Постанова

від 17.12.2024 по справі 753/10583/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/10583/24 Головуючий у І-ій інстанції Лужецька О.Р.,

суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Файдюка В.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Нишпал І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) у якому просила визнання протиправною та скасування постанову про адміністративне правопорушення від 20.05.2024 року Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, яка з`явилася у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі ст. 20, п.п. 80.2.2, п. 80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України), відповідно до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 24.04.2024 року № 2695-п, та на підставі направлень від 13.05.2024 № 10805 і № 10804 від 16.05.2024 №11047, посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку за адресою: м. Київ, вул. Поліська,7 (прим 1), де здійснює діяльність ГБК «Захисник» (код ЄДРПОУ 22862423), з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору.

На підставі проведеної перевірки контролюючим органом було складено протокол від 17.05.2024 р. №2216 та акт фактичної перевірки ГБК «Захисник» №49309/26/15/07/22862423 від 20.05.2024 року (а.с.8-10).

20.05.2024 року, на підставі протоколу від 17.05.2024 р. №2216 та акту фактичної перевірки, заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві Якушко І.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої головний бухгалтер ГБК «Захисник» ОСОБА_1. порушила порядок проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, чим порушено п.1 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивачка звернулася з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків (ст. 14 КУпАП).

Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ч.1 статті 163-15 КУпАП (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто 19.05.2024) порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів

- тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23).

Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 статуту Гаражно-будівельного кооперативу «Захисник», ГБК «Захисник» є невиробничою, некомерційною, неприбутковою кооперативною організацією, створеною на основі інтересів громадян - автовласників м. Києва з метою спільної реалізації своїх потреб організованого зберігання транспортних засобів шляхом спорудження гаражних боксів. Організаційно правова форма: Обслуговуючий кооператив.

Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі наполягає, що під час перевірки було встановлено, ГБК «Захисник» здійснює допоміжне обслуговування наземного транспорту та надає послуги в готівковій формі «гостьового в`їзду на територію ГБК», без застосування належним чином зареєстрованого РРО/ПРРО та без застосування банківського POS-терміналу. При проведенні контрольної розрахункової операції, а саме: послуги «гостьовий в`їзд на територію ГБК» на загальну суму 10,00 грн., охоронець отримав готівку та видав решту, при цьому, реєстрацію розрахункової операції по РРО/ПРРО не провів, розрахунковий документ встановленої форми не видав (РРО/ПРРО відсутні).

Також, апелянтом зазначено, що під час проведення перевірки встановлено, що станом на 17.05.2024 сума, готівкових коштів на місці проведення розрахунків, які не проведені через РРО/ПРРО (без урахування контрольної розрахункової операції) складає 25,00 грн. Відповідно, на думку контролюючого органу, ГБК «Захисник» не забезпечив можливість здійснення безготівкових розрахунків, в тому числі з використанням електронних платіжних засобів(відсутні).

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про кооперацію», основними обов`язками членів кооперативу є, зокрема, сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно зі ст. 2 Закону «Про кооперацію» членський внесок - це грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об`єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об`єднання; цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу.

Відповідно до ч. 1 ст. 163-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно п.1 Постанови КМУ №894 від 29.07.2022 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» установлено, що торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), включаючи товари (послуги), реалізація (надання) яких здійснюється дистанційно.

Відповідно до частин 1-3 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до п.1 ст. 24 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Таким чином, одним із видів забезпечення діяльності громадських об`єднань є членські внески їх учасників.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265).

Згідно зі ст. 2 Закону №265 визначено, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Закону № 265 визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів (послуг), зобов`язані проводити такі операції із застосування реєстраторів розрахункових операцій або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО/ПРРО) та наданням споживачу розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Водночас, за своєю суттю внесення членських внесків учасниками не підпадає під зазначені вище вимоги Закону № 265, оскільки вони не є платою за товари (послуги) і як результат не потребує обов`язкового застосування РРО/ПРРО.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 р. № 148 (далі - Положення № 148, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до вимог пп.5 п.3 Розділу І Положення № 148, готівкові розрахунки/розрахунки готівкою - платежі готівкою суб`єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Підпунктом 8 п.3 Розділу І Положення № 148, визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівки, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до абз. 1 та 2 п. 11 Розділу ІІ Положення № 148, готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що сплата виключно членських внесків згідно із Законом №265, не є розрахунковою операцією за товари (послуги), таким чином зазначені операції можуть здійснюватись у касі підприємства без застосування РРО.

Отже, приймання членських внесків є операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, а тому повинні оприбутковуватись, відповідно до вимог Положення № 148.

З огляду на зазначені правові норми, відповідачем протиправно не враховано, під час винесення оскаржуваної постанови, вищевказаних обставин та наведених правових положень.

Відповідно, як наслідок, податковий орган дійшов помилкових висновків про порушення ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків, з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), які не відповідають дійсним обставинам справи.

Окрім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Так, відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

У даному випадку, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 20.05.2024 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи.

Крім того, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, даних про суть правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 та належних доказів вчинення останньою дій, передбачених ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводів апелянта про наявність рішення Дарницького районного суду м. Києва по справі №753/10218/24, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки воно не має преюдиційного значення в даному випадку, а позивачку було притягнуто до відповідальності, відповідно до ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а в даному випадку до ч. 1 ст. 163-15 КУпАП.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог, скасування постанови від 20.05.2024 року ГУ ДПС у м. Києві про накладання адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

В.В. Файдюк

Повний текст рішення виготовлено 17.12.2024 року