

від 17.12.2024 по справі 340/2753/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року справа № 340/2753/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брегея Р.І.,

за участі секретаря судового засідання Батаєвої І.О.,

представників позивача Дуковської Т.М., Філоненко А.В.

і відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДТЕХ» (далі Товариство) до Кропивницької митниці (далі Митниця) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови й зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду зі заявою до Митниці про визнання протиправними і скасування рішення стосовно коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації від 11 квітня 2024 року.

Водночас просив суд зобов`язати відповідача повернути надмірно сплачені митні платежі у сумі 110290,12 грн.

У судовому засіданні представники підтримали вимоги позову.

Пояснили, що Товариство застосовувало такий метод визначення митної вартості товару як за ціною договору.

Зазначили, що надали усі документи, які встановлювали складові митної вартості товару.

Стверджували, що документи не містили розбіжностей і ознак підробки.

Митниця заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.77-80).

Представник пояснила, що подані документи і відомості в інформаційній базі даних містили розбіжності та не підтверджували усіх складових митної вартості товару.

Тому не змогли визначити митну вартість товару за ціною договору.

Митну вартість визначили за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Звернула увагу, що Товариство не надало довідки продавця, яку врахували при складанні висновку цінової експертизи.

29 квітня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.73-74).

18 вересня 2024 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 1 а.с.125).

Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.

Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.

Так, 27 лютого 2023 року Джон Дір Вальдорф Інтернешенл (Німеччина) (далі Товариство 2) (продавець) і Товариство (покупець (дилер)) уклали договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки (Том 1 а.с.22-33).

15 листопада 2023 року Товариство 2 склало інвойс (Том 1 а.с.38-39).

Продали жниварку до комбайна зернозбирального вартістю 20736,63 євро.

До вартості включено і витрати на доставку з Німеччини до м.Кропивницький (15998,63 євро і 4738 євро).

Умови поставки СРТ Кропивницький.

Жниварку вироблено в Чехії.

Міжнародну товарно-транспортну накладну склали 22 січня 2024 року (а.с.40).

Жниварку зберігали на складі під митним контролем (Том 1 а.с.51).

08 лютого 2024 року Товариство оплатило кошти за товар (Том 1 а.с.61).

Оплатили за дві такі жниварки (41473,26 євро = 2 х 20736,63).

16 лютого 2024 року Державне підприємство «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» (далі Підприємство) на замовлення Товариства зробило цінову експертизу двох жниварок комбайнових зернозбиральних, які імпортував позивач (Том 1 а.с.62).

Висновок ціни жниварок є спеціальними дистриб`юторськими, які встановлені Товариством 2 для Товариства.

Підприємство зверталося до Товариства 2 з письмовим запитом, відповідь на який витребував суд (Том 1 а.с.203).

Товариство 2 відповіло Підприємству 14 лютого 2024 року (Том 1 а.с.203).

Товариство 2 повідомило, що продало техніку, яку тривалий час зберігали на відкритому майданчику і стала морально і технічно застарілою. Потребувала повного технічного обслуговування і заміни деяких елементів. Витрати стосовно відновлення техніки поніс дилер (Товариство) після поставки.

Товариство 2 підтвердило вартість товару з урахуванням витрат на доставку до митної території України, яка зазначена у інвойсі.

11 квітня 2024 року Товариство подало до Митниці вантажно-митну декларацію (Том 1 а.с.84).

Країна відправлення Німеччина.

Країна походження Чехія.

Вага вантажу 3200 кг.

Вартість вантажу 20736,63 євро.

Разом з декларацією подано: договір поставки; інвойс; банківську платіжну інструкцію; висновок Підприємства; міжнародну товарно-транспортну накладну; митну декларацію країни відправлення; інше (Том 1 а.с.58).

Митниця встановила, що ціна товару занижена з урахуванням відомостей в інформаційно-аналітичній системі Митної Служби України і запропонувала надати письмову відповідь Товариства 2, яку надано Підприємству в процесі складання висновку (Том 1 а.с.86-87).

Водночас звернула увагу, що висновок Підприємства дійсний до 16 березня 2024 року.

Товариство не надало листа Товариства 2.

11 квітня 2024 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару (Том 1 а.с.54-55).

Підстава документи подані не у повному обсязі, містять розбіжності та не підтверджують усіх складових митної вартості.

Митну вартість визначили за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Вартість склала 33754,33 євро.

Встановлюючи митну вартість, Митниця використала митну декларацію іншого імпортера (Том 1 а.с.89).

Характеристики митної декларації: країна відправлення така ж; країна походження така ж; умова доставки така ж; товар такий же; відсутня інформація про пошкодження і несправність механізму.

11 квітня 2024 року відповідач склав картку відмови у прийнятті митної декларації (Том 1 а.с.58).

11 квітня 2024 року Товариство подало нову митну декларацію, зазначивши митну вартість, яку встановила Митниця (Том 1 а.с.85).

Позивач додатково сплатив податок на додану вартість у сумі 110290,12 грн (Том 1 а.с.215-217).

Товариство не подало до Митниці заяву про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Позов подано до суду 26 квітня 2024 року (Том 1 а.с.71).

Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.

Перш за все, товар ввезено на митну територію України 22 січня 2024 року.

16 лютого 2024 року Підприємство склало висновок цінової експертизи на підставі листа Товариства 2 від 14 числа того ж місяця і року.

Згідно змісту висновку Підприємство не володіло інформацією про ввезення товару на митну територію України.

Тому зазначило строк дійсності висновку (місяць).

Ввезення товару на митну територію Україні значно пізніше у часі (більше місяця), аніж складено висновок цінової експертизи, може вплинути на його правильність.

У цьому випадку такого не сталося.

Тому суд зробив висновок про помилку Митниці стосовно неврахування висновку Підприємства.

Якщо відповідач поставив під сумнів висновок Підприємства, яке є державним, то мав звернутися до нього з клопотанням про надання роз`яснень або листа Товариства 2, а не покладати такий обов`язок на імпортера.

Приписами частини 2 статті 53 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які декларант зобов`язаний подати митному органу для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення.

Товариство обрало основний метод визначення (за ціною договору).

Позивач надав: договір поставки; інвойс; банківську платіжну інструкцію; висновок Підприємства; міжнародну товарно-транспортну накладну; митну декларацію країни відправлення; інше.

Приписами частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Документи, які надало Товариство, не містили жодних розбіжностей і ознак підробки та підтверджували усі числові значення складових митної вартості товару.

Такий висновок доводиться і листом Товариства 2, який врахувало Підприємство, складаючи висновок цінової експертизи.

Тому Митниця не набула права вимагати надання додаткових документів.

Таким чином у Товариства не виникло обов`язку їх надати.

Отже, у Митниці і не виникло підстав визначати митну вартість товару за другорядним методом.

Підсумовуючи, суд зробив висновок про визнання протиправними і скасування рішень відповідача.

Що стосується майнової вимоги, то суд зазначає наступне.

Так, приписами пунктів 43.1 і 43.4 статті 43 ПК України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

Отже, у Митниці виникне обов`язок повернути надмірно сплачений податок на додану вартість у разі подання Товариством відповідної заяви і відсутності на день її розгляду податкового боргу.

Товариство не подало такої заяви.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог, оскільки звернення до суду передчасне (не виникли ще правовідносини стосовно повернення коштів).

Таким чином позов належить задовільнити частково.

Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 6056 грн (за дві вимоги (майнова (3028 грн) і немайнова (3028 грн)) і витрат на правничу допомогу 22000 грн (Том 1 а.с.70, 121-124, 208-209, Том 2 а.с.1-4).

19 квітня 2024 року Товариство і адвокат Дуковська Т.М. уклали договір про надання правничої допомоги (до звернення до суду) (Том 1 а.с.121-122).

Загальна сума вартості послуг становить 22000 грн.

Товариство сплатило кошти у повному обсязі.

Судом встановлено, що адвокат опрацювала документи і склала позовну заяву, в якій структуровано зазначила норми права, корті регулюють спірні правовідносини, сутність порушеного права і фактичні обставини справи, брала участь у 3-ох судових засіданнях та склала заяви (клопотання) з важливих процесуальних питань.

Приписами частини 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Заявлена сума витрат на правничу допомогу прийнятна з урахуванням складності справи, затраченого адвокатом часу на виготовлення процесуальних документів, значення для позивача і кількості судових засідань.

Водночас суд, керуючись приписами частини 3 статті 139 КАС України, відшкодовує судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд відшкодовує половину судових витрат, так як відмовив у задоволенні майнової вимоги (28056 : 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовільнити позов частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Кропивницької митниці від 11 квітня 2024 року №UA901000/2024/000085/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною і скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації Кропивницької митниці від 11 квітня 2024 року №UA901020/2024/000157.

Відмовити у задоволенні позову в іншій частині вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДТЕХ» судові витрати в сумі 14028 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його складення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18 грудня 2024 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ