Рішення

від 16.12.2024 по справі 380/26567/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 рокусправа № 380/26567/23м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТРОВА» про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області.

Обставини справи:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТРОВА» з вимогами :

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 24128/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В1»;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 24130/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В4».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення позивачем податкового законодавства шляхом завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Вказує, що відповідачем у податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що відсутнє підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_1 із чим позивач категорично не погоджується. Зазначає, що позивачем під час проведення перевірки було надано відповідачу первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій щодо підтвердження передачі товарно-матеріальних цінностей - дизельного палива. Однак, відповідач не взяв до уваги надані документи та склав податкові повідомлення-рішення без дослідження первинних документів позивача, що беззаперечно свідчить про їх протиправність. Відтак, Позивач вважає, що висновки відповідача, викладені у податкових повідомленнях-рішеннях про відсутність підтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей ґрунтуються лише на припущеннях. Натомість, аналіз первинних документів, долучених до матеріалів цієї позовної заяви, свідчить про реальність господарських операцій, що спростовує твердження, викладені у податкових повідомленнях рішеннях про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а Акт перевірки та податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на первинних документах позивача та нормах чинного законодавства і є лиш припущеннями відповідача, оскільки до перевірки були надані всі необхідні первинні документи та документи, що стосуються предмету перевірки. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 15.11.2023 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою від 21 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ТзОВ «ЦІТРОВА» не надано до перевірки документів в яких міститься інформація які саме транспортні засоби заправлялись дизельним паливом на автозаправному блок-пункті ФОП ОСОБА_1 , не надано до перевірки довіреностей. Зазначає, що для перевірки не надано жодних інших первинних документів, які б фіксували конкретні факти заправки транспортних засобів дизельним паливом на автозаправному блок-пункті ФОП ОСОБА_1 . Із наданих до перевірки видаткових накладних неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції. Зокрема у графі «Отримав» проставлено підпис невстановленої особи та відображено прізвище ім`я та по батькові особи яка проставила підпис, так само не вказано на якій підставі така особа підписувала первинний документ. Також зазначає, що згідно наданих для перевірки документів та інформації яка міститься в базі даних ІС «Податковий блок», у ТзОВ «ЦІТРОВА» відсутні резервуари для зберігання палива. Зазначає, що згідно баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) включений 06.07.2023 до переліку платників з ознаками ризиковості. Враховуючи вищенаведене, відсутнє підтвердження фактичного придбання ТМЦ (паливо дизельне) у ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у сумі = SUM(ABOVE) 2012884,85 грн в тому числі ПДВ у сумі = SUM(ABOVE) 131684,03 = SUM(ABOVE) грн та їх зв`язок з провадженням господарської діяльності платника податку, та відсутня підстава для включення вартості ТМЦ, без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами сум ПДВ до складу податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене відповідач вважає, що ТзОВ «ЦІТРОВА» безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у загальній сумі = SUM(ABOVE) 131684,03 грн у тому числі за січень 2023 року у сумі 18841,46 грн, за лютий 2023 року у сумі 19304,26 грн, за березень 2023 року у сумі 19409,53 грн, за квітень 2023 року у сумі 31768,85 грн, за травень 2023 року у сумі 34556,04 грн, за червень 2023 року у сумі 7803,89 грн. Відповідач зазначає, що від`ємне значення з податку на додану вартість з січня по червень 2023 року було в повній сумі відображено у складі податкового кредиту в рядку 16.1 «Від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» Податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року, то відповідно завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі =SUM(ABOVE) 131684,03 грн. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

31 жовтня 2023 року Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі акта перевірки від 13.10.2023 №25373/13-01-07-05/43441477 складено податкове повідомлення-рішення № 24128/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В1» та податкове повідомлення-рішення № 24130/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В4» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦІТРОВА».

Податкове повідомлення-рішення № 24128/13-01-07-05, прийнято у зв`язку з порушенням вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2023 року у сумі 112 843 грн у зв`язку із відображенням у складі податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_1 у сумі 131 684,03 вартості ТМЦ по яких відсутнє підтвердження фактичного їх придбання.

Податкове повідомлення-рішення № 24130/13-01-07-05, прийнято у зв`язку з порушенням вимог п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2023 року у сумі 18 841 грн у зв`язку із відображенням у складі податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках із ФОП ОСОБА_1 у сумі 131 684,03 вартості ТМЦ по яких відсутнє підтвердження фактичного їх придбання.

Позивач не погоджується із рішенням контролюючого органу та звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Предметом доказування відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абз. 2 п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 вищевказаної статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (абзац перший та другий пункту 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 198.6. ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 191.1.6 пункту 191.1 статті 191 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

За визначенням, яке міститься в пункті 41.1. статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За змістом приписів, що містяться у пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі- Закон №996-XIV), яким передбачено, зокрема:

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. (стаття 1 Закон №996-XIV)

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. (частина перша статті 9 Закону №996-XIV).

Верховний Суд сформував сталу та послідовну практику щодо застосування вищенаведених правових норм. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 вказала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Як встановлено судом, спірність питання у даній справі полягає у правомірності висновку податкового органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі = SUM(ABOVE) 131684,03 грн, а саме: за січень 2023 року у сумі 18841,46 грн, за лютий 2023 року у сумі 19304,26 грн, за березень 2023 року у сумі 19409,53 грн, за квітень 2023 року у сумі 31768,85 грн, за травень 2023 року у сумі 34556,04 грн, за червень 2023 року у сумі 7803,89 грн.

Як встановлено судом, ТзОВ «ЦІТРОВА» відобразило в бухгалтерському та податковому обліку документи складені ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Згідно Договору №05/01/23 від 05.01.2023 купівлі-продажу нафтопродуктів укладеного між ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) (Продавець) та ТЗОВ «ЦІТРОВА» (Покупець), Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти (Товар) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 Договору, факт поставки (передачі у власність) кожної партії товару в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) партії товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній. Продавець не несе відповідальності за пошкодження чи втрату партії товару з моменту поставки (передачі) її покупцеві відповідно до умов цього пункту та пункту 2.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 2.6 Договору, сторони погоджуються, що видаткова накладна на передану партію товару є документом, який засвідчує факт передачі у власність партії товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну, (вартість) партії товару. Кожна видаткова накладна на передану партію товару є невідємною частиною цього Договору.

Також пункт 2.7 Договору, передбачає право власності на товар виникає у Покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення накладної в порядку, передбаченому п.2.5 цього Договору.

Відповідно до пункту 2.8 Договору, для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов`язаний надати представнику Продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства.

На підтвердження здійснених операцій платником податків надано видаткові накладні та платіжні інструкції, що також не заперечується відповідачем.

За період лютий 2023 року:

Видаткова накладна № 122 від 24 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 119 від 22 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 114 від 20 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 103 від 14 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 100 від 13 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 99 від 13 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 93 від 10 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 87 від 09 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 85 від 08 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 70 від 03 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 71 від 02 лютого 2023 року, Видаткова накладна № 65 від 02 лютого 2023 р. (а.с.20-25)

За період березень 2023 року:

Видаткова накладна № 132 від 02 березня 2023 року, Видаткова накладна № 134 від 02 березня 2023 року, Видаткова накладна № 136 від 03 березня 2023 року, Видаткова накладна № 137 від 03 березня 2023 року, Видаткова накладна № 140 від 06 березня 2023 року, Видаткова накладна № 146 від 07 березня 2023 року, Видаткова накладна № 145 від 07 березня 2023 року, Видаткова накладна № 162 від 14 березня 2023 року, Видаткова накладна № 163 від 15 березня 2023 року, Видаткова накладна № 168 від 16 березня 2023 року, Видаткова накладна № 181 від 22 березня 2023 року (а.с.14-19).

За період квітень 2023 року:

Видаткова накладна № 200 від 05 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 201 від 05 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 202 від 05 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 203 від 05 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 206 від 06 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 224 від 18 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 222 від 18 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 223 від 18 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 228 від 20 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 229 від 20 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 230 від 20 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 231 від 20 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 232 від 20 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 234 від 21 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 235 від 22 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 240 від 25 квітня 2023 року, Видаткова накладна № 243 від 26 квітня 2023 року (а.с.43-51).

За період травень 2023 року:

Видаткова накладна № 256 від 04 травня 2023 року, Видаткова накладна № 258 від 05 травня 2023 року, Видаткова накладна № 259 від 05 травня 2023 року, Видаткова накладна № 260 від 05 травня 2023 року, Видаткова накладна № 261 від 05 травня 2023 року, Видаткова накладна № 264 від 06 травня 2023 року, Видаткова накладна № 265 від 06 травня 2023 року, Видаткова накладна № 275 від 10 травня 2023 року, Видаткова накладна № 282 від 12 травня 2023 року, Видаткова накладна № 281 від 12 травня 2023 року, Видаткова накладна № 297 від 18 травня 2023 року, Видаткова накладна № 302 від 20 травня 2023 року, Видаткова накладна № 303 від 20 травня 2023 року, Видаткова накладна № 306 від 22 травня 2023 року, Видаткова накладна № 307 від 22 травня 2023 року, Видаткова накладна № 308 від 22 травня 2023 року, Видаткова накладна № 312 від 23 травня 2023 року, Видаткова накладна № 318 від 26 травня 2023 року, Видаткова накладна № 324 від 29 травня 2023 року, Видаткова накладна № 325 від 29 травня 2023 року, Видаткова накладна № 328 від 31 травня 2023 року, Видаткова накладна № 329 від 31 травня 2023 року (а.с.29-34).

За період червень 2023 року:

Видаткова накладна № 331 від 01 червня 2023 року, Видаткова накладна № 336 від 02 червня 2023 року, Видаткова накладна № 344 від 06 червня 2023 року, Видаткова накладна № 356 від 12 червня 2023 року, Видаткова накладна № 362 від 14 червня 2023 року (а.с.26-28).

Суд встановив, що вищезазначені видаткові накладні складені з усіма необхідними реквізитами та підписані уповноваженими особами за період січень-червень 2023 року та засвідчують передачу товару - дизельного палива у відповідності до вимог договору та норм чинного законодавства України, що підтверджують реальність господарських операцій та придбання товарно-матеріальних цінностей.

Також суд встановив, що оплата позивачем вартості товару (дизельного палива) підтверджується наступними документами: платіжна інструкція № 26 від 13.01.2023, платіжна інструкція № 25 від 20.03.2023, платіжна інструкція № 81 від 14.04.2023, платіжна інструкція № 25 від 13.01.2023, платіжна інструкція № 127 від 04.05.2023, платіжна інструкція № 197 від 06.06.2023, платіжна інструкція № 24 від 17.03.2023, платіжна інструкція № 84 від 16.02.2023, платіжна інструкція № 318 від 31.07.2023, платіжна інструкція № 54 від 26.01.2023, платіжна інструкція № 71 від 10.04.2023, платіжна інструкція № 69 від 10.02.2023, платіжна інструкція № 55 від 26.01.2023, платіжна інструкція № 43 від 29.03.2023, платіжна інструкція № 236 від 22.06.2023, платіжна інструкція № 68 від 10.02.2023, платіжна інструкція № 160 від 18.05.2023, платіжна інструкція № 127 від 04.05.2023, платіжна інструкція № 41 від 28.03.2023, платіжна інструкція № 281 від 07.07.2023, платіжна інструкція № 74 від 14.02.2023, платіжна інструкція № 46 від 31.03.2023, платіжна інструкція № 38 від 10.03.2023, платіжна інструкція №45 від 24.01.2023, платіжна інструкція № 26 від 02.03.2023, платіжна інструкція № 382 від 28.08.2023, платіжна інструкція № 157 від 11.05.2023, платіжна інструкція №44 від 24.01.2023, платіжна інструкція №19 від 10.01.2023, платіжна інструкція № 286 від 18.07.2023, платіжна інструкція №220 від 15.06.2023, платіжна інструкція №193 від 29.05.2023, платіжна інструкція №87 від 19.04.2023, платіжна інструкція №43 від 24.01.2023, платіжна інструкція №70 від 13.02.2023, платіжна інструкція №22 від 24.02.2023, платіжна інструкція №284 від 13.07.2023, платіжна інструкція №158 від 12.05.2023, платіжна інструкція №257 від 30.06.2023, платіжна інструкція №27 від 13.01.2023 платіжна інструкція №118 від 24.04.2023, платіжна інструкція №430 від 27.09.2023 (а.с.52-72).

Так відповідач зазначає, що ТзОВ «ЦІТРОВА» до перевірки не надано документів в яких міститься інформація які саме транспортні засоби заправлялись дизельним паливом на автозаправному блок-пункті ФОП ОСОБА_1 та не надано до перевірки довіреностей.

Суд вважає, що такі аргументи відповідача є безпідставними, оскільки ненадання позивачем до перевірки означених документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, відтак не є самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.

Враховуючи встановлені обставини, суд може дійти висновку, що факт здійснення операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінносте-дизельного палива оформлено належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст операцій і складені за результатом дійсних, реально виконаних правочинів, що як результат свідчить про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

В основу висновків відповідача про фактичне не здійснення поставки товару вищевказаним контрагентом покладене також твердження, зокрема, про недобросовісний характер діяльності останнього, з огляду на аналіз інформації з баз податкового органу.

Як зазначає відповідач, згідно баз даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) включений 06.07.2023 до переліку платників з ознаками ризиковості, відповідно до Рішення від 06.07.2023 №23057 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості.

Суд зазначає, що правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про прийняття рішень про відповідність ризиковості контрагента-постачальника позивача, не може бути безперечним доказом того, що це підприємство не могло поставити продукцію взагалі з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України податкова інформація у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію», згідно з яким податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників податків або прийняття рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації, яка сама по собі не створює для платника податків жодних правових наслідків.

Також включення суб`єктом владних повноважень до бази даних певної інформації не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

До того ж, слід вказати, що віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових платників податків не може свідчити про нереальність укладених угод.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 (№К/9901/33095/19) зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 160/93/19 (№ К/9901/25783/19).

У випадку здійснення платником податків господарських операцій, щодо яких у контролюючих органів наявна податкова інформація про її ризиковість, податкові накладні за цими операціями зупиняються до надання платником податків відповідних пояснень та підтверджуючих документів.

Враховуючи, що податкові накладні, сформовані за господарськими операціями з позивачем не були зупинені контролюючим органом (доказів протилежного суду не надано), то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, тому віднесення ФОП ОСОБА_1 до ризикових не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між сторонами.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1.

Крім того, суд враховує, щодо принципу розумної обачності при виборі постачальника/контрагента, Рішення №23057 на яке покликається відповідач, прийняте 06.07.2023, а господарські операції здійснені до липня 2023 року.

Таким чином, віднесення ФОП ОСОБА_1 до ризикової категорії за операціями з контрагентами, відсутність зупинення податкових накладних за цими господарськими операціями, та відсутність довіреності не може бути доказом нереальності господарських взаємовідносин з ТзОВ «Цітрова».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не довів правомірності прийнятого рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача, з його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 24128/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В1».

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 24130/13-01-07-05 від 31.10.2023 «форма В4».

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦІТРОВА» (вул. С. Смаль-Стоцького, буд. 1, офіс 200, м. Львів, 79018; код ЄДРПОУ : 43441477) з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79003; ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень, 00 коп).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.12.2024.

СуддяКоморний Олександр Ігорович