Рішення

від 17.12.2024 по справі 380/16048/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 рокусправа №380/16048/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (79040. м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 3; код ЄДРПОУ: 07684556) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.04.2024 року №15495/13-01-07-11 та №15486/13-01-07-11;

- стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 7336,57 грн., сплачений Позивачем при подачі позову.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте із порушенням норм Податкового кодексу України. Зазначає, що первинні бухгалтерські документи, що були видані на підтвердження господарської операції відповідають вимогам чинного законодавства. ТОВ ЛДАРЗ оплачено вартість фактично поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями та відображено в Акті. Таким чином, неправомірним є виключення податковим органом зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої позивачем в ціні товарів, що поставлені контрагентом, та підтверджені відповідними податковими накладними. Позивач не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер.

Ухвалою судді від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву (вх. №63455 від 20.08.2024 року), в якому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. В порушення п.198.1. ст.198, п.198.2. ст. 198, п.187.8. ст.187 Податкового кодексу ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ неправомірно задекларовано у декларації з ПДВ за грудень 2023 року (р.11.2 Декларації) податок на додану вартість сплачений при ввезені на митну територію України товарів згідно вищенаведених вантажно-митних декларацій, що призвело до завищення податкового кредиту за грудень 2023 року в сумі 283 270 гривень. Відповідач звертає увагу суду на наступні висновки Верховного суду викладені в Постанові від 05.09.2018 року №826/6734/13-а, Постанові від 13.03.2023 року №640/7644/20, Постанові від 08.09.2020 року у справі № 640/15936/19, які не були враховані судами попередніх інстанцій при розгляді справи. Зокрема, Верховний суд в межах розгляду справи №826/6734/13-а здійснюючи системний аналіз положень п.200.4 ст.200 ПК України та Наказу Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 «Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» приходить до висновку про те, що право платника податків відображати від`ємне значення суми ПДВ у податковому обліку не обмежується 1095 календарними днями. Однак, цей висновок не свідчить про те, що платник податків не обмежений будьяким строком між днем виникнення права на відображення відповідного розміру від`ємного значення ПДВ в податковій звітності і до дня його безпосереднього декларування. Стаття 36 ПК України покладає на платників податків обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом

Щодо господарських відносин з ТзОВ «ЗАБ», представник відповідача зазначив наступне.

Згідно з даними розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д1) до Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року встановлено, що ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ по взаєморозрахунках ТзОВ ,,ЗАБ (42838366) задекларовано податковий кредит за грудень 2023 року в сумі ПДВ 59 400 грн. (період виникнення грудень 2023 року).

ТзОВ ,,ЗАБ виписано (оформлено) на адресу ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ податкові накладні всього у сумі 356400 грн., в т.ч. ПДВ 59400 гривень.

Відповідно до податкових накладних ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ включено податок на додану вартість в сумі 59400 грн. до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року (період виписки жовтень, листопад 2023 року), що відповідає даним додатку 1 до Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2023 року.

В грудні 2023 року на виконання договору від 06.07.2023 №16-23-271/ЗАБ ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ здійснило оплату за товар на користь ТзОВ ,,ЗАБ в сумі 83 000 гривень.

Для підтвердження транспортування товару до перевірки надано експрес накладну ТзОВ ,,Нова Пошта.

В експрес накладних зазначено, що відправник фізична особа, тип відправлення: вантаж, опис відправлення: шини-диски, товари для дому таким чином, надані до перевірки експрес накладні не підтверджують транспортування ТМЦ отримані ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ від ТзОВ ,,ЗАБ.

Отже, в експрес накладній не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТзОВ ,,ЗАБ товару та його оприбуткування на склад ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ по вищенаведених видаткових накладних.

Акт приймання-передачі ТМЦ від ТзОВ ,,ЗАБ на ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ до перевірки не представлено.

У наданих до перевірки сертифікатах якості не зазначено інформацію про виробника товару отриманого ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ від ТзОВ ,,ЗАБ. Інших документів до перевірки не надано.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ товару (зазначеного у вищенаведених видаткових та податкових накладних), відповідно до даних інформаційних баз ДПС, встановлено неможливість здійснення господарських операції з придбання даного товару у зв`язку із відсутністю факту (джерела), їх законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва (обрив ланцюга постачання). Жоден з зазначених в Схемі контрагентів в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером, а саме: згідно даних ЄРПН ТзОВ ,,ЗАБ в періоді з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року в ТзОВ ,,ЗАБ не зареєстровано податкові накладні на придбання вказаних ТМЦ від контрагентів-постачальників у необхідній кількості. У липні 2022 року ТзОВ ,,ЗАБ декларує придбання зазначених товарів у ТОВ "АЛЬТОКОРК" (37812440, 1553.ГУ ДПС в Одеській області (Приморська ДПІ), _43.99-iншi спецiалiзованi будiвельнi роботи.) , у якого відсутнє придбання даних ТМЦ.

Сукупність вищезазначених фактів та обставин, досліджених по ланцюгу постачання, вказує на проведення операцій ТзОВ ,,ЗАБ, спрямованих на отримання податкової вигоди кінцевим отримувачем.

Оскільки відсутній сам факт придбання контрагентами ТзОВ ,,ЗАБ та його контрагентами-постачальниками ТМЦ, що відображено в податкових накладних на реалізацію для ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ, відповідно, відсутній і факт продажу Колеса КТ150E.010 для ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ.

При складанні відповідних первинних документів за нереальними операціями між ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ та контрагентом-постачальником ТзОВ ,,ЗАБ (42838366), які дійсно не відбулися, ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ порушено норми частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996) та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704

Такі документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

При перенесенні даних цих документів до облікових регістрів ДП ,,ЛДАРЗ порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону № 996, п.1.2 Положення № 88, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 (зі змінами) (далі Інструкція № 291).

У зв`язку з вищевикладеним, відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ ТМЦ від контрагентапостачальника ТзОВ ,,ЗАБ (42838366).

Враховуючи вищенаведені факти, виявлені даною перевіркою, немає підстав вважати, що операції з придбання ТМЦ в ТзОВ ,,ЗАБ (42838366) задекларовані в податковій звітності ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ є фактично отриманими від ТзОВ ,,ЗАБ (42838366), в зв`язку з чим податкові накладні, виписані зазначеними підприємствами, вважаються недійсними.

За результатами дослідження ланцюга придбання ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ з вищенаведеними контрагентами встановлено, що при здійсненні фінансово-господарських операцій здійснюється підміна позицій товарних груп, розбіжності в номенклатурі товарів, встановлено обрив ланцюга постачання товарів по ланці контрагентів та дані підприємства задіяні в схемах формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість для реального сектору економіки, в ланцюгу постачання яких відсутній виробник та/або імпортер.

Відтак, представлені ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ до перевірки, податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Викладені обставини у своїй сукупності вказують на те, що господарські операції між ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ та контрагентом-постачальником ТзОВ ,,ЗАБ (42838366) фактично не відбувалися без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів, без реального руху матеріалів.

Виходячи з вищенаведеного, ТзОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ в порушення п.187.8. ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися, без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів, без реального руху матеріалів, робіт від ТзОВ ,,ЗАБ (42838366) та внаслідок неправомірного декларування ПДВ сплаченого при ввезені товарів на митну територію України (р.11.2 Декларації) завищено податковий кредит за грудень 2023 року в сумі 342 670 гривень.

Позивачем не доведено, що відповідачем порушено будь-які права ТОВ «Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ», які б підлягали захисту в адміністративному порядку, а тому слід відмовити у задоволені позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №65154 від 29.08.2024) в якій позовні вимоги підтримав повністю.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

ГУ ДПС у Львівській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ (07684556) (далі ТОВ ,,Львівський авіаційний завод ,,ЛДАРЗ) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2023 року в Податковій декларації з податку на додану вартість від 19.12.2023 №9345495755 (далі Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету (далі перевірка).

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2024 року № 10894/13-01-07- 11/07684556, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ „Львівський авіаційний завод „ЛДАРЗ:

1. п.187.8. ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1., п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2023 року в сумі 292 870 грн.;

2. п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1., п. 200.4. ст.200 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2023 року у сумі 49 800 гривень.

На підставі акта позапланової виїзної перевірки ТОВ „Львівський авіаційний завод „ЛДАРЗ, ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2024 року №15495/1301-07-11 та №15486/13-01-07-11

Позивач, вважаючи протиправними вище вказані податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України(далі - ПК України).

Відповідно до пунктів 20.1.10 та 20.1.11 п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право:

- здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів;

- проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.

Згідно п. 75.1., 75.1.3 ст. 75. ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа № 808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.

Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Суд встановив, що 07.06.2023 між ТОВ ЛДАРЗ (Покупець) та ТОВ ЗАБ (Постачальник) було укладено Договір поставки №16-23-227/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.

Згідно специфікації, яка міститься в Додатку 1 до договору поставки №16-23-227/ЗАБ від 07.06.2023 визначено загальну вартість товару в розмірі 798 000,00 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 08.09.2023, специфікацію, яка міститься в Додатку 1 до договору поставки №16-23-227/ЗАБ від 07.06.2023 було викладено у новій редакції.

Відповідно до нової редакції Специфікації загальна вартість товару становила 754 800 грн з ПДВ.

17.06.2023 ТОВ ЗАБ через перевізника Нова пошта надіслало частину товару, а позивач отримав, що підтверджується експрес-накладною №59001036655316.

За результатами поставки товару оформлено видаткову накладну №Т-00000047 від 10.10.2023 на суму 199 200,00 грн. в т.ч. ПДВ - 33 200 грн.

ТОВ ЗАБ було складено та зареєстровано податкову накладну №43 від 12.10.2023 року.

ТОВ ЛДАРЗ на підставі виставленого рахунку-фактури №Т-00000026 від 21.07.2023 було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №2869 від 27.09.2023.

На підставі виставленого рахунку-фактури №Т-00000037 від 12.10.2023 року було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №1865 від 10.07.2024 року та №1354 від 30.05.2024 року та листами №012 від 17.06.2024 року, №17-06/5585 від 27.06.2024 року про взаємозалік коштів.

23.11.2023 року представником контрагента було передано позивачу іншу частину майна та було оформлено видаткову накладну №Т-00000052 від 22.11.2023 року на суму 99600,00 грн. в т.ч. ПДВ - 16 600 грн.

ТОВ ЗАБ було складено та зареєстровано податкову накладну №45 від 22.11.2023 року.

На підставі виставленого рахунку-фактури №Т-00000039 від 22.11.2023 року було оплачено поставлений товар, що підтверджується платіжною інструкцією №1978 від 17.07.2024 року.

03.07.2023 між ТОВ ЛДАРЗ (Покупець) та ТОВ ЗАБ (Постачальник) було укладено Договір поставки №16-23-204/ЗАБ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар, найменування кількість та ціна якого визначалась у специфікації Додатку №1 до Договору і є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах Договору.

Згідно специфікації, яка міститься в Додатку 1 до договору поставки №16-23-204/ЗАБ від 03.07.2023 визначено загальну вартість товару в розмірі 57 600,00 грн. з ПДВ.

13.11.2023 року ТОВ ЗАБ через перевізника Нова пошта надіслало частину товару, а позивач отримав, що підтверджується експрес-накладною №59001052644233.

За результатами поставки товару оформлено видаткову накладну №Т-00000050 від 13.11.2023 року на суму 57 600,00 грн, в т.ч. ПДВ 9 600 грн.

ТОВ «ЛДАРЗ» було оплачено поставлений товар згідно виставленого рахунку-фактури №Т-00000038 від 13.11.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією №4065 від 19.12.2023 року.

ТОВ ЗАБ було складено та зареєстровано податкову накладну №44 від 13.11.2023 року.

З приводу посилання в Акті перевірки від 15.03.2024 на те, що господарські операції позивача з придбання товару у контрагента позивача та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, суд зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15.

Отже, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС Податковий блок. Натомість суд вказує, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними.

Щодо твердження відповідача про непідтвердження факту придбання позивачем товарів у контрагентів, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагента та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна економічно необхідного для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відсутність чи недостатня кількість у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутсорсингу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди, лізингу тощо.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 30.01.2018 у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 у справах №826/7704/16, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17, від 08.05.2018 у справі №814/937/15, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 16.12.2021 у справі №815/2699/17.

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача з ТзОВ ЗАБ відповідач вказує на наявність певних недоліків в оформленні експрес-накладних на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку. Зокрема, в експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТОВ ЗАБ товару та його оприбуткування на склад ТОВ Львівський авіаційний завод ЛДАРЗ по видаткових накладних.

Дослідивши наявні у справі копії договорів, видаткових накладних, а також поштових експрес-накладних, суд встановив, що в цих документах вказано прізвища та підпис директора ТОВ ЗАБ, який відвантажив ТМЦ та прізвища і підписи посадових осіб позивача на отримання таких ТМЦ. Наявні у справі копії експрес-накладних підтверджують факт відправлення ТМЦ представниками постачальника ТОВ ЗАБ та отримання їх представниками позивача. Окрім цього, у долучених до матеріалів справи копіях експрес-накладних міститься найменування товару.

Зважаючи на викладені обставини, суд критично оцінює покликання сторони відповідача на недоліки експрес-накладних, зокрема відсутність вартості товару, адже така відображена у вищеописаних видаткових накладних.

Щодо доводів податкового органу про те, що до перевірки надано сертифікати придбаної продукції, в яких не зазначено інформацію про виробника товару, то суд вказує на те, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому окремі недоліки такого сертифікату не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами, товарно-транспортними накладними, експрес-накладними та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ТОВ ЗАБ з метою використання у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податкові наслідки таких операцій.

За наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій, тобто засвідчує факт отримання/передачі товарів. Видаткова накладна надається продавцем покупцеві і містить перелік товарів, їх кількість, ціну, за якою вони поставляються покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага тощо), умови постачання, відомості про постачальника та одержувача товарів, також вказується місце складання такої накладної.

При цьому, відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у ТОВ ЗАБ ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цих контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ТОВ ЗАБ підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

В цьому контексті, суд підкреслює, що відповідно до понятійного апарату ПК України:

- розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що позивачу було відомо або повинно було бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач не надав.

Таким чином, при виборі контрагента позивач проявив належну обачність. В свою чергу, відповідач не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами позивача з ТОВ ЗАБ, ТОВ .

Враховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ ЗАБ підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем в акті перевірки порушення позивачем пунктів п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, 200.1., п. 200.4. ст.200 ПК України (завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2023 року та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2023 року не відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на встановлені під час судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 08.04.2024 року №15495/13-01-07-11 та від 08.04.2024 №15486/13-01-07-11 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до частини 2статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог, понесені позивачем витрати на оплату судового збору у розмірі 7336,57 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.04.2024 року №15495/13-01-07-11.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.04.2024 №15486/13-01-07-11.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» 7336 (сім тисяч триста тридцять шість) грн. 57 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (79040. м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 3; код ЄДРПОУ: 07684556).

Відповідач - Головне управління ДПС України у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ: 43968090).

СуддяКухар Наталія Андріївна