Постанова

від 17.12.2024 по справі 766/7470/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 766/7470/24

Перша інстанція: суддя Рядча Т.І.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

секретар - Афанасенко Ю.М.,

за участю: представника відповідача -Мирилка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року у справі № 766/7470/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив :

- визнати незаконною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії БАВ № 064762 про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 12.05.2024 працівниками поліції була складена постанова серії БАВ №064762, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.2 ст.126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. Крім цього, працівниками поліції відносно позивача складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. В обґрунтування своїх вимог вказав, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Хонда», яким керувала ОСОБА_2 та перевозила пасажира ОСОБА_1 . В подальшому працівники поліції запропонували ОСОБА_1 надати на огляд документи, при цьому позивач не був водієм ТЗ та документів на право управління мопедом не мав. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що працівниками поліції незаконно, з порушенням чинного законодавства, розглянуто справу та безпідставно притягнуто позивача до відповідальності, оскільки він не керував мопедом. Крім цього, позивач не мав можливості скористатися в повному обсязі своїми правами, передбаченими ст.268 КУпАП та працівниками поліції порушено вимоги щодо процедури розгляду, а саме проігноровано порядок встановлений ст.278,279 КУпАП.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 12.05.2024 під час зупинки транспортного засобу за адресою: Херсонська область, автодорога Р47, 13км. поліцейськими було виявлено, що водій керував транспортним засобом за відсутності шолома, посвідчення водія, не маючи права керування транспортним засобом, також відсутній реєстраційний номер т/з, та при цьому було порушено вимоги статей КУпАП, а саме ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 і ч.2 ст.126 КУпАП, які об`єднанні в порядку статей 36 КУпАП та накладено загальне адміністративне стягнення в розмірі 3400грн. Крім цього, представник відповідача вказав, що з відео запису з боді камери працівника поліції чітко вбачається, що за кермом перебував саме ОСОБА_1 , а не його дружина. Отже, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів неправомірних дій поліцейських, при цьому відповідачем надано всі докази, які підтверджують правомірність та законність винесеної постанови про адміністративне правопорушення серії БАВ №064762 від 12.05.2024.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 20 серпня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, а відповідні документи на право керування та володіння транспортного засобу, який було зупинено має його дружина, яка і керувала транспортним засобом.

Апелянт та його представник до судового засідання не з`явились. Представник апелянта - адвокат Петряєв В.В. 12.12.2024 направив до П`ятого апеляційного адміністративного суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 12.05.2024 інспектором СРПП Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАВ №064762 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126 і ч.2 ст.126 КУпАП.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , 12.05.2024 о 15:50 год., в Херсонській області, на автодорозі Р47, 13км. керував транспортним засобом б/н Honda Tact за відсутності мотошолома, без встановленого номерного знаку, водій не мав при собі реєстраційного документа, а також водій не мав відповідної категорії щодо права керування зазначеного транспортного засобу.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 передбачених ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 126 КУпАП підтверджується відеозаписом нагрудного відеореєстратора поліцейського, надано до матеріалів справи.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чиного законодавства.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідженими у справі доказами достовірно встановлено факт складання відповідачем оскаржуваної постанови.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено під час розгляду справи відповідно до оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , 12.05.2024 року о 15:50 год., в Херсонській області, на автодорозі Р47, 13км. керував транспортним засобом б/н Honda Tact за відсутності мотошолома, без встановленого номерного знаку, водій не мав при собі реєстраційного документа, а також водій не мав відповідної категорії щодо права керування зазначеного транспортного засобу.

Згідно ч.5 ст.121 КУпАП відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП особа притягується до відповідальності за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Згідно ч.1 ст.126 КУпАП заборонено керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.126 КУпАП відповідальність натає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи ч.2 ст.36 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Позивач як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі заперечував проти здійснення ним правопорушень зазначених у оскаржуваній постанові.

Відповідно до статті 90 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Таким чином, при вирішені питання про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення, винесена відповідачем постанова розглядається як доказ у сукупності з іншими доказами (пояснення особи, яка притягається до відповідальності, свідків, висновки експерта, речові докази, фотоматеріали, протоколом про адміністративне правопорушення т. і.), тому не може виступати єдиним доказом, на основі якого встановлюється наявність адміністративного правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови відповідач посилається на відеодокази, які додані до відзиву на позовну заяву, та які на думку відповідача, підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.2 ст.126 КУпАП.

Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказані відеодокази, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, на підставі статті 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів звертає увагу на те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 по справі № 338/1/17.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксування правопорушення .

В свою чергу апеляційний суд зауважує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, такі фото або відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.11.2018 по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 по справі № 524/9716/16-а.

Отже, вищезазначені відеофайли не є належними доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення. В свою чергу, позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР.

Інших доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, зокрема пояснень свідків, матеріали справи не містять.

Саме по собі описання інспектором поліції в оскаржуваній постанові складу адміністративного правопорушення, не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, передуванню якому і є фіксування цього правопорушення.

Виходячи з викладеного вище, апеляційний суд вважає, що всупереч встановленому КАС України обов`язку доказування, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтвердили обставини, на які посилається відповідач.

З даного приводу, апеляційний суд також вважає за доцільне зауважити, що в силу приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Колегія суддів зазначає про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Указане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду наведеними зокрема у постанові від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а.

В свою чергу, відповідно до правових позицій Верховного суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 357/10134/17 та від 11 грудня 2019 року по справі №761/41786/16а, - відсутність доказів свідчить про недоведеність правопорушення.

В даному випадку, за наслідками апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла переконання, що відповідачем не доведено наявності складу та події адміністративного правопорушення, за яке позивача спірною постановою було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України не надав суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не довів законності прийнятого рішення.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.2 ст.126 КУпАП, та події правопорушення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецеденту практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції обставинам справи не відповідають, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позов слід задовольнити.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді першої інстанції позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 605,60 грн.

Крім того, на підтвердження сплати відповідних судових витрат в суді апеляційної інстанції позивачем надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 908,40 грн.

Відтак, з огляду на задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1 514,00 грн.

Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року у справі № 766/7470/24 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 064762 від 12.05.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.

Провадження по справі за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною ч.5 ст.121, ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.126, ч.2 ст.126 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач О.І. ШляхтицькийСудді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк