Постанова

від 18.12.2024 по справі 420/3477/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3477/24

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 24.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді- Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

-Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

01 лютого 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» звернулось в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС в Одеській області форми «С» від 24.10.2023 року №27188/15-32-07-07-23.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання валютного законодавства по зовнішньоекономічних експортних контрактах та складено акт від 28.08.2023.

Відповідно до акта перевірки встановлено порушення позивачем п.1, 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції». Зазначає, що згідно з оскарженим податковим повідомленням-рішенням пеня до позивача застосована (нарахована) за період з 11.04.2023 року по 24.04.2023 року, тобто в період дії карантину, та не враховано, що товар для експорту був оформлений за митною декларацією типу ЕК-10 «Експорт» 13.10.2022 року, а тому відлік часу для розрахунку за поставлений товар повинен рахуватися з 14.10.2022 року, а тому підлягає скасуванню.

Податковим кодексом України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема, ст. 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого цією статтею.

Пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог ПК України, є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України. Відповідно нарахування пені у період з 16.01.2020 суперечить положенням абз.11 п. 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення ПК України.

За таких обставин, відповідач неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач не припустився строків розрахунків за контрактами, а порушення таких строків допустили іноземні контрагенти позивача.

Події, які відбули з вини контрагентів та які зумовили порушення граничних строків проведення розрахунків, включають юридичну відповідальність позивача за ст. 112 ПК України.

З урахуванням наведеного, позивач вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача відзначив, що перевіркою встановлено порушення п.1 та п.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ по контракту від 23.09.2022 року №2309/22, дата здійснення експортної операції 10.10.2023 року укладеного з фірмою нерезидентом «Risoil Europe» LRD (Болгарія) дата надходження коштів у сумі 206 875,50дол.США -24.04.2023 року, тоді як граничний строк надходження коштів (180днів) -10.04.2023 року, затримка складає 14 днів.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2023 року №27188/15-32-07-07-23, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 317 736,19грн.

Відповідач акцентував увагу на тому, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують наявність підстав для призупинення нарахування (не нарахування) пені за порушення пунктів 1.2 ст.13 Закону України №2473 а саме з підстав визначених п.4.6.7 вказаного Закону. Крім того згідно п.п.1 п.7 розділу ІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів затвердженою Постановою НБУ від 02.01.2019р. №7 банк розпочинає відлі установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт» за операціями з експорту товарів.

Також, вказує, що позивачем до суду не надано доказів звернення до Національного банку України чи до Головного управління Державної податкової служби України з відповідним повідомленням про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами зовнішньоекономічних договорів з нерезидентом, так само як не надано доказів отримання у ТПП сертифіката про форс-мажорні обставини пандемію гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та збройну агресію рф.

Відповідач стверджує, що пеня за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлена саме Законом №2473-VIII та не підпадає під правове регулювання пені, що передбачена нормами ПК України. З урахуванням наведеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» до Головного управління ДПС в Одеській області задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управлінні ДПС в Одеській області від 24.10.2023 № 27188/15-32-07-07-23.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4766,04 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, рішення винесено з порушенням норм процесуального права,

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роздільнянський елеватор» з питань дотримання вимог Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» по експортному контракту від 23.09.2022 року №2309/22, дата здійснення експортних операцій 10.10.2022, укладеного з фірмою нерезидентом «Risoil Europe» LTD, за наслідками якої складено акт від 28.08.2023 №23296/15-32-07-07-18.

Перевіркою встановлено порушення п.1 та п.2 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 №2473-VIIІ по контракту від 23.09.2022 року №2309/22, а саме дата надходження коштів у сумі 206 875,50дол.США - 24.04.2023 року, тоді як граничний строк надходження коштів (180днів) -10.04.2023 року, затримка складає 14 днів.

З вказаним актом позивач не погодився та подав заперечення на нього, які були розглянути відповідачем та висновки акту залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.10.2023 року №27188/15-32-07-07-23, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 317 736,19грн.

З вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач не погодився та подав скаргу до ДПС України, яке рішенням від 11.12.2023 року №36387/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишило без задоволення.

Оскільки позивач з оскарженим податковим повідомленням-рішенням не погодився, вважає його безпідставним, протиправним та таким, що порушує його права, звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції вказав, зокрема, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, та, відповідно, нарахування пені у період з 1 січня 2021 року суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Отже, спірним питанням у цій справі є нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закону України «Про валюту і валютні операції» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема частиною першої статті 13 встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно частини другої вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті 11 Закону №2473-VIII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті 13 Закону №2473-VIII).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

При цьому положеннями Закону № 2473-VIII не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не означає, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення Податкового кодексу України. Закон № 2473-VIII та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики.

Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону № 2473-VIII) - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Отже, спірні правовідносини є специфічними та врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, відповідно до абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України протягом дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

Крім того, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону № 2473-VIII не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому колегія суддів зауважує, що маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Так, Законом України № 2260-IX від 12.05.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: «13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426".

Тобто, на переконання колегії суддів, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом не нарахування (не застосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції», проте таких змін внесено не було.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Пунктом 14-2 Постанови Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції Постанови від 4 квітня 2022 року №68) встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року зменшено з 365 днів до 90 календарних днів. В подальшому граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів здійснених з 05 квітня 2022 року згідно Постанови Національного банку України від 07.06.2022 №113 становили 120 днів, а згідно Постанови Національного банку України від 07.07.2022 №142 - 180 днів.

Отже, у спірному періоді граничні строки розрахунків за операціями з експорту товарів становлять 180 календарних днів.

Як встановлено судом під час розгляду справи валютна виручка по контракту від нерезидента компанії «RISOILEUROPE» LTD(Болгарія) надійшла з перевищенням законодавчо встановленого 180-денного строку, а саме 24.04.2023 у сумі 206 875,50 дол. США (екв.7 565 147,41 грн.) (затримка складає 14 днів).

Зазначені обставини позивачем не заперечувались та не спростовувались.

Так, колегія суддів зазначає, що доказів наявності висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, про продовження строків розрахунку в іноземній валюті по експортному контракту №2309/22 від 23.09.2022 року чи звернення товариства до суду з позовом про стягнення боргу з нерезидента позивачем ні до перевірки ні до суду надано не було, не було надано і сертифікату про форс-мажорні обставини.

З урахуванням вищенаведеного правового регулювання, встановлених обставин у справі, колегія суддів вважає, що контролюючим органом правомірно та обґрунтовано застосовано до позивача пеня за порушення строків розрахунків по експортному контракту №2309/22 від 23.09.2022 року, укладеному з нерезидентом «Risoil Europe» LRD (Болгарія).

Розмір пені в сумі 317 736,19 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 24.10.2023 року №27188/15-32-07-07-23 не є спірним в даній справі.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд апеляційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко