Постанова

від 03.12.2024 по справі 380/19557/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19557/24 пров. № А/857/24986/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання: Коць Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського національного університету природокористування на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №380/19557/24 за адміністративним позовом Львівського національного університету природокористування до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції- Грень Н.М., час ухвалення у порядку письмового провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 20.0.2024),-

В С Т А Н О В И В :

Львівський національний університет природокористування звернуся із позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та скасування припису.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви надійшла заява Львівського національного університету природокористування про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Львівського національного університету природокористування до Західного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та скасування припису.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у задоволенні заяви Львівського національного університету природокористування про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права.

Вважає, що судом першої інстанції протиправно встановлено відсутність необхідності забезпечення позову до набрання законної сили судовим рішенням у справі, що розглядається, шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю винесено Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці. Зазначений висновок суду сформований на підставі того, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю не є виконавчим документом. Крім цього, суд першої інстанції зробив висновок, що очевидних ознак протиправності оскаржуваного припису позивачем не наведено, а судом не встановлено.

У зв`язку з зазначеним звертає увагу суду на те, що припис містить вимогу усунути порушення, яке є неконкретизоване. Зазначене у світлі обов`язкового характеру припису в частині коригування діяльності позивача є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як індивідуального акту, тобто оскаржувана вимога не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є достатньою підставою для задоволення позовних вимог про скасування припису. Крім цього, у позовній заяві наведені і інші підстави, які свідчать про протиправність оскаржуваного припису. Вважає, що оскільки обставини викладені в акті перевірки (які слугували підставою для винесення припису), не відповідають дійсності та суперечать вимогам чинного законодавства України, то припис щодо усунення порушень виданий безпідставно. Подання позовної заяви і відкриття провадження у справі не буде перешкодою для відповідача застосувати заходи адміністративного примусу задля виконання протиправного припису та, як наслідок, не захистить позивача від порушення його прав. Вжиття заходів забезпечення позову убезпечить збереження існуючого становища до розгляду справи і набрання законної сили рішенням суду у даній справі та, як наслідок, відверне від позивача настання несприятливих наслідків у вигляді протиправного притягнення позивача до адміністративної та фінансової відповідальності. Тому, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Зазначає, що видання припису відповідачем за відсутності законних підстав, є очевидною ознакою протиправності дій відповідача та безумовно свідчить про грубе порушення прав та інтересів позивача.

Апелянт вказує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/ П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі буде достатнім, розумним, співмірним та адекватним заходом і не порушить збалансованості інтересів сторін, а також не спричинить негативних наслідків від вжиття таких заходів.

З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року у справі №380/19557/24 та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову - задовольнити.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено та з матеріалів справи слідує, що до суду одночасно з пред`явленням позовної заяви надійшла заява Львівського національного університету природокористування про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці до набрання законної сили судовим рішенням за позовом Львівського національного університету природокористування до Західного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та скасування припису.

Заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 може стати наслідком застосування до позивача штрафних санкцій. Вважає, що зупинення дії оскаржуваного припису спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду справи за позовом Львівського національного університету природокористування до Західного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та скасування припису по суті, запобіганню можливого ускладнення для позивача відновити існуюче становище у разі задоволення такого позову. Відтак вважає, що вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Суд першої інстанції в задоволенні заяви відмовив з тих підстав, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті.

Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Так, забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 квітня 2019 року у справі №826/16334/18, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №260/1499/18, від 17 червня 2020 року №380/930/20.

Згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта, його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Як уже зазналось вище, статтею 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що позивач оскаржує дії відповідача про проведенню перевірки та Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Відповідно до п.п. 50 п. 4 Положення Про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку роботодавцям, суб`єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов`язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов`язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства.

Припис - це обов`язкова для виконання письмова вимога інспектора праці про усунення роботодавцем виявлених під час перевірки порушень (п. п. 8, 11 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877 - надалі Закон №877).

На підставі акту перевірки протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) інспектор праці складає припис (п. 7 ст. 7 Закону №877.)

Колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

При цьому, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Апеляційний суд висновує, що позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не обґрунтовано того, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного припису, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача чи невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту й унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Суд першої інстанції також вірно висновував, що перевірка наявності обставин порушених прав та законних інтересів позивача приписом про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЗХ/ЛВ/24324/083/П від 03.09.2024 винесеного Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, є обов`язком суду під час вирішення справи по суті та на час розгляду заяви про забезпечення позову, такі дії є фактично надання судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті.

Крім цього, наявність ознак протиправності оскаржуваного припису може бути виявлено судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Водночас, очевидних ознак протиправності оскаржуваного припису позивачем не наведено, а судом не встановлено.

Також припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю не є виконавчим документом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 150 154, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівського національного університету природокористування залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №380/19557/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. НіколінУ зв`язку з перебуванням головуючого судді Матковської З.М. у відпустці 12-13.12.2024, повний текст судового рішення складено та підписано 16.12.2024.