Постанова

від 22.09.2010 по справі 15/90

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2010                                                                                           № 15/90

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -ОСОБА_1., дов. б/н від 19.04.2010р.

від відповідача:                        не з’явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Ніжинський м"ясокомбінат"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.06.2010

 у справі № 15/90 ( .....)

 за позовом                               ТОВ "Норд-Лайн"

 до                                                   ВАТ "Ніжинський м"ясокомбінат"

 про                                                   стягнення 101641,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2010р. у справі № 15/90 позов задоволено частково і стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський м’ясо комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Лайн» 92 924,79 грн. боргу, 3 954,88 грн. пені, 968,80 грн. державного мита, 224,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 843,98 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішення, Відкрите акціонерне товариство «Ніжинський м’ясокомбінат» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2010р. у справі № 15/90 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2010р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.09.2010р.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Дзюбко П.О..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегією у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Дзюбко П.О..

Представники позивача у судове засідання не з’явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 18.01.10 між сторонами укладено договір поставки №4 (далі - Договір) за умовами якого Постачальник (позивач) зобов’язався в порядку і строки, встановлені цим договором, передати у власність Покупця (відповідача) за його замовленням товар у відповідній кількості, асортименті, якості та за погодженою сторонами вартістю, а Покупець зобов’язався прийняти і оплатити зазначений товар на умовах, передбачених Договором.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 119 314,22 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000018 від 18.01.10 на суму 26 389,43 грн., №РН-000040 від 27.01.10 на суму 28384,04 грн., №РН-0000053 від 03.02.10 на суму 64540,75 грн., довіреностями відповідача серії ЯПТ № 61150 від 15.01.10. № 611155 від 26.01.10. №611165 від 02.02.10 на ім’я ОСОБА_2., рахунками-фактурами №СФ-0000018 від 18.01.10, № СФ-0000042 від 27.01.10 та № СФ-0000055 від 03.02.10.

За умовами п.2.2.1, 2.2.2 Договору оплата за товар здійснюється по факту поставки товару, але не пізніше 3 банківських днів з дня отримання товару Покупцем; відстрочки платежу протягом 5 банківських днів з моменту поставки товару.

Як гарантію виконання своїх зобов’язань відповідачем надані позивачу гарантійні листи: №39 від 18.01.10 яким гарантував оплату товару на суму 3 26 389.43 грн. до 02.02.10, №69 від 27.01.10 яким гарантував оплату товару на суму 28 384,04 грн. до 10.02.10. №97 від 03.02.10 яким гарантував сплату товару на суму 64 540,75 грн. до 18.02.10.

31.03.10 сторонами проведено звірку взаєморозрахунків, про що складено акт звірки станом на 31.03.10, який підписано представниками сторін підписи яких завірені відбитками печаток сторін.

За даними акта звірки борг на користь позивача складає 94 924,79 грн.

Після проведення звірки взаєморозрахунків відповідачем сплачено ще 2 000 грн. в рахунок погашення боргу.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором виконував не належним чином, доказів належної оплати за договором суду не надано.

Відповідно до ч.1-3,7 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову відповідач свої зобов’язання не виконав, суму заборгованості за поставлений товар згідно умов Договору не сплатив.

У Договорі сторонами також погоджено, що у випадку невиконання Покупцем строків, вказаних у п.2.2 даного договору (оплата за товар). Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період такого невиконання, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період прострочення з 10.02.10 по 26.04.10 у сумі 4 070,88 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача необхідно стягнути 3 954,88 грн. пені за період з 10.02.10 по 26.04.10., а в решті вимог про стягнення пені слід відмовити, оскільки позивачем неправильно вказано кількість днів прострочення в 78 днів, а фактично в розрахованому позивачем періоді з 10.02.10 по 26.04.10 76 днів.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення штрафу позивач посилається на ст.271 Господарського кодексу України та Положення про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.88.

Відповідно до ст. 271 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів затверджує Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення та поставки виробів народного споживання, а також Особливі умови поставки окремих видів товарів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 №1545-ХІІ до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є неустойка (ст.546 Цивільного кодексу України).

За вимогами ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із умов укладеного між сторонами Договору вони не передбачили, що за порушення його умов Покупець несе відповідальність згідно з Положенням про поставки товарів народного споживання, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.88.

У письмовій формі сторонами договору не було обумовлено забезпечення виконання зобов’язання Покупцем у вигляді штрафу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суду правомірно відмовив в задоволенні позову про стягнення штрафу.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача адвокатських послуг у розмірі 10 000,00 грн., місцевий суд виходив з того, що дані витрати можуть бути віднесені до складу судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України, оскільки факт надання вказаних послуг підтверджений матеріалами справи, зокрема, належним чином завіреною копією договору № 16/04/10 про надання юридичних послуг по веденню справи в суді від 16.04.2010 року, укладеного між позивачем, як замовником, та ОСОБА_1, як суб’єкт підприємницької діяльності, належним чином завіреною копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_3. № 38/25.

В якості доказі про підтвердження оплати за укладеним Договором №16/04/10 надано копію платіжного доручення №309 від 19.04.10 про перерахування ТОВ «Норд-Лайн» на розрахунковий рахунок ФОН ОСОБА_1. 10000 грн. з призначенням платежу: оплата за юридичні послуги по стягненню заборгованості з ВАТ «Ніжинський м’ясо комбінат» згідно договору №16/04/10 від 16.04.10.

Однак, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання юридичних послуг по веденню справи в суді № 16/04/10 від 16.04.2010р. позивачем укладено з суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу.

Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Отже, з наведеного вбачається, що адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності не може бути суб’єктом підприємницької діяльності.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог позивача в частині стягнення витрат на послуги адвоката відсутні, оскільки договір про надання адвокатських послуг № 16/04/10 від 16.04.2010р. позивачем був укладений не з адвокатом, а з суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_1 та грошові кошти у сумі 4843,93 грн., також сплачені ОСОБА_1. як суб‘єкту підприємницької діяльності, а не адвокату.   

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з виключенням стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4 843, 98 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський м’ясо комбінат» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2010р. у справі № 15/90 змінити, виклавши абзац 1 резолютивної частини в такій редакції:

«Позов задовольнитио частково. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Ніжинський м’ясо комбінат» (м. Ніжин, вул.. Космонавтів, 25, код 004444375, п/р 26004301835310 в філії ПАТ «ПІБ») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Норд-Лайн» м. Київ, вул. Ст. Сагайдака, 114 а, код 32107119, п/р 26005660110793 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик») 92 924,79 грн. боргу, 3 954,88 грн. пені, 968,80 грн. державного мита, 224,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу»

В іншій частині рішення залишити без змін.

Матеріали справи № 15/90 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді