Постанова

від 18.12.2024 по справі 160/17898/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/17898/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Бухтіярова М.М.) в адміністративній справі №160/17898/24 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2024 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до суду із позовною заявою до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - відповідач-1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), в якій з урахуванням роз`єднання судом позовних вимог у справі в самостійні провадження, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати протиправною відмову Запорізького окружного адміністративного суду, викладену у листі від 12.03.2024 №06-19/5707/24 у нарахуванні та виплаті позивачам суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення: за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень; з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень;

- зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення:

за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

з 01 січня 2024 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 2021 по 2024 роки суддівська винагорода виплачувалась не у відповідності до положень пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», без урахування встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021 рік з 01.01.2021 у розмірі 2270,00грн., на 2022 рік з 01.01.2022 у розмірі 2481,00грн., на 2023 рік з 01.01.2023 у розмірі 2684,00грн. та на 2024 рік з 01.01.2024 у розмірі 3028,00грн. За вказаний період суддівська винагорода та допомога на оздоровлення нараховувалась з величини під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102,00грн. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Обмеження виплати суддівської винагороди з врахуванням величини у розмірі 2102,00грн. під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» призводить до зменшення розміру суддівської винагороди і, відповідно, порушення прав та гарантій, визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», зумовило звернення до суду із цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, обчислених виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року складає 2270,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року складає 2481,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року складає 2684,00грн.,з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Зобов`язано Запорізький окружний адміністративний суд провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн., з урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Запорізького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Запорізький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідачем-1 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, встановленим КАС України. Звертає увагу, що за положеннями ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, які кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Вважає, що на підставі наведених положень бюджетного законодавства у їх сукупності з приписами Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІ, відповідачем у період з 01.01.2021 по теперішній час нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди здійснювались у межах бюджетних призначень, затверджених Державною судовою адміністрацією України як головним розпорядником вищого рівня, виходячи з розміру прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2 102,00 грн.

Відповідачем-2 на вказане рішення суду також була подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував чинну практику Верховного Суду, пославшись лише на те, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві (01.01.2021 по 05.04.2024), а також до Закону України від 15.07.1999 року №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі- Закон № 966-XIV) щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає. Також наголошує, що зважаючи на правові висновки Конституційного Суду України, наведені в Рішенні від 11.03.2010 № 7-рп/2010, щодо повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України, який має передбачати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів, а також виключних повноважень ухвалювати Закон України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник коштів в частині розпорядження бюджетними асигнуваннями з виплати грошового утримання суддів, не наділена повноваженнями змінювати розмір бюджетних асигнувань на такі цілі. З огляду на наведене, вважає, що ДСА України та Суд, жодними своїми рішеннями, діяннями чи бездіяльністю не здійснювали дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача. Також звертає увагу, що позивачем без поважних причин пропущений строк звернення до суду.

Позивач правом на подання відзивів на апеляційні скарги не скористався.

В силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Мелітопольським МВ УМВС України в Запорізькій області.

Указом Президента України від 14.02.2011 №209/2011 «Про призначення суддів» позивач призначений на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Наказом голови від 08.04.2011 №79-к позивача зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді.

Указом Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів» позивач призначений на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду.

Відповідно до довідки №02-35/24/29 від 02.04.2024, виданої Запорізьким окружним адміністративним судом, ОСОБА_1 працює в Запорізькому окружному адміністративному суді на посаді судді Запорізького окружного адміністративного суду з 11 квітня 2011 року - наказ від 08.04.2011 №79-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді», виданий на підставі Указу Президента України від 14.02.2011 №209/2011 «Про призначення суддів», наказ від 11.10.2018 №184-к «Про повноваження судді ОСОБА_1 », виданий на підставі Указу Президента України від 10.10.2018 №314/2018 «Про призначення суддів».

За змістом довідок Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2024 №26, №27, №28, №29 позивачу нараховано та виплачено суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року по 30 червень 2024 року.

Згідно з довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2024 суддівська винагорода позивачу у період з 01 січня 2021 року по 31 липня 2024 року обраховувалася, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102,00 грн., який застосовувався до базового розміру посадового окладу судді відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

12.02.2024 позивач разом із колективом суддів звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із проханням здійснити нарахування суддівської винагороди з 01.01.2021, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Листом від 12.03.2024 №06-19/5707/24 відповідачем-1 повідомлено, що дії Запорізького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддям у період з 01.01.2021 по теперішній час суддівської винагороди, виходячи з розміру з прожиткового мінімуму в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в обсязі 2102,00 грн., є такими, що ґрунтуються на приписах бюджетного законодавства.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача-1 у нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення у періоді з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року та з 01 січня 2024 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн., звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Переглядаючи судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить наступного висновку.

Спірні відносини регулюються Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

У преамбулі Закону №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Наведені положення Конституції України, дають підстави стверджувати, що розмір винагороди судді встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і не може визначатись (змінюватись) іншими законами України.

Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтями 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 гривні, на 01 січня 2022 року - 2481,00 гривні, на 01 січня 2023 року - 2684 гривні та на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн.; при цьому був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, суддівську винагороду за період з 01.01.2021 по 31.07.2024 позивачу обчислено, виходячи з приписів абзаців 5 статті 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік», з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Проте, як вже зазначалось вище, виплата суддівської винагороди регулюється виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрали чинності 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: «Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону №1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Крім того, такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не передбачено у Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Закріплення статтями 7 Законів України «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.

Враховуючи вказані норми законодавства, слід зазначити, що Закони України «Про державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік» та «Про державний бюджет України на 2024 рік» не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Крім того, Конституція України не надає законам про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Таким чином, позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2021 року, який складає 2270,00грн.; за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2022 року, який складає 2481,00грн.; за період з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2023 року, який складає 2684,00грн.; та за період з 01 січня 2024 року по день звернення до суду із цим позовом - 05 квітня 2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 1 січня 2024 року складає 3028,00грн., з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті, а відтак, позовні вимоги в цій частині дійсно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що допомога на оздоровлення встановлюється в розмірі від посадового окладу. Оскільки розрахунок розміру допомоги на оздоровлення позивача обрахований за період 2021-2023 роки з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102,00грн.), колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в цій частині (окрім 2024 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а порушені права - відновленню у вказаних вище спосіб.

При цьому, суд зазначає, що згідно норм частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є Державна судова адміністрація України

Пунктами 2 та 4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, що затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

З огляду на наведені норми законодавства, суд доходить до висновку, що невиплата позивачу суддівської винагороди в повному обсязі безпосередньо пов`язана із діяльністю ДСА України, як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.

Докази, що у спірних правовідносинах Державна судова адміністрація України виконала свої повноваження для забезпечення виплати позивачу суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною у 2021 році - 2270,00 грн., у 2022 році - 2481,00 грн., у 2023 році - 2684,00 грн. та у 2024 році- 3028,00 грн. відсутні.

Отже, ДСА України допущено протиправну бездіяльність щодо не забезпечення фінансування бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270,00 грн., на 01.01.2022 - 2481,00 грн., на 01.01.2023 - 2684,00 грн., на 01.01.2024 - 3028,00 грн.).

Відтак, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо наявності обґрунтованих підстав для зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити фінансування виплати належної позивачу виплати суддівської винагороди за період за період з 01.01.2021 по 05.04.2024 та допомоги на оздоровлення за період 2021-2023 роки, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Вищезазначені правові висновки відповідають правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 02.06.2023 у справі №400/4904/21, від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи відповідачів, на підтвердження доводів скарг, що виплата суддівської винагороди у 2021-2024 роках та допомога на оздоровлення за період 2021-2023 року за рахунок бюджетних асигнувань не могла бути виплачена з іншого розміру розрахункової величини прожиткового мінімуму, оскільки затверджені бюджетні кошториси та виділені асигнування з Державного бюджету були проведені з розрахунку 2 102 грн, а не з іншого розміру.

Щодо доводів відповідача-2 про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції не знаходить правових підстав для перегляду висновку суду першої інстанції про відсутність порушень строків звернення до суду.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи апеляційних скарг не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Запорізького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року в адміністративній справі №160/17898/24 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник