Постанова

від 12.12.2024 по справі 160/34510/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/34510/23

Головуючий суддя І інстанції Рищенко А.Ю.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Сафронової С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року в адміністративній справі №160/34510/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа-Дніпро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9997525/40182651 від 23.11.2023 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 12.10.2023 року;

???- зобов?язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ «»Європа-Дніпро» податкову накладну №4 від 12.10.2023 року датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 у справі №160/34510/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Дніпро» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в особі Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9997525/40182651 від 23.11.2023 року, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 12.10.2023 року.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену ТОВ «»Європа-Дніпро» податкову накладну №4 від 12.10.2023 року датою її подання на реєстрацію.

25.04.2024 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/34510/23, в якій останній просить вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі на загальну суму 12000,00 грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподілу судових витрат було задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Дніпро» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європа-Дніпро» (витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

В задоволенні решти заяви було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про стягнення правничої допомоги відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи. Зауважено про пропуск позивачем строку на подання заяви про розподіл судових витрат, передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи заяву про стягнення правничої допомоги з відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що витрати позивача на правничу допомогу можуть бути зменшені та підлягають частковому відшкодуванню, а саме в сумі 4000.00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2024 року по справі № 480/3837/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем до суду було подано копії договору про надання правничої (правової) допомоги №03-12 від 27.12.2023, рахунку-фактури №2/12/23 від 27.12.2023 на суму 12 000,00 грн., акту виконаних робіт (наданих послуг) №1/23 від 27.12.2023, акту виконаних робіт (наданих послуг) №1/24 від 01.03.2024, платіжної інструкції №2340 від 28.12.2023 на суму 12 000,00 грн.

Відповідно до актів виконаних робіт від 11.12.2023 року, адвокатським об`єднанням «Дж.ЕФ. Лоєрс» було надано позивачу наступні послуги:

- аналіз документів та складання позовної заяви;

- складання та подання до суду уточненої позовної заяви;

- складання та подання до сууд відповіді на відзив.

Загальна вартість наданих послуг складає 12000.00 грн.

Згідно платіжної інструкції від 28.12.2023 року № 2340, позивачем було сплачено адвокатському об`єднанню «Дж.ЕФ. Лоєрс» винагороду за наданні послуги у розмірі 12000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 12000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 4000.00 грн.

Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку на стягнення правничої допомоги, передбаченого ч. 7 ст. 139 КАС України, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат визначений статтею 252 КАС України.

Нормами статті 252 КАС України не передбачено процесуального порядку залишення заяви про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.02.2022 року по справі № 420/3745/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в адміністративному позові було заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судових витрат по справі, до яких також відносяться витрати на правничу допомогу.

Також, з матеріалів справи видно, що заява про ухвалення додаткового рішення, на підставі якої було прийнято оскаржуване судове рішення та до якої було долучено докази понесення витрат на правничу допомогу, була подана позивачем до відділу поштового зв`язку 20.04.2024 року.

В свою чергу, належних доказів, які б підтверджували факт отримання наведеного судового рішення до 20.04.2024 року, матеріали справи не містять.

Відповідно до пояснень позивача, у зв`язку з розглядом справи у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи, про існування рішення суду першої інстанції стало відомо за наслідком моніторингу сайту Єдиного державного реєстру судових рішень. Подання Товариством заяви про ухвалення додаткового рішення відбулося невідкладно після ознайомлення з ухваленим судовим рішенням на вказаному сайті.

Матеріали справи наведеної інформації не спростовують, що свдічить про відсутність правових підстав для залишення без розгляду заяви позивача на підставі ч. 7 ст. 139 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, 321, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.М. Іванов

суддяВ.А. Шальєва

суддяС.В. Сафронова