Рішення

від 04.12.2024 по справі 380/20749/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 рокусправа № 380/20749/24

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіКузана Р.І.,

секретар судового засіданняЯнковська І.І.,

за участю:

прокурораМісінської М.А.,

представника позивачаРепеха В.П.,

представника відповідачаСельвеструк В.-А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Керівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства до Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Керівник Червоноградської окружної прокуратури (місцезнаходження: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Св. Володимира, 15, код ЄДРПОУ 02910031) в інтересах Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (місцезнаходження: 79054, м. Львів, вул. Яворницького, 8-б, код ЄДРПОУ 44921644) звернувся до суду з позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області (місцезнаходження: Львівська область, Червоноградський район, смт. Лопатин, вул. Центральна, 15а, код ЄДРПОУ 04369819), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369819, адреса: вул. Центральна, 15а, смт. Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80216), що полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок:

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га;

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га;

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га;

- кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га;

- кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га;

- кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га;

- кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га, комунальної власності до самозалісених;

- зобов`язати Лопатинську селищну раду Червоноградського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369819, адреса: вул. Центральна, 15а, смт. Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80261) розглянути на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок комунальної власності :

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га;

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га;

- кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га;

- кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га;

- кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га;

- кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га;

- кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га;

- кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га;

- кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га;

- кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га;

- кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га, до самозалісених.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Червоноградською окружною прокуратурою встановлено факт протиправної бездіяльності Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, що полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення до самозалісених. Так зазначає, що Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства (далі - ЗМУЛМГ) за результатами натурних обстежень земельних ділянок в межах Лопатинської територіальної громади Шептицького району Львівської області виявлено самозалісені земельні ділянки комунальної власності згідно з переліком кадастрових номерів, зазначених в позовних вимогах. З метою збереження самосійних лісів та подальшого ведення лісового господарства на території Шептицького району Львівської області, ЗМУЛМГ звернулось до Лопатинської селищної ради з поданням № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення вказаних земельних ділянок до самозалісених земель та внесення до Державного земельного кадастру даних як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України, зокрема, щодо вищевказаних земельних ділянок комунальної власності. Водночас, згідно з інформацією ЗМУЛМГ №02/1005-24 від 14.06.2024 відповідь на подання № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення вказаних вище земельних ділянок до самозалісених земель від Лопатинської селищної ради не надходила.

Зазначає, що згідно з інформацією Лопатинської селищної ради №03/09-393 від 14.06.2024, наданої на запит Червоноградської окружної прокуратури та додатків до неї, зокрема Протоколу №1 засідання Комісії з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології, транспорту та АПК Лопатинської селищної ради вбачається, що вищевказаною Комісією селищної ради в задоволенні подання ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення вказаних вище земельних ділянок до самозалісених земель відмовлено. Крім того, питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, у тому числі земельних ділянок, зазначених в поданні ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023 на сесії Лопатинської селищної ради не розглядалось. Таким чином, Лопатинська селищна рада маючи можливість вчинення нагально необхідних та законодавчо визначених дій з метою віднесення земельних ділянок комунальної власності до самозалісених, не розглянула на сесії селищної ради подання ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023.

Також вказує, що згідно з рішенням сесії Лопатинської селищної ради №35 від 18.01.2024 за результатами розгляду клопотання філії Радехівське лісомисливське господарство ДСГП «Ліси України» дві із вищеперелічених земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 4623982800:08:000:1018 площею 11,6180 га та кадастровий номер 4623982800:08:000:1028 площею 7,6766 га віднесені до самозалісених земельних ділянок та передані в постійне користування лісокористувачу ДП «Ліси України».

Таким чином вказує, що в порушення вимог ст.57-1 Земельного кодексу України розгляд вищевказаного подання ЗМУЛМГ на сесії Лопатинської селищної ради не відбувався. Тому прокурор вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 11.03.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав пояснення у справі в яких вказує, що 29.11.2023 до Лопатинської селищної ради надійшло подання ЗМУЛМГ щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 306.9778 га до самозалісених. Відповідно до ст. 57-1 Земельного кодексу України, яка регулює віднесення земельної ділянки комунальної власності до самозалісеної, вказана дія здійснюється її власником, в даному випадку Лопатинською селищною радою. Земельний кодекс України не містить прямої вказівки про те, що таке рішення повинне бути прийняте саме на сесії селищної ради. Відтак, керуючись ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що регулює діяльність постійних комісій рад, питання віднесення зазначених у поданні сформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 306.9778 га до самозалісених розглядалося на засіданні Комісії з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології, транспорту та АПК Лопатинської селищної ради 18 січня 2024 року. По даному питанню комісією вирішено відмовити в задоволенні подання, оскільки методом візуального огляду було виявлено, що всі земельні ділянки, перерахованих у поданні ЗМУЛМГ, є частково залісненими, але фактично придатними для ведення сільськогосподарських робіт. Відповідно, дане питання на сесію селищної ради не виносилося і не розглядалося.

Також зазначає, що 11.01.2024 до Лопатинської селищної ради надійшло клопотання від філії «Радехівського лісомисливського господарства» ДП «Ліси України» щодо віднесення земельних ділянок із кадастровими номерами: 4623982800:09:000:1018 площею 1 1,6180 га біля с. Пустельники; 4623982800:08:000:1028 площею 7.6766 га біля с. Старий Майдан до самозалісених. Ці дві ділянки були зазначені у поданні ЗМУЛМГ від 29.11.2023. Методом візуального огляду виявлено, що вказані дві земельні ділянки повністю залісені, межують із ділянками лісового фонду, частково заболочені та непридатні для сільськогосподарських робіт. Комісією з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології, транспорту та АПК Лопатинської селищної ради 18.01.2024 рекомендовано сесії прийняти рішення щодо передачі філії «Радехівського лісомисливського господарства» ДП «Ліси України» в постійне користування вищевказані земельні ділянки. Рішення прийнято одноголосно. Додатково повідомлено, що всі земельні ділянки, перераховані у поданні ЗМУЛМГ в подальшому будуть зарезервовані для надання безоплатно у власність учасникам бойових дій (АТО, ООС), жителям Лопатинської територіальної громади та передачі в оренду на електронних торгах у формі аукціону. На даний час жодна із земельних ділянок, які перелічені у поданні ЗМУЛМГ, в оренді чи користуванні не перебувають.

Ухвалою від 04.12.2024 суд замінив відповідача у справі, а саме з Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області на Лопатинську селищну раду Шептицького району Львівської області.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі даних карти «Геоінформаційної системи лісових ресурсів» та бази даних ВО «Укрдержліспроект» щодо ідентифікації самозалісених земель ЗМУЛМГ спільно з постійними лісокористувачами Львівської області проведено обстеження земельних ділянок в межах Лопатинської територіальної громади Шептицького району Львівської області, за результатами чого виявлено самозалісені земельні ділянки комунальної власності.

Зокрема: кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га; кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га; кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га; кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1018 площею 11,6180 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1028 площею 7,6766 га.

У зв`язку з цим ЗМУЛМГ скеровано до Лопатинської селищної ради подання № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення земельних ділянок у межах об`єднаної територіальної громади загальною площею 306,9778 га до самозалісених земель та внесення даних до Державного земельного кадастру як про самозалісені ділянки, з подальшим їх закріпленням за постійним лісокористувачем відповідно до вимог ст. 17 Лісового кодексу України.

Червоноградська окружна прокуратура 13.06.2024 звернулась до ЗМУЛМГ із запитом №14.58/03-22-2467 ВИХ-24, у якому просила повідомити про результати розгляду Лопатинською селищною радою вказаного подання. Крім цього, просила скерувати належним чином завірені копії цього подання з додатками та документи про результати його розгляду.

Листом від 14.06.2024 №02/1005-24 ЗМУЛМГ повідомило прокуратуру, що відповіді на подання від 29.11.2023 №02/1944-23 про віднесення ідентифікованих земельних ділянок до самозалісених на адресу управління від Лопатинської селищної ради не надходило.

Згідно з листом Лопатинської селищної ради №03/09-393 від 14.06.202, наданим на запит Червоноградської окружної прокуратури, та Протоколом №1 засідання Комісії з питань землекористування, архітектури, будівництва, екології, транспорту та АПК Лопатинської селищної ради, Комісією селищної ради в задоволенні подання ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення вказаних вище земельних ділянок до самозалісених земель відмовлено. Крім того, питання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, у тому числі земельних ділянок, зазначених в поданні на сесії Лопатинської селищної ради не розглядалося.

Судом також встановлено, що згідно з рішенням сесії Лопатинської селищної ради №35 від 18.01.2024 за результатами розгляду клопотання філії Радехівське лісомисливське господарство ДСГП «Ліси України» дві із вищеперелічених земельних ділянок, а саме: з кадастровим номером 4623982800:08:000:1018 площею 11,6180 га та з кадастровим номером 4623982800:08:000:1028 площею 7,6766 га віднесені до самозалісених земельних ділянок та передані в постійне користування лісокористувачу ДП «Ліси України».

Вважаючи протиправною бездіяльність Лопатинської селищної ради, що полягає у не розгляді на сесії міської ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 306,9778 га до самозалісених, прокуратура звернулась до суду із позовом в інтересах держави.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства регулює Лісовий кодекс України.

Частиною другою статті 1 Лісового кодексу України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до частини 12 статті 1 Лісового кодексу України самозалісена ділянка - земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно з статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України).

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Указами Президента України від 07.06.2021 №228/2021 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», №675/2022 від 29.09.2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29.09.2022 «Про охорону, захист, використання та відновлення лісів України в особливий період», екологічної ініціативи Президента України «Зелена країна», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» від 20.06.2022 №2321-IX, передбачено проведення ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності.

Законом України від 20.06.2022 №2321-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» внесені зміни до Земельного кодексу України, а саме главу 11 доповнено статтею 57-1 «Самозалісені землі», якою визначено порядок віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Так, частинами 1-3 статті 57-1 ЗК України визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Згідно з частинами 1-2 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язковим є прийняття відповідним органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду відповідного подання вмотивованого рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки або мотивовану відмову у такому віднесенні.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частин 1-3 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до частини 11 статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Таким чином, враховуючи положення вищезазначених нормативних актів, віднесення земельної ділянки до самозалісеної, яка є комунальною власністю територіальної громади, здійснюється сільськими, селищними та міськими радами.

Відповідно до Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 №521, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

В свою чергу, відповідно до Положення про Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.11.2022 №1006, управління підпорядковується Держлісагенству та є його територіальним органом. Завданням Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Держлісагенства у сфері лісового та мисливського господарства на території Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської області.

Відповідно до частин 3, 4 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Крім того, з метою реалізації вказаної норми, частину четверту статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» доповнено абзацом 4, яким передбачено, що відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі заяви органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 122 Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок комунальної власності у власність, - щодо зміни угідь на угіддя самозалісеної.

У матеріалах справи наявні підтвердження того, що Лопатинська селищна рада Шептицького району Львівської області є власником земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 306,9778 га.

Судом встановлено, що ЗМУЛМГ скеровувалось до Лопатинської селищної ради подання від 29.11.2023 №02/1944-23 про віднесення земельних ділянок у межах територіальної громади загальною площею 306,9778 га до самозалісених земель: кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га; кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га; кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га; кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га. Проте, відповідачем вказане подання не було розглянуто у встановленому законодавством порядку та не приймалось жодного рішення за наслідками його розгляду.

З наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області, що полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок загальною площею 306,977 га до самозалісених є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Лопатинської селищної ради розглянути на сесії міської ради подання ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 306,977 га до самозалісених і вжити всіх заходів до віднесення таких земельних ділянок до самозалісених у порядку, визначеному ст.57-1 Земельного кодексу України суд зазначає таке.

Відповідно до статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади. На адміністративний суд покладено обов`язок контролю правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому суд зазначає, що задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача як суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є можливим в разі встановлення судом необхідності спонукати (заставляти) рішенням суду такого відповідача до вчинення дій, які він повинен (зобов`язаний) вчинити у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовним органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Оскільки, як уже встановлено судом, відповідач не прийняв жодного рішення за наслідками розгляду подання ЗМУЛМГ суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Лопатинської селищної ради розглянути на сесії міської ради подання ЗМУЛМГ № 02/1944-23 від 29.11.2023 щодо віднесення земельних ділянок загальною площею 306,977 га до самозалісених та прийняти відповідне рішення у порядку, визначеному статтею 57-1 ЗК України.

Щодо підстав звернення до суду прокурором суд зазначає таке.

У відповідності до положень статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII) на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених вказаним Законом.

Керівник окружної прокуратури відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №1697-VII представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

Питання представництва прокурором інтересів громадянина або держави врегульоване статтею 13 зазначеного Закону.

Зокрема, воно полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1697-VII право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Наведені приписи законодавства вказують на те, що прокуратура з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій, має право звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави (стаття 55 Конституції України), але не на загальних підставах, а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16, однією з умов виникнення у прокурора права на звернення до суду в інтересах держави є наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

У другому випадку законодавчо обумовлено, що має бути відсутнім орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 по справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке.

…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак суд вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.

Крім цього, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Невжиття уповноваженим на захист інтересів держави органом заходів із їх судового захисту призводить до несвоєчасного усунення порушень закону, перешкоджає здійсненню державних програм з охорони довкілля, що є порушенням інтересів держави, насамперед у сфері охорони навколишнього природного середовища, тому є правові підстави для пред`явлення прокурором позову до суду на їх захист, в межах його компетенції, відповідно до ст. 131 Конституції України.

Отже, за наявності підстав, що були очевидні (внаслідок загальнодоступності правових норм та обізнаності про бездіяльність сільської ради щодо усунення порушень закону), та повноважень на звернення до суду уповноваженим суб`єктом не вжито заходи із забезпечення судового захисту порушених інтересів держави, що свідчить про пасивну поведінку уповноваженого органу, має своїм наслідком нездійснення захисту інтересів держави у суді та є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Враховуючи те, що прокурором проінформовано органи про виявлені прокурором порушення, а відповідні органи відреагували на повідомлення про те, що обізнані про таке порушення, але не здійснювали захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Лопатинської селищної ради Шептицького району Львівської області, що полягає у не розгляді на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок: кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га; кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га; кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га; кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га комунальної власності до самозалісених;

Зобов`язати Лопатинську селищну раду Шептицького району Львівської області (код ЄДРПОУ 04369819) розглянути на сесії селищної ради подання Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 02/1944-23 від 29.11.2023 в частині віднесення земельних ділянок комунальної власності: кадастровий номер 4623981400:03:000:0329 площею 7,6906 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0328 площею 4,713 га; кадастровий номер 4623981400:03:000:0341 площею 2,7565 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0981 площею 18,8933 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0982 площею 8,3522 га; кадастровий номер 4623985500:03:000:0978 площею 39,5723 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0043 площею 1,3931 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0044 площею 3,1217 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0041 площею 3,7013 га; кадастровий номер 4623955000:05:000:0039 площею 34,1605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1006 площею 20,3605 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1016 площею 4,9987 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1033 площею 3,5 га; кадастровий номер 4623983000:07:000:1005 площею 11,4679 га; кадастровий номер 4623980600:11:000:1638 площею 30,9016 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0500 площею 2,0535 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0504 площею 12,4785 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0506 площею 0,4048 га; кадастровий номер 4623987600:05:000:0505 площею 38,3529 га; кадастровий номер 4623982800:08:000:1026 площею 29,6949 га; кадастровий номер 4623980600:08:000:1038 площею 67,7981 га; кадастровий номер 4620386600:01:005:0003 площею 29,0658 га, до самозалісених.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 09.12.2024.

СуддяР.І. Кузан