Рішення

від 18.12.2024 по справі 500/6571/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6571/24

18 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту 04.10.2024 ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 та абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з постійним доглядом за батьком ОСОБА_2 , який має інвалідність II групи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проходить військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . 04.10.2024 позивач повторно подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 та абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ). Батько позивача ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду. Крім того донька, ОСОБА_3 , не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає окремо від батька, в іншому населеному пункті, яка самостійно виховує та утримує двох малолітніх дітей, віком 12 та 9 років. Також згідно з висновком ЛКК № 8/1557 від 19.09.2024, виданим комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Чортківської міської ради, ОСОБА_3 не може надавати соціальні послуги по догляду за хворими враховуючи хронічні хвороби та за станом здоров`я. 11.10.2024 позивач повторно отримав відмову у задоволенні рапорту шляхом накладення командиром (начальником) резолюції із зазначенням причини відмови: у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , що є порушенням законних прав та інтересів позивача та його батька та слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем при поданні рапорту про звільнення з військової служби від 04.10.2024 долучено висновок ЛКК №8/1557 виданий 19.09.2024 ОСОБА_3 , згідно якого, остання за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги по догляді за хворим, терміном на один рік. З ситуації яка склалася вбачається, що діагноз та заключення ОСОБА_3 , визначені висновком ЛКК №8/1557 від 19.09.2024 дозволяють (висновком ЛКК не обмежено) утримання двох неповнолітніх дітей, а надання соціальної послуги по догляді за хворим, ще й терміном на один рік обмежено. Під час першого звернення з рапортом про звільнення з військової служби від 14.08.2024, позивач в якості відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, не долучав висновку ЛКК№8/1557 від 19.09.2024, відносно своєї рідної сестри ОСОБА_3 , а отже, на момент подачі рапорту від 14.08.2024, ОСОБА_3 фактично могла здійснювати постійний сторонній догляд за батьком ОСОБА_2 . Поряд з цим до позовної заяви позивачем не додано жодного документа, який би встановлював статус дружини ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть, свідоцтво про розірвання шлюбу тощо).

У відповіді на відзив позивач відзначив, що Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, стосується виключно військовослужбовців строкової військової служби, а не мобілізованих. Окрім того, на сьогодні законодавчо не визначено чіткого механізму оформлення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не визначено керівник якого саме ТЦК та СП, хто має право на звернення за таким актом, в які строки акт складається, за якими критеріями оцінюється наявність чи відсутність інших осіб тощо. Позивач наголошує, що його сестра ОСОБА_3 згідно вищевказаного висновку ЛКК, має обмеження щодо здійснення догляду за хворими, а також надання соціальних послуг по догляду за хворими, що ніяк не може бути пов`язане із виконанням останньою своїх батьківський обов`язків відповідно до норм Сімейного кодексу України. Крім того, інформація стосовно сімейного стану батька позивача була надана до рапорту в повному обсязі, в тому числі належним чином завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

У заперечені відповідач зазначив, що розділ XII "Звільнення з військової служби" Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачає право посадових осіб щодо звільнення з військової служби згідно з ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ (військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період), відповідно до якої позивач подав рапорт на звільнення. Тому, твердження представника позивача про не поширення норм цього Положення та Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, на позивача, як призваного по мобілізації, а тільки на військовослужбовців строкової служби, є хибним. Також відповідач вважає, що висновок ЛКК №8/1557 від 19.09.2024, згідно якого ОСОБА_3 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги по догляді за хворим, терміном на один рік, не є документом, згідно якого остання сама потребує догляду. А отже не позбавляє останню можливості здійснювати постійний сторонній догляд за ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_1 з 02.03.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 .

04.10.2024 позивач повторно подав рапорт про звільнення з військової служби відповідно до пп."г" п.2 ч.4 та абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону № 2232-ХІІ щодо необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико - соціальної експертної комісії чи лікарсько - консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме догляд за його батьком ОСОБА_2 , особою з інвалідністю ІІ групи.

До рапорту позивач додав: довідку про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 30.07.2024, заява ОСОБА_4 , копії паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , копії свідоцтв про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , висновок ЛКК №8/1557 від 19.09.2024, копію свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_2 , копію посвідчення НОМЕР_3 , заява ОСОБА_2 , копія довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ №728081, висновок ЛКК №230 від 02.08.2024, довідка від 20.09.2024 №1440.

11.10.2024 позивач повторно отримав відмову у задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення в ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом № 2232-XII.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби, відповідно до ч.3 якої закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд.

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).

Відповідно до п.6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев`ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.

Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу":

у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;

у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Стосовно порядку звільнення, п.233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).

Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.

Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.

До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.

Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджено Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531).

Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника).

За правилами п.1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку №531, який містить такі норми:

1. У паперовому рапорті військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис.

2. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

3. Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

4. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

5. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

6. Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

7. Забороняється:

1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно:

- подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом;

- недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком;

- наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту;

2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо;

3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку;

4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

8. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

9. Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. Рішення по суті рапорту (про задоволення рапорту чи відмову у його задоволенні) приймає посадова особа, визначена пп.2 п.225 Положення №1153/2008, зокрема командир бригади, у військовому званні полковника і вище.

Стаття 51 Конституції України, зокрема, визначає, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

У спірних правовідносинах позивач згідно із наданих документів до рапорту обґрунтовує наявність у нього підстав для звільнення з військової служби саме у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідності II групи.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, батько позивача ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, який за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду відповідно до висновку ЛКК №230 від 02.08.2024, виданого комунальним некомерційним підприємством "Мельнице-Подільський центр первинної медико-санітарної допомоги".

Згідно з довідкою №1479 від 24.09.2024 про склад сім`ї, виданою Мельнице-Подільською селищною радою, склад сім`ї становить дві особи: ОСОБА_2 (батько, заявник), інвалід II групи внаслідок війни, ОСОБА_1 (син, позивач), військовослужбовець.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано 06.08.2024, про що складено відповідний актовий запис № 33 Борщівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області.

З витягу № 2403 від 26.09.2024, виданого Мельнице-Подільською селищною радою, у житловому приміщенні/будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані дві особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 1440 від 20.09.2024, виданої Мельнице - Подільською селищною радою, у ОСОБА_2 є двоє дітей, а саме: син ОСОБА_1 , що зареєстрований і проживає спільно з батьком; дочка ОСОБА_3 , не зареєстрована і не проживає.

Разом з цим, згідно з висновком ЛКК № 8/1557 від 19.09.2024, виданим комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Чортківської міської ради, ОСОБА_3 за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги по догляду за хворими, терміном на один рік.

Відмовляючи позивачу у звільненні його з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-ХІІ, помічник командира бригади з правової роботи у рапорті послався на відсутність документів, що підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення в ОСОБА_2 .

Однак така відмова у формі резолюції, на переконання суду, є безпідставною, адже не містить належної оцінки доводам, обставинам викладеним позивачем в рапорті, а також доданих до нього документам.

Суд наголошує, що інформація стосовно сімейного стану батька позивача була надана до рапорту в повному обсязі, в тому числі належним чином завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу.

З приводу обгрунтувань позивача про наявність у рідної сестри, згідно висновку ЛКК, обмеження щодо надання соціальних послуг по догляду за хворими, то суд надаючи оцінку доказам відповідно до норм Конституції України та Сімейного кодексу України виснує, що дослідженний висновок ЛКК № 8/1557 від 19.09.2024 в даному випадку не звільняє від виконання обов`язку повнолітніх дітей піклуватись про своїх непрацездатних батьків, а лише унеможливлює надавати соціальні послуги за хворими.

З приводу доводів про те, що під час першого звернення з рапортом про звільнення з військової служби від 14.08.2024, позивач в якості відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, не долучав висновку ЛКК №8/1557 від 19.09.2024 відносно ОСОБА_3 , слід відзначити, що позивач не позбавлений права доповнювати пакет документів наданих до рапорту для вирішення питання про його звільнення, у разі недостатності попередньо поданих документів.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відзначити, що за результатом розгляду рапорту ОСОБА_1 від 04.10.2024 командуванням Військової частини НОМЕР_1 надано відповідь на рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції "довести до військовослужбовця", що не відповідає вимогам до оформлення резолюції, визначених у додатку 1 до Порядку №531.

Не погодження рапорту позивача помічником командира бригади з правової роботи Військової частини НОМЕР_1 не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, уповноваженого приймати рішення щодо звільнення позивача з військової служби.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що відповідач протиправно вчинив дії, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, якими фактично відмовив позивачу у звільненні його з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, через сімейні обставини, та необхідність захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.10.2024 про звільнення з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ через сімейні обставини та прийняти відповідне рішення уповноваженою особою з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у п.36 справи "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути повторно рапорт ОСОБА_1 від 04.10.2024 про звільненняз військової службиза пп."г" п.2 ч.4 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини та прийняти відповідне рішення уповноваженою особою з врахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині рішення суду.

Відмовити в задоволенні інших вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Головуючий суддяМандзій О.П.