Рішення

від 17.12.2024 по справі 380/10374/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 рокусправа № 380/10374/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України (вул. Госпітальна, 16, м. Київ, код ЄДРПОУ 08356179), Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 14321618) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, у якій позивач просить суд:

- визнати рішення Центральної військово-лікарської комісії, оформлене витягом із протоколу №179 від 29 березня 2024 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм, протиправним;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію прийняти нове рішення, яким пов`язати отримане ОСОБА_2 , поранення, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є дружиною військовослужбовця Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Старобільськ Луганської області. За результатами службового розслідування, 03.01.2024 року було затверджено акт №06/1-2024 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби та акт №06-2024 розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 25 лютого 2022 року (час смерті невідомо), відповідно до яких причиною нещасного випадку (випадку смерті) є протиправні дії невстановлених осіб, в умовах військової агресії російської федерації, які вчинені па території України шляхом застосування озброєння збройними силами (російської федерації відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Збройних Сил України. 29.03.2024 року за результатами засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень та травм було встановлено, що поранення ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, отримане в результаті нещасного випадку, так, пов`язане із проходженням військової служби, шо підтверджується витягом із протоколу №179 від 29.03.2024 року засідання Центральної військово-лікарської комісії но встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм. Позивач вважає, що Центральна військово-лікарська комісія прийняла рішення про причинний зв`язок поранення, що зумовило смерть, у формулюванні, яке не передбачене Наказом Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008 року, без врахування всіх медичних документів, їх оцінки та узагальнення, внаслідок чого вважає протиправним рішення ЦВЛК, оформлене витягом із протоколу №179 від 29.03.2024 року.

Ухвалою суду від 20.05.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Представником Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України подано до суду клопотання про заміну первісного відповідача Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України на належного Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні позовні вимоги та твердження щодо порушення прав позивача, що стосуються ЦВЛК ЗС України, а ОСОБА_2 перебував у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 та належить до військових формувань ДПС України.

Ухвалою суду від 21.11.2024 залучено до участі у справі як співвідповідача Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України. Розгляд справи розпочато спочатку. Витребувано у Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття рішення у формі Витягу із протоколу №179 від 29.03.2024 щодо поранення ОСОБА_2 .

Відповідач-2, Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, правом на подання відзиву, передбаченим ст. 162 КАС України, не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив. Відповідач-2 належним чином був повідомлений про залучення до участі у справі, що підтверджується довідкою від 21.11.2024 про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача-2. Витребуваних ухвалою суду від 21.11.2024 доказів відповідач-2 не надав.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 09.11.2007 Відділом РАЦС Старобільського районного управління юстиції Луганської області, 09.11.2007 було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22.05.2023 у справі №465/5312/22, яке набрало законної сили 26.06.2023, встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м. Старобільськ Луганської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Франківський районний суд м. Львова у вказаному рішенні встановив, що згідно Контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, ОСОБА_2 добровільно вступив на військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - водій прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_6 », сержант.

Згідно з довідкою в/ч НОМЕР_3 від 22.01.2021 №12/125, ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу з 30 вересня 2020 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) Державної прикордонної служби України, яка знаходиться в зоні проведення операції об`єднаних сил.

Відповідно до довідки в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 30.12.2020 №12/318, молодший сержант ОСОБА_2 дійсно в період з 30.09.2020 по теперішній час безпосередньо бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів на ділянці відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_7 , а саме населений пункт Щастя у прикордонній комендатурі швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Луганської області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №57, виданого Луганським республіканським бюро судово-медичної експертизи «Луганської народної республіки» у м. Старобільськ ІНФОРМАЦІЯ_1 помер невідомий, стать чоловіча, вік приблизно 40-45 років, причина смерті вогнепальне кульове поранення.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка заявник ОСОБА_1 , показала, що працювала у м. Старобільськ Луганської області продавцем. Чоловік проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . На початок війни чоловік був у відпустці аж до 26 лютого 2022 року. 23 лютого 2022 року до чоловіка подзвонив командир і сказав йому прибути на місце дислокації в Міловський район. У сьомій годині ранку 24 лютого 2022 року чоловік поїхав на автомобілі на службу. Зі слів чоловіка він не міг знайти свій підрозділ. Вони зідзвонювались по телефону. Чоловік говорив, що по дорозі зустрів групу розвідки з частини НОМЕР_3 та допоміг хлопцям добратись до міста Старобільськ до воєнкомату. 25 лютого 2022 року вона з чоловіком зідзвонювались короткими дзвінками, було чутно стрілянину, і вона зрозуміла, що своєї частини він не знайшов. Після 18:00 год. 25 лютого чоловік вже не брав трубку. Останній раз вона говорила з чоловіком о 16:00 год. 25 лютого. Потім до 12 ночі вона дзвонила до нього, але не додзвонилась. У шлюбі у них з чоловіком є двоє доньок. Разом з дітьми вона покидала оголошення по всіх мережах, задля пошуку чоловіка. Пошуки були безрезультатні. Після 10 березня вона ходила до РУВД ЛНР в м. Старобільськ, щоб дізнатись інформацію про чоловіка. Місто Старобільськ та Чмирівку окупувати на початку березня. У РУВД їй порадили звернутись до моргу, куди вона пішла 29 березня. Там їй показали паспорт чоловіка, фото з телефону судмедексперта, на зображенні було видно тільки обличчя чоловіка, тіла не було видно. Того ж дня, вона сповістила військову частину. Що знайшла чоловіка померлим. Там відповіли, що нічого не знають. Чоловіка поховали на військовому кладовищі в с. Чмирівка. Чоловік похований під номером 49, вона поставила на цьому місці табличку з прізвищем. Також вона сповістила родичів чоловіка про його смерть. Пізніше вона виїхала в м. Дніпро, а потім у м. Львів, оскільки почала приходити поліція ЛНР і допитувати чи спілкується вона з кимось з України і чи знає військових.

Франківський районний суд м. Львова також встановив, що для заявниці встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту смерті її чоловіка ОСОБА_2 є необхідним для отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу у цивільно-правових відносинах, отримання допомоги членам сім`ї військовослужбовця.

Доступу до належного оформлення факту смерті та до тіла загиблого сержанта ОСОБА_2 у заявниці дружини ОСОБА_2 немає, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті.

Оскільки тіло ОСОБА_2 не було вивезене з території Луганської області видача лікарського свідоцтва чи фельдшерської довідки про його смерть неможлива, що у свою чергу унеможливлює державну реєстрацію його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану та видачу свідоцтва про його смерть.

У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть чоловіка, заявниця не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю ОСОБА_2 , зокрема: спадкування, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, та ін.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно наявної в матеріалах справи копії Акту №06/1-2024 (форма Нвс-1) про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби, затвердженого 03.01.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 :

1. Дата і час настання нещасного випадку (випадку смерті): 25 лютого 2022 року (час смерті невідомий).

2. Найменування органу Дсржприкордонслужби, військовослужбовцем якого є потерпілий: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцезнаходження органу Дсржприкордонслужби, військовослужбовцем якого є потерпілий: АДРЕСА_2 . Найменування та місцезнаходження органу Держприкордонслужби в якому стався нещасний випадок (випадок смерті): ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 . Місце, де стався нещасний випадок (випадок смерті): район ведення воєнних (бойових) дій, населений пункт Старобільськ Старобільського району Луганської області.

3. Відомості про потерпілого: число, місяць, рік народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; посада: інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 2 відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_2 ; військове звання: старший сержант (посмертно); стаж служби загальний: 01 рік 04 місяці 26 днів; стаж служби за посадою: 00 років 06 місяців 26 днів.

Відповідно до п. 6 Акту №06/1-2024, обставини, за яких стався нещасний випадок (випадок смерті): «з вивчення організаційно-розпорядчих документів, в тому числі, які отримані від ІНФОРМАЦІЯ_2 (супровідні листи від 03.07.2023 року № 33/4828-23-Вих., від 02.08.2023 № 33/5620-23-Вих., від 24.11.2023№ 33/10496-23-Вих.) встановлено:

наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84 «Про визначення районів ведення бойових дій», наказу Адміністрації Державної прикордонної служби від 17.03.2022 № 13, з 24.02.2022 по 13.03.2022 Луганська область входила до визначених районів ведення бойових дій, на яких виконувались завдання з відбиття збройної агресії російської федерації проти України;

відповідно до записів в Журналі службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_10 від 24.02.2022 № 2гриф, Розділ II. Облік ведення бойових дій: « 04.04.2022. Від громадянки ОСОБА_4 (дружина старшого сержанта (посмертно) ОСОБА_5 , перебуває в АДРЕСА_3 , окупована територія) надійшла інформація про те, що її чоловік загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Старобільськ на перехресті вулиці Центральна та Айдарівська від кульових поранень, не сумісних з життям. За яких обставин невідомо. Тіло старшого сержанта (посмертно) ОСОБА_5 було доставлено в морг та в подальшому поховане на місцевому кладовищі. Ідентифікацію тіла було проведено дружиною військовослужбовця по фотографії, яку було зроблено в морзі перед похованням. Довідково: старший сержант (посмертно) ОСОБА_6 , інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій 2 відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військовослужбовцем був відсутній зв`язок з 25.02.2022».

З пояснень головного сержанта ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 він разом з іншими військовослужбовцями свого підрозділу знаходився у місті Старобільськ Луганської області. Разом з ними також знаходився старший сержант (посмертно) ОСОБА_6 . Через деякий час, старший сержант (посмертно) КОСОГОР Віктор сказав, що поїде додому у місті Старобільськ за документами та речами і повернеться. Потім його довго не було. Головний

сержант ОСОБА_8 не одноразово телефонував старшому сержанту (посмертно) ОСОБА_9 , але зв`язку з військовослужбовцем не було. Приблизно через півтора місяці головний сержант СРІБНЯК ОСОБА_10 повернувся із бойового завдання та взнав, що старшого сержанта (посмертно) ОСОБА_5 розшукувала дружина.

З пояснень ОСОБА_4 , дружини загиблого старшого сержанта ОСОБА_5 стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_4 з її чоловіком старшим сержантом (посмертно) ОСОБА_11 був втрачений зв`язок. Приблизно тиждень ОСОБА_4 чекала, що чоловік вийде на зв`язок, та не дочекавшись, розпочала самостійний пошук через соціальні мережі, зверненням до окупаційної влади міста Старобільськ. Звернувшись до міського моргу, КОСОГОР Людмила впізнала свого чоловіка старшого сержанта (посмертно) КОСОГОРА Віктора по фото. їй також вдалося з`ясувати місце поховання загиблого чоловіка.

На підставі Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22.05.2023 у справі № 465/5312/23, за заявою ОСОБА_4 про встановлення факту смерті встановлено: «...Керуючись ст.ст. 263-265, 273, 315-319 ЦПК України, суд вирішив: Заяву задовольнити. Встановити факт смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у м. Старобільськ Луганської області, дата смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Нещасний випадок (випадок смерті ) не є наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства».

Згідно п. 7 Акту №06/1-2024, причини нещасного випадку (випадку смерті): протиправні дії невстановлених осіб, в умовах військової агресії російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування озброєння збройними силами російської федерації відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України та Збройних Сил України. Відповідно до мотивувальної частини Рішення Франківського районного суду м. Львова від 22.05.2023 у справі №465/5312/23 встановлено: «...Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 57, виданого Луганським республіканським бюро судово-медичної експертизи «Луганської народної республіки» у м. Старобільськ 25.02.2022 помер невідомий, стать - чоловіча, вік - приблизно 40-45 років, причина смерті - вогнепальне кульове поранення...».

Відповідно до пунктів 8-10 Акту №06/1-2024: озброєння, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку (випадку смерті): озброєння збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань. Діагноз згідно з довідкою заклад)' охорони здоров`я: документи, що визначають причини смерті, форма яких затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024, відсутні. Особи, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів про охорону праці: порушень не виявлено. Свідки нещасного випадку (випадку смерті): відсутні.

Зі змісту наявної в матеріалах справи копії Акту №06-2024 (форма Нвс-5) розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 25 лютого 2022 року (час смерті невідомо), затвердженого 03.01.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 , суд встановив, що комісією, призначеною наказом ІНФОРМАЦІЯ_11 від 11.04.2022 року № 161-АГ «Про призначення комісії із розслідування факту смерті» зі змінами, проведено розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався в населеному пункті Старобільськ Сгаробільського району Луганської області. Потерпілий один військовослужбовець.

Відомості про потерпілого (п. 1 Акту №06-2024): старший сержант (посмертно) ОСОБА_2 , інспектор прикордонної служби 2 категорії водій 2 відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , стаж служби загальний: 01 рік 04 місяці 26 днів, стаж служби на займаній посаді: 00 років 06 місяців 26 днів.

Характеристика об`єкта, місця, де стався нещасний випадок (випадок смерті) (п. 2 Акту №06-2024): район ведення воєнних (бойових) дій, населений пункт Старобільськ Старобільського району Луганської області.

У пункті 3 «Обставини, за яких стався нещасний випадок» та пункті 4 «Причини нещасного випадку (випадку смерті)» Акту №06-2024 викладено обставини, аналогічні обставинам, зазначеним у п.п. 6, 7 Акту №06/1-2024.

За результатами проведено розслідування нещасного випадку (випадку смерті), комісія зробила наступні висновки (п. 7 Акту №06-2024): відповідно до вимог пункту 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», нещасний випадок зі смертельним наслідком, що мав місце з старшим сержантом (посмертно) ОСОБА_2 , вважати таким, що стався під час виконання ним обов`язків військової служби, в районі ведення воєнних (бойових) дій, будучи включеним до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України. До нещасного випадку зі смертельним наслідком призвела військова агресія збройних сил російської федерації та незаконних збройних формувань. Порушень вимог нормативно-правових актів про охорону праці не встановлено. Комісія прийняла рішення скласти акт форми Нвс-1 (п. 8 Акту №06-2024).

29.03.2024 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України прийняла рішення у формі протоколу №179 від 29.03.2024, відповідно до якого: «Поранення старшого сержанта (посмертно) ОСОБА_5 , 1979 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу в ДНСУ з 30.09.2020 по 25.02.2022 рік, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: «Поранення». «ПОРАНЕННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ОТРИМАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ», що підтверджується Витягом із протоколу №179 від 29.03.2024 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм.

Позивач вважає, що ЦВЛК прийнято рішення про причинний зв`язок поранення ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, в односторонньому порядку, лише па підставі актів №06/1-2024 про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби та №06-2024 розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 25 лютого 2022 року (час смерті невідомо), без належної оцінки інших медичних документів, без направлення запитів до закладів охорони здоров`я (установ), військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки, узагальнення та оцінки результатів для з`ясування фактичних обставин та причин смерті внаслідок поранення, що у свою чергу, свідчить про порушення Центральною військово-лікарською комісією порядку прийняття рішення про причинний зв`язок поранення, яке призвело до смерті ОСОБА_2 . У зв`язку із тим, що чоловік позивача помер від поранення, отриманого при безпосередній участі у бойових діях у м. Старобільськ Луганської обл., яке до 13.03.2022 року входило до визначених районів ведення бойових дій, на яких виконувались завдання з відбиття збройної агресії російської федерації проти України, позивач вважає, що ЦВЛК повинна була пов`язати отримане ним поранення, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини. Прийняте ЦВЛК рішення, оформлене витягом із протоколу №179 від 29.03.2024 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм є протиправним, оскільки було порушено процедуру його прийняття, що стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 24.05.2024 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_12 докази безпосередньої участі військовослужбовця ОСОБА_2 у лютому 2022 року у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, або забезпеченні здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації. Проте, витребувані судом докази НОМЕР_4 прикордонний загін до суду не надав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, а також встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Державну прикордонну службу України», з метою встановлення єдиного порядку розслідування та обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Державної прикордонної служби України та приведення нормативно-правових актів Адміністрації Державної прикордонної служби України у відповідність до законодавства, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2016 № 199 затверджено Інструкцію про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 18.04.2016 за № 574/28704 (далі Інструкція № 199).

Пунктом 1 визначено, що ця Інструкція визначає порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, які сталися з військовослужбовцями Адміністрації Державної прикордонної служби України, її територіальних органів, органів охорони державного кордону, Морської охорони, підрозділів спеціального призначення, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів та підрозділів забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).

За правилами пунктів 3 та 4 Розділу І Інструкції № 199, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме: обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострих отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень через аварії, пожежі, стихійні лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакти із представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати військовослужбовцем працездатності на один день і більше, а також у разі смерті військовослужбовця. У paзi якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться.

Згідно із п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 199, керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок, одержавши доповідь або повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний:

1) протягом однієї години з використанням засобів зв`язку повідомити про нещасний випадок:

керівництво вищого органу Держприкордонслужби;

підрозділ (посадову особу) з технічного нагляду та охорони праці вищого органу Держприкордонслужби;

підрозділ (посадову особу) з пожежної безпеки вищого органу Держприкордонслужби - у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі.

У повідомленні зазначаються:

дата і час нещасного випадку;

стисла характеристика місця події;

відомості про потерпілого (потерпілих): військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, посада, місце служби, стаж служби (загальний та за посадою), сімейний стан;

характер травм, стислий опис обставин та ймовірні причини нещасного випадку.

Якщо потерпілий є військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби, зазначені відомості одночасно повідомляються керівництву цього органу.

У разі групового нещасного випадку (такого, що стався одночасно з двома і більше військовослужбовцями), випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця керівник органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок (випадок з тяжкими наслідками або випадок смерті), також негайно доповідає про це керівництву Адміністрації Держприкордонслужби по лінії оперативно-чергової служби;

2) протягом доби письмовим наказом призначити комісію із розслідування нещасного випадку (далі - комісія) у складі не менше трьох осіб та організувати проведення розслідування, а також створити належні умови для роботи комісії (забезпечити приміщенням, засобами зв`язку, оргтехнікою, автотранспортом, канцелярським приладдям тощо).

Відповідно до пунктів 5, 6, 8, 9 Розділу ІІ Інструкції № 199:

5. У разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби, яке оформлюється наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

6. Нещасний випадок, що стався в органі Держприкордонслужби з військовослужбовцем іншого органу Держприкордонслужби під час виконання ним службового завдання, розслідується комісією, призначеною керівником органу Держприкордонслужби, в якому стався нещасний випадок.

У разі якщо потерпілий є військовослужбовцем Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу відповідно.

8. Комісія зобов`язана:

оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства;

визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби;

установити осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці (якщо такі особи були), розробити заходи щодо запобігання таким нещасним випадкам.

9. Члени комісії мають право одержувати письмові пояснення від посадових осіб та інших військовослужбовців і працівників органів Держприкордонслужби, а також проводити опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

За змістом пунктів 11,15-18 Розділу ІІ Інструкції № 199:

11. Строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів.

У разі проведення лабораторних досліджень, експертизи, випробувань тощо, а також отримання рішень органів досудового розслідування, органів (посадових осіб), що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, та суду, необхідних для встановлення обставин і причин нещасного випадку, строк розслідування може бути продовжено керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби на строк, необхідний для отримання таких висновків та рішень, про що керівник органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, видає наказ.

У разі якщо комісію призначено наказом Адміністрації Держприкордонслужби, строк розслідування продовжується наказом Адміністрації Держприкордонслужби.

15. За результатами розслідування комісія зобов`язана скласти:

акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (додаток 1) (далі - акт форми Нвс-5);

акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 2) (далі - акт форми Нвс-1), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (додаток 3) (далі - акт форми НПвс), якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби.

Акти підписують голова і всі члени комісії. У разі незгоди зі змістом зазначених актів член комісії підписує їх з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта форми Нвс-5.

Підписані акти подаються на затвердження керівнику органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

Керівник органу Держприкордонслужби, який призначив комісію, розглядає та затверджує акти форми Нвс-5 та форми Нвс-1 (або форми НПвс) протягом трьох діб після їх подання.

16. Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною третьою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

17. Акт форми Нвс-1 (або акт форми НПвс) не складається про нещасний випадок (випадок смерті), який є наслідком:

вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння;

вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування чи органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення;

навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).

Про наявність підстав для нескладення акта форми Нвс-1 (або акта форми НПвс) обов`язково зазначається в акті форми Нвс-5 із посиланням на відповідні документи, які додаються до першого примірника акта форми Нвс-5.

18. Днем закінчення розслідування вважається день затвердження актів, зазначених у пункті 15 цього розділу, керівником органу Держприкордонслужби, який призначив комісію.

Таким чином, із аналізу приписів Інструкції № 199 слідує, що у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця службове розслідування призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу, в якому стався нещасний випадок із призначенням комісії, яка зобов`язана, зокрема, оглянути місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; з`ясувати обставини та причини нещасного випадку, чи не є нещасний випадок наслідком вчинення потерпілим дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення, навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю або самогубства, визначити, чи стався нещасний випадок з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби. Строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів. У залежності від встановлених під час розслідування обставин та за результатами розслідування, комісія зобов`язана скласти один з таких актів: форми Нвс-5 або форми Нвс-1, або форми НПвс. У разі, якщо комісією встановлено, що нещасний випадок (випадок смерті) стався унаслідок вчинення військовослужбовцем дій у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння; вчинення військовослужбовцем злочину, кримінального або адміністративного правопорушення, що встановлено рішенням суду або органів досудового розслідування; навмисного заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю або самогубства зазначені акти не складаються.

Суд встановив, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_11 11.04.2022 видав наказ № 161-АГ, яким призначив комісію із розслідування факту смерті військовослужбовця ОСОБА_2 .

За результатами проведеного розслідування, 03.01.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 затверджено Акт №06-2024 (форма Нвс-5) розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався 25 лютого 2022 року (час смерті невідомо) щодо потерпілого ОСОБА_2 .

Крім цього суд встановив, що 03.01.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 затверджено Акт №06/1-2024 (форма Нвс-1) про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 під час виконання ним обов`язків військової служби.

З наведеного суд робить висновок, що Східним регіональним управлінням ДПС України вживались заходи, визначені нормами Інструкції № 199, щодо розслідування нещасного випадку (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем ОСОБА_2 .

Наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 06.05.2009 № 333 було затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2009 за № 570/16586) (далі Положення № 333), яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратило чинність 25.06.2024 відповідно до наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 25.06.2024 №441.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 одним із основних завдань військово-лікарських комісій у Держприкордонслужбі є визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби.

Для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК). ЦВЛК та ВЛК (ЛЛК) приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (далі - довідка ВЛК) (додаток 2), протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (додаток 3). Строк оформлення ВЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня огляду (п.п. 2, 3 глави 1 розділу ІІ Положення № 333).

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Положення № 333 встановлено, що у прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров`я, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно п. 6 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 постанова ВЛК про причинний зв`язок гострого професійного захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається з урахуванням відомостей, зазначених у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 18). У разі якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) особи настало в період до прийняття цього Положення, постанова ВЛК про причинний зв`язок приймається з урахуванням висновку, зазначеного у документах, які діяли на час отримання цією особою поранення, травми, контузії, каліцтва. Номер та дата актів розслідування нещасного випадку, що стався, або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), на підставі яких встановлено причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва, обов`язково зазначаються у свідоцтві про хворобу, довідці ВЛК та в книзі протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до п. 8 глави 12 розділу ІІІ Положення № 333 визначення причинного зв`язку захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця проводиться ЦВЛК. При винесенні постанови про причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва, що призвело до смерті військовослужбовця, які виникли до 10.05.2006 року, при відсутності довідки про обставини травми можуть бути взяті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення, контузії, каліцтва: матеріали службового розслідування, дізнання або досудового розслідування, матеріли судового, кримінального або адміністративного провадження та/або інші документи.

З метою встановлення причинного зв`язку смерті (загибелі) начальник органу Держприкордонслужби направляє клопотання до ЦВЛК, яка виносить відповідну постанову. До клопотання додаються біографічна довідка, копія лікарського свідоцтва про смерть, копія свідоцтва про смерть, паспорт здоров`я (медична книжка), акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався, акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, або акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби, якщо цей нещасний випадок (випадок смерті) визнано таким, що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби (абзац 4 п. 3 глави 6 розділу II Інструкції з організації обліку особового складу Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 468 від 06.06.2017 року, зареєстрованого в Мін`юсті України за № 1011/30879 від 16.08.2017 року).

Із аналізу наведених норм Положення № 333 (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Інструкції № 468, суд робить висновок, що обов`язок надіслання до ЦВЛК акту про нещасний випадок форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс належить начальнику органу Держприкордонслужби у разі, якщо такі акти складені. Саме акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався та акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби є підставою для прийняття ЦВЛК постанови про встановлення причинного зв`язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця.

Суд встановив, що 29.03.2024 ЦВЛК ДПС України прийняла рішення у формі протоколу №179 від 29.03.2024, відповідно до якого: «Поранення старшого сержанта (посмертно) ОСОБА_5 , 1979 року народження, який згідно біографічної довідки проходив військову службу в ДНСУ з 30.09.2020 по 25.02.2022 рік, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті: «Поранення». «ПОРАНЕННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ОТРИМАНЕ В РЕЗУЛЬТАТІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ», що підтверджується Витягом із протоколу №179 від 29.03.2024 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм.

Водночас, відповідач-2 Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, не надав суду належних та допустимих доказів, які стали підставою для прийняття рішення у формі Витягу із протоколу №179 від 29.03.2024 щодо поранення ОСОБА_2 , яке призвело до його смерті, та відповідність прийнятого рішення вимогам чинного законодавства України.

Із Витягу із протоколу №179 від 29.03.2024 засідання ЦВЛК по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм, не видається за можливе встановити, що рішення ЦВЛК щодо обставин поранення ОСОБА_2 , що призвело до його смерті, прийняте з урахуванням всіх обставин, в порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством України.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Суд вважає, що рішення ЦВЛК ДПС України щодо встановлення причинного зв`язку поранення ОСОБА_2 , що призвело до його смерті, зокрема, щодо встановлення факту отримання такого поранення ОСОБА_2 під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій у м. Старобільськ Луганської області, впливає на права і свободи позивача, визначені, зокрема, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, прийняте у формі протоколу №179 від 29.03.2024, в частині що стосується військовослужбовця ОСОБА_2 , зобов`язавши ЦВЛК ДПС України повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку поранення ОСОБА_2 , що призвело до його смерті, із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України прийняти нове рішення, яким пов`язати отримане ОСОБА_2 , поранення, яке призвело до смерті, із захистом Батьківщини, суд вважає що така позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем-2 не дотримано, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, керуючись ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, прийняте у формі протоколу №179 від 29.03.2024, в частині що стосується військовослужбовця ОСОБА_2 .

3. Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 14321618) повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв`язку поранення ОСОБА_2 , що призвело до його смерті, із захистом Батьківщини під час виконання завдань із відбиття збройної агресії російської федерації проти України в районі ведення воєнних (бойових) дій.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, код ЄДРПОУ 14321618) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 17.12.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович