Рішення

від 16.12.2024 по справі 380/17192/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокусправа № 380/17192/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань - Мудрик Б.П.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача Тихохода М.М.

представника відповідача Мерзи Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом Приватного підприємства «СОНОВЛ» (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, офіс 513/1, ЄДРПОУ 41278653) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «СОНОВЛ» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, у якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.05.2024: № 19973/13-01-07-04, № 19974/13-01-07-04, № 19975/13-01-07-04.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ПП «Соновл» здійснив придбання сої у свого постачальника ТОВ «КАРЕН ТОРГГРУП». В подальшому ПП «Соновл», використовуючи свої виробничі потужності, здійснив переробку придбаної у ТОВ «КАРЕН ТОРГГРУП» сої (а саме використовуючи виробничі станки здійснив віджим сої), внаслідок переробки підприємство отримало олію соєву і макуху соєву. І в результаті ці отриманні внаслідок переробки товари було реалізовано на адресу ТОВ «Адванс Захід», ТОВ «К- АГРОІНВЕСТТРЕЙД», ТОВ «Каридія». Для здійснення такої переробки ПП «Соновл» використовував наявне у підприємства виробничі потужності і трудовий колектив: штат працівників у 19 осіб; виробничі приміщення і земельна ділянка склад; сторожова будівля; ангар; цех; виробниче обладнання. На підтвердження господарських операцій з суб`єктами господарювання за період, що перевірявся платником податку були надані під час перевірки первинні документи - достатні у своїй кількості для підтвердження реальності проведення господарської операції. Всі контрагенти позивача є суб`єктами реального сектору економіки, постійними платниками податків і фактично здійснюють відповідну господарську діяльність, маючи при цьому всі необхідні виробничі потужності. В податкових повідомленнях-рішеннях, прийнятих за результатами акту перевірки № 14050/13-01-07-04/41278653 від 03.04.2024 і по тим самим операціям зазначено знову ж таки суперечливі висновки, що не узгоджуються з висновками оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. У зв`язку з суперечністю і невідповідністю дійсності висновків податкових повідомлень-рішень від « 01» травня 2024 року №19973/13-01-07-04, №19974/13-01-07-04, №19975/13-01-07-04 здійснення податкових донарахувань є безпідставними, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню. На момент здійснення господарських операцій контрагенти-постачальники не були віднесені до ризикових, а тому фактичне донарахування податкових зобов`язань відбулось за факти і обставини (віднесення до ризикових), які вже мали місце після взаємодії з ПП «Соновл», що робить таке донарахування необґрунтованим; сам факт віднесення до ризикових і неподання іншими суб`єктами господарювання, з якими ПП «Соновл» навіть не співпрацював, не робить автоматично господарські операції ПП «Соновл» безтоварними, а тому донарахування податкових зобов`язань є необґрунтованим. Контролюючий орган без перевірки первинних документів та без фактичної перевірки вказаних вище суб`єктів господарювання необґрунтовано робить висновок про те, що вказані суб`єкти господарювання не мали можливості поставити товару, що робить донарахування по ПП «Соновл» необґрунтованими. При перевірці жодним чином не доведено і не досліджено, що ПП «Соновл» і не проявив належної обачності або що він був обізнаний про неправомірні дії контрагента. ПП «Соновл» проявив належну обачність перед тим, як укладати контракт з контрагентами. Про всі невідповідності чи підозри, про які йдеться в акті перевірки ПП «Соновл» не було відомо. Стверджує, що ПП «Соновл» вжив всіх можливих і залежних від нього заходів, а відтак є необґрунтованим здійснення донарахувань на ПП «Соновл», оскаржувані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню. З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що ПП „Соновл" до перевірки не надало свідоцтва, якісні посвідчення, сертифікати відповідності чи інші документи, які підтверджують виробника та походження вищенаведеного товару. Відповідно до Рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку контрагенти позивача віднесені до категорії ризикових. Згідно з даними ЄРПН, відсутня інформація про придбання чи оренду основних засобів необхідних для здійснення контрагентами фінансово-господарської діяльності: офісних та складський приміщень, послуг зберігання, сільськогосподарської техніки. Протягом 2020 - 2021 років у ТзОВ „Карен Торггруп" відсутні операції із придбання насіння зернових (сої), мінеральних добрив, засобів захисту рослин, оренди транспортних засобів (спецтехніки), послуг посіву, культивації, збору, транспортування, складування, зберігання с/г продукції, необхідних в процесі вирощування сої. В ході аналізу наявної інформації, встановлено відсутність можливостей ТзОВ „Карен Торггруп" здійснювати вирощування с/г продукції протягом 2020 року та як наслідок її подальшої поставки. Проведеним аналізом інформаційних баз даних по ланцюгу постачання товару (соя) встановлено, що даний товар було придбано ТзОВ „Райнел Систем", ТзОВ „Торговий дім Клемпостав" у контрагентів, у яких відсутнє придбання даних товарів по ланцюгу постачання. В усіх вищенаведених суб`єктів господарювання відсутні трудові ресурси, основні засоби, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. За результатами дослідження ланцюга придбання ПП „Соновл" товару (соя) згідно з даними інформаційних баз ДПС встановлено неможливість здійснення господарських операції з вищезазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого походження. Перевіркою не встановлено придбання ПП „Соновл" у ТзОВ „Карен Торггруп" за перевіряємий період ТМЦ, а лише оформлення господарських операцій первинними документами. Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Просив у задоволенні позову відмовити.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

З 21.03.2024 по 27.03.2024 Головне управління ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СОНОВЛ», за результатами якої складено акт від 03.04.2024 №14050/13-01-07-04 з питань проведення взаємовідносин з питань проведення взаємовідносин з ФГ „Романів" (39789969) за період травень 2021 року, ТзОВ „Карен Торггруп" (43271251) за період липень, вересень 2021 року, та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства.

За результатами перевірки податковий орган встановив порушення:

п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 400 613 грн, в тому числі за 2021 рік - в сумі 400 613 грн;

2. п.198.1, п.198.3 ст.198; п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, всього у сумі 273 363 грн, в тому числі за липень 2021 року - у сумі 236 540 грн, за вересень 2021 року - у сумі 36 823 грн; завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) за вересень 2021 року в сумі 38 225 гривень.

На підставі акта від 03.04.2024 №14050/13-01-07-04 Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки ПП «Соновл».

від 01.05.2024 № 19973/13-01-07-04 на суму 38 225 грн;

від 01.05.2024 № 19974/13-01-07-04 на суму 273 363 грн;

від 01.05.2024 № 19975/13-01-07-04 на суму 400 613 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПП "Соновл" звернулося з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. Для платників податку, визначених підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.

Статтею 135 Податкового кодексу України встановлено, що є базою оподаткування та як вона визначається.

Пунктом 137.1. статті 137 Податкового кодексу України визначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Суд встановив, що однією з підстав для невизнання контролюючим органом формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з вказаними контрагентами слугував висновок відповідача про відсутність реальності таких операцій, зокрема, з огляду на не підтвердження таких належно оформленими документами, відсутність інформації про кількість працівників контрагентів, наявності податкової інформації у відповідача щодо неможливості здійснення/надання контрагентом позивача (та контрагентами за ланцюгом постачання товарів/послуг) обумовлених укладеними договорами та угодами послуг (наданих за договором підряду).

Суд дослідив первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що надані позивачем документи (копії договорів з контрагентами; копії документів з придбання товару у ФГ „Романів" і ТзОВ „Карен Торггруп" (рахунки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банку по оплаті товару, платіжні інструкції, Обороти 631 рахунку).

Суд дослідив також документи, що підтверджують використання придбаної у та ТзОВ „Карен Торггруп" сої у виробництві: копії накладних на передачу готової продукції; копії накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів; Обороти 201 рахунку оборотно-сальдової відомості (відображено облік придбаного сої); Обороти 231 рахунку (облік сої у виробництві); Обороти 26 рахунку оборотно-сальдової відомості (облік готової продукції, виробленої від сої); Аналіз рахунку 90 оборотно-сальдової відомості (облік собівартості готової продукції).

Суд встановив, що позивач надав також документи, що підтверджують подальшу реалізацію придбаної у ТзОВ „Карен Торггруп" сої: копії документів по взаєморозрахунках з ТОВ «Адванс Захід» (Рахунок, ВН і ІТИ від 27.08.2021, 30.08.21 виписки з банку по оплатах товару); Копія Договору ТОВ Адванс Захід №02/01/18 від 02.01.2018; Копії документів по взаєморозрахунках з ТОВ «К-АГРОІНВЕСТТРЕЙД» (Рахунок, ВН і ТТН від 06.08.2021, 13.11.2021, 19.11.2021, виписки з банку по оплатах товару, довіреності); Копія Договору з ТОВ «К-АГРОІНВЕСТТРЕЙД» №28 від 24.10.2018;Копія Договору ТОВ К-АГРОІНВЕСТТРЕЙД» №35 від 11.12.2018; Копії документів по взаєморозрахунках з ТОВ «Каридія» (Рахунок, ВН і ТТН від 05.11.2021, виписки з банку по оплатах товару); Копія Договору ТОВ Каридія №04/11/21 від 04.11.2021, Специфікація №1 до Договору №04/11/21, Додаткова угода №1 до Договору №04/11/21; Аналіз рахунку 70 оборотно-сальдової відомості за 2 квартал і 3 квартал 2021 (облік доходів від продажу готової продукції, виробленої від сої); Аналіз рахунку 79 оборотно-сальдової відомості за 2 квартал і 3 квартал 2021 (облік фінансового результату від продажу готової продукції, виробленої від сої).

Транспортування готової продукції на адресу покупців підтверджується наступними документами: копіями документів по взаєморозрахунках з перевізником ФОП ОСОБА_1 (Рахунок, Акт і Заявка на транспорт від 09.06.2021, 16.06.2021 р., 18.06.2021, 30.08.2021 та 19.11.2021, виписки з банку по оплатах послуг перевезення, платіжні інструкції про оплату); копією Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом №16/05 від 16.05.2018; копією документів по взаєморозрахунках з перевізником ФОП ОСОБА_2 (Акти від 02.08.2021, 01.09.2021, виписки з банку по оплатах послуг перевезення, платіжні інструкції про оплату); копією Договору з ФОП ОСОБА_2 №28/01 від 28.01.2019; копією документів по взаєморозрахунках з перевізником ФОП ОСОБА_3 (Акт, Заявка на транспорт від 13.10.2021, виписки з банку по оплатах послуг перевезення, платіжні інструкції про оплату), копією Договору з ФОП ОСОБА_3 №12/10 від 12.10.2021.

На підтвердження господарських операцій з суб`єктами господарювання за період, що перевірявся позивач надав під час перевірки первинні документи: документи,що підтверджують реальний характер господарської діяльностіПП «Соновл», наявність матеріально-технічної бази: копія рішень власника ПП «Соновл» №2 від 14.09.2018, №3 від 14.09.2018, де міститься інформація про наявність у платника податків виробничого обладнання (1.Бункер накопичувальний для сировини; 2.Шнековий транспортер О, 159, С 4500; 3.Шнековий транспортер з системою вентиляції 0159, 1 7000 мм; 4. Шнековий транспортер 0,200 L7000 мм; 5.Шнековий транспортер 0,159 L 8000мм, з лопатками (загрузка автомобілів); 6. Скребковый транстюртер L. 15000 мм (транспортування товару на склад); 7. Питатель для преса; 8. Насосна станція НС-10; 9.Норія Н 5000; 10. Пневмотранспортер ПТЗ-25; И.Скребковий транспортер С 15000; 12.Мікронізатор; 13. Бункер накопичувальний для сировини Уобщ.=27 м3; 14.Скребковий транспортер С 7500; 15. Шнековий транспортер О 159, С7500; 16. Екструдер соєвий ЕА-850; 17. Шнековий транспортер зі системою вентиляції О 250, С 4000; 18.Фузоловушка ФЛК-1; 19. Фу з о ловушка ФЛК-0.5; 20.Шнековий транспортер макухи зі системою вентиляції О 250, С 12000; 21.Фільтрпрес рамний; 22.Шнековий транспортер макухи О 250, С 7000; 23. Скребковий транспортер макухи С 12000; 24. Маслопровід С50; 25. Насосна станція; 26. Маслопрес ПХП-500; 27. Маслопрес ПХП-1000; 28. Ваги автомобільні.); копія Договору оренди №30/04 від 30.04.2021 виробничого приміщення і земельної ділянки; повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-опп.

Вищевказані документи містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, їх учасників, дату і місце їх складання, а, отже, підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій з придбання позивачем товару та робіт (послуг).

Тоді як, контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судами під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Слід також зазначити, що висновки контролюючого органу щодо обставин господарських операцій між позивачем та ФГ „Романів" і ТзОВ „Карен Торггруп" викладені відповідачем у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на оцінці первинної документації, зокрема, контролюючим органом, не встановлено дефектності вказаних первинних документів.

Так, у вказаному акті перевірки відповідачем лише зазначено про відсутність факту придбання у липні, вересні 2021 року сої ТзОВ „Карен Торггруп" по ланцюгу постачання (обрив ланцюга), перевіркою не підтверджується факт придбання ПП «Соновл» сої у ТзОВ „Карен Торггруп".

Однак, на сторінці 1 пункт 1 абзац 2, і на сторінці 2 абзац 6 вже міститься зовсім інша підстава для збільшення податкового зобов`язання «безоплатне одержання ТМЦ і як наслідок заниження доходу від будь-якої діяльності».

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що два висновки, які повністю виключають один одного, адже спочатку контролюючий орган стверджує, що операція в цілому не відбувалась, а потім зазначає, що операція відбулась внаслідок «безоплатної передачі». Як може відбуватись безоплатна передача товару, якщо згідно з висновками контролюючого органу поставка була неможлива і не здійснювалась.

При цьому, контролюючий орган не зазначив та не конкретизував, які саме дані не відповідають змісту господарських операцій позивача з ФГ „Романів" і ТзОВ „Карен Торггруп". Будь-яких інших зауважень до первинних документів відповідачем у акті перевірки не зазначено, а аналіз господарських операцій позивача з ФГ „Романів" і ТзОВ „Карен Торггруп" зводиться виключно до цитування відповідачем податкової інформації щодо вказаного контрагента позивача (щодо кількості працюючих, вартості основних фондів тощо) та контрагентів за ланцюгом постачання товарів/послуг.

Висновок податкового органу про «безоплатне одержання ТМЦ і як наслідок заниження доходу від будь-якої діяльності» не відповідає дійсності, адже фактична оплата за придбаний у ТзОВ „Карен Торггруп" товар відбулась, що підтверджується наданими до податкової перевірки документами, зокрема: 1) банківськими виписками за період за періоди (з 03.08.2021-06.08.2021, за 27.07.2021, за 26.07.2021, за 21.07.2021, за 09.09.2021, 06.07.2021, 14.06.2021, 17.06.2021, з 29.07.2021-30.07.2021); 2)платіжними інструкціями №1010 від 17.06.2021, Платіжна інструкція №1052 від 21.07.2021, №1056 від 26.07.2021, №1060 від 29.07.2021, №1076 від 03.08.2021, №1078 від 03.08.2021, №1088 від 06.08.2021, №106 від 16.09.2021, №1106 09.09.2021, №1007 від 14.06.2021, №101 від 15.09.2021, №1084 від 05.08.2021 №1083 від 04.08.2021, №1077 від 03.08.2021, №1070 від 30.07.2021, №1057 від 27.07.2021, №1053 від 21.07.2021, №1037 від 06.07.2021.

Суд звертає увагу, що за змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які повинні мати обов`язкові реквізити. Крім того, відповідно до абзацу дев`ятого частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Також підставою для визнання операцій безтоварними є висновок, що з 3-4 кварталу 2021 року суб`єкти господарювання: ТзОВ „Райнел Систем" (44101801), ТзОВ „Торговий дім Клемпостав" (43958484), ТзОВ „Мелвін Спектр" (43916743), ТзОВ „Кенфорд Прайм" (44025087), ТзОВ „Юарт Плюс" (44037024), ТзОВ „Торгова фірма Галактика" (44070370), ТзОВ „Грандпак Імпорт" (44152699) не звітували і є ризикованими. Так податковий орган щодо кожного з контрагентів ТзОВ „Карен Торггруп" вказує: інформація про кількість працівників відсутня, оскільки податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (1 ДФ) за 3 квартал 2021 року не подано; декларації з податку на прибуток та фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2021 рік не подано до контролюючих органів; остання податкова декларація з податку на додану вартість подана за червень, серпень, вересень, жовтень 2021 року; листопада 2021 року підприємство не звітує.

Однак, це також не може бути підставою для визнання операцій безтоварними і донарахувань податкових зобов`язань по ПП «Соновл».

Суд зазначає, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти-постачальники не були віднесені до ризикових, а тому фактичне донарахування податкових зобов`язань відбулось за факти і обставини (віднесення до ризикових), які вже мали місце після взаємодії з ПП «Соновл», що робить таке донарахування необґрунтованим.

Крім того, податковий орган зазначає, що протягом 2020 - 2021 років у ТзОВ „Карен Торггруп" відсутні операції із придбання насіння зернових (сої), мінеральних добрив, засобів захисту рослин, оренди транспортних засобів (спецтехніки), послуг посіву, культивації, збору, транспортування, складування, зберігання с/г продукції, необхідних в процесі вирощування сої. В ході аналізу наявної інформації встановлено відсутність можливостей ТзОВ „Карен Торггруп" здійснювати вирощування с/г продукції протягом 2020 року та як наслідок її подальшої поставки.

В досліджуваних господарських операціях ТзОВ „Карен Торггруп" не виробив самостійно сою, а придбав її і в подальшому реалізував на адресу ПП «Соновл».

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що доводи контролюючого органу про відсутність у ТзОВ „Карен Торггруп" об`єктів оподаткування (нерухомості) за адресами навантаження сої, відсутність земельних ділянок і не сплати податку за землю не означає, що операції не відбулись в реальності, адже фактично ПП «Соновл» міг забрати таку сою з місця її зберігання у іншого суб`єкта господарювання (фактичного вантажовідправника), у якого ТзОВ „Карен Торггруп" таку сою купив дистанційно і продав на адресу ПП «Соновл». А факт відсутності земельної ділянки, на якій така соя вирощувалась у ТзОВ «КАРЕН ТОРГГРУП» є основним аргументом для донарахувань податкових зобов`язань по ПП «Соновл», що робить його безпідставним.

Суд зазначає, що контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій фактично лише на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в інформаційно-аналітичних ресурсах ДПС, відповідно до якої контрагенти позивача не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для ведення відповідної господарської діяльності, не підтвердженість ланцюга постачання/надання товарів/послуг.

Суд звертає увагу, що як вже зазначалось вище, з огляду на приписи частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону.

Інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем. Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі № 811/3223/14, від 16.04.2020 у справі № 810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19, яку суд враховує під час вирішення цієї справи.

Суд не бере до уваги податкову інформацію щодо окремих контрагентів позивача, яка свідчить про неможливість виконання контрагентами господарських операцій у зв`язку з недостатністю матеріальних та трудових ресурсів, оскільки така не є беззаперечним доказом недостатності матеріальних та трудових ресурсів для виконання вказаних договірних зобов`язань, а відтак не може підтверджувати обставини на які посилається контролюючий орган.

Твердження відповідача про неможливість виконання контрагентами господарських операцій є необгрунтованим, оскільки між позивачем та контрагентом наявні господарські правовідносини, оформлені відповідними договорами, які передбачають оплату за поставлений товар. Матеріали справи містять відповідні платіжні доручення на користь вказаного контрагента на оплату за товари.

Суд зазначає, що належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять.

Контролюючий орган на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надав жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючий орган зробив відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також додатково щодо податкового повідомлення-рішення від 1 травня 2024 року №19974/13-01-07-04, яким до позивача застосовано штрафні санкції на підставі п.123.2 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, вчинені умисно - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування».

Відповідно до п.52-1 Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Пунктом встановлено вичерпний перелік випадків, коли штрафні санкції можуть застосовуватись, серед яких вказаної підстави немає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) з 19.12.2020 до 30.06.2023 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України:

- від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

-від 20.05.2020 №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;

-від 22.07.2020 №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

В період з 12.03.2020 по 30.06.2023 на території України було встановлено карантин.

Таким чином, дія п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в частині мораторію на накладення штрафних санкцій) поширюються на норму про відповідальність за вчинення діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання за ст.123 ПК України, і у зв`язку з чим такі штрафи під час дії карантину, у період з 12.03.2020 і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, тобто до 30.06.2023 не застосовуються.

Згідно з правовою позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 30.01.2024 у справі №280/4484/23, при накладенні штрафних санкцій, їх розмір і правила застосування використовуються відповідно на час вчинення діянь, за які такі штрафні санкції накладено.

Відповідно під час вчинення господарський операцій з ТОВ «Карен торггруп» (липень, вересень 2021 року) діяв мораторій на штрафні санкції, а відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою та другою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд вважає, що відповідачем не було надано належні докази на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішень підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 01.05.2024: № 19973/13-01-07-04, № 19974/13-01-07-04, № 19975/13-01-07-04.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь Приватного підприємства «СОНОВЛ» (79017, м. Львів, вул. Водогінна, 2, офіс 513/1, ЄДРПОУ 41278653) 11708,13 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2024.

СуддяБрильовський Роман Михайлович