Рішення

від 17.12.2024 по справі 420/30746/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/30746/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, у якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 18 вересня 2024 року за № 213050038939.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 12 вересня 2024 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає про протиправність прийнятого відповідачем рішення від 18.09.2024 та наголошує на наявності у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, оскільки на час звернення за призначенням пенсії, вона досягла визначеного ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» віку - 50 років і мала необхідний як загальний страховий стаж так і пільговий стаж на роботах за Списком №2, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджується даними її трудової книжки.

Ухвалою суду від 03.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачем - ГУ ПФУ у Рівненській області було подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що згідно з п.2 ч.2 ст.114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМ України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 річного віку, і за наявності стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Вік позивача на момент звернення становить 51 рік 06 місяців 08 днів. Страховий стаж позивача становить 40 років 05 місяців 16 днів. Пільговий стаж позивача (за Списком № 2) становить 39 років 05 місяців 20 днів.

Відповідач вважає, що посилання позивача на ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1- р/2020 (далі - Рішення № 1-р/2020) яким були визнані неконституційними зміни до ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ), та зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону № 1788-ХІІ є безпідставними. Адже, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, визнано не конституційними положення норми ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції Закону №213-VIII. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 (далі Закон № 2148- VIII), були внесені зміни до Закону №1058-IV, який, крім іншого, було доповнено розділом XIV-1, статтею 114 якого передбачено порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Отже, Закон №1058-IV, як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з моменту набрання законної сили Законом № 2148-VIII-з 11.10.2017.

Також, відповідач зауважує, що Рішення Конституційного Суду України стосується осіб, які працювали на посадах за Списком №2 до 01.04.2015 і станом на час внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213VIII до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII мали легітимне очікування на призначення пенсії у віці 55 років. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 в межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки не поширює свою дію на позивача, адже остання станом на 01.04.2015 не мала необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та не досягла 55-річного віку.

Відповідач - ГУ ПФУ в Херсонській області також надав відзив на позовну заяву, у якому вказуючи про правомірність та обґрунтованість прийнятого ГУ ПФУ у Рівненській області рішення, просить відмовити у задоволення цього позову з тих підстав, що позивачка не досягла необхідного пенсійного віку. Також відповідач зазначає, що з 1 січня 2004 року Закон №1058 є основним законом, який, відповідно до преамбули, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 114 Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідач також наголосив, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком № 2.

На час звернення позивачки за призначенням пенсії їй виповнився 51 рік.

За принципом екстериторіальності указана заява була розглянута Головним управлінням ПФУ у Рівненській області.

Головне управління ПФУ у Херсонській області листом від 24.09.2024 повідомило позивача, що рішенням №213050038939 від 18.09.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовило у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки вона не набула пенсійного віку. Також, відповідач у листі зазначив, що за наданими документами загальний страховий стаж склав 40 років 05 місяців 16 днів, у тому числі 39 років 05 місяців 20 днів робота за Списком №2. До страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи. При досягненні пенсійного віку стане можливим розглянути питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону.

Вважаючи рішення відповідача від 26.07.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким Законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який був прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991, та безпосередньо ним визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначені статтею 114 Закону № 1058-IV та статтею 13 Закону № 1788-XII.

При цьому, оскільки і Закон №1058, і Закон №1788 регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону №1058 як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону №1788 підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058.

Суд зазначає, що згідно ч.1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд зазначає, що норма пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV є ідентичною за змістом пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VІІІ від 02.03.2015 року.

У преамбулі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Проте, Конституційним Судом України прийнято Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Отже Закон України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

З наведеного вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року у справі №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-IV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Водночас Конституційний Суд України в рішенні від 08 червня 2016 року у справі №4-рп/2016 зазначив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Таким чином, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у рішенні від 21 квітня 2021 року у справі №360/3611/20 зазначив, що ідентична правова норма, яка міститься в Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, теж не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

З огляду на викладене, суд вважає, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже з моменту прийняття Конституційним Судом України рішення від 23 січня 2020 року №1-р/2020, призначення на пільгових умовах пенсії за віком за Списком №2 також здійснюється на підставі обох вищезгаданих Законів, проте які, з урахуванням зазначеного рішення, містять різні вимоги щодо вікового цензу, а саме: Закон України "Про пенсійне забезпечення" встановлює, зокрема, за списком №2, для жінок досягнення 50 років, у той час, як Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" - досягнення 55-річного віку.

Суд встановив, що на час звернення ОСОБА_1 до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла 50-річного віку, необхідного для призначення пільгової пенсії відповідно до Закону №1788-ХІІ, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Як вбачається із листа Головного управління ПФУ у Херсонській області від 24.09.2024 загальний страховий стаж позивачки складає 40 років 05 місяців 16 днів, у тому числі 39 років 05 місяців 20 днів робота за Списком №2. До страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи. Вказані обставини підтвердили відповідачі і у відзивах.

Отже, оскільки позивачка на момент звернення із заявою від 12.09.2024 про призначення пенсії за віком досягла віку 51 рік, мала страховий стаж роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на роботах, передбачених Списком №2, тож вона набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, тобто у редакції, яка діяла до ухвалення Закону №213-VІІІ.

Тому, до спірних правовідносин щодо призначення позивачці пенсії відповідач зобов`язаний був застосувати Закон №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, як найбільш сприятливий, а не Закон №1058-ІV.

Втім, приймаючи оскаржуване рішення ГУ ПФУ у Рівненській області пославшись на приписи п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV вказав, що позивач не досягла необхідного 55-річного віку.

Проте, враховуючи усе вищевикладене, суд вважає такі посилання є хибними та свідчать про невірне застосування відповідачем норм чинного законодавства.

Також суд вважає не вірним є твердження відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 в межах спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки не поширює свою дію на позивача, адже остання станом на 01.04.2015 не мала необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та не досягла 55-річного віку.

З даного приводу суд зауважує, що зміст Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 не містить такої умови набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону № 1788-XII як набуття пільгового стажу станом на 01.04.2015. З положення пункту 3 резолютивної частини рішення вбачається, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі.

Зі змісту Рішення Конституційного Суду України вбачається, що особи, які працювали на визначених посадах до 01.04.2015 мали легітимні очікування на призначення пенсії на пільгових умовах при досягненні певного віку (для жінок 50 років), відповідно до положення ст. ст.13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

Зокрема, пунктом 4.4. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визначено, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Враховуючи те, що до 01.04.2015 позивач працювала на визначених посадах, а отже мала легітимні очікування на призначення пенсії на пільгових умовах при досягненні певного віку (50 років), відповідно до положення ст. ст.13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 підлягає застосуванню до спірних правовідносин та підтверджує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем ГУ ПФУ у Рівненській області, ані у безпосередньо самому оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позовну заяву, не доведена правомірність відмови позивачці щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Доводів, які б свідчили про правомірність прийняття ГУ ПФУ у Рівненській області оскаржуваного рішення також не навів і ГУ ПФУ в Херсонській області у поданому відзиві на позовну заяву. Посилання на дискреційність повноважень органів ПФУ щодо призначення пенсій, суд вважає необгрунтованими, та звертає увагу, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

З огляду на визначені ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Повноваження відповідача в частині призначення пенсії позивачці на пільгових умовах за Списком №2, з огляду на викладене вище, не належать до дискреційних, оскільки судом перевірено та встановлено наявність умов, за яких позивач має право на призначення їй такої пенсії, що виключало у ГУ ПФУ у Рівненській області можливість прийняття рішення про відмову у призначенні позивачці пільгової пенсії. За вказаного, у органів ПФУ у спірному випадку фактично відсутній вільний вибір між наявними правомірними варіантами поведінки, оскільки під час розгляду справи підтверджено, що на час звернення до органу ПФУ із заявою вона мала законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, яке ГУ ПФУ у Рівненській області було безпідставно порушено.

Розглянувши спір у межах позовних вимог, суд дійшов до висновку, що ГУ ПФУ у Рівненській області при розгляді заяви позивачки від 12.09.2024 року та установленні її права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 порушило вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання, що призвело до прийняття необґрунтованого та незаконного рішення №213050038939 від 18.09.2024 про відмову у перерахунку пенсії з підстав недосягнення віку, передбаченого п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.

Отже, вказане рішення є протиправним, а позовну вимогу про його скасування слід задовольнити.

Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За правилами частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Наведене свідчить, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів захисту прав та інтересів особи, порушених суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення та фактичним обставинам справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області і рішення про відмову приймалось саме ним, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Рівненської області. Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинити дії, про які просить позивач. При цьому, підстави для покладення зобов`язань з призначення пенсії позивачу на ГУ ПФУ в Херсонській області відсутні, оскільки вказаний територіальний орган ПФУ не розглядав заяву позивача та не ухвалював за цією заявою рішень.

Таким чином з метою повного та ефективного захисту прав позивача позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 18.09.2024 за №213050038939 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, із зобов`язанням органу ГУ ПФУ в Рівненській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з дати подання заяви, а саме з 12.09.2024, що узгоджується з приписами ст. 83 указаного Закону.

В частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах слід відмовити.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області від 18 вересня 2024 року за № 213050038939.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 з дати подання заяви - 12 вересня 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області, код ЄДРПОУ 21084076, адреса: вул. Борисенка Олександра, 7, м. Рівне, 33028;

Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, код ЄДРПОУ 21295057, адреса: вул. Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА