Рішення

від 18.12.2024 по справі 480/3369/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 року Справа № 480/3369/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3369/24 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК", в якій просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 161710,88 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 161,72 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач не вжив заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, а отже обов`язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконано, що є порушеннямстатті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у зв`язку з чим до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця для осіб з інвалідністю, а також накладено пеню за простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій.

24.04.2024 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.05.2024 представником відповідача надано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що протягом 2023 року в Товаристві працювали такі особи з інвалідністю:

1. ОСОБА_1 . їй встановлена друга група інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 20.07.2023 р., повідомленням підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.05.2020 р., довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №667063 від 25.05.2023 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №182-к від 30.11.2016 р. про прийняття ОСОБА_1 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_1 це місце роботи є основним;

2. ОСОБА_2 . Йому встановлена друга група інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 07.11.2014 р., довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №598936 від 07.08.2014 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №186-к від 30.11.2016 р. про прийняття ОСОБА_2 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_2 це місце роботи є основним;

3. ОСОБА_3 . Йому встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою серії АС №008815 від 18.07.2002 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №109/3-к від 25.12.2013 р. про прийняття ОСОБА_3 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_3 це місце роботи є основним;

4. ОСОБА_4 . Йому встановлена друга група інвалідності, що підтверджується довідко Д-68 №036938 від 27.07.1971 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №33-к від 01.09.2009 р. про прийняття ОСОБА_4 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_4 це місце роботи є основним;

5. ОСОБА_5 . Йому встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №271671 від 27.01.2022 р. та повідомленням підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією від 14.03.2023 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №35-к від 25.03.2020 р. про прийняття ОСОБА_5 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_5 це місце роботи є основним;

6. ОСОБА_6 . Йому встановлена третя група інвалідності, що підтверджується посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_3 від 19.08.2018р., довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №944728 від 13.08.2018 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №41-к від 20.04.2023 р. про прийняття ОСОБА_6 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_6 це місце роботи є основним;

7. ОСОБА_7 . Йому встановлена третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №270695 від 30.05.2022 р. та довідкою до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №667139 від 12.06.2023 р. Факт наявності трудових відносин підтверджується наказом (розпорядженням) №62-к від 02.09.2022 р. про прийняття ОСОБА_7 на роботу, записом про прийняття на роботу у трудовій книжці. Для ОСОБА_7 це місце роботи є основним;

Таким чином, наи переконання відповідача, Товариством у 2023 році виконані вимоги зазначеного Закону щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з

інвалідністю.

Крім цього, відповідач просить суд врахувати, що Товариством у 2023 році щоквартально подавалась звітність щодо податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь що забезпечує формування державної населення, надає Фонду соціального платників податків - фізичних осіб, і сум, утриманого з них податку, а також сум, нарахованого єдиного внеску.

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску затверджений наказом Міністерства фінансів №4 від 13.01.2015 р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, ) сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску».

Згідно розділу III зазначеного наказу у рядках цієї частини зазначаються: рядок 102 - працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб.

У графі 8 відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам зазначається код категорії застрахованої особи, який обирається з таблиці відповідності кодів категорії застрахованої особи. У відповідності до вказаної таблиці коди категорії застрахованих осіб: 1 - наймані працівники на загальних підставах; 2 - працююча особа з інвалідністю.

Так, Товариством під час заповнення та подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб і сум, утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І-ІУ квартали 2023 року у рядку 102 була помилково невірно вказана кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, а у відомостях про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам помилково невірно вказаний код категорії застрахованої особи (1 замість 2):

ОСОБА_5 - за І-ІУ квартали 2023 р.;

ОСОБА_6 - за ІІ-ІУ квартали 2023 р.;

ОСОБА_7 - за І-ІУ квартали 2023 р.

Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки.

Згідно з ч.13 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, в яких працюють особи з інвалідністю, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.

За 2023 рік на заробітну плату ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 єдиний внесок помилково нараховувався в розмірі 22% замість 8,41%.

Невірно вказані кількість працівників - осіб з інвалідністю та код категорії застрахованої особи, а також невірно нарахований відсоток єдиного внеску стали підставою припущення про порушення Товариством приписів ч.І ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

З метою виправлення цієї помилки Відповідачем були внесені уточнюючі зміни до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум, утриманого з них податку, а також сум, нарахованого єдиного внеску за І-ІУ квартали 2023 року стосовно зміни коду категорії застрахованих осіб щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Отже, Товариством в повному обсязі виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а вимоги Позивача, на переконання відповідача, є безпідставними.

Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК" є юридичною особою, здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Середньооблікова чисельність штатних працівників Відповідача за 2023 рік склала 135 осіб. Таким чином, норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 5 осіб.

Відповідно до частин 11,12 статті 19 Закону Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою статті 19, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб- порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Таким чином, враховуючи данні «Об`єднаної звітності ПДФО та ЄСВ» станом на 01.03.2024, що були надані Сумському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб інвалідністю, у 2023 році Відповідач повинен був створити 5 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю враховуючи 135 штатних працівників з основним робочим місцем, але було створено 4 таких робочих місць, що є порушенням Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

У розрахунку за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, Відповідач до 15.04.2024 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 161710,88 грн.

Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік (Додаток № 1), відповідно до Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-1 та Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17.

Розмір пені у сумі 161,72 грн. розраховано згідно вимог частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме:

Станом на 17.04.2024 ставка НБУ складає - 14,5%, у 2024 році кількість днів - 366, тому розмір пені за 2 дні складає - 14,5 х 120/100/366= 0,05%. Кількість днів прострочення з 16.04.2024 по 17.04.2024 (включно) - 2 дні.

Сума пені, що необхідно сплатити (161710,88 грн. х 0,05%) х 2 дн. = 161,72 грн.

Оскільки вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем не сплачено, утворилася заборгованість у розмірі: 161872,60 грн.

Отже, вважаючи, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції та пеня, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюютьсяЗаконом України від 21.03.1991 № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"(надалі- Закон № 875-ХІІ).

Частиною першоюстатті 19 Закону № 875-ХІІвстановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другоюстатті 19 Закону № 875-XIIзобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (частина першастатті 20 Закону № 875-ХІІ).

Згідно із частиною першоюстатті 218 Господарського кодексу України(далі -ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина другастатті 218 ГК України).

Зі змісту частини другоїстатті 218 ГК Українивбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За приписами пункту 4 частини 3статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI "Про зайнятість населення"(далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цієї норминаказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 07.07.2022). З 07.07.2022 Порядок подання форми звітності затверджено відповідно наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22.

Відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Водночас періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19, від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 06.03.2024 у справі № 120/7955/21-а.

Як було зазначено вище, згідно ізстаттею 20 Закону № 875-XIIпідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно дозаконуза рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті17, частини першої статті18, частин другої - третьої, п`ятої статті19 Закону № 875-XIIфактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силустатті 21 КЗпП Українисаме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченомуЗаконом № 5067-VIта Наказом № 316;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас,законне покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Законом № 875-ХІІтакож визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленогоЗакономнормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми № 3-ПН, що подається у порядку, визначеномунаказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013.

Згідно із частиною третьоюстатті 18 Закону № 875-ХІІдо обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першоюстатті 20 Закону № 875-ХІІміра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьоїстатті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті17, частини першої статті18, частин, другої, третьої, п`ятої статті19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Своєю чергою, до обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Отже, відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 826/11977/18 Верховний Суд дійшов висновку, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Суд звертає увагу, що обов`язок підприємств подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року № 803-XII Про зайнятість населення, який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується.

Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів 3-ПН не була регламентована законом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (далі Наказ № 316).

Згідно з Наказом № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на момент розгляду справи, законодавець не покладав на підприємства обов`язок подавати форму 3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Судом встановлено та не є спірним, що відповідачем створено робочі місця (штатні посади) для працевлаштування осіб з інвалідністю), працевлаштовано осіб з інвалідністю/, тим самим вжито залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення.

До того ж, сам по собі факт відсутності працевлаштованих осіб з інвалідністю відповідно до нормативу ще не є безспірною підставою для відповідальності, оскільки у разі відсутності на обліку таких осіб, які мешкають на території, де здійснює підприємницьку діяльність відповідач, і бажають працювати, не вбачається за можливе виконання законодавчо встановленого нормативу.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимогиЗаконущодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано, доводи представника позивача про не виконання відповідачем вимогзаконущодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами, що знаходяться у справі, суд прийшов до висновку, що у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 825/695/17.

Згідно з частиною 1статті 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС Українипередбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із положеннямистатті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положеньстатті 76 КАС Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1статті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимогине підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати до стягнення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець