Рішення

від 18.12.2024 по справі 520/34351/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 р. №520/34351/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 43181818) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони Харківської області щодо неприйняття наказу про призначення старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмiрi 30 000,00 грн щомісячно на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони в Харківській області нарахувати та виплатити старшому сержанту Служби судової охорони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн щомісячно, з урахуванням днів участі у діях і заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, до забезпечення яких залучався старший сержант Служби судової охорони ОСОБА_1 , починаючи з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року;

- встановити судовий контроль за виконанням цього рішення шляхом зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області протягом одного місяця з дня набрання чинності цим рішенням подати звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу в Службі судової охорони, а саме в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач протягом цього часу мав право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 гривень. Проте, вказана виплата позивачу не була здійснена. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.

Через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог зазначив, що для видання наказу про виплату співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», необхідна наявність у затвердженому кошторисі Служби судової охорони або територіального управління Служби судової охорони у Харківській області за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів на її виплату. Відповідно до статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 3 частини 3 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення Служби судової охорони здійснює Державна судова адміністрація України. Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. У затверджених кошторисах Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області на 2022 - 2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за період з 24 лютого 2022 року до 20 січня 2023 року не проводилася. Однак, Міністерством фінансів України ані у 2022 році, ані у 2023 році не було опрацьовано питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Крім того, у відзиві на позов також зазначено, з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року позивач залучався до виконання завдань по охороні судів, органів та установ системи правосуддя в Харківській області, що підтверджується довідкою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 08.12.2022 №416. Однак, у період з 01 квітня 2022 року до 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 було призупинено виплату грошового забезпечення у зв`язку з невиконанням своїх функціональних обов`язків.

Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 08.12.2022 № 416 старший сержант ОСОБА_1 з 07.06.2021 і по теперішній час дійсно проходить службу у територіальному управлінні Служби судової охорони у Харківській області та перебуває на посаді командира 1 відділення (Східний апеляційний господарський суд) 6 взводу охорони 2 підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області.

У період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року залучався до виконання завдань по охороні судів, органів та установ системи правосуддя в Харківській області.

У період з 01 квітня 2022 по 22 вересня 2022 ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення, у зв`язку з невиконанням своїх функціональних обов`язків, що підтверджується наказом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 11.04.2022 № 19 в.

Листом Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 14.11.2023 № 51.05-744 на адвокатський запит представника позивача від 09.11.2023 повідомлено, що у затверджених Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби на 2022, 2023 роки та, відповідно, кошторисах територіального управління Служби судової охорони у Харківській області видатки на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою, не передбачалися та не затверджувалися, у зв`язку з чим виплата додаткової винагороди співробітникам Служби за період з 24 лютого 2022 року по теперішній час не проводилась. З огляду на вищевикладене та з метою недопущення порушень бюджетного законодавства накази територіальним управлінням Служби судової охорони у Харківській області про виплату співробітникам Служби додаткової винагороди, передбаченої Постановою, не видавалися. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку

Позивач не погоджується з невиплатою йому додаткової винагороди, як співробітнику територіального управління відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з огляду на що звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 161 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Згідно з частиною першою, другою статті 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони" від 03 квітня 2019 року № 289 затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Наказом від 26 серпня 2020 року № 384 Державна судова адміністрація України затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок № 384).

За змістом пунктів 4-7 Порядку № 384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок № 384 відносить, зокрема, винагороди. Тому, встановлена Постановою № 168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.

Отже, з 24 лютого 2022 року позивачка, як співробітник Служби судової охорони, набула право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн щомісячно (з урахуванням періодів залучення до виконання завдань по охороні судів, органів та установ системи правосуддя), яка є складовою її грошового забезпечення.

Однак, виплату зазначених коштів відповідач з 24 лютого 2022 року позивачці не здійснював, що вбачається з наявного у матеріалах справи розрахункового листа за лютий 2022 року та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Постановою від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", яка набрала законної сили з 19 липня 2022 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до Постанови № 168, зокрема, в абзаці пункту 1 Постанови № 168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінив словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць", та доповнив пункт 1 Постанови №168 новим абзацом такого змісту: "Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення". Постановою від 07 липня 2022 року № 793 Кабінет Міністрів України також доповнив Постанову № 168 пунктом 2-1, відповідно до якого порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 396 ДСА України затвердила Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок № 396), встановивши, що цей Порядок застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

За змістом пункту 4 Порядку № 396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

Зі змісту відзиву на позов вбачається, що відповідач не заперечив право позивачки на отримання додаткової винагороди, встановленої постановою КМУ № 168 з з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року включно.

Підставою для невиплати позивачу додаткової винагороди одночасно з виплатою щомісячного грошового забезпечення як 24 лютого 2022 року так і після 7 липня 2022 (дата прийняття Постанови № 793) відповідач вказує відсутність у кошторисі установи відповідних коштів. Посилається на статтю 51 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Разом з тим, право на виплату додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони, передбачене Постановою № 168, підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу до Конвенції, та не може бути обмежене через відсутність відповідних коштів, доки її виплата передбачена законодавством. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України").

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 неодноразово вказував, на необхідність виконання державою зобов`язань щодо виплати встановлених законодавством заробітної плати та пенсій та інших виплат, що фінансуються з державного бюджету.

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Тому, відсутність у затвердженому кошторисі видатків на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою № 168, не може бути підставою для невиплати позивачці додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, яка є складовою грошового забезпечення позивачки.

Окрім того, за змістом пункту 7 Порядку № 396 додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, пункт 7 Порядку № 396 в частині умов виплати додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень - проходження служби в районах ведення бойових дій, за своїм змістом не відповідає положенням пункту 1 Постанови № 168 в редакції Постанови № 793.

Положеннями частини другої статті 165 Закону № 1402-VIIІ передбачено, що розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

З огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних відносин слід застосовувати норми постанов Кабінету Міністрів України, а не Порядку № 396, прийнятого на виконання Постанови № 168 (у редакції Постанови № 793), проте суперечить їй у відповідній частині.

Відповідно до правового висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 260/3564/22, системний аналіз пункту 2-1 Постанови №168 (у редакції Постанови № 793) свідчить, що наявність у ДСА України права встановлювати порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги не є тотожним праву встановлювати розміри додаткових винагород.

Разом з тим, зміст внесених Постановою № 793 та Порядком №396 змін в частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість "30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом пропорційність із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Суд також враховує, що пунктом 15 Порядку № 384 передбачено, що грошове забезпечення, яке належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення

Водночас, суд наголошує, що відсутність кошторисних призначень для виплати вказаної винагороди співробітникам відповідача, як і відсутність затвердженого порядку та умов виплати такої додаткової винагороди чи невжиття Міністерством фінансів України заходів щодо збільшення видатків розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації Постанови №168, не можуть впливати на висновки суду у справі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Вказана правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 18.12.2018 по справі № 820/4619/16 та від 14.03.2019 по справі № 820/660/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеному без змін постановою Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2023 року.

Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, позивач має право на отримання спірної додаткової винагороди, встановленої постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року.

Обставини невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі до 30000 грн. у спірний період не заперечуються відповідачем у поданому до суду відзиві.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу додаткову винагороду за період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року включно, виходячи з розміру 30000 грн. на місяць, а тому враховуючи висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування і невиплати позивачу з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24 лютого 2022 року, та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року включно, з урахуванням виплачених сум.

Водночас, оскільки позивачу у період з 01 квітня по 22 вересня 2022 року призупинено виплату грошового забезпечення, у зв`язку з невиконанням своїх функціональних обов`язків, що підтверджено довідкою Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області від 08.12.2022 № 416, наказами Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області № 19 в від 01.04.2022 та № 133 від 23.09.2022, то у вказаний період позивач не має права на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Отже, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання подати звіт про виконання рішення, суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 КАС України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61001, код ЄДРПОУ 43181818) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Харківській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 у період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року включно включно додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області (код ЄДРПОУ 43181818) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі 30 000 грн. на місяць, за період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2022 року та з 23 вересня 2022 року до 20 січня 2023 року включно, з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.С.Мороко