Постанова

від 18.12.2024 по справі 320/2838/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2838/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Грибан І.О., Кузьмишиної О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі,

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2022 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась Національна академія внутрішніх справ (далі - позивач, НАВС) з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач, апелянт) вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 55 393,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача є заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в університеті у сумі 55 393,57 грн. Позивач вказує, що оскільки відповідачем ці витрати добровільно не відшкодовані, то останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з неповним та невірним з`ясуванням фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду; порушено порядок досудового врегулювання спору, оскільки відповідач не отримував розрахунок витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі та вимоги щодо їх відшкодування.

Відповідач наголошує на тому, що підстави для стягнення з нього витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі відсутні, оскільки він повернувся на службу в органи Національної поліції, що підтверджується відомостями його трудової книжки.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року та від 06 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від представника позивача відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 23 липня 2017 року №114 о/с ОСОБА_1 з 14 серпня 2017 року зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ.

Між Національною академією внутрішніх справ, комплектуючим підрозділом - Головним управлінням Національної поліції у місті Києві та відповідачем 23 листопада 2017 року укладено Контракт №2017/446 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Відповідно до пункту 4.5 Контракту Сторони встановили, що умови Контракту відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє з дати зарахування особи до Виконавця весь період навчання та на протязі 3-х років з дати призначення особи на посаду Замовником.

Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Наказом Національної академії внутрішніх справ від 31 липня 2019 року № 151 о/с відповідача з 05 серпня 2019 року переведено на заочну форму навчання до навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання та направлено для подальшого проходження служби в розпорядження Національної поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 30 листопада 2021 року №46 о/с відповідача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням.

З 14 серпня 2017 року по 04 серпня 2019 року відповідно до умов договору відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням, медичним забезпеченням та житлом із наданням комунальних послуг.

Відповідно до довідки від 28 січня 2022 року сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 в Національній академії внутрішніх справ за період навчання з 14 серпня 2017 року по 04 серпня 2019 року складає 55 393,57 грн.

Враховуючи, що відповідачем добровільно не відшкодовано витрати на його утримання у закладі вищої освіти відповідно до умов контракту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем в обґрунтування правомірності своїх дій жодних належних і достатніх доказів не надано. Позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 № 901-VІІІ вищі навчальні заклади із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України і здійснювали навчання курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів за державним замовленням з підготовки фахівців для потреб міліції, продовжують їх навчання та підготовку як фахівців для Національної поліції в межах раніше доведеного державного замовлення для потреб міліції.

За змістом частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина п`ята статті 74 Закону України «Про Національну поліцію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок № 261).

Наразі, даний Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі:

- дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

- звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 261 витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Так, пунктом 3 Порядку № 261 передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з:

грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням;

оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання (пункт 4 Порядку № 261).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час укладення контракту №2017/446 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських між позивачем, відповідачем та Головним управлінням Національної поліції у місті Києві, форму типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ № 150 від 14.05.2007, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.

Відповідно до пункту 4.5 Контракту Сторони встановили, що умови Контракту відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє з дати зарахування особи до Виконавця весь період навчання та на протязі 3-х років з дати призначення особи на посаду Замовником.

Відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов`язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Відтак, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що у разі укладення договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України між вищим навчальним закладом, територіальним органом внутрішніх справ та курсантом та проходження ним навчання на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та договором.

У разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання, особа зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання ОСОБА_1 в університеті у зв`язку з тим, що він звільнилася за власним бажанням зі служби в органах Національної поліції менш, аніж через три роки відколи закінчив навчання (що є порушенням умов контракту).

Так, за умовами укладеного між відповідачем та університетом контракту №2017/446 відповідач зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у разі звільнення з органів внутрішніх справ (зі служби в поліції) протягом трьох років після закінчення навчання.

Наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 30 листопада 2021 року №46 о/с відповідача звільнено зі служби в Національній поліції на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням.

Отже, у відповідача виник обов`язок відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Крім того, колегія суддів враховує, що у власноручно підписаному контракті від 23 листопада 2017 року вказувалося на обов`язок відповідача відшкодувати витрати за навчання у вищому навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі звільнення протягом трьох років після закінчення навчання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за правилами положень статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 8 Порядку № 261 право на звернення до суду у позивача у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 520/11540/19.

Тобто, відповідно до Порядку № 261 позивач має вручити під підпис або надіслати відповідачу повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів, за для того, щоб забезпечити можливість добровільно відшкодувати витрати на навчання і лише, у разі відмови відповідача, може звернутися до суду.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення навчального закладу із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Відповідно з даного моменту починається відлік місячного строку звернення до суду відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідне повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання такого повідомлення відшкодувати витрати із зазначенням їхнього розміру та реквізитів рахунку для перерахування коштів відсутнє, як і докази його вручення позивачу.

Отже, вказане дає суду підстави для висновку, що відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

Крім того, суд звертає увагу, що особі яка навчалась надано право протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати на навчання.

Таким чином, колегія суддів висновує, що позивачем не дотримано визначений законодавством та договором час на добровільне відшкодування відповідачем витрат на утримання в університеті, що вказує на передчасність заявленого адміністративного позову, оскільки інтереси держави в особі позивача на дату звернення до суду не вважаються порушеними.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі № 320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі № 420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.

З урахуванням вищенаведеного, підстави для надання оцінки доводам апелянта щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, у спірному випадку відсутні.

В контексті посилань апелянта на наявність підстав для припинення стягнення суми витрат на утримання в університеті, з огляду на проходження ним служби в органах Національної поліції внаслідок повторного прийняття, колегія суддів зазначає, що відповідної процедури стягнення таких сум у межах спірних правовідносин не встановлено.

Крім того, апеляційний суд акцентує увагу на відсутності у матеріалах справи будь-яких доказів повідомлення відповідача про розгляд даної справи, отримання процесуальних документів суду першої інстанції та позовної заяви.

Відтак, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що наявні правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

З огляду на результат апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, судові витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії внутрішніх справ.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 липня 2024 року у справі № 320/2838/22 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної академії внутрішніх справ (код ЄДРПОУ: 08751177) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3722,00 грн (три тисячі сімсот двадцять дві гривні).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: І.О. Грибан

О.М. Кузьмишина