Постанова

від 17.12.2024 по справі 120/6580/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6580/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Ю.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

17 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Миколюка М.Д.,

представника відповідача: Пенської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в травні 2024 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Обрій" звернулось до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.02.2024 № 0043730701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 569 731,00 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 392 433,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 13.02.2024 № 0043610701 про застосування штрафу у сумі 27 200,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 29840 грн. 46 коп. (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень сорок шість копійок).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 20000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень нуль копійок).

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що у період з 05.01.2024 по 11.01.2024, на підставі направлень від 05.01.2024 №25. 26. 27, відповідно до п.п. 20.1.4, п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, п.п.69.2-2, п.п. 69.35-2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 20.12.2023 №3699к проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПСП «Обрій з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено органи ДПС, за період з 01.02.2017 по 30.09.2021, зокрема з питань визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 20.10.2023 №31581/6/99-00-06-01-01-06, у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової виїзної перевірки ПСП «Обрій» від 23.02.2022 №2092/02-32-07-01/04527885.

Результати перевірки оформлено актом від 12.01.2024 №925/02-32-07-01/04527885. Зазначеним Актом перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

1) п. 185.1 статті 185. п. 187.1 статті 187, п. 189.1 статті 189, пункту 198.5. пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 1 569 731 грн., втому числі:

- за березень 2017 року - 100 296 грн.;

за червень 2017 року - 60 906 грн.;

за липень 2017 року - 288 938 грн.;

за вересень 2017 року в сумі - 105 141 грн.;

за листопад 2017 року в сумі - 101 536 грн.;

за грудень 2017 року в сумі - 15 604 грн.;

за лютий 2018 року в сумі - 127 327 грн.;

за березень 2018 року в сумі - 86 443 грн.;

за квітень 2018 року в сумі - 83 532 грн.;

за липень 2021 року в сумі - 600 008 грн.

2) пункту 201.1. пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України № 2755- 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних ПСП «Обрій» в тому числі:

- за березень 2017 року на суму - 557 560 грн., крім того ПДВ - 111 512 грн.;

за квітень 2017 року на суму - 510 245 гри., крім того ПДВ - 102 049 грн.;

за липень 2017 року на суму - 1 182 895 грн.. крім того ПДВ - 236 579 грн.;

за вересень 2017 року на суму - 525 705 грн., крім того ПДВ - 105 141 грн.;

за листопад 2017 року на суму - 585 700 грн., крім того ГІДВ - 117 140 грн.;

за лютий 2018 року на суму - 636 635 грн., крім того ГІДВ - 127 327 грн.;

за березень 2018 року на суму - 432 215 грн., крім того ПДВ - 86 443 грн.;

за квітень 2018 року на суму - 417 660 грн., крім того ПДВ - 83 532 грн.

Копію Акту перевірки посадовими особами позивача отримано 17.01.2024, про що свідчать проставлені на примірнику акту перевірки підписи директора та головного бухгалтера ПСП «Обрій».

Також, в матеріалах справи міститься Акт №65/02-32-07-01/04527885 від 17.01.2024 відмови посадових осіб ПСП «Обрій» від підписання акту перевірки від 12.01.2024 №925/02-32-07-01/04527885.

Не погоджуючись з висновками Акту від 12.01.2024 №925/02-32-07-01/04527885 позивач подав до Головного управління ДПС у Вінницькій області письмові заперечення, які відповідачем були залишені без задоволення.

Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятих 13.02.2024 податкових повідомлень-рішень:

- №0043730701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 569 731 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 392 433 грн.,

- №0043610701, яким застосовано штраф у розмірі 27 200 грн.

Не погоджуючись з висновками позапланової документальної перевірки та вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених суб`єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Так, п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Тобто, з аналізу вищезазначених правових нормі слідує, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну за товарами/послугами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у випадках передбачених підпунктами п. 198.5 ст. 198 ПК України.

При цьому, господарською діяльністю згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Зміст наведених положень свідчить про те, що використання платником податку товарів, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього таких обов`язків:

-визначити податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з вартості придбання таких товарів;

- скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну.

При цьому, у разі використання придбаних товарів безпосередньо в господарській діяльності, такі обов`язки, передбачені п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, у платника податку не виникають.

Тобто, основним критерієм для застосування положень п.п. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України є саме використання придбаного товару не в межах господарської діяльності.

Так, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Так, з матеріалів справи встановлено, що основним видом господарської діяльності ПСП «Обрій» є КВЕД 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

Як повідомив у позовній заяві представник позивача, питома вага в розшифровці чистого доходу (виручки) від реалізації по даному КВЕДу складає 80-90%. В структурі посівних площ Озима пшениця займає 493,8га що складає 22,3%, кукурудза зернова 561,45 га в % це 25,4, посіви сої на площі 431,7 га або це 19,5%, решту посівної площі займає соняшник. Посіви соняшника займають 723,6 га або це 32,73%.

Також, з матеріалів справи слідує, що ПСП «Обрій» використовує:

- КВЕД 01.61 «Допоміжна діяльність в рослинництві». Надає послуги по обробітку ґрунту іншим підприємствам, допомогу по догляду за посівами.

- КВЕД 01.63 «Післяурожайна діяльність». Надає послуги по сушці зерна, по очистці та завантаженню готової продукції на складах замовника.

Також знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи наведені в позовній заяві пояснення представника позивача щодо наявності в ПСП «Обрій» достатньої кількість земельних ділянок, складських приміщень, сільськогосподарської техніки задля забезпечення ведення господарської діяльності за вищезазначеними КВЕДами. Відповідні обставини не є спірними в межах даної адміністративної справи, а відтак суд не вважає за необхідне перераховувати всі наявні в матеріалах справи документи, що підтверджують спроможність ПСП «Обрій» здійснювати вищезазначені види господарської діяльності.

Разом з тим, суд вважає за необхідне, окремо виділити, що матеріалами справи документально підтверджено та не заперечується відповідачем, що з 2012 року на балансі позивача обліковується газова зерносушарка SUKUP TE2022E виробництва MFG SUKUP США, ЗАВи та інший с/г інвентар, що використовується ПСП «Обрій».

З Акту перевірки від 12.01.2024 №925/02-32-07-01/04527885 слідує, що відповідач вважає протиправним не віднесення ПСП «Обрій» до складу податкових зобов`язань сум ПДВ, що були віднесені до складу податкового кредиту під час придбання лігроїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату, так як, на переконання податкового органу, ПСП «Обрій» використало зазанчені ТМЦ в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Таких висновків контролюючий орган дійшов проаналізувавши надані позивачем до перевірки наступні документи: доповідні завідуючого складом готової продукції від 04.03.2017 та від 01.02.2018; Акти ревізійної комісії б/н від 06.03.2017 та б/н від 01.02.2018; Акти на сортування та сушки продукції рослинництва №1 від 20.03.2017, №2 від 20.04.2017, №3 від 20.04.2017, №1 від 08.02.2018, №2 від 08.02.2018, №3 від 26.03.2018, № 4 від 02.04.2018, №6 від 10.07.2018; книга обліку по рахунку 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» 2016-2017 рік та книга обліку по рахунку 27, 28 «Готова продукція» 2018 рік.

Відповідач зазначив, що вказані документи містять суперечливу інформацію, а саме:

- відображені в Актах ревізійної комісії події не призвели до змін в структурі активів та власному капіталі підприємства, а отже не можуть вважатися господарською операцією в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

- акти на сортування та сушки продукції рослинництва не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки складені до моменту здійснення операції з придбання лігроїно-газойлевої фракцій, а також деетанпропанбутанізованого конденсату.

Також, формуючи висновок про те, що використання лігроїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату мало місце в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків відповідач виходив з того, що сушарка Sukup ТЕ 2022Е (2012 року випуску), яка обліковується на балансі підприємства, згідно технічного паспорту використовує у виробничому процесі природний газ та газ пропан-бутан. Згідно акту приймання газового обладнання для проведення комплексного випробування (пуско-налагоджуваних робіт) зерносушарки Sukup TE 2022E з двома пальниками Stakfire 2036 B3№-№-g , складеного за участю: представника замовника -директора ПСП «Обрій», генерального підрядника- ТОВ «Деметра-Агро», представника Держгірпромнагляду у Вінницькій області, визначено, що сушарка в процесі роботи використовує природний газ.

Надаючи оцінку наведеним в акті перевірки доводам податкового органу щодо технічних характеристик зерносушарки Sukup TE 2022E, суд зазначає наступне.

Так, дійсно відповідно до технічного паспорту зерносушарки Sukup TE 2022E (том 4 а.с. 124-136), остання в процесі своєї роботи використовує природний газ.

При цьому, як було повідомлено представником позивача, з метою з`ясування, які ще типи газу можуть використовуватись при роботі даної сушарки, ПСП «Обрій» звернулось із запитом до постачальника сушарки Sukup TE 2022E.

У відповідь від ТОВ «Деметра-Агро», що діє на підставі отриманого від Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м.Києві Дозволу №3619.14.32 від 16.10.2014 на застосування зерносушарок газових ТМ Sukup, було отримано інформацію про те, що згідно з технічною документацією заводу виробника зерносушарки даного типу можуть працювати як на скрапленому газі, так і на природному газі.В якості палива можна використовувати пропан, бутан, детан-пропан бутанізованого конденсату та інші продукти нафтового газу і газового конденсату, (LPG-LIQUID PETROLEUM GAS) (том 2, а.с. 70-71).

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено достовірність тверджень представника ПСП «Обрій» щодо можливості роботи сушарки Sukup TE 2022E, як на природному, так і інших видах газу.

Крім тог, судом враховано надані представником позивача пояснення щодо обставин, які зумовили придбання в перевіряємий період лігроїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату.

Зокрема, судом встановлено, що ПСП «Обрій» використовувало природній газ відповідно до договорів від 01.01.2016 №1141004E№OLEP016 та від 02.01.2018 №114104E№OLEP018 (том 2 а.с. 72-87) на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, планового обсягу постачання природного газу за цими договорами було недостатньо для пересушування зерна в наслідок його замокання в результаті дії природних явищ непереборної сили. Вказаний обсяг планувався на опалення адміністративних приміщень і не стосувався пересушування зерна, оскільки природні катаклізми не могли бути заплановані підприємством у своїй господарські діяльності.

Так, у березні та квітні 2017 року використання природного газу було лише побутове, що підтверджують акти приймання передачі, в листопаді 2017 року газ природній для сушіння с/г продукції використовувався, про що свідчать акти прийому - передачі подобового використання, в лютому, березні та квітні та липні місяцях 2018 року використання було лише побутове (том 2 а.с. 95-105).

Дійсно, зі змісту наявних в матеріалах справи доповідної завідуючого складом готової продукції від 04.03.2017 та Акту ревізійної комісії (том 2 а.с. 133-134) слідує, що в березні місяці 2017 році в наслідок сильних поривів вітру, які супроводжувались мокрим снігом та дощем було пошкоджено дахи на складах №9,10,1,2,3 (що знаходяться на території підприємства) . Це призвело до замокання зерна урожаю 2017 року та залишків урожаю 2016 року .

За наведених обставин, згідно доповідної завідуючого складом готової продукції та висновком ревізійної комісії було прийнято рішення про потребу в пересушуванні зерна.

Також , згідно доповідної завскладом від 01.02.2018 та Акту ревізійної комісії (том 2 а.с. 136-139) слідує, що під час проведення 01.02.2018 обстеження складів готової продукції на вологість було виявлено підвищену вологість зерна озимої пшениці та кукурудзи.

В зв`язку з цим, керівництвом (власником) ПСП «Обрій» прийнято рішення пересушити продукцію, що зберігалася в складах №10 кукурудза та №9 пшениця .

При цьому, представник позивача пояснив, що оскільки природній газ замовляється попередньо і його вартість є вищою за вартість газолінових сумішей, керівництвом ПСП «Обрій» для забезпечення роботи зерносушарки Sukup TE 2022E було замовлено лігроїно - газойлеву фракцію і проведено пересушування зерна, зокрема, в ТОВ «ЄК ТРЕЙД», ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ», ТОВ «РОЛТЕКС ЛТД».

Згідно матеріалів справи в ПСП «Обрій», на час виникнення зазначених вище обставин, були діючі договори купівлі - продажу лігроїно-газойлевої фракції (том 2 а.с. 116-122), за якими закупалося паливо для сушіння зерна кукурудзи врожаю 2016 року після збирання:

- від 20 липня 2016 р №20-6/07/2016 з ТОВ «ЄК ТРЕЙД»;

- від 01 листопада 2016 року №01-11/11/2016 з ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ».

Також, з метою забезпечення належного функціонування зерносушарки Sukup TE 2022E ПСП «Обрій» уклало низку договорів з постачальниками нафтопродуктів, а саме:

- 15 лютого 2017 року з ТОВ «ЄК ТРЕЙД» укладено договір №Т-15-5/02/2017 поставки нафтопродуктів оптовими партіями. Асортимент та кількість товару (об`єм товарної партії) погоджується сторонами у видаткових накладних та рахунках-фактурах на товар (том 2 а.с. 110-115);

- 30 листопада 2017 року з ТОВ «РОЛТЕКС ЛТД» укладено договір №02-3011/2017 купівлі продажу на придбання хімічної сполуки - фракції лігроїно-газойлеву (суміш вуглеводів С8-С24). Кількість , ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у заявках, що складаються покупцем в електронному вигляді та надсилаються на електронну адресу постачальника на умовах даного Договору (том 2 а.с. 123-129)

Стороною позивача повідомлено, що на виконання вищезазначених договорів ПСП «Обрій» було придбано лігроїно-газойлеві фракції в кількості 281320 літрів та деетанопропан-бутанізований конденсат в кількості 54 тон, в тому числі:

- в ТОВ «КІМ-ТРЕЙДІНГ» - лігроїно-газойлеву фракцію, в кількості 37100 літрів, відповідно до податкової накладної від 28.09.2017 №408 на загальну суму 630848,40грн., в тому числі ПДВ 105141,40 грн.,

- в ТОВ «Рондекс ЛТД» - лігроїно- газойлеву фракцію, в кількості 37500 літрів, відповідно до податкової накладної від 28.11.2017 № 5 на загальну суму 702840,32 грн., в тому числі ПДВ 117140,05 грн.; в кількості 37100 літрів, відповідно до податкової накладної від 01.02.2018 №4 на загальну суму 763963,20 грн.,в тому числі ПДВ 127327,20грн., а також деетанпропанбутанізований конденсат в кількості 27,02 тон, відповідно до податкової накладної від 16.03.2018 №35 на загальну суму 518657,87 грн.,в тому числі ПДВ 86442,98 грн.

- в ТОВ «ЄК ТРЕЙД» - лігроїно-газойлеву фракцію, в кількості 42080 літрів, відповідно до податкової накладної від 07.03.2017 року №6 на загальну суму 669072 грн., в тому числі ПДВ 111512 грн.; в кількості 37960 літрів, відповідно до податкової накладної від 11.04. 2017 року №23 на загальну суму 612294,80 грн., в тому числі ПДВ 102049,13 грн., в кількості 51580 літрів, відповідно до податкової накладної від 10.07.2017 №16 на загальну суму 846737,28 грн.. в тому числі ПДВ 141122,88 грн., в кількості 38000 літрів, відповідно до податкової накладної від 21.07.2017 року №30 на загальну суму 572736 грн., в тому числі ПДВ 95456 грн.. а також деетанпропанбутанізований конденсат в кількості 26,980тон, відповідно до податкової накладної від 19.04.2018 № 30 на загальну суму 501192,13 грн., в тому числі ПДВ 83532,02 грн.

Факт придбання позивачем в перевіряємий період в контрагентів лігроїно-газойлеві фракції та деетанопропан-бутанізований конденсат не заперечується відповідачем та підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією (договорами на придбання відповідних ТМЦ, податковими та видатковими накладними, платіжними інструкціями).

Щодо посилань відповідача на відсутність в ПСП «Обрій» місця зберігання газової суміші, то суд такі оцінює критично з огляду на наступне.

Так, з отриманих від представника позивача пояснень, які знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи, судом встановлено, що доставка придбаних в контрагентів лігроїно-газойлевих фракцій та деетанопропан-бутанізованого конденсату здійснювалось транспортними засобами постачальника, які були обладнані розвантажувальним редуктором з виходом шланги діаметром 50 мм, яка під`єднувалась до гофри діаметром 50мм сушарки Sukup TE 2022Е. Таким чином, газова суміш використовувалася прямо з машин через відповідний редуктор розподільник під`єднаний до сушарки.

Повідомлені стороною позивача обставини щодо особливостей доставки придбаних газових сумішей свідчать на користь висновку, що їх використання у господарській діяльності не вимагало обов`язкової наявності в ПСП «Обрій» місця для їх зберігання.

Щодо наведених в Акті перевірки від 12.01.2024 №925/02-32-07-01/04527885 доводів відповідача про суперечливість в складених позивачем Актах ревізійної комісії, Актах на сортування та сушки продукції рослинництва інформації, то судом встанволено наступне.

Так, в результаті сушіння сільськогосподарської продукції були складені акти на сортування та сушки продукції рослинництва №1 від 20.03.2017, №2 від 20.04.2017, №3 від 20.04.2017, №1 від 08.02.2018, №2 від 08.02.2018, №3 від 26.03.2018, № 4 від 02.04.2018, №6 від 10.07.2018 (том 2 а.с. 162-164). Факт використання придбаних в контрагентів лігроїно-газойлевих фракцій та деетанопропан-бутанізованого конденсату саме для сушіння сільськогосподарських культур підтверджується лімітно-забірними картами на отримання паливо-мастильних матеріалів (том 2 а.с. 165-173) та відображений в книгах обліку - рахунок 203 «Паливо» (том 3 а.с. 224-228)

Також були складені акти на списання газових сумішів від 08.03.2017 на 154640 л лігроїно-газойлевої суміші, акт від 01.02.2018 на 126680 л лігроїно-газойлевої суміші, акт від 16.03.2018 на 74440 л деетанпропанбутанізованого конденсату.

В розрізі встановлених фактичних обставин справи суд не погоджується з доводами сторони відповідача з приводу того, що події, які відображенні в Актах на сортування та сушки кукурудзи не призвели до змін в структурі активів та власному капіталі підприємства, адже зміст останніх беззаперечно засвідчує зміну відсоткового значення вологості до та після сушіння сільськогосподарських культур.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах виробника або спеціалізованих підприємств згідно з укладеними договорами.

Згідно з вимогами пункту 4.1. ДСТУ 3768-2010 ПШЕНИЦЯ. ТЕХНІЧНІ УМОВИ, ПШЕНИЦА. ТЕХНИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ, WHEAT. SPECIFICATIO№S (Чинний від 01.04.2010 року) нормальні показники вологості для зберігання зерна пшениці мають бути не більшими за 14-14,5% залежно від групи та класу зерна.

Згідно з вимогами пункту 5.1. ДСТУ 4525-2006 КУКУРУДЗА Технічні умови, COR№ Specificatio№s (Чинний від 2007-04-01) нормальні показники вологості для зберігання зерна кукурудзи мають бути не більшими 15%.

Згідно з вимогами пункту 4.2. ДСТУ 7011:2009 СОНЯШНИК Технічні умови, SU№FLOWER Specificatio№ (Чинний від 2010 01-01) нормальні показники вологості для зберігання зерна соняшнику мають бути не меншими за 6% та не більшими 8%.

З огляду на вищенаведені вимоги до якості зберігання зернових культур, суд погоджується з доводами представника ПСП «Обрій», що за показником вологості зерна визначається обсяг поживних речовин і можливу тривалість зберігання товару, що має безпосередній вплив на формування ціни товару при його продажі.

Відтак, вчинені підприємством заходи по підтриманню допустимих показників вологості зернових культур, які знаходяться в нього на зберіганні, що включає в себе також забезпечення роботи зерносушарки Sukup TE 2022E, слід віднести до дій вчинених позивачем у власній господарській діяльності, спрямованих на покращення вартісних характеристик відповідної сільськогосподарської продукції.

Враховуючи вище викладені обставини, висновки перевірки щодо збільшення позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по операціях з придбання лігроїно-газойлевих фракцій та деетанопропан-бутанізованого конденсату, оскільки вони використані в операціях не пов`язаних з господарською діяльністю підприємства, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи та спростовані наданими стороною позивача доказами.

Надаючи оцінку наведеним в акті перевірки висновкам податкового органу в частині завищення ПСП «Обрій» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Легранд плюс», то суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, з метою здійснення господарської діяльності ПСП «Обрій», окрім іншого, використовує 2210,55 га землі, яку орендує в ОТГ та власників земельних ділянок. Перебування в користуванні позивача значних площ сільськогосподарських угідь не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні, відображено в акті перевірки та підтверджується доданим до матеріалів справи Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (том 1 а.с. 231-237), звітом про посівні площі сільськогосподарських культур (том 3 а.с. 83-102).

Як повідомив представник позивача, з метою покращення якості, відповідно родючості ґрунтів, збільшення врожайності сільськогосподарських культур та отримання більшого прибутку 09 липня 2021 року між ПСП « Обрій» та ТОВ «Легранд плюс» було укладено договір поставки № 09/07-21 на поставку органічного добрива - нейтралізатор кислотності грунту «Меліорант - ПЛЮС» , 3гат. (том 2 а.с. 230-236).

Згідно пункту 3.1 Договору поставки, найменування, номенклатура, кількість та вартість товару зазначається у видаткових накладних або у специфікаціях (додатку/додатках) до даного договору.

Пунктом 2.4 Договору поставки передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP - склад покупця за адресою, вказаною замовником. Конкретна адреса доставки погоджуватиметься сторонами у відповідному замовленні товару.

На виконання умов вказаного Договору поставки було складено видаткову накладну № 000009 від 19.07.2021, згідно якої ТОВ «Легранд плюс» поставив ПСП «Обрій» товар - органічне добриво - нейтралізатор кислотності ґрунту «Меліорант - ПЛЮС» , 3 гат. в кількості 444,45 т на суму 3600045,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 600007,50 грн. (том 2 а.с. 237).

Також, в матеріалах справи міститься, податкова накладна №872 на суму 3600045,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 600007,50 грн., складена за наслідками здійсненої на виконання договору поставки № 09/07-21 господарської операції з постачання товару - органічного добриву - нейтралізатору кислотності ґрунту «Меліорант - ПЛЮС» , 3гат. в кількості 444,45 т. (том 2а.с. 238).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Легранд плюс» надано укладений між ПСП «Обрій» та ТОВ «ЕТАЛОН ХІМ» договір відповідального зберігання №11/07-21 від 19.07.2021 (том 2 а.с. 239-241).

Згідно п.п. 1.1 пункту 1 Договору №11/07-21, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання органічне добриво - нейтралізатор кислотності ґрунту «Меліорант - ПЛЮС» , 3 гат. в асортименті та кількості згідно акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору, з подальшим поверненням товару поклажодавцю без зміни його якісних або кількісних характеристик.

Вартість товару, переданого на зберігання, визначається сторонами в акті приймання-передачі (п.п. 1.2 пункту 1 Договору №11/07-21).

Адреса місця зберігання: 18018, Україна, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Хіміків, 74 (п.п. 1.3 пункту 1 Договору №11/07-21).

На виконання умов Договору відповідального зберігання від 19.07.2021, ТОВ «ЕТАЛОН ХІМ» прийняло на відповідальне зберігання від ПСП «Обрій» органічне добриво - нейтралізатор кислотності ґрунту «Меліорант - ПЛЮС» , 3 гат в кількості 354,45 т, про що складено Акр приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання №11/07-21 від 19.07.2021 (том 2 а.с. 242).

Прийняття з відповідального зберігання відповідних органічних добрив також відбувалось з оформленням відповідних актів приймання -передачі (том 3 а.с. 5, 10, 15, 20, 25, 30, 35, 40).

Про реальність здійснення перевезення (переміщення), придбаного в ТОВ «Легранд плюс» товару, свідчать товарно - транспортні накладні на перевезення товару (органічного добрива), а саме:

- ТТН №1/07-09 від 19.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7450BE причіп MOL BH6842XT водій ОСОБА_1 перевезено -22,50т

- ТТН №2/07-09 від 19.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7452BE причіп MOL BH72992XT водій ОСОБА_2 перевезено -22.50

- ТТН №3/07-09 від 19.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7453BE причіп MOXIL OD BH6849XT водій ОСОБА_3 перевезено -22,50т

- ТТН №4/07-09 від 19.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7454BE причіп MOXIL OD BH7252XT водій ОСОБА_4 перевезено -22,50т

- ТТН №6/07-09 від 21.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7452BE причіп MOL BH72992XT водій ОСОБА_2 перевезено -22.50т

- ТТН №5/07-09 від 21.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7450BE причіп MOL BH6842XT водій ОСОБА_1 перевезено -22,50т

- ТТН №8/07-09 від 22.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7454BE причіп MOXIL OD BH7252XT водій ОСОБА_4 перевезено -22,50т

- ТТН №7/07-09 від 22.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7453BE причіп MOXIL OD BH6849XT водій ОСОБА_3 перевезено -22,50т

- ТТН №10/07-09 від 23.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7452BE причіп MOL BH72992XT водій ОСОБА_2 перевезено -22.00т

- ТТН №9/07-09 від 23.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7450BE причіп MOL BH6842XT водій ОСОБА_1 перевезено -22,45т

- ТТН №12/07-09 від 26.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7454BE причіп MOXIL OD BH7252XT водій ОСОБА_4 перевезено -22,00т

- ТТН №11/07-09 від 26.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7453BE причіп MOXIL OD BH6849XT водій ОСОБА_3 перевезено -22,00т

- ТТН №14/07-09 від 27.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7452BE причіп MOL BH72992XT водій ОСОБА_2 перевезено -22.00т

- ТТН №13/07-09 від 27.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7450BE причіп MOL BH6842XT водій ОСОБА_1 перевезено -22,00т

- ТТН №16/07-09 від 28.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7454BE причіп MOXIL OD BH7252XT водій ОСОБА_4 перевезено -22,00т

- ТТН №15/07-09 від 28.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7453BE причіп MOXIL OD BH6849XT водій ОСОБА_3 перевезено -22,00т

- ТТН №17/07-09 від 29.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7450BE причіп MOL BH 6842XT водій ОСОБА_1 перевезено -22,00т

- ТТН №18/07-09 від 29.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7452BE причіп MOL BH72992XT водій ОСОБА_2 перевезено -22.00т

- ТТН №20/07-09 від 30.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7454BE причіп MOXIL OD BH7252XT водій ОСОБА_4 перевезено -22,00т

- ТТН №19/07-09 від 30.07.2021р авто VOLVO -FH 12 BH7453BE причіп MOXIL OD BH6849XT водій ОСОБА_3 перевезено -22,00 т. Копії зазначених ТТН містяться в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження використання в господарській діяльності добрив, придбаних у ТОВ «Легранд плюс», представником позивача повідомлено, що в серпні місяці органічне добриво - нейтралізатор кислотності грунту «Меліоратор- ПЛЮС», 3 гат позивачем було внесене під оранку, затрати під урожай 2022 року. Внесення проводилось тракторами, що належать ПСП «Обрій» та причіпним інвентарем, а саме: Трактор колісний Беларус 892 трактористом ОСОБА_5 використовуючи розкидач мінеральних добрив Амазоне М1001.

Внесення добрива підтверджується наявними в матеріалах справи актами по використанню мінеральних, органічних, і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів №21 від 05.08.2021, №22 від 06.08.2021, №23 від 07.08.2021, №24 від 08.08.2021 (том 3 а.с. 44), а також нарядами на виконання робіт з пестицидами і агрохімікатами (том 3 а.с. 45-48).

Окремо, представник позивача під час розгляду справи звернув увагу на те, що використання придбаного в ТОВ «Легранд плюс» органічного добрива у господарській діяльності підприємства віднайшло своє підтвердження й тим, що за внесення відповідних добрив трактористу ОСОБА_5 нараховано та виплачено заробітну плату 3017,50 грн, що підтверджується відповідною бухгалтерською відомістю (том 3 а.с. 49).

Більш того, стороною позивача до матеріалів справи було надано низку документів, в тому числі бухгалтерських, в підтвердження досягнення позитивного результату, що мав місце за наслідком оброблення посівних площ відповідними органічними добривами.

Так, згідно статті 34 Закону України «Про охорону земель» визначено, що нормативи показників деградації земель установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель. До нормативів показників деградації земель належать показники гранично допустимого погіршення стану і властивостей земельних ресурсів внаслідок антропогенного впливу та негативних природних явищ, а також нормативи інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення. Використання в сільськогосподарському виробництві сільськогосподарської техніки, питомий тиск ходових частин на ґрунт якої перевищує нормативи, забороняється. Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення встановлюються з урахуванням даних агрохімічної паспортизації земель. При встановленні показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення визначаються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також технології та окремі агротехнічні операції щодо їх вирощування. Показники інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення використовуються в процесі складання проектно-технологічної документації на вирощування сільськогосподарських культур.

Статтею 35 Закону України «Про охорону земель» встановлюються вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності.

Зокрема, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, окрім іншого, зобов`язані:

- підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо;

- дотримуватися стандартів, нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів;

- забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям;

- уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про охорону земель» охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» встановлено основні вимоги до охорони родючості ґрунтів. Власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

При формуванні насіння сільськогосподарських культур з ґрунту виноситься певна кількість поживних речовин та елементів, а також змінюється кислотно-лужний баланс ґрунту. Вищевказане законодавство про охорону ґрунтів зобов`язує землекористувача своєчасно поповнювати цей баланс шляхом поновлення в ґрунті основних елементів живлення шляхом внесення органічних та мінеральних добрив.

Недотримання затверджених державою нормативів охорони ґрунтів є істотним порушення умов користування землею, що є підставою для припинення землекористування.

За наведених обставин, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів у сукупності із наданими стороною позивача поясненнями, суд дійшов до переконання про реальність вчинення господарські операції між ПСП «Обрій» та ТОВ «Легранд плюс» з відповідною господарською метою - вироблення (вирощування) продукту задля розумної економічної причини, тобто отримання прибутку.

При цьому, відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача із вказаним вище контрагентом - ТОВ «Легранд плюс», виходив виключно з інформації, отриманої відносно контрагентів ТОВ «Легранд плюс» по ланцюгу постачання товару.

З даного приводу судом враховано, що інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації. Відповідна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі № 820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі № 804/15887/14

Також суд погоджується з наведеними в позовній заяві доводами сторони позивача, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягара відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі № 826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що: "Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента...".

Також, в у постанові від 16 квітня 2019 у справі № 804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №120/1010/20-а.

У будь-якому випадку, реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі № 803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 815/4992/16.

Враховуючи вище викладене, з огляду на повідомлені стороною позивача обставини та надані на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку, що висновки перевірки про завищення ПСП «Обрій» податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Легранд плюс» не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 185.1 статті 185. п. 187.1 статті 187, п. 189.1 статті 189, пункту 198.5. пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 1569731,00 грн. не знайшли підтвердження в ході розгляду справи, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 №0043730701, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1569731,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 392433,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податковогоповідомленняя-рішення від 13.02.2024 № 0043610701, то вказаним рішенням до платника податків застосовано штрафні санкції в сумі 27200,00 грн за порушення пункту 201.1. пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України.

Так, перевіркою встановлено порушення ПСП "Обрій" своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних за період з 01.02.2017 по 30.09.2021. Зокрема, відповідач зазначив, що ПСП «Обрій» не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, суми ПДВ, які були віднесені до складу податкового кредиту при придбанні лігоїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату, та використані в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

У відповідності до п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 зі змінами та доповненнями платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 етапі 189 ПКУ та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг. необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ГІКУ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПКУ. міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПКУ та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПКУ);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПКУ).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань (пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Встановлено, що позивачем спірний період було придбано в контрагентів лігоїно-газойлеві фракції та деетанпропанбутанізований конденсат, про що більш детально було зазначено вище.

Також, судом вище по тексту рішення було встановлено, що списання позивачем придбаних в контрагентів лігоїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату пов`язані із господарською діяльністю підприємства та відповідає видам економічної діяльності позивача за КВЕД, які вказані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Отже, суд вважає, що надані позивачем документи під час перевірки та долучені до даної позовної заяви є достатніми та такими, що підтверджують факт правомірності списання лігоїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату внаслідок їх використання у власній господарській діяльності. Наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в податковому обліку.

Згідно положень пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичної особи-підприємця, належать, зокрема, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат

Суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено жодного належного доказу на підтвердження того, що відомості, які містяться в наданих позивачем під час контролюючого заходу первинних та інших документах є недостовірними та (або) суперечливими.

Крім того, відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції. Фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Враховуючи викладене, висновки відповідача про порушення позивачем пункту 198.5 статті 198, пункти 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України внаслідок не складання та не реєстрації податкових накладних при списанні лігоїно-газойлевих фракцій та деетанпропанбутанізованого конденсату не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими доказами, з огляду на що, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 13.02.2024 № 0043610701, яким до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 27200,00 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 17 грудня 2024 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.