Ухвала

від 18.12.2024 по справі 460/1199/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення заяви без розгляду

18 грудня 2024 року м. Рівне№460/1199/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала справа № 460/1199/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 979617000701 від 01.12.2023, № 979817000701 від 01.12.2023, № 980017000701 від 01.12.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 9084 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні).

16.12.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення у справі № 460/1199/24 яким стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 169200 (сто шістдесят дев`ять тисяч двісті) грн, пов`язані з правничою допомогою адвоката.

Дослідивши заяву представника позивача та визначаючись щодо наявності правових підстав для ухвалення додаткового судового рішення, суд керується наступним.

Згідно з частиною першоїстатті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюютьсястаттею 134 КАС України. Відповідно до частини другої цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За приписами частин третьої та четвертоїстатті 134 КАС Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомоюстатті 139 КАС Українивстановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, за приписами частини третьоїстатті 143 КАС Україниякщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У цьому випадку суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеномустаттею 252 цього Кодексу(частина п`ятастатті 143 КАС України).

З огляду на приписи частини третьоїстатті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення за умови попередньої заяви про це від учасника судового процесу і лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів.

Суд наголошує, що вирішення питання про судові витрати після прийняття рішення, передбачене лише за умови подання особою заяви про неможливість долучення доказів на підтвердження судових витрат до закінчення судових дебатів, тобто, до прийняття судового рішення. При цьому, причини на підтвердження судових витрат, з яких сторона не може надати докази про понесені витрати до ухвалення рішення суду, мають бути поважними.

З матеріалів справи вбачається, що до ухвалення рішення у даній справі представником позивача не було подано до суду доказів понесення витрат, пов`язаних із розглядом справи, при цьому заява про ухвалення додаткового судового рішення не містить обґрунтувань про те, що у позивача була відсутня можливість вчасно подати суду документи на підтвердження понесених судових витрат.

На момент постановлення рішення суду від 25 жовтня 2024 року судові витрати позивача складались лише зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви. Однак, як вже зазначав суд, названим рішенням вже було вирішено питання щодо стягнення судових витрат, а саме стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 9084 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні).

При цьому, інших доказів на підтвердження понесених позивачем витрат до ухвалення судового рішення, пов`язаних із розглядом даної справи суду не надано. У матеріалах справи відсутні докази понесених судових витрат пов`язаних із розглядом справи у суді на загальну суму 169200,00 грн (договори, рахунки тощо), як про це помилково зазначає представник позивача у заяві про ухвалення додаткового судового рішення.

Отже, позивачем не було подано до суду відповідну заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, з посиланням на наявність поважних причин, які зумовили неможливість подачі відповідних доказів, що могло надати останньому право на відшкодування правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше),а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Відповідно до матеріалів справи, позивач у прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» судові витрати, які понесені позивачем у цій справі. При цьому, жодного належного доказу витрат на правничу допомогу до вирішення справи по суті представником позивача не надано, відповідно судом здійснено розподіл судових витрат з урахуванням доказів наявних в матеріалах адміністративної справи, станом на час прийняття рішення від 25.10.2024.

Заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, представник позивача подав до суду лише 16.12.2024, тобто після того, як суд ухвалив рішення у справі (25.10.2024).

До цього позивач/його представник із заявами такого змісту не зверталися, документів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на правничу допомогу до суду не подавали. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не мав підстав та обов`язку вирішувати таке питання.

Зазначення ж у позовній заяві узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правничу допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20, які враховуються судом відповідно до вимог частини п`ятоїстатті 242 КАС України.

Як було зазначено вище по тексту ухвали, саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги частини сьомоїстатті 139 КАСта частини третьоїстатті 143 КАС Українипозивачем не дотримані, тому заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями132-139,143,256,294,295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 18 грудня 2024 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК