Ухвала

від 12.12.2024 по справі 761/37506/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 12 грудня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 30 вересня 2024 року під час проведення обшуку за місцем проживання директора ТОВ ВФ «Сервіс» (код 25021641) ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон IPHONE 12 сірого кольору IMEI-1 НОМЕР_1 IMEI-2 НОМЕР_2 з Sim карткою мобільного оператора «Київстар» з номером НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_5 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Вважає оскаржувану ухвалу необгрунтованною та невмотивованою, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що органом досудового розслідування не доведено відповідність вилученого майна ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.

Крім того, в матеріалах провадження відсутній протокол огляду вилученого майна, незважаючи на те, що власником майна під час проведення обшуку не обмежувався доступ до вказаної техніки, а в протоколі обшуку зафіксовано пароль доступу до мобільного телефону. Відтак, в органу досудового розслідування були відсутні будь-які перешкоди щодо проведення огляду майна.

З матеріалів провадження не убачається, що телефон містить відомості, які мають значення для досудового розслідування, а ухвалою слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, дозвіл на вилучення носіїв інформації не надавався.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 серпня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12023040000000900,за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи КП «ІНФО-РАДА-ДНІПРО» ДМР (код 36094821) у період 2022-2024 років, шляхом зловживання своїм службовим становищем за попередньою змовою із службовими особами ТОВ №КРП-3» (код 43587445), ТОВ «Ай Ті Сервіс Груп» (код 39719320) та ТОВ ВФ «Сервіс» (код 25021641) та фізичними особами-підприємцями здійснили привласнення бюджетних коштів, виділених на виконання Програми щодо сприяння територіальній обороні міста Дніпра на 2022-2026 роки, при проведенні державних закупівель товарів та послуг за бюджетні кошти у великих розмірах.

30 вересня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду . Києва від 26 вереся 2024 року проведено обшук за місцем проживання директора ТОВ ВФ «Сервіс» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон.

01 жовтня 2024 року постановою детектива другого відділу детективів Підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_8 вилучений мобільний телефон визнано речовим доказам у даному кримінальному провадженні.

01 жовтня 2024 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , направив поштовим зв`язком до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за місцем проживання директора ТОВ ВФ «Сервіс» ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12023040000000900, про накладення арешту на вказаний мобільний телефон, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів, необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження та її зв`язок із кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дотримався вимог статей 132,170,172КПК України, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно та надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням, а відтак доводи апелянта про відсутність правових підстав для арешту майна, є не переконливими.

Доводи захисника про те, що мобільний телефон вилучено всупереч ухвалі слідчого судді, не заслуговують на увагу, оскільки як вважає колегія суддів, хоча слідчим суддею дозвіл на його вилучення не надавався, проте інформація, яка на ньому міститься має значення у кримінальному провадженні і має статус тимчасово вилученого майна.

Всі інші доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховано ним при прийнятті рішення.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задоволенню не підлягає.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11

Єдиний унікальний № 761/37506/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12

Справа № 11сс/82/7241/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК